.

Колісні гальмові механізми (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1961
Скачать документ

Реферат на тему:

Колісні гальмові механізми

У гальмових системах автомобілів здебільшого застосовуються фрикційні
гальмові механізми, принцип дії яких грунтується на виникненні
гальмівних сил унаслідок тертя обертових деталей об не-обертові. За
формою обертової деталі колісні гальмові механізми поділяють на:

• барабанні (з гідравлічним чи пневматичним приводом);

• дискові.

Барабанний гальмовий механізм з гідравлічним приводом (рис. 6.15, а)
складається з двох колодок 2 з фрикційними накладками, встановлених на
опорному диску 3. Нижні кінці колодок шарнірне закріплені

на опорах 5, а верхні через сталеві сухарі впираються в поршні
розтискного колісного циліндра /. Стяжна пружина 6 притискає колодки до
поршнів циліндра /, забезпечуючи зазор між колодками та гальмовим
барабаном 4 в неробочому положенні гальма. Коли рідина з привода
надходить у колісний циліндр 7, його поршні розходяться й розсувають
колодки до стикання з гальмовим барабаном, який обертається разом із
маточиною колеса. Унаслідок тертя колодок об барабан виникає сила, що
загальмовує колеса. Після припинення тиску рідини на поршні колісного
циліндра стяжна пружина 6 повертає колодки у вихідне положення, й
гальмування припиняється. У розглянутій конструкції барабанного гальма
передня й задня за ходом руху колодки спрацьовуються нерівномірно,
оскільки під час руху вперед у момент гальмування передня колодка працює
проти обертання колеса й притискується до барабана з більшою силою, ніж

задня. Тому, аби запобігти нерівномірному спрацьовуванню передньої й
задньої колодок, передню накладку роблять довшою, ніж задня, або
рекомендують міняти місцями колодки через певний строк. В іншій
конструкції барабанного механізму опори колодок розміщують на
протилежних сторонах гальмового диска й привод кожної колодки виконують
від окремого гідроциліндра. Цим досягають більшого гальмівного моменту й
рівномірного спрацьовування колодок на кожному колесі, обладнаному за
такою схемою.

Барабанний гальмовий механізм із пневматичним приводом (рис. 6.15, б)
відрізняється від механізму з гідравлічним приводом конструкцією
розтискного пристрою колодок. У ньому для розведення колодок
використовується розтискний кулак 7, що приводиться в дію важелем 8,
посадженим на вісь розтискного кулака. Важіль відхиляється зусиллям, що
виникає у пневматичній гальмовій камері 9, яка працює від тиску
стисненого повітря. При відгальмову-ванні колодки повертаються у вихідне
положення під дією стяжної пружини //. Нижні кінці колодок закріплено на
ексцентрикових пальцях 10, які забезпечують регулювання зазора між
нижніми частинами колодок та барабаном. Верхні частини колодок при
регулюванні зазора підводяться до барабана за допомогою черв’ячного
механізму.

Колісний дисковий гальмовий механізм (рис. 6.16) із гідроприводом
складається з гальмового диска 1, який закріплено на маточині колеса.
Гальмовий диск обертається між половинками 8 і 9 скоби, прикріпленої до
стояка 4 передньої підвіски. В кожній половинці скоби виточено пази під
колісні циліндри з великим 13 і малим 12 поршнями.

Після натискання на гальмову педаль рідина з головного гальмового
циліндра шлангами 2 перетікає в порожнини колісних циліндрів і передає
тиск на поршні, які, переміщуючись з двох боків, притискають гальмівні
колодки 10 до диска /, завдяки чому й відбувається гальмування.

Після відпускання педалі тиск рідини в приводі спадає, поршні 13 і 12
під дією пружності ущільнювальних манжет і осьового биття диска
відходять від нього, й гальмування припиняється.

6.2.2. Приводи гальм

Гідравлічний привод. Гальмову систему з гідравлічним приводом
застосовують на всіх легкових і деяких вантажних автомобілях. Вона
водночас виконує функції робочої, запасної та стоянкової систем. Щоб
підвищити надійність гальмової системи, на легкових автомобілях ВАЗ,
АЗЛК, ЗАЗ застосовують двоконтурний гідравлічний привод, який
складається з двох незалежних приводів, що діють від одного головного
гальмового циліндра на гальмові механізми окремо

319

передніх і задніх коліс. На автомобілі ГАЗ-24 для цього ж у приводі
гальм застосовують роздільник, який дає змогу використати справну
частину гальмової системи як запасну, якщо в іншій частині гальмової
системи порушилася герметичність.

Розглянемо будову основних елементів гідравлічного привода на прикладі
гальмової системи автомобіля ГАЗ-24 «Волга» (див. рис. 6.14).

