.

Інструмент для нарізування різьби (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
5 7266
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ НАРІЗУВАННЯ РІЗЬБИ.

Загальні відомості. Різьби на деталях виготовляють нарізуванням на
свердлильних, різьбонарізних і токарних верстатах, а також накатуванням,
тобто методом пластичних деформацій. Інструментом для накатування різьби
є накатні плашки, накатні ролики й накатні головки.

Інколи різьбу нарізують вручну.

Внутрішню різьбу нарізують мітчиком, зовнішню — плашками, прогонками та
іншими інструментами.

Інструмент для нарізування внутрішньої різьби. Мітчики. Мітчики
поділяють: за призначенням — на ручні, машинно-ручні й машинні; за
профілем нарізуваної різьби — для метричної, дюймової та трубної різьб;
за конструкцією — на суцільні, збірні (регульовані й такі, що
самовиключаються) та спеціальні.

Мітчик (рис. 261, а) складається з двох основних частин — робочої та
хвостової.

Робоча частина — це гвинт з кількома поздовжніми прямими або гвинтовими
канавками і служить для нарізування різьби. Мітчики з гвинтовими
канавками застосовують для нарізування

Рис. 261. Ручний мітчик:

а— конструкція; б — елементи; в — головні кути

точних різьб. Робоча частина мітчика складається із забірної та
калібруючої частин.

Забірна (або різальна) частин а, як правило, робиться у вигляді конуса;
вона здійснює основну роботу при нарізуванні різьби. У мітчиках для
в’язких металів на забірній частині є скіс 6… 10° у напрямі,
зворотному напряму різьби: при правій різьбі скіс лівий, при лівій —
правий. Це поліпшує відведення стружки.

Калібруюча (напрямна) частина — різьбова частина мітчика, суміжна із
забірною частиною. Вона спрямовує мітчик у отвір і калібрує нарізуваний
отвір.

Хвостовик-стержень служить для закріплення мітчика в патроні або
утримування його у воротку (при наявності квадрата) під час роботи.

Різьбові частини мітчика, обмежені канавками, називаються різальними
перами (рис. 261, б). Різальні пера (зуби) мають форму клина.

Головними кутами різальних пер мітчика (рис. 261, в) є: передній, ?,
задній ? та кут загострення ?. Ці кути у забірної та калібруючої частин
різні.

Для сталі середньої твердості передній кут ? = 8… 10°, для твердої
сталі ? = 5°, для бронзи й чавуну ? = 0…50. Задній кут ? = 6…8° для
ручних і 10° — для інших мітчиків.

Різальними кромками називаються кромки на різальних перах мітчика,
утворені перетином передніх поверхонь канавки із тиловими поверхнями
робочої частини.

Серцевина — це внутрішня частина тіла мітчика, виміряна по діаметру
кола, дотичного до дна канавок мітчика. Мітчики для нарізування різьби в
нержавіючих сталях мають масивнішу (товстішу), серцевину.

Канавки — це заглиблення між різальними зубами (перами), що утворюються
видаленням частини металу. Ці канавки служать для утворення різальних
кромок і розміщення стружки при нарізуванні різьби. Профіль канавки
утворюється передньою поверхнею, по якій сходить стружка, і задньою, що
служить для зменшення тертя пер мітчика об стінки нарізуваного отвору.

Канавки у мітчика, як правило, роблять прямими, бо вони простіші у
виготовленні. Однак для кращих умов різання й виготовлення точних різьб
застосовують мітчики не з прямими, а з гвинтовими спіральними канавками.
Кут нахилу ? гвинтової канавки цих мітчиків становить 8…15°. Для
нарізування глухих отворів нахили цих канавок роблять правими (рис. 262,
а), щоб стружка легко виходила вгору, для нарізування наскрізних отворів
— лівими (рис. 262, б), щоб стружка виходила вниз.

Мітчики діаметром до 22 мм, як правило, виготовляють з трьома, а
діаметром від 22 до 52 мм — з чотирма канавками. Спеціальні мітчики на
калібруючій частині канавок не мають.

