Реферат
на тему:
Інструменти для малярних робіт
Для виконання різних підготовчих операцій і фарбування поверхонь
опоряджувальники широко застосовують різні машини і механізми. Проте
деякі підготовчі операції (зокрема, розрізування щілин, підмазування їх,
підготовку та фарбування невеликих ділянок поверхні, дрібних деталей
тощо) виконують вручну.
Наведемо коротку характеристику інструментів, які застосовують для
виконання цих робіт.
Сталевий шпатель (рис. 1, а) призначений для знімання старих клейових
плівок, розрізання щілин, нанесення підмазувальної пасти і останнього
шару суцільної шпаклівки на обштукатурені, дерев’яні та металеві
поверхні. Він може бути з дерев’яною або металевою ручкою. Виготовляють
шпатель з пружної листової сталі.
Дерев’яним шпателем (рис. 1, б) наносять перший шар суцільної шпаклівки
на обштукатурену поверхню. Його можна застосовувати для нанесення
вапняно-гіпсового розчину безпіскової накривки. Для підвищення
продуктивності праці найкраще користуватись шпателем завширшки 150—200
мм. Після закінчення роботи набряклий від води шпатель чим-небудь
притискують, щоб він не пожолобився після висихання.
Рис. 1. Шпателі:
а — сталевий, б — дерев’яний
Рис. 2. Шпатель з гумовим лезом
Шпатель з гумовим лезом застосовують для нанесення шпаклівки на різні
поверхні і розрівнювання її після нанесення маховою щіткою або
механізованим способом Робочу частину шпателя (лезо) завширшки 90—100 мм
виготовляють з еластичної гуми, яку затискують в дерев’яній або
пластмасовій ручці. За формою він такий самий, як і сталевий.
Для підвищення продуктивності праці застосовують більший за розміром
шпатель завширшки 200—250 мм (рис. 2).
На невеликі профільні частини поверхонь (віконні рами, плінтуси, двері
тощо) наносять шпаклівку гумовими пластинками різних розмірів (залежно
від ширини профільної поверхні) або спеціальними шпателями з гумовими
профільованими наконечниками. Такий шпатель виготовляють з еластичної
гуми за профілем деталей, що застосовують на даному будівельному
об’єкті.
Рис. 3. Гумовий півтерок
Рис 40 Ніж металевий
Рис. 5. Скребачки металеві
Гумовий півтерок (рис. 3) призначений для нанесення і розрівнювання
першого шару суцільної шпаклівки, а також безпіскової накривки.
Порівняно з металевим або дерев’яним шпателем застосування гумового
півтерка підвищує продуктивність праці у 1,5—2 рази.
Металевий ніж (рис. 4) з дерев’яною ручкою використовують для
розрізування щілин на обштукатуреній поверхні.
Металевими скребачками (рис. 5) різної форми знімають старі клейові і
олійні плівки.
Рис. 6. Інструменти для очищення металевих поверхонь:
а — радіаторів опалення, б— рівних поверхонь
Рис. 7. Пристрій для згладжений поверхні
Сталеві щітки та їжаки (рис. 6) застосовують для знімання іржі та
окалини з металевої поверхні. Виготовляють їх із сталевого дроту.
Пристрій для згладження поверхні (рис. 7) призначений для чищення і
згладження обштукатурених поверхонь від крапель розчину і зернин піску.
Для згладження використовують природний камінь (твердий пісковик), кусок
деревини або білої силікатної цегли, з яких виготовляють бруски у
вигляді паралелепіпедів. Для зручності в роботі брусок затискують в
обойму пристрою.
Сталевою гладилкою (рис. 8) наносять та згладжують шар безпіскової
накривки. Гладилку виготовляють з інструментальної сталі завтовшки
1,0—1,5 мм.
Дерев’яну терку застосовують для чищення, перетирання і розрівнювання
підмазаних обштукатурених поверхонь (див. рис. 8, а).
Рогожна щітка (рис. 9, а) призначена для змочування поверхні водою,
розмивання старої клейової плівки і нанесення водних ґрунтовок на
поверхні. Рогожну щітку до початку роботи треба міцно перев’язати, щоб
скоротити робочу довжину її волокон, і насадити на дерев’яний держак.
Вручну фарбують поверхні щітками, виготовленими з волосіні або м’якої
свинячої щетини. Вони бувають різних форм і розмірів. Розмір щітки
вибирають залежно від поверхні, яку фарбують. Поверхні фарбують також
валиками.
