Реферат
на тему:
Короткий історичний нарис про розвиток метрології
Історія розвитку метрології висвітлювалась у багатьох дослідженнях,
зібрані численні відомості про становлення цієї науки. Вагомий внесок у
розвиток метрології своїми працями здійснили такі вчені, як Г.І. Вільд,
Б.С. Якобі, А.Я. Купфер, B.C. Глухов, Д.І. Менделєєв, Н.Г. Єгоров, Л.В.
За-луцький, В.В. Бойцов та ін.
Здавна людям досить часто доводилось мати справу з різними
вимірюваннями: при будівництві споруд, при визначенні напрямку руху по
морю з використанням астрономії, у торгівлі, при визначенні пропорцій
людського тіла. У стародавні часи частини людського тіла
використовувались як міра довжини: ширина великого пальця — дюйм, ширина
долоні — пальма, довжина стопи — фут, відстань від ліктя до кінця
середнього пальця — лікоть та ін.
В Англії ще в XVII ст. була прийнята одиниця міри довжини — фут (нога,
стопа), яка дорівнювала 30,5 см. Болільники футболу знають, що розміри
футбольних воріт становлять 7,22 х 2,44 м або ж 24 х 8 футів, оскільки
Англія є батьківщиною футболу.
Різні народи нашої планети перебували на неоднакових стадіях розвитку,
то й міри були різноманітні. Досить пригадати, що у XVII ст. в Європі
було понад 100 різних футів, понад 120 фунтів, 46 миль та інших одиниць
виміру.
У Київській Русі найпоширенішими мірами довжини були: верста, сажень,
лікоть, аршин, ступня, долоня, вершок, палець (табл. 1); мірами ваги —
пуд, гривня, гривенка, золотник, почка, пиріг тощо.
Таблиия 1. Давньоруські міри довжини
Міра довжини Величина
Верста 1066,8 м
Сажень 2,154 м
Аршин 0,7112 м
Лікоть «0,5385 м
Ступня 0,359 м
Долоня 89,9 мм
Вершок 44,9 мм
Палець 22,4 мм
У Московській державі з 1550 року запроваджені “печатні мідні міри”
(осьмини) для сипучих речовин, а з 1558 року, за часів Івана Грозного,
були введені “государеві” (казенні) ваги.
У законодавстві Петра І також згадуються укази про запровадження єдиних
мір і ваг, виконання цих указів покладалося на воєвод.
Одиницями виміру часу на Русі були рік, місяць, тиждень, доба, година.
Причому відлік нового року починався і з березня, і з вересня. Указом
Петра І введено початок нового року з першого січня.
Заснування у 1725 році Російської Академії сприяло розвитку наукової
думки, вдосконаленню мір та упорядкуванню їх точності. Розширювалися
межі впровадження одноманітних російських мір. У 1736 році за рішенням
сенату була створена Комісія мір і ваг, яку очолив головний директор
монетного двору граф М.Г. Головін.
Для організації повірочної роботи було утворено спеціальний комітет,
який у 1747 році розробив еталонний російський фунт (400 г) і визначив
за норму довжини аршин (0,7112 м). Фунт і аршин у нашій державі
використовувалися до впровадження метричної системи.
Указом від 1835 року “Про систему російських мір і ваги” було закладено
основу російської системи вимірювання, а в Санкт-Петербурзькій фортеці в
одному з особливих приміщень зберігалося нове зібрання еталонних мір
довжини, місткості рідких і крихких тіл та вагових одиниць. За цими
еталонами було виготовлено і розіслано в губернії Росії вивірені копії
аршина, відра, четверика, фунта. Практичним застосуванням російських мір
і ваги займалося засноване у 1842 р. Депо еталонних мір та ваги.
Організація Депо і встановлення правил повірки робочих мір стали тією
основою, яка забезпечувала єдність вимірювання у Росії і одноманітність
мір. Першим хранителем Депо еталонних мір і ваги був призначений
академік А.Я. Купфер, відомий учений і метролог, який очолював Депо з
1842 до 1865 p.