Ручні мітчики для метричної й дюймової різьб стандартизовані й
виготовляються комплектом: з двох мітчиків для різьби з кроком до 3 мм
включно (для основної метричної різьби діаметром від 1 до 52 мм і для
дюймової різьби діаметром від 1/4 до 1″) і комплектом з трьох мітчиків
для різьби з кроком вище 3 мм (для метричної різьби діаметром від 30 до
52 мм і для дюймової різьби діаметром від 11/8 до 2″). До комплекту, що
складається з трьох мітчиків, входять чорновий, середній і чистовий
мітчики (рис. 263, І, II, III). Усі мітчики комплекту мають різні
діаметри. Чорновий мітчик (І) нарізує чорнову різьбу, знімаючи при цьому
до 60 % металу (стружки);

Рис. 262. Мітчики з правою (а) і лівою (о) гвинтовими канавками

Рис. 263. Комплект мітчиків:

/, //, /// — відповідно чорновий, середній і чистовий мітчики

середній мітчик (II) нарізує вже точнішу різьбу, знімаючи до 30 %
металу; чистовий мітчик (III) знімає ще до 10 % металу, має повний
профіль різьби і використовується для остаточного, точного нарізування
різьби та її калібрування. Щоб визначити, яким є мітчик — чорновим,
середнім або чистовим, на хвостовій частині роблять відповідно одну, дві
або три кругові риски (кільця) або ставлять відповідний номер. Крім
того, на хвостовій частині проставляють розмір різьби, для нарізування
якої цей мітчик зроблено.

Комплект ручних мітчиків з двох штук виготовляють подовженням забірного
конуса та деяким збільшенням діаметра першого мітчика.

Залежно від конструкції різальної частини мітчики бувають циліндричними
та конічними.

При циліндричній конструкції мітчиків усі три інструменти комплекту
мають відповідні діаметри. Чистовий мітчик має повний профіль різьби,
діаметр середнього мітчика менший за нормальний на 0,6 глибини нарізки,
а діаметр чорнового мітчика менший за діаметр різьби на повну глибину
нарізки. У чорнового мітчика довжина забірної частини дорівнює 4…7, у
середнього — 3… 3,5 і чистового— 1,5…2 ниткам. Кут нахилу забірної
частини у чорнового мітчика дорівнює 3о, у середнього — 7°, у чистового
— 2° (див. рис. 263). Циліндричними мітчиками нарізують різьбу у глухих
отворах.

При конічній конструкції мітчиків усі три інструменти комплекту мають
однакові діаметри та повний профіль різьби з різною довжиною забірних
частин. Різьбу в межах забірної частини роблять конічною й додатково
зрізують по вершинах зубів на конус. У чорнового мітчика забірна частина
дорівнює довжині робочої частини, у середнього — половині цієї довжини,
у чистового — двом ниткам.

Конічні мітчики застосовують звичайно для нарізування різьб у наскрізних
отворах.

Мітчики випускають зі шліфованим і нешліфованим профілями зубів.
Шліфовані створюють різьбу точнішу і з чистішою поверхнею.

За точністю нарізуваної різьби мітчики поділяють на чотири групи — С, Д,
Е та Н. Мітчики групи С — найточніші, груп Е та ? — менш точні з
нешліфованим профілем зубів. Мітчики груп С та Д — зі шліфованим
профілем зубів; ними нарізують висококласні різьби. Мітчики груп Е та ?
призначені для різьб 9-го квалітету.

Машинно-ручні мітчики застосовують для нарізування метричної, дюймової
та трубної циліндричної й конічної різьб у наскрізних та глухих отворах
усіх розмірів машинним способом і вручну з кроком до 3 мм включно.
Мітчики цього типу виготовляють двох видів — одинарні (для наскрізних і
глухих отворів) і комплектні (чорновий і чистовий).

