.

Класифікація двигунів внутрішнього згорання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
9 13375
Скачать документ

на тему:

“Класифікація двигунів внутрішнього згорання”

.

ПЛАН

Вступ

Класифікація ДВЗ.

Основні механізми і системи ДВЗ

Будова і принцип дії двигуна і його вузлів

ТО двигуна внутрішнього згорання

Правила безпеки для водія і обслуговуючого персоналу

Види і способи зварки плавленням із допомогою тиску.

Ріст і розвиток всіх галузей народного господарства, потребує
переміщення великої кількості вантажів, а також і пасажирських
перевезень в нашій країні. Основним видом транспорту, який найбільше
підходить для виконання цих перевезень являється – автомобіль, який
принципово не змінився за останнє століття. Він як і раніше оснащений
двигуном внутрішнього згорання. Трансмісією, механізмами керування.
Кузовом та колесами. Проте всі вузли, агрегати, механізми й системи
автомобіля значно ускладнилися за останні роки, завдяки чому різко
зросла економічність автотранспорту, швидкість перевезень,
комфортабельність автомобілів, покращився їх дизайн, збільшилась їх
потужність і надійність, а також в системи управління автомобілів
введені елементи автоматизації, а більшість іноземного автотранспорту
обладнують комп’ютерами. Як і раніше автомобіль – це транспортна
безрейкова машина на колісному, або напівгусеничному ходу, що
привозиться в рух власним двигуном і призначається для перевезення
вантажів, людей та виконання спеціальних завдань.

Будь-який автомобіль складається з трьох основних частин: двигуна, шасі
та кузова. Двигун перетворює теплову енергію, що виділяється під час
згорання палива, на механічну роботу.

Двигуни внутрішнього згорання бувають: поршневі, в яких увесь робочий
процес здійснюється у повітряному компресорі, камері згорання та газовій
турбіні.

На більшості сучасних автомобілів установлюють поршневі двигуни
внутрішнього згорання.

За способом сумішоутворення й запалювання палива автомобільні поршневі
двигуни поділяються на дві групи:

Із зовнішнім сумішоутворенням і примусовим займанням палива від
електричної іскри (карбюраторні і газові).

Із внутрішнім сумішоутворенням і займанням палива від стискання з
нагрітим повітрям у наслідок його сильного стисканні в циліндрі
(дизельні).

ДВЗ складаються з таких механізмів і систем:

Кривошипно-шатунного механізму, який слугує для перетворення
зворотно-поступального руху поршня на обертальний рух колін вала.

Механізм газорозподілу забезпечує своєчасне заповнення пальної суміші в
циліндрах (або повітрям) і видалення з них відпрацьованих газів.

Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового
режиму двигуна.

Система мащення забезпечує змащування тертьових поверхонь двигуна,
подачу до них оливи, часткове охолодження їх, видалення продуктів
спрацювання та очищення оливи.

Система живлення карбюраторного двигуна слугує для очищення палива й
повітря. Приготування пальної суміші, подавання її в циліндри та
видалення продуктів згорання.

Система запалювання забезпечує займання пальної суміші в циліндрах
карбюраторного двигуна й містить джерело енергії та перетворювач низької
напруги системи електрозабезпечення автомобіля на високу напругу свічки
запалювання. Іскра від якого запалює пальну суміш у циліндрі двигун в
потрібний момент.

Поршневий двигун складається з циліндра, картера, який знизу закритий
піддоном.

У середині циліндра переміщується поршень з компресійними кільцями.
Поршень через поршневий палець та шатун зв’язаний з колінчастим валом, о
обертається в корінних підшипниках розташованих у картері.

Колін вал складається з корінних мийок, щік і шатунних шийок. Циліндр,
поршень, шатун і колін вал утворюють кривошипно-шатунний механізм, який
перетворює зворотно-поступальний рух поршня на обертальний рух колін
вала. Зверну циліндр накритий головкою із клапанами: впускного і
випускного, які точно узгоджуються з обертанням колін вала, а отже із
переміщенням поршня. Верхнє крайнє положення поршня в циліндрі, в якому
його швидкість дорівнює нулю, називається Верхньою Мертвою Точкою, нижнє
крайнє положення – Нижньою Мертвою Точкою. Відстань, що її проходить
поршень від однієї мертвої точки до іншої називається ходом поршня, а
відстань між осями корінних і шатунних шийок – радіусом кривошипа.

