Реферат на тему:
Історії наук екології та економіки
У сучасному розумінні (як наукові дисципліни) екологія і економіка — це
молоді науки, але деякі з проблем, що їх вони сьогодні вирішують,
цікавили людей з давніх-давен.
Так, уже в працях Арістотеля (384—322 до н. е.) і його учня Теофраста
(371—280 до н. е.) звертається увага на особливості характеристик різних
тварин і рослин залежно від навколишнього середовища. Згодом римський
учений і письменник Пліній Старший (27—79 н. е.) пише грунтовний твір
такого плану під назвою «Природнича історія». В епоху Відродження
питання екологічного змісту знову починають цікавити вчених. До речі,
уже тоді чи не вперше починається конфлікт між економікою і, як сьогодні
б ми сказали, екологією. Про це пише у своїх працях видатний німецький
металург
Г. Агрікола* (XVI ст.): «Через видобування руд спустошують поля…,
вирубують ліси, бо для плавки потрібна деревина…, розганяють звірів і
птахів, багато яких є чудовою їжею для людини…, промивка руд губить
річки, вбиває або проганяє рибу».
Тоді ж італієць Цезальпіні (1519—1603) і англієць Рей (1623—1705)
розробляють першу наукову систематику рослин і вказують на залежність їх
розвитку від середовища. Пізніше французький натураліст Ж. Бюффон
(1744—1829) вивчав вплив зовнішніх умов (клімат, їжа, одомашнення) на
будову тварин і можливість перетворення одного виду тварин на інший.
Узагальнюючи досвід попередніх поколінь учених, француз
Ж. Б. Ламарк (1744—1829) публікує 1609 року працю «Філософія зоології»,
де викладає основні принципи загальної теорії еволюції організмів рослин
і тварин. Деякі положення Ламарка, що стосуються впливу зовнішнього
середовища на живі організми, ще й нині визнає багато визначних
біологів.
Найвідомішою працею, присвяченою різним формам взаємо-
впливу організмів і середовища, у ХІХ ст. стало «Походження видів»
Ч. Дарвіна, що її було опубліковано 1859 року. На думку Дарвіна,
еволюція видів тварин пояснюється боротьбою за виживання.
Імена німецьких учених-природознавців ХІХ ст. Е. Геккеля і К. Мебіуса
мають безпосередній зв’язок з предметом нашого посібника. Саме Е.
Геккель 1866 р. в праці «Загальна морфологія організмів» уперше
запровадив термін «екологія», а десятьма роками пізніше К. Мебіус —
термін «біоценоз». Ці два терміни з біології є найбільш уживаними й
досі, коли йдеться про угруповання організмів екосистем та їхню
взаємодію один з одним і з середовищем.
До початку другої половини ХХ ст. екологія розглядалась лише як одна зі
складових біологічної науки. Наочну модель структури біології наводить у
книжці «Екологія» сучасний американський еколог Ю. Одум. Ця модель
відома під назвою «листкового пирога». Кожний шар пирога є
фундаментальним розділом у структурі біології: теорія еволюції,
фізіологія, генетика, молекулярна біологія і екологія (рис. 1).
Рис. 1. «Листковий пиріг» біології (за Ю. Одумом)
Якщо покраяти такий пиріг по вертикалі на сектори, то кожний із секторів
репрезентуватиме так звані таксономічні науки, такі як зоологія,
ботаніка та ін. Отже, оскільки екологія є одним із фундаментальних
розділів біології, то вона буде складовою частиною кожного з секторів
таксономічних наук, а її підходи і принципи охоплюватимуть усі
фундаментальні рівні біології — науки життя.
Значний внесок у розвиток екології зробив наш співвітчизник, учений зі
світовим ім’ям, засновник Української академії наук В. І. Вернадський,
до наукових ідей якого ми повертатимемося неодноразово. Тут лише
зазначимо, що саме у працях В. І. Вернадського було науково обгрунтовано
і розвинено висновок французьких учених Е. Леруа і Тейяра де Шардена про
формування в наш час у природі сфери розуму — ноосфери. Серед відомих
українських учених екологічного напрямку згадаємо ім’я сучасника В. І.