Машинні мітчики застосовують для нарізування на верстатах різьб у
наскрізних та глухих отворах. Вони бувають циліндричними (рис. 264, а) і
конічними (рис. 264, б).

У машинних та машинно-ручних мітчиках на хвостовику роблять кільцеві
канавки для затискання у швидкозмінних патронах.

Гайкові мітчики (рис. 264, в) служать для нарізування метричної різьби в
гайках за один робочий хід вручну або на свердлильних і різьбонарізних
верстатах, їх виготовляють однокомплектними, вони мають довгі різальну
частину (12 витків) і хвостовик. Велика довжина останнього дає
можливість нанизувати на нього гайки при нарізуванні.

Виготовляють також гайкові мітчики із зігнутим хвостовиком (рис. 264,
г), які закріплюються у спеціальних патронах на гайконарізних автоматах.
Вони дають змогу гайкам безперервно автоматично спадати в міру
нарізування.

Плашкові мітчики (рис. 264, д) відрізняються від гайкових наявністю
забірного конуса і служать для попереднього нарізування різьби у плашках
за один робочий хід.

Рис. 264. Машинні мітчики:

а — циліндричний: б — конічний; в — гайковий; г — із зігнутим
хвостовиком; д — плашковий; е — маточний.

Рис. 265. Спеціальні мітчики:

а — безканавковий; б — комбінований; в — мітчик-свердло; г — з
гвинтовими канавками.

Маточні мітчики (рис. 264, е) застосовують для зачищення різьб у плашках
після нарізування плашковим мітчиком, а також для зачищення різьб у
плашках, які знаходяться в роботі. У маточних мітчиках накавки роблять з
правою спіраллю.

Спеціальні мітчики складають велику групу, до якої входять безканавкові
й комбіновані мітчики, мітчики з гвинтовими канавками тощо.

Безканавкові мітчики (рис. 265, а) застосовують для нарізування
наскрізних різьб 10…12 мм. Довжина забірної частини мітчика така сама,
що й у звичайних машинних. Довжина канавки (з виходом) на 3…5 ниток
довша за забірну частину. Безканавкові мітчики набагато міцніші за
звичайні. Завдяки довгій різьбовій частині мітчики можна загострювати
кілька разів. Висока продуктивність при нарізуванні різьби є головним
достоїнством безкававкових мітчиків. Для нарізування різьби у глухих
отворах ці мітчики непридатні.

Комбіновані мітчики складаються з двох частин, розділених шийкою (рис.
265, б). Перша частина служить для попереднього, а друга — для
остаточного нарізування різьби. Комбінований інструмент — мітчик-свердло
(рис. 265, в) дає змогу поєднати свердління й нарізування різьби в одну
операцію, що значно підвищує продуктивність. Його застосування можливе
лише при нарізуванні наскрізних отворів без примусової подачі за умови,
що мітчик включається в роботу після виходу вершини свердла з отвору. У
противному разі свердло змушене працювати з подачею, яка дорівнює
крокові різьби, що нарізується.

Застосовують й інші комбіновані інструменти — мітчик-роз-вертку,
зенкер-розвертку-мітчик тощо. Заміна кількох інструментів одним
комбінованим дає змогу значно скоротити допоміжний час, що витрачається
на заміну інструмента.

Мітчики з гвинтовими канавками (рис. 265, г) мають кут нахилу канавки
35°, що забезпечує вільний вихід стружки по спіралі й виключає
можливість зриву різьби. Мітчиком можна нарізувати різьбу на високих
швидкостях. Один мітчик із гвинтовою канавкою заміняє комплект звичайних
мітчиків.

Застосування цих мітчиків для обробки деталей з чавуну, латуні,
нержавіючої сталі та інших матеріалів дозволило підвищити продуктивність
праці у 3 рази. Мітчики виготовляють з інструментальних сталей У8, У12
та швидкорізальної Р18.

При нарізуванні різьби вручну різальний інструмент обертають за
допомогою воротків, встановлюючи їх на квадрати хвостовиків.