Об’єм, що вивільнюється поршнем коли той переміщується від верхньої
мертвої точки до нижньої мертвої точки – становить робочий об’єм
циліндра.

Робочі цикли в більшості автомобільних двигунах здійснюється за чотири
ходи поршня (впуск, стискання. Робочий хід, випуск), тому ці двигуни
називаються чотирьохтактними.

Так, як двигун автомобіля є одним з найбільш складних агрегатів, для
цього потрібно своєчасно контролювати його технічний стан і виконувати
всі необхідні регуліровки, для того об продовжити строк служби без
розробки.

Основними показниками двигуна являється потужність розхід палива і
оливи.

Потужність двигуна можна перевірити на стенді з біговими барабанами,
куди автомобіль можна поставити задніми колесами. Тут ще контролюють
розхід палива, димність вихлопу, роботу електрообладнання і системи
запалювання під навантаженням, дію трансмісію і друге.

Технічний стан кривошипно-шатунного механізму визначають перевіркою
тиску в кожному циліндрі в циліндрі такту Стискання. Виміром втрати
повітря в кожному циліндрі, при наявності диму із оливо заливної
горловини, підвищеній розтраті оливи, прослуховуванням.

В газорозподільному механізмі зазори між клапанами і коромислами
необхідно систематично перевіряти і при необхідності регулювати, так я к
збільшення або зменшення зазорів знижує потужність двигуна і приводить
до поломки деталей газорозподільного механізму.

В системі охолодження двигуна температуру охолоджуваної рідини необхідно
підтримувати в границі 80о-90о С з допомогою термостата. Це забезпечить
найменшу виробітку деталей двигуна при мінімальному розході пального.

В обслуговування системи мащення входить щоденне контролювання рівня
оливи в піддоні двигуна, періодичну його заміну, очистку, промивку і
заміну фільтрів тонкої очистки і контроль герметичності з’єднань при
відсутності протікання оливи.

Система живлення карбюраторних двигунів необхідно проводити як при
непрацюючому так і при працюючому двигуні.

При непрацюючому двигуні перевіряють кріплення всіх вузлів і
герметичність з’єднання деталей, а при працюючому – відсутність
підтікань пального з бака, через з’єднання палипроводів до карбюратора,
а також стан прокладок впускного і випускного трубопроводів і
відстійників палива.

Для нормальної роботи дизельного чотирьохтактного двигуна необхідна
висока частота палива і герметичність магістралей.

Деталі паливного насоса високого тиску і форсунки виготовляють з великою
точність, після індивідуального притирання зазорів в плунжерній парі не
перевищує 0,005 мм.

Для досягнення справності двигуна, який розвиває повну потужність,
працює без перебоїв при повних навантаженнях і холостому ходу, не
перегрівається, не димить і не пропускає оливу та охолоджувальну рідину
крізь ущільнення. Несправності можна виявити за допомогою діагностування
та за зовнішніми ознаками.

В ЩТО – входить очистка двигуна від бруду та перевірка його стану.
Двигун очищають від бруду скребками, миють щіткою, змоченою у розчину
соди, або прального порошку, а потім насухо витирають. Стан двигуна
перевіряють зовнішнім оглядом і прослуховуванням його роботи на різних
режимах.

При ТО-1 перевіряють кріплення опор двигуна, а також герметичність
з’єднання головки циліндрів, піддана картера, сальника колінчастого
вала. Про нещільність прилягання головки можна судити за підмоклими
місяцями на стінках блока циліндрів. Нещільність прилягання піддона
картера і сальника колінчастого вала виявляють за підтоками оливи.
Перевіряючи кріплення опор двигуна, гайки треба роз плінтувати,
підтягнути до упору і знову за шплінтувати.

В ТО-2 входить підтягнути гайки кріплення головки циліндрів (на
холодному двигуні за допомогою динамометричного або звичайного ключа з
комплекту інструменту водія). Зусилля під час затягування має становити
73..78Н. Підтягувати різьбові з’єднання слід рівномірно, без ривків, у
точно визначеному порядку для кожного типу двигуна. Затягувати гайки
кріплення головки блока треба від центра. Поступово переміщуючись до
країв. На V – подібних двигунах, перш ніж підтягувати кріплення головок
циліндрів, слід злити воду із системи охолодження й послабити гайки
кріплення впускного трубопроводу. Після підтягування гайок головки
циліндрів треба знову затягнути гайки впускного трубопроводу й
відрегулювати зазори між клапанами та коромислами.