Вернадського академіка М. Г. Холодного (1882—1953) — автора теорії
рослинних тропізмів і філософсько-світоглядних праць про взаємовідносини
людини з природою, а також М. І. Гавриленка, Д. О. Белінга,
В. Я. Гурського, О. Т. Вангенгейма, В. І. Бруховського, Н. О.
Десятову-Шостенко.
Про таких кажуть, що вони випереджали час і не завжди мали змогу
дочекатися, поки час їх наздожене.
Сучасна екологія продовжує розвиватися і формує нові розділи, нові
спеціальні курси: глобальна екологія, популяційна екологія, соціальна
екологія, екотехнологія, екологія людини та ін., предмет і статус яких у
системі наук визначені ще недостатньо. В останні роки серед науковців
набув поширення термін мегаекологія, який відображає глобальні
загальнонаукові, філософські аспекти цієї синтетичної науки. У
міжнародному громадському проекті «Мегаполіс», що реалізується з
ініціативи «Усесвітнього центру «WORLD «SOS» Сentre—XXI», працюють і
українські вчені: акад. В. І. Шинкарук, д-р філос. наук В. С.
Крисаченко, історик Олена Апанович та інші.
Ми розглянули специфічні ознаки екології як науки. А що спільного між
екологією і економікою? Окрім спільної основи (еко) обох слів, не важко
зрозуміти, що ці науки вивчають дві сторони формування глобального явища
— ноосфери. Наслідки екологічних досліджень залежності розвитку рослин і
тварин від їхніх взаємовідносин і відносин із навколишнім середовищем
давно використовуються у рослинництві і тваринництві (наприклад у
селекції) і сприяють підвищенню ефективності сільського господарства, що
цілком відповідає завданням економічного розвитку суспільства. Нині вже
всі, здавалося б, розуміють, що тільки екологічне виробництво може бути
економічно ефективним і соціально виправданим.
? ? `
b
J
L
F4FnFiG4IfI?J?OfR??e?UeUeUeUeUeUeUeUeUeUeeeNAEe?
gd?e-
” майже до сьогодні економічна діяльність суспільства користувалася лише
деякими досягненнями екологічної науки, розвиваючись незалежно, а часто
антагоністично щодо неї. Причини такого явища розглянемо далі.
Ще на початку перших цивілізацій (утім, як і нині) розвиток економіки
кожної з них визначав рівень забезпечення суспільства матеріальними
благами і могутність держави. Особливого значення економічна наука
набула в період розвитку капіталістичної формації суспільства.
Обізнаність з економікою вважалася обов’язковою для елітарних кіл
суспільства. Згадаємо Пушкіна:
…Не мог он ямба от хорея,
Как мы ни бились, отличить.
Бранил Гомера, Феокрита;
Зато читал Адама Смита
И был глубокий эконом,
То есть, умел судить о том,
Как государство богатеет,
И чем живет, и почему
Не нужно золота ему,
Когда простой продукт имеет.
Саме Адам Сміт — класик капіталістичної ринкової економіки у книжці
«Дослідження природи і причин добробуту народів» (1776 р.)* обгрунтував
чинники, які забезпечують процвітання суспільства.
За Адамом Смітом, необхідна кількість товару («простого продукту») і
його ціна в суспільстві добробуту має визначатися стабільністю
співвідношення членів рівняння:
,
— сума грошей, яка перебуває в обігу; n — кратність обігу.