Нерегульовані воротки можуть мати один або три отвори (рис. 266, а); у
регульованих воротках є регульований отвір (рис. 266, б). Крім цих,
застосовують торцеві воротки (рис. 266, в) для обертання мітчиків при
нарізуванні різьби у важкодоступних місцях.

Тарований вороток (рис. 266, г) використовують для. нарізування різьби у
глибоких і глухих отворах. Він складається з корпуса 6, втулки 7 і
пружини 8. Корпус і втулка мають зчіпні скісні кулачки, які при
перевищенні зусилля, що передається від руки працюючого, виходять із
зачеплення. В результаті цього втулка з мітчиком не обертатиметься і тим
самим запобігатиметься його поломка.

Універсальний вороток (рис. 267, а) служить для закріплення плашок із
зовнішнім діаметром 20 мм, всіх видів мітчиків і розверток, які мають
хвостовики квадратного перерізу зі сторонами

Рис. 266. Воротки:

а—нерегульований; б—з регульованим отвором; в — торцевий; г — тарований;
1,3 — нерухома й рухома рукоятки; 2 — рамка; 4,5 —Рухомий і нерухомий
сухарі; 6 — корпус; 7 — втулка; 8 — пружина.

Рис. 267. Універсальний вороток першого

(а) і другого (б) варіантів виконання

до 8 мм. У корпусі, закритому кришкою, розміщено механізм, який дає
змогу змінювати розмір квадратного отвору. Механізм рухається за
допомогою гвинта з рифленою головкою. Різьбова частина гвинта зв’язана з
одним з чотирьох кулачків, вільно розміщених всередині корпуса.

При обертанні гвинта зміщується кулачок, який утворює одну зі сторін
квадрата. Опускаючись, кулачок натискує на скісний кут другого кулачка,
рухаючи останній праворуч. Той, у свою чергу, піднімає третій кулачок,
який зміщує ліворуч четвертий. Таким чином, чотири сторони квадратного
отвору зменшуються рівномірно. Таке регулювання квадратного отвору дає
змогу закріплювати мітчики і розвертки різного виду.

Для закріплення плашок у корпусі універсального воротка є гніздо. Плашки
закріплюють гвинтами.

Застосування описаного пристрою виключає брак при нарізуванні різьби
плашками. Воно замінює слюсареві набір воротків, плашкотримач і
спеціальні напрямні пристрої до нього.

Універсальний вороток, показаний на рис. 267, б, дає змогу нарізувати
різьбу у важкодоступних місцях. Мітчик тут кріпиться за допомогою
чотирьох кулачків 2, 3, 5 і 7, розміщених у корпусі 1. Гвинт 4,
обертаючись, зміщує кулачки й змінює розміри квадратного отвору.
Подовжена частина корпуса забезпечує перпендикулярність мітчика до
площини обертання воротка. При встановлених рукоятках 6 вороток
використовується, як звичайно. Для нарізування різьби у важкодоступних
місцях рукоятки вигвинчують. У подовжену частину корпуса воротка
вставляють кінець торцевого ключа. Завдяки наявності підпружиненої
кульки вороток надійно закріплюється на встановленому в нього мітчику.

НАРІЗУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ РІЗЬБИ

Підбір свердел для свердління отворів під різьбу. При нарізуванні

різьби матеріал частково «видавлюється», тому діаметр свердла має бути
трохи більшим, ніж внутрішній діаметр різьби. Зміна величини

Рис. 268. Нарізування внутрішньої різьби:

а — встановлення мітчика; б — прийом нарізування

отвору при нарізуванні різьби у твердих і крихких металах менша, ніж у
м’яких і в’язких.

Якщо просвердлити під різьбу отвір діаметром, що точно відповідає
внутрішньому діаметру різьби, то матеріал, видавлюваний при нарізуванні,
тиснутиме на зуби мітчика, від чого вони в результаті великого тертя
сильно нагріваються і до них прилипають частки металу.

Різьба може вийти з рваними нитками, а в деяких випадках можлива поломка
мітчика. При свердлінні отвору надто великого діаметра різьба виходить
неповною.