Кріплення піддона картера виконують на оглядовій канаві. При цьому
автомобіль треба загальмувати стоянковим гальмом, увімкнути найнижчу
передачу, вимкнути запалювання а під колеса підкласти колодки.
Перевірити зазор між стержнем клапана та носком коромисла і, якщо треба,
відрегулювати його.

СТО проводиться двічі на рік, і при цьому перевіряється стан
циліндропоршневої групи двигуна, системи охолодження і наявність
охолоджувальної рідини, а також чи немає підтоків в системі мащення,
зміна сорту оливи, залежно від пори року, а також розбирання, очищення і
регулювання карбюратора, редукторів, фільтрів, електромагнітних,
запірних клапанів.

У дизельних двигунах проводиться регулювання паливної апаратури, при
необхідності її заміни, а також заміна фільтрів очистки палива.

При капітальному ремонті виконується повний обсяг робіт, які включають
всі ТО, включаючи заміну зношених деталей, як двигуна так і всіх
основних систем автомобіля.

Всі водії і технічна обслуга обов’язково повинні знати і виконувати
правила техніки безпеки та правила технічної безпеки. Існують чотири
види інструктажу: ввідний інструктаж при прийнятті на роботу; інструктаж
на робочому місці;

Повторний інструктаж на робочу місці, додатковий (позаплановий)
інструктаж.

В результаті ввідного інструктажу водій повинен знати основні положення
законодавства України по техніці безпеки і конкретній інструкції.

Інструктаж на робочому місці проводить начальник колони. Або інженер по
техніці безпеки проводячи його практичним показом правильних і безпечних
прийомів роботи.

В результаті інструктаж на робочому місці водій повинен знати
конструктивні особливості закріпленого за ним автотранспорту, порядок
підготовки його до роботи, методи безпечної роботи і пробірки справності
вузлів і агрегатів.

Повторний інструктаж проводиться не рідше одного разу в шість місяців.

Додатковий інструктаж ще проводиться при зміні типу робіт, або рухомого
складу і види умов роботи наприклад: під час інтенсивних перевезень
сільськогосподарської продукції в осінній період.

Водії, які винні в порушенні правил техніки безпеки. Підлягають
дисциплінарному, або адміністративному покаранню, або можуть бути
притягнуті і до судової відповідальності.

Всі способи зварки можна класифікувати по двох основних призначеннях:

а) по стану металу в зварювальній зоні – на зварку плавленням і зварки з
допомогою тиску;

б) по виду енергії для нагрівання металу – на пресову (холодну) зварку,
механічну (тертям), хімічну (ковальську, газову, термічну, зривом),
електричну (дугову), електрошлакову, контактну, стиснутою дугою,
електропроменем).

Способи зварки плавленням:

При зварці плавленням кромки зварювальних деталей і пересадочні
матеріали розплавляється теплотою зварочної дуги або газовим полум’ям,
утворюючи зварочну ванну.

По мірі переміщення джерела нагріву метал зварочної ванни
кристалізується. Утворюючи зварний шов, який і з’єднує деталі, які
зварюються.

До зварки плавленням відносяться: дугова, електрошлакова, газова,
електроннопроменева, плазм енна, термітна, дугова зварка під флюсом,
зварка в захисних газах.

Види і способи зварки з переміщенням тиску.

Зварка з допомогою тиску здійснюється пластичним деформуванням металу у
місці з’єднання під дією стискаючих зусиль. В результаті різні
забруднення і окиси на зварювальних поверхнях витісняються на верх, а
чисті поверхні наближуються по всьому перерізі на відстань атомного
сцеплення.

Зварка за допомогою тиску виконується як з місцевим нагрівом до
пластичного стану (контактна, індукційна, термітно-пресова,
газо-пресова, дифузій на) так і без нагріву металу зовнішнім джерелом
тепла (ультразвукова, холодна, тертям, зривом та ін.).

[1] 1. В.Ф. Кисляков, В.В. Лущин. “Будова й експлуатація автомобілів”.

Київ “Либідь” 2000.

2. В.П. Фоминых, А.П. Яковлев «Ручная дуговая сварка».

Москва «Висшая школа» 1986.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019