Рис. 8 Сталева гладилка
Рис. 9. Щітки:
а — рогожна, б — махова, в — ручник, г — плоска
Махова щітка типу KM (рис. 9, б) забезпечує високу продуктивність праці
при фарбуванні великих площ. Махові щітки діаметром 60 або 65 мм
виготовляють з волосіні. Для фарбування стелі та верхніх ділянок стін з
підлоти махову щітку насаджують на дерев’яний держак завдовжки 80—100
см.
ЩІтки-ручники типу КР (рис. 9, в) застосовують для фарбування невеликих
ділянок поверхонь водними або олійними сумішами, їх виготовляють різних
діаметрів (25, 30, 35, 40, 45, 50, 55 мм) з волосіні. Для зручності в
роботі волость ручника слід перев’язувати шпагатом.
Ручники, в яких волосінь прикріплена до дерев’яної ручки клеєм,
розмокають під час роботи з водними сумішами або при зберіганні їх у
воді після фарбування олійними сумішами. Тому до початку роботи новим
ручником рекомендується розсунути волосінь, залити всередину трохи
олійного лаку і дати їй висохнути. Шар олійного лаку не пустить воду
всередину дерев’яної обойми і захистить щітку від розмокання клею та
випадання волосіні.
Щітки плоскі типу КП (рис. 9, г) застосовують для фарбування невеликих
ділянок поверхні (вікон, дверей тощо), а також оздоблення пофарбованих
поверхонь під цінні породи деревини і каменю. Щітки виготовляють різної
ширини (35, 40, 50, 60, 75 або 100 мм) з волосіні. Плоскі щітки перед
початком роботи шпагатом не перев’язують.
Рис. 10. Щітка-макловиця
Щітка-макловиця типу КМА (рис. 10) призначена для ґрунтування і
фарбування поверхонь водними малярними сумішами на великих площах.
Робочу частину щітки виготовляють з волосіні завдовжки 10—12 см. По
периметру її робочої частини до волосіні добавляють щетину, щоб щітка
стала пружнішою і волосінь не заламувалась під час роботи. При
фарбуванні макловицею значно підвищується продуктивність праці маляра.
До початку роботи з маховою щіткою або ручником її перев’язують шпагатом
так, щоб на 2/3 скоротити довжину волосіні. Це роблять у такій
послідовності (рис. 11). Невеликий відрізок шпагату накладають навколо
волосіні щітки у вигляді петлі 1 і зав’язують його навколо ручки під
обоймою 2. Беруть великий відрізок шпагату, на одному кінці якого
роблять петлю у вигляді морського вузла 3 і надівають її на волосінь
щітки 4. З короткого кінця шпагату роблять другу петлю 5, притискують її
уздовж волосіні і обв’язують щітку довгим кінцем шпагату, накладаючи
витки один біля одного на потрібну довжину волосіні 6 і 7. Короткий
кінець шпагату протягують крізь першу петлю, а довгий — крізь другу і
зав’язують їх на ручці під обоймою 8.
Рис. 11. Перев’язування щітки шпагатом
Рис. 12. Тимчасове зберігання щіток у відрі з водою:
а — неправильне; б — правильне
Замість шпагату щітку можна перев’язати шматком тканини. Для цього з
бавовняної тканини відрізують стрічку, ширина якої дорівнює подвійній
довжині волосіні щітки. Обмотують щітку тканиною і перев’язують її
шпагатом на потрібній відстані від обойми. Верхню частину тканини
відгортають до суміщення її з другою частиною і на ручці перев’язують їх
шпагатом.
Щоб подовжити строк придатності щіток, після роботи водними сумішами їх
слід промити в чистій воді, витерти і висушити. Щітки, в яких волосінь
посаджена на клею в дерев’яну ручку, при тривалих перервах у роботі
всихають, тому перед роботою їх варто намочувати у воді.
Після роботи олійними сумішами щітку треба промити в розчиннику:
скипидарі, бензині або гасі. Часте миття щіток у розчиннику погіршує
якість волосіні, тому під час коротких перерв у роботі їх зберігають у
воді. При цьому не варто опускати щітку на дно посудини з водою,
оскільки волосінь згинатиметься (рис. 12, а), її треба підв’язувати
шпагатом в посудині так, щоб була змочена тільки волосінь (рис. 12, б).
З цією метою можна користуватись також спеціальними затискачами (рис.
13). Такі щітки розміщують уздовж стінок посудини.
Рис. 13. Використання затискачів для зберігання щіток у воді
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Максимова О. М., Стесин М. С., Тищенко И. И. Машины для отделочных
работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.
Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.
Поволоцкий Ю. А., Северинова Г. В. Индустриальное производство
отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1983.— 152-с.
Смирнов А. А., Дадонов В. А. Ручные машины для строительных работ.— М.:
Стройиздат, 1988.— 320 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