Діаметр свердла для свердління під метричні і трубні різьби визначають
за довідниковими таблицями. Коли не можна скористатися таблицями,
діаметр під метричну різьбу приблизно розраховують за формулою dc = d —
КсР, де dc — діаметр свердла, mm; d — номінальний діаметр різьби, мм; Кс
— коефіцієнт, що залежить від розбивання отвору і береться за таблицями
(Довідник металіста, т. 3); звичайно Кс = 1…1.08; ? — крок різьби, мм.

Розміри воротка для закріплення мітчика вибирають залежно від діаметра
останнього. Загальну довжину і діаметр рукоятки воротка визначають за
встановленими практикою формулами: L = 20D + 100; d = 0,5D + 5, де L —
довжина воротка, мм; D — діаметр мітчика, мм; d — діаметр рукоятки
воротка, мм.

Прийоми нарізування різьби. Після підготовки отвору під різьбу і вибору
воротка заготовку закріплюють у лещатах і в цей отвір вставляють
вертикально мітчик за кутником (рис. 268, а).

Притискуючи лівою рукою вороток до мітчика, правою повертають його
праворуч доти, поки мітчик не вріжеться на кілька ниток у метал і не
займе стійке положення, після чого вороток беруть за рукоятку двома
руками й обертають з перехопленням рук через кожні півоберта (рис. 268,
б)

Для полегшення роботи вороток з мітчиком обертають не весь час зa
годинниковою стрілкою, а здійснюють один-два оберти праворуч і півоберта
ліворуч і так далі. Завдяки такому зворотно-обертальному руху мітчика
стружка ламається, стає короткою (подрібненою), а процес різання значно
полегшується.

Закінчивши нарізування, обертанням воротка у зворотний бік викручують
мітчик з отвору, потім знову прокручують його наскрізь.

Мітчиком вручну виготовляють різьбу по 6… 10-му квалітетах.

Правила нарізування різьби мітчиком:

при нарізуванні різьби у глибоких отворах, у м’яких і в’язких металах
(міді, алюмінію, бронзі тощо) мітчик треба періодично викручувати з
отвору й очищати канавки від стружки:

нарізувати різьбу слід повним набором мітчиків: нарізування різьби
одразу середнім мітчиком без проходження чорновим, а потім чистовим не
прискорює, а навпаки, ускладнює роботу; різьба в цьому разі виходить
неякісною, а мітчик може зламатися;

середній і чистовий мітчики вводять в отвір без воротка і лише після
того як мітчик піде правильно по різьбі, на головку надягають вороток і
продовжують нарізувати різьбу;

глухий отвір під різьбу треба робити на глибину, дещо більшу, ніж
довжина нарізуваної частини, з таким розрахунком, щоб робоча частина
мітчика трохи вийшла за межі нарізуваної частини; якщо такого запасу не
буде, різьба вийде неповною;

у процесі нарізування треба ретельно слідкувати за тим, щоб не було
перекосу мітчика; для цього слід через кожні дві-три нарізані нитки
перевіряти за допомогою кутника положення мітчика щодо

Мастильно-охолодна рідина, що використовується при нарізуванні різьби

Оброблюваний матеріал Мастильно-охолодна рідина

Сталь:

вуглецева конструкційна Емульсія; сірчане масло

інструментальна легована Сірчане масло з гасом; змішані масла

Ковкий чавун 3…5 % – на емульсія

Чавунне литво Без охолодження; 3…5 %-на емульсія; гас

Бронза Без охолодження; змішані мастила

Цинк Емульсія

Латунь Без охолодження; 3…5 %-на емульсія

Мідь Емульсія; змішані масла

Нікель Емульсія

Алюміній та його сплави Без охолодження; емульсія; змішані масла; гас

Нержавіючі, жаростійкі сплави Суміш з 50 % сірчаного масла, 30% гасу,

20 % олеїнової кислоти (або 80 % сульфорезола і 20 % олеїнової кислоти)

Волокніт, вініпласт, оргскло 3…5 %-на емульсія

Примітка. У деталях з текстоліту і гетинаксу нарізування різьби
здійснюють з обдуванням стиснутим повітрям, верхньої площини виробу;
особливо обережно слід нарізувати різьбу у дрібних і глухих отворах.
Нарізану внутрішню різьбу перевіряють калібр амипробками.