Головний гальмовий циліндр (рис. 6.17) приводиться вдію від гальмової
педалі, встановленої на кронштейні кузова. Корпус 2 головного циліндра
виконано як одне ціле з резервуаром для гальмової рідини. Всередині
циліндра є алюмінієвий поршень 10 з ущільнювальним гумовим кільцем.
Поршень може переміщуватися під дією штовхача /, шарнірне з’єднаного з
педаллю. Днище поршня впирається через сталеву шайбу в ущільнювальну
манжету 9, що притискається пружиною 8. Ця сама пружина притискає до
гнізда впускний клапан 7, усередині якого розміщено нагнітальний клапан
6.

Внутрішня порожнина циліндра сполучається з резервуаром компенсаційним 4
та перепускним 3 отворами. В кришці резервуара зроблено нарізний отвір
для заливання рідини, який закривається пробкою 5. Після натискання на
гальмову педаль поршень із манжетою під дією штовхача переміщується й
закриває отвір 4, внаслідок

чого тиск рідини в циліндрі збільшується, відкривається нагнітальний
клапан 6 і рідина надходить до гальмових механізмів. Якщо відпустити
педаль, то тиск рідини в приводі знизиться й вона перетече назад у
циліндр. При цьому надлишок рідини крізь компенсаційний отвір 4
повернеться в резервуар. Водночас пружина , діючи на клапан 7, підтримуватиме в системі привода невеликий надлишковий тиск після повного відпускання педалі. У разі різкого відпускання педалі поршень 10 відходить у крайнє положення швидше, ніж переміщується манжета 9, і рідина починає заповнювати порожнину циліндра, що звільняється. Водночас у порожнині виникає розрідження, для усунення якого в днищі поршня зроблено отвори, що сполучають робочу порожнину циліндра з внутрішньою порожниною поршня. Крізь них рідина перетікає в зону розрідження, завдяки чому й усувається небажане підсмоктування повітря в циліндр. При дальшому переміщенні манжети рідина витісняється у внутрішню порожнину поршня й далі через перепускний отвір 3 у резервуар. Колісний гальмовий циліндр гальмового механізму заднього колеса складається з чавунного корпусу, всередині якого вміщено два алюмінієвих поршні з ущільнювальними гумовими манжетами. В торцеву поверхню поршнів для зменшення спрацьовування вставлено сталеві сухарі. Циліндр з обох боків закрито захисними гумовими чохлами. Рідина надходить у порожнину циліндра крізь отвір, в який вкручено приєднувальний штуцер. Для випускання повітря з порожнини циліндра використовується клапан прокачування, закритий іззовні гумовим ковпачком. У циліндрі є пристрій для регулювання зазора між колодками та барабаном — пружинне упорне кільце, вставлене з натягом у корпус циліндра. Під час гальмування всередині циліндра створюється тиск рідини, під дією якого поршень переміщується й відтискає гальмову колодку. В міру спрацьовування фрикційної накладки хід поршня під час гальмування збільшується й настає момент, коли він своїм буртиком пересуває упорне кільце, долаючи зусилля його посадки. При зворотному переміщенні колодки під дією стяжної пружини упорне кільце залишається в новому положенні, оскільки зусилля стяжної пружини недостатнє, щоб зсунути його назад. Таким чином досягається компенсація спрацювання накладок і автоматично встановлюється мінімальний зазор між колодками та барабаном. Колісний циліндр гальмового механізму переднього колеса діє лише на одну колодку, тому відрізняється від колісного циліндра заднього колеса зовнішніми розмірами та кількістю поршнів: у циліндрі заднього колеса розміщено два поршні, в циліндрі переднього — один. Конструкції решти деталей циліндрів гальмових механізмів переднього й заднього коліс, за винятком корпусу, однакові. Гідровакуумний підсилювач гальм. Робота гідровакуумного підсилювача грунтується на використанні енергії розрідження у впускно- му трубопроводі двигуна, завдяки чому створюється додатковий тиск рідини в системі гідропривода гальм. Це дає змогу при порівняно невеликих зусиллях на гальмовій педалі дістати значні зусилля в гальмових механізмах коліс, обладнаних такою системою привода. Гід-ровакуумні підсилювачі застосовують на легкових автомобілях, а також на вантажних ГАЗ-53А та ГАЗ-66. Основними частинами гідровакуумного підсилювача (рис. 6.18) є циліндр 11 із клапаном керування та камера 75. Гідропідсилювач сполучається відповідними трубопроводами з головним гальмовим циліндром 13, впускним трубопроводом 14 двигуна й роздільником 12 гальм. Камера 75 складається зі штампованого корпусу та кришки. Між ними затиснуто діафрагму 16, яка жорстко з'єднується зі штоком 10 поршня 9 і відтискається конічною пружиною 7 у вихідне положення після розгальмування. У