А що станеться, коли зміниться будь-який із членів рівняння? Наприклад,
зменшення кількості одиниць товару зумовить необхідність підвищення ціни
його одиниці або вилучення з обігу надлишкових грошей, щоб зберегти
рівність правої і лівої частин рівняння. І перше, і друге призведе до
зниження добробуту людей. А яке відношення це має до екології? З
формального погляду, А. Сміт має рацію, коли називає ключовим фактором
забезпечення добробуту суспільства збільшення виробництва товару за умов
поліпшення його якості та зниження собівартості. Проте екологічний
ефект, якого не знав А. Сміт, плутає всі карти.
Розглянемо складові лівої частини рівняння: кількість одиниць товару і
його ціну. За класичною схемою (рис. 2) товар як споживна вартість
народжується у виробництві, а конкретніше — у технологічному процесі
спрямування інтелектуальної і фізичної праці людини — носія праці через
засоби праці (енергію та інструмент) на предмет праці — природний ресурс
(сировину).
Але отримана споживна вартість (продукція) є тільки часткою від
видобутого природного ресурсу, хоч саме вона визначає економічну
доцільність суспільного виробництва. Інша частка «продукції»
виробництва, як правило, значно більша за масою, — це відходи, які не
потрібні економіці і розглядаються нею як баласт. Саме цей баласт
створює не лише екологічні, а й до часу приховані економічні проблеми,
порушуючи природні процеси відновлювання необхідних виробництву
сировинно-енергетичних ресурсів. Отже, чим більше виробляється
продукції, а часто чим вона новіша, чистіша і якісніша, тим більш
ускладнюються ці проблеми — це закономірна й незаперечна тенденція
розвитку індустріального виробництва.
Звичайно, можна нагадати про існування маловідходних і навіть
безвідходних технологій. Одразу заперечимо, що абсолютно безвідходних і
цілком нешкідливих технологій не існує навіть за випікання хліба. Нині
щорічно вироблена у світі корисна продукція (за масою і обсягом) у
порівнянні з відходами становить лише кілька відсотків. Утилізація,
знешкодження відходів чи їх безпечне захоронення, як правило, потребують
додаткових фінансових витрат, що підвищує ціну продукту і порушує
наведене вище рівняння «суспільного процвітання». Далеко не всі члени
суспільства свідомо погоджуються з вибором на користь екології, що
знаходить постійне відображення в економіці. Як ілюстрацію до цього
можна назвати існуючу тенденцію збільшення прибутків коштом
пропорційного погіршання екологічного стану довкілля, передовсім у
великих містах (рис. 3). Розумне співвідношення економічної вигоди і
екологічного стану спостерігаємо у містах з населенням до 100000. Лише
тепер у деяких найрозвинутіших країнах ця тенденція змінюється на ліпше.
Рис. 3. Залежність між збільшенням прибутків промислових підприємств
і заробітної плати та якістю навколишнього середовища
в індустріальних регіонах ринкової економіки
Інша проблема — неузгодженість інтересів економіки (економістів) і
екології (екологів) випливає з того факту, що економічний ефект, отже і
доцільність певної економічної діяльності сучасної економіки,
визначаються виключно у сфері ринку, а природні «товари» і «послуги»
(повітря, ліси, степи, річки, озера, океани), які забезпечують
виробництво і самі є споживними вартостями, не мають ціни, оскільки не
належать до ринкових цінностей. Сучасна економіка має тенденцію
поглинати таку «безкоштовну» природну екологічно чисту споживну
вартість, частково реалізуючи її через технологічні системи в ринковий
промисловий товар і водночас руйнуючи природу. Таке суто споживацьке
ставлення Людини до Природи зумовлює перманентну конфліктну ситуацію,
характерну для історії всіх цивілізацій і майже трагічну в нашу добу.
Література
Колотило Д. М. К 61 Екологія і економіка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,
1999.
* Справжнє прізв. Георг Бауер (1494—1555).
* Adam Smith. An Inquiry the Nature and Causes of the Wealth of
Nations.
Рис. 2. Тріада економічних категорій виробництва споживної вартості
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