Змащення різьбонарізного інструмента. На якість різьби та стійкість
інструмента впливає правильний вибір мастильно-охолодної рідини (табл.
4).

При нарізуванні різьб у деталях з силуміну, алюмінію стружка налипає на
мітчик і внаслідок цього виникають задири; при нарізуванні різьби у
нержавіючих, жароміцних та інших високолегованих сталях мітчик швидко
затуплюється.

Мастило, запропоноване Петровим, дає змогу нарізати високоякісну різьбу
з найменшими затратами праці. Воно має такий склад (%): олеїнова кислота
— 78, стеаринова кислота — 17, сірка тонкого помелу — 5.

Стеаринову й олеїнову кислоти змішують при 60. ..65 °С, потім суміш
охолоджують до 20 °С і змішують з сіркою тонкого помелу. Інструментом,
змащеним цією пастою, легко нарізується різьба в отворах деталей, які
загартовані до 38…42HRCe.

НАРІЗУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ РІЗЬБИ

Інструмент. Зовнішню різьбу нарізують плашками вручну і на верстатах.

Залежно від конструкції плашки поділяють на круглі, накатні, розсувні
(призматичні).

Круглі плашки (лерки) виготовляють суцільними і розрізними.

Суцільна плашка (рис. 269, а) — це стальна загартована гайка, в якій
через різьбу 1 прорізано наскрізні поздовжні отвори, які утворюють
різальні кромки і служать для виходу стружки. З обох боків плашки є
забірні частини 2 завдовжки 1 1/2…2 нитки. Ці плашки застосовують при
нарізуванні різьби діаметром до 52 мм за один робочий хід.

Рис. 269. Плашки:

а — суцільна; б — розрізна; 1 — різьба; 2 — забірна частина

Рис, 270. Різьбонакатні плашки:

а — типу МПН; б — типу НПН; в — для накатування різьби на тонкостінних
трубах

Діаметри суцільних круглих плашок передбачено стандартом: для основної
метричної різьби — від 1 до 76 мм, для дюймової — від 1/4 до 2″, для
трубної — від 1/8 до 1 1/2″.

Круглі плашки при нарізуванні різьби вручну закріплюють у спеціальному
воротку.

Розрізні плашки (рис. 269, б) на відміну від суцільних мають проріз
(0,5… 1,5 мм), що дає змогу регулювати діаметр різьби в межах 0,1—0,25
мм. Внаслідок зниження жорсткості нарізувана цими плашками різьба має
недостатньо точний профіль.

Різьбонакатні плашки (рис. 270, а—в), застосовувані для накатування
точних профілів різьби, мають корпус, на якому встановлюють накатні
ролики з різьбою. Ролики можна регулювати за розміром нарізуваної
різьби. Плашки обертають двома рукоятками, що вкручуються в корпус.

За допомогою різьбонакатних плашок нарізають різьбу O 4… 33 мм і
кроком 0,7.,.2 мм за 6…8-м квалітетами. Накатування виконують на
верстатах, а також вручну. Різьба виходить міцнішою, оскільки волокна
металу у гвинтах не перерізуються. Крім того, завдяки тиску плашок
волокна зміцнюються. Оскільки різьба лише видавлюється, поверхня
виходить чистішою. Накатування різьби здійснюється так само, як і
нарізування клупами (див. далі).

На рис. 270, б показано різьбонакатну плашку типу НПН, яка
застосовується для накатування різьб М6 та М12 на свердлильних і
токарних верстатах.

Плашка, зображена на рис. 270, в, служить для накатування різьб на
тонкостінних трубах на свердлильних і токарних верстатах, а також
вручну.