поршні 9 є запірний кульковий клапан. Зверху на корпусі циліндра розміщено корпус 6 клапана керування 7. Поршень 8жорстко з'єднано з клапаном 7, який закріплено на діафрагмі 2. Всередині корпусу 6 розміщено вакуумний клапан 3 і зв'язаний із ним за допомогою штока атмосферний клапан 4. Порожнини 7 і //клапана сполучаються з відповідними порожнинами 777і /Ккамери, яка через запірний клапан сполучається із впускним трубопроводом двигуна. Коли педаль відпущено й двигун працює, в порожнинах камери утворюється розрідження, й під дією пружини / усі деталі гідроциліндра перебувають у лівому крайньому положенні. У момент натискання на педаль гальма рідина від головного гальмового циліндра 13 перетікає крізь кульковий клапан у поршні 9 підсилювача до гальмових механізмів коліс. У міру підвищення тиску в системі поршень 8 клапана керування піднімається, закриваючи вакуумний клапан 3 й відкриваючи атмосферний клапан 4. Атмосферне повітря починає проходити крізь фільтр 5 у порожнину IV, зменшуючи в ній розрідження. Оскільки в порожнині 77/ розрідження іберігається, різниця тисків переміщує діафрагму 16, стискаючи пружину 7 і через шток 10 діючи на поршень 9. При цьому на поршень підсилювача починають діяти тиск рідини від головного гальмового циліндра та тиск із боку діафрагми, які посилюють ефект гальмування. Після відпускання педалі тиск рідини на клапан керування знижується, діафрагма 2 прогинається вниз і відкриває вакуумний клапан 3, сполучаючи порожнини ///й IV. Тиск у порожнині /Кспадає, псі рухомі деталі камери й циліндра переміщуються вліво у вихідне положення, й настає розгальмування. Якщо гідропідсилювач несправний, привод діятиме тільки від педалі головного гальмового циліндра з меншою ефективністю. Пневматичний привод. Гальмову систему з пневматичним приводом застосовують на великовантажних автомобілях і великих автобусах. Гальмівне зусилля в пневматичному приводі створюється повіт- рям, тому під час гальмування водій прикладає до гальмової педалі невелике зусилля, що керує лише подачею повітря до гальмових механізмів. Порівняно з гідравлічним приводом пневмопривод має менш жорсткі вимоги щодо герметичності всієї системи, оскільки невелика втрата повітря під час роботи двигуна поповнюється компресором. Проте в пневмопривода складніша конструкція приладів, їхні габаритні розміри й маса набагато більші, ніж у гідропривода. Особливо ускладнюються системи пневмопривода на автомобілях, що мають двоконтурну або багато контурну схему [МАЗ, ЛАЗ, КамАЗ і ЗИЛ-130 (з 1984р.)]. Сутність двоконтурної схеми пневмопривода автомобілів МАЗ полягає в тому, що всі прилади пневмопривода з'єднано в дві незалежні вітки для передніх і задніх коліс. На автобусах ЛАЗ також застосовано два контури привода, які діють від однієї педалі через два гальмових крани на колісні механізми передніх і задніх коліс окремо. Цим підвищуються надійність пневмопривода й безпека руху на випадок виходу з ладу одного контура. Найпростіша схема пневмопривода гальм на автомобілі ЗИЛ-130 випуску до 1984 р. (рис. 6.19). До системи привода входять компресор 1, манометр 2, балони 3 для стисненого повітря, задні гальмові камери 4, сполучна головка 5 для з'єднання з гальмовою системою причепа, роз'єднувальний кран 6, гальмовий кран 8, сполучні трубопроводи 7 та передні гальмові камери 9. Коли двигун працює, повітря, що надходить у компресор крізь повітряний фільтр, стискається й спрямовується в балони, де перебуває під тиском. Тиск повітря встановлюється регулятором тиску, який розміщується в компресорі й забезпечує його роботу вхолосту при досягненні заданого рівня тиску. Якщо водій гальмує, натискаючи на гальмову педаль, то цим він діє на гальмовий кран, який відкриває надходження повітря з балонів у гальмові камери колісних гальм. Гальмові камери повертають розтискні кулаки колодок, які розводяться й натискають на гальмові барабани коліс, здійснюючи гальмування. Коли педаль відпускається, гальмовий кран відкриває вихід стисненого повітря з гальмових камер в атмосферу, внаслідок чого стяжні пружини відтискають колодки від барабанів, розтискний кулак повертається у зворотний бік, і відбувається розгальмовування. Манометр, установлений в кабіні, дає змогу водієві стежити за тиском повітря в системі пневматичного привода. На автомобілях ЗИЛ-130 з 1984 р. внесено зміни до конструкції гальмової системи, й вона відповідає сучасним вимогам безпеки руху. Для цього у пневматичному гальмовому приводі використано прилади й апарати гальмової системи автомобілів КамАЗ. Привод забезпечує