Метрологічна система мір
?
1/4
I
i
oe
AЗміцнення культурних і економічних зв’язків вимагало подальшого
упорядкування системи мір з розробленням єдиної прийнятної для держав
міжнародної одноманітної системи мір і ваги.
В кінці XVIII ст. у Франції національні збори ухвалили декрет про
реформу системи мір і доручили Паризькій академії наук провести
підготовчу роботу. Комісія під керівництвом Лагранжа запропонувала
десятичну систему з кратними і дольовими частинами, а комісія під
керівництвом Лапласа запропонувала одиницю довжини 1/40 000 000 частину
довжини паризького меридіана. Цю одиницю назвали метр.
За одиницю маси було запропоновано масу 1 кубічного дециметра чистої
води при температурі 4°С, яку назвали кілограмом. Таким чином, перша
метрична система мір, у якій одиниці довжини, площі, об’єму і маси були
чітко пов’язані між собою, була законодавчо прийнята 7 квітня 1795 року
Національними зборами Франції.
22 червня 1799 року роботи над метричною системою були завершені,
виготовлені із платини прототипи одиниці довжини у вигляді лінійки
довжиною 1 метр, товщиною 4 мм і шириною 25 мм, а також одиниці маси — 1
кілограм у вигляді платинового циліндра висотою і діаметром 39 мм.
Платинові прототипи метра і кілограма згодом передали на збереження до
Національного Архіву у Франції.
У 1870 році за пропозицією Петербурзької академії наук було проведено
міжнародну нараду щодо розробки прототипів мір. На ній було утворено
комісію з прототипів метричних мір, яка у 1872 році прийняла рішення про
виготовлення платино-іридієвих прототипів метричних мір: метра та
кілограма. Відповідно до рішення комісії було виготовлено 31 прототип
метра у вигляді штрихової міри на бруску довжиною 102 см і поперечним
перерізом форми X. Із них прототип № 6 при 0°С був найточнішим
прототипом метра Архіву, і в 1889 році на І Генеральній конференції з
мір і ваги його прийняли за міжнародний еталон метра.
20 травня 1875 року 17 держав-учасниць підписали міжнародну Метричну
конвенцію, що мала важливе значення для міжнародної уніфікації одиниць
вимірювання в міжнародному масштабі. Метрична конвенція — це перше
свідчення міжнародного наукового співробітництва вчених Європи, Азії й
Америки.
У 1889 році російська делегація одержала на Першій генеральній
конференції з мір та ваги по дві копії нових прототипів метра № 11 і №
28 та кілограма № 12 і № 26, виготовлених із платино-іридієвого сплаву.
З 1865 по 1892 pp. керуючий Депо еталонних мір і ваги B.C. Глухов
поповнив обладнання Депо удосконаленою вимірювальною апаратурою і
розробив проекти відновлення російських еталонів мір довжини і ваги та
запровадження метричної системи мір у Росії у факультативному порядку.
Для збереження одноманітності, точності і взаємовідповідності мір і ваги
на базі Депо у 1893 році було створено Головну палату мір і ваги,
президентом якої став Д.І. Менделєєв. При палаті було організовано ряд
лабораторій, обладнаних першокласною вимірювальною технікою. Вона
перетворилася на справжню метрологічну установу, яка забезпечувала
єдність вимірювань у Росії.
Д.І. Менделєєв як президент Головної палати здійснив низку
організаційних та наукових робіт з метою забезпечення максимальної
точності результатів вимірювань температури, маси тощо.
Подальша історія розвитку метрології у колишньому СРСР починається з
декрету від 14 вересня 1918 р. про введення метричної системи мір і
ваги. Він сприяв подальшому розвитку науково-дослідних робіт щодо
забезпечення єдності вимірювань і розвитку приладобудування.
Список використаної літератури
В.Д.Цюцюра, С.В.Цюцюра. Метрологія та основи вимірювань. Навч. посібн.,
К., “Знання -Прес”, 2003
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