Розсувні (призматичні) плашки на відміну від круглих складаються з двох
половинок, які називаються півпляшками (рис. 271, а). На кожній з них
зазначено розмір зовнішньої різьби і цифра 1 чи 2 для правильного
закріплення у пристрої (клуні). На зовнішній стороні півплашок є кутові
канавки (пази), якими їх встановлюють у виступи клупа.

Для рівномірного розподілу тиску гвинта на півплашки для уникнення
перекосу між півплашками й гвинтом розміщують сухар.

Рис. 271. Розсувні (призматичні) плашки:

а — загальний вигляд; б — закріплення в клупі; в— нарізування різьби

Розсувні (призматичні) плашки виготовляють комплектами з 4… 5 пар у
кожному; кожну пару у разі потреби вставляють у клуп. Розсувні плашки
виготовляють для метричної різьби діаметром від М6 до М52, для дюймової
— від 1/4 до 2″ і для трубної — від 1/8 до 1 3/4 “. Розсувну плашку
закріплюють у клупі (рис. 271, б), який складається із скісної рамки 1 з
двома рукоятками 2 і затискного гвинта 5. Півпляшки 3 вставляють у
виступи рамки, вводять сухар 4 і закріплюють гвинтом 5. Клупи, в яких
встановлюють призматичні плашки, виготовляють шести розмірів — від № 1
до № 6. Робота клупом показана на рис. 271, в.

Процес нарізування різьби. При нарізуванні різьби плашкою треба мати на
увазі, що в процесі утворення профілю різьби метал виробу, особливо
сталь, мідь тощо, «тягнеться», діаметр стержня збільшується. Внаслідок
цього посилюється тиск на поверхню плашки, що призводить до її
нагрівання й прилипання часток металу, тому різьба виходить рваною.

При виборі діаметра стержня під зовнішню різьбу слід керуватися тими
самими міркуваннями, що й при виборі отвору під внутрішню різьбу. Якісну
різьбу можна дістати тоді, коли діаметр стержня менше зовнішнього
діаметра нарізуваної різьби. Якщо діаметр стержня

Рис. 272. Прийом нарізування різьби плашкою

буде значно меншим, ніж треба, то різьба виходить неповною; якщо ж
діаметр стержня буде більшим, то плашку або не можна нагвинтити на
стержень і кінець стержня буде пошкоджено або під час нарізування зуби
плашки внаслідок перевантаження зламаються.

При нарізуванні різьби плашкою вручну стержень закріплюють у лещатах
так, щоб його виступаючий над

рівнем губок кінець був на 20…25 мм більшим за довжину нарізуваної
частини (рис. 272). Для забезпечення врізування на верхньому кінці
стержня знімають фаску.

Потім на стержень накладають закріплену у клуп плашку і з незначним
натискуванням обертають клуп так, щоб плашка врізалася приблизно на
одну-дві нитки. Після цього нарізувану частину стержня змащують маслом і
обертають клуп з рівномірним тиском на обидві рукоятки так, як при
нарізуванні мітчиком, тобто один-два оберти праворуч і півоберта
ліворуч.

Для запобігання браку й пошкодженню зубів плашки треба слідкувати за
перпендикулярним положенням плашки до стержня — плашка має врізатися у
стержень без збочення.

Нарізану зовнішню різьбу перевіряють різьбовими мікрометрами або
різьбовими калібрами-кільцями та різьбовими шаблонами.

Плашками вручну нарізують різьбу за 8…9-м квалітетами.

Нарізування різьби клупами здійснюють у такому порядку. Встановлюють у
клуп плашки й розсувають їх на розмір, дещо більший за діаметр
нарізуваної заготовки. Затискують заготовку в лещатах у вертикальному
положенні й запилюють на торці фаску; надягають клуп на стержень
заготовки і щільно зсувають плашку гвинтом.