роботу гальмової системи автомобіля як робочого, стоянкового й запасного гальм, а також здійснює аварійне розгальмовування стоянкового гальма, керування гальмовими механізмами коліс причепа й живлення інших пневматичних систем автомобіля. Схема модернізованого пневматичного привода (рис. 6.20) складається з таких незалежних контурів: привода гальмових механізмів передніх коліс; привода гальмових механізмів задніх коліс; привода стоянкової й запасної гальмових систем (що діють на задні колеса), а також привода гальмових механізмів коліс причепа; привода аварійного розгальмовування стоянкової гальмової системи; привода інших пневматичних приладів на автомобілі. У всіх контурах установлено пневмоелектричні датчики світлових сигналізаторів аварійного зниження тиску стисненого повітря. За допомогою манометрів 25 контролюють тиск повітря в робочій гальмовій системі. В усіх повітряних балонах передбачено крани для злинання конденсату. Під час руху автомобіля стиснене повітря міститься в лініях і приладах системи пневмопривода. Педаль робочої гальмової системи не патиснута й перебуває у верхньому положенні, а рукоятка крана 6 стоянкової гальмової системи — в крайньому передньому положенні. У момент натискання на педаль гальма стиснене повітря, підведене до гальмового крана 21, починає надходити з його верхньої секції і через регулятор гальмівних сил /6 у гальмові камери 13 задніх коліс. Із нижньої секції крана повітря надходить крізь клапан обмеження тиску 22 в гальмові камери 24 передніх коліс. Водночас повітря надходить у керуючу лінію клапана керування 18 двопровідної системи привода гальм причепа, і, якщо автомобіль працює з причепом, котрий має двопровіднии привод, його повітророзподільник спрацьовує й пропускає повітря з балонів причепа в гальмові камери. У разі гальмування автомобіля, що працює з причепом, обладнаним однопровідним приводом, послідовність спрацьовування приладів така: клапан керування 18— клапан керування /9—сполучна лінія тягача й причепа—повітророзподільник причепа—гальмові камери коліс причепа. Гальмування автомобіля припиняється, коли відпускається гальмова педаль. У цьому разі секції гальмового крана сполучаються з атмосферним виводом, і стиснене повітря з передніх камер крізь клапан 22 та із задніх камер через регулятор 16виходить назовні. Передні й задні колеса розгальмовуються. Водночас знижується тиск повітря в керуючій лінії клапана 18, який сполучає її з атмосферним виводом, що призводить до розгальмовування коліс причепа. Так у режимі гальмування робочим гальмом система привода забезпечує роботу гальмових механізмів коліс автомобіля, а також частини третього контуру привода гальм причепа, що керується контурами робочого гальма. У разі відмови одного з контурів привода робочого гальма або привода причепа інші діють незалежно, але інтенсивність гальмування знижується. Гальмування автомобіля на стоянці здійснюється переведенням рукоятки крана 6 стоянкової системи (рис. 6.20) в заднє фіксоване положення. При цьому керуюча лінія прискорювального клапана 20 сполучається з атмосферним виводом, і повітря з енергоакумулято-рів гальмових камер ІЗ виходить назовні. Пружини енергоакумуля-торів розтискаються й приводять у дію гальмові механізми задніх коліс автомобіля. Водночас спрацьовують гальмові механізми коліс причепа (якщо автомобіль працює з причепом). Вимикають стоянкове гальмо поверненням рукоятки гальмового крана в переднє фіксоване положення. Якщо в системі пневмопривода виникає аварійне зниження тиску, спрацьовують пружинні енергоакумулятори й загальмовуються •задні колеса автомобіля. Для розгальмування коліс треба натиснути на кнопку крана /аварійного розгальмовування. При цьому стиснене повітря надходить із повітряних балонів крізь двомагістральні клапани /5 у циліндри пружинних енергоакумуляторів, стискає їхні пружини, розгальмовуючи задні колеса. За відсутності стисненого повітря автомобіль можна розгальмувати вручну гвинтовими пристроями механічного стискання пружин енергоакумуляторів. Розглянемо будову основних приладів пневматичного привода. Компресор (рис. 6.21) двоциліндровий, поршневий, приводиться в дію від шківа вентилятора клинопасовою передачею й складається з картера /, блока циліндрів 4, головки 5, в якій розміщено нагнітальні 6 і впускні клапани. Олива до тертьових деталей цилінд-ропоршневої групи компресора підводиться трубопроводом 7 від системи мащення двигуна. Охолоджується компресор рідиною з системи охолодження двигуна.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020