Клуп з плашками, змащеними змішаним або сірчаним маслом, повертають на
1…11/2 оберту за годинниковою стрілкою, потім на 1/4… 1/2 оберту
назад. Нарізавши різьбу, клуп переміщують, обертаючи його в зворотний
бік для сходження на кінець стержня; потім підтискують плашки гвинтом і
нарізують вдруге.

Перевіряючи різьбу калібром або гайкою (на крайній випадок), повторюють
нарізування до виготовлення різьби потрібного розміру. Після завершення
роботи плашки виймають з клупа, очищають від стружки, ретельно
протирають і змащують маслом.

Прогресивні способи нарізування й законтрювання різьби. Більшість
деталей машин (тракторів, автомобілів, металообробних та інших
верстатів) з’єднують за допомогою різьбових з’єднань. Трудомісткість
процесу нарізування різьби зменшують різноманітними способами.

Застосовують загартовані самовидавлюючі гвинти, якими через пробиті
отвори з’єднують листові деталі.

На Волзькому автомобільному заводі широко застосовують загартовані
самонарізні гвинти для чавунних і стальних деталей. Гвинти при обертанні
з подачею видавлюють різьбові канавки.

На цьому самому заводі застосовують самоконтруючі різьбові з’єднання —
шестигранну головку, що має виточки на нижньому торці, а на верхньому —
лунки й радіальні канавки і болти із зубчастим буртиком, їх використання
значно скорочує трудомісткість складальних робіт.

Для запобігання відгвинчуванню болтів застосовують клеї (анаеробні
смоли) типу ТЕН-3, які рекомендуються для застопорення з’єднань, що
працюють в умовах вібраційного навантаження.

НАРІЗУВАННЯ РІЗЬБИ НА ТРУБАХ

Нарізування зовнішньої різьби здійснюють плашкою, внутрішньої —
мітчиком.

Клуп (рис. 273, а) складається з корпуса 2, довгих рукояток 1, чотирьох
плоских різьбових плашок (гребінок) 3, які можуть, одночасно

Рис. 273. Трубний клуп з розсувними плашками для нарізування різьб
діаметром від 1/2 до 3″.

а —будова; б — прийом нарізування різьби.

зближуватися до центра або розходитися від нього при повороті планшайби
4. Завдяки цьому одним і тим самим клупом можна нарізувати труби різних
діаметрів.

Плашки 3 залежно від діаметра труби встановлюють обертанням черв’яка 5,
який знаходиться в зачепленні з зубчастим сектором 7, а після
встановлення потрібного розміру стопорять натискуванням важеля 6. Точне
встановлення різьбових плашок на потрібний діаметр здійснюють за
поділками (ноніусом) на корпусі клупа.

Крім чотирьох різьбових плашок 3 у корпусі 2 клупа встановлено напрямні
плашки 8 (гладенькі, без різьби), які забезпечують стійке положення
клупа на трубі при нарізуванні різьби.

До клупа додають кілька комплектів плашок (гребінок), що дає змогу
нарізувати трубні різьби діаметром від 1/2 до 3”.

Нарізування трубної різьби клупом слід здійснювати у такому порядку:

оглянути плашки: стружкові канавки мають бути чистими, без задирок та
інших дефектів, а різальні кромки — гострими, без задирок, завалів і
викришених місць та зламів;

кінець нарізуваної труби 10 закріпити в трубному притискачі 11 (рис.
273, б);

частину труби, на якій нарізуватиметься різьба, змастити маслом
(оліфою);

встановити клуп на трубу і зблизити плашки з зусиллям, розрахованим так,
щоб різьба була нарізана за кілька робочих ходів (для діаметрів до 1″
достатньо два ходи, а для діаметрів більше 1″ — три);

обертати клуп навколо труби в чотири прийоми, тобто за кожен прийом
повернути його приблизно на 90°;

не знімаючи клупа з труби, рукояткою 9 планшайби 4 розсунути плашки 3
(тоді клуп знімається з труби вільно);

перевірити якість нарізаної різьби;

клуп з плашками протерти, змастити мінеральним маслом.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019