Курсова робота
Імпульсні блоки живлення з перетворенням
ВСТУП
Інтенсифікація сучасного виробництва є неможливою без прискореного
розвитку приладобудування, обчислюваної техніки, радіотехніки.
Каталізатором розвитку цих галузей є розвиток електроніки і
мікроелектроніки.
Розвиток електроніки розпочався з використанням електровакуумних
приладів.
Першими електровакуумними приладами, які знайшли широке використання,
були освітлювальні лампи розжарення. Заслуга у винайдені і створенні
дослідних взірців такий електровакуумних ламп належить російському
електротехніку Я.М. Лодигіну.
Послідуюче вдосконалення виробництва освітлювальних ламп призвело до
створення матеріальної бази, яка відіграла велику роль в розвитку
електровакуумної техніки і в випуску нових видів електровакуумних
приладів.
Появі електровакуумних приладів, дія яких побудована на використанні
явищ, зв’язаних з проходженням струму через вакуумний проміжок,
передували ряд важливих відкриттів.
Так в 1893 р. відомий американський вчений і винахідник Т.Едісон відкрив
явище випускання електронів розігрітим в вакуумі катодом, яке пізніше
було названо явищем термоелектронної емісії.
В 1888 р. російським фізиком, професором Московського університету
А.Г.Столєтовим вперше було виявлено явище випускання електролітів
металом під впливом падаючого на нього сонячного світла. Це явище було
названо явищем фотоелектронної емісії.
В послідуючі роки вчені багатьох країн приділяли велику увагу глибоким і
всестороннім дослідженням електронних явищ в вакуумі.
зародження електронної техніки ознаменувало початок створення
радіотехніки. Знаменитою подією в історії розвитку радіотехніки було
обгрунтування можливості передачі електричних сигналів на відстань
нашим співвітчизником Г.Пулюєм і створення в 1885 р. першого в світі
радіопередавача і радіоприймача. Подальше радіотехніка і електротехніка
розвивалась сумісно і в наш час перетворились в комплексну науку, яка
називається радіоелектронікою.
Перша електронна лампа – діод була виготовлена англійцем Д.П.Флемінг–ом
в 1904р. Пізніше американець Лі-де-Форест ввів в електричну лампу
Едісона нерухому сітку і створив електронну лампу-тріод, яка мала
здатність не тільки підсилювати а й генерувати електричні сигнали.
В 1909 р. був виготовлений і введений в експлуатацію ртутний вентиль,в
в1910 р. П.Я.Лошанський створив електронно-променеву трубку.
Перша електронна лампа в Росії була виготовлена Н.Д.Папалексі в 1913 р.
З цього періоду і починається виробництво електронних ламп в нашій
країні. В 1918 р. Була створена Нижньо-Новгородська радіолабораторія, в
якій радянські вчені і інженери М.А.Бонч-Бруєвич, В.П.Вологді,
А.А.Пістолькорс і інші в важких умовах того часу розробили перші взірці
приймально-підсилювальних ламп і організували їх серійне виробництво,
створили потужні генераторні лампи з водяним охолодженням.
В 1922 р. в Москві було побудована найпотужніша в світі радіотелефонна
передавальна станція. В тому ж році О.В.Лосєв вперше використав
кристалічний детектор з “падаючою” характеристикою для генерування і
підсилення електричних коливань.
В 1924 р. була розроблена 4-х електродна електронна лампа, а в 1930 р.
був виготовлений і перший пентод.
Після цього було створено цілий ряд електронних ламп, які дозволили
зменшити габарити і підвищити економність і надійність електронних ламп,
а отже і електронної апаратури.
Починаючи з 30-х років завдяки освоєнню діапазону ультракоротких хвиль,
проводились роботи по вдосконаленню звичайних радіоламп і по створенню
спеціальних ламп, придатних для роботи в усьому діапазоні частот.
В цей період появились електронні лампи типу “жолудь”: керамічні,
металокерамічні і маячкові лампи.Розробляються електровакуумні прилади
зовсім нового типу – магнетрони, клістрони і ряд інших.
В зв’язку з вдосконаленням електронної апаратури і з намаганням різко
зменшити її габарити і збільшити надійність її роботи заново
відродилась проблема використання напівпровідникових приладів.
В 50-ті роки на базі нової техніки були створені напівпровідникові
тріоди, які, як виявилось, мають ряд переваг перед електронними лампами.
В цей період почався бурхливий розвиток електронної напівпровідникової
техніки.
До 1952 р. були розроблені всі основні типи підсилювальних
напівпровідникових приладів транзисторів. В теперішній час ми все
частіше зустрічаємося з електронною апаратурою, в якій зустрічаються
тільки напівпровідникові прилади і розроблені на їх основі інтегральні
мікросхеми.
В наш час радіоелектроніка проникла в усі галузі народного господарства.
Вона стала основою комплексної механізації і автоматизації виробничих
процесів. Розвиток кібернетики, електронних обчислювальних машин,
персональних комп’ютерів виявилось можливим тільки завдяки високому
рівню сучасної електронної техніки ,і зокрема напівпровідникових
приладів.
Електроніка успішно допомогає лікарям лікувати хворих, стимулювати ріст
рослин в сільському господарстві, сприяє продовженню зберігання
кормових продуктів, дозволяє з великою точністю контролювати складні
технологічні процеси, знаходить широке використання в установках для
розщеплення атомних ядер, служить при вимірюванні яскравості зірок і
для тонкої автоматичної обробки механічних деталей. Електронні прилади
посилають вченим інформацію із космосу, здійснюють контроль за
траєкторією польоту ракети і дають можливість здійснювати ї посадку в
любій ланці нашої планети і навіть інших планет.
В кожну сім’ю прийшли такі вірні і надійні помічники, як радіо, телефон,
телевізор, комп’ютер і інші електронні пристрої. Вони до невпізнанності
змінили побут людей, надали їм багато таких необхідних зручностей.
Особлива роль в розвитку радіоелектроніки належить джерелам живлення –
пристроям, які забезпечують електронні пристрої електричною енергією для
їх живлення. Їм належить особлива роль, так я к жоден електронний
пристрій не може нормально функціонувати без блоку живлення.
В зв’язку з надзвичайно широкою областю використання блоків живлення
існує надзвичайно велика різноманітність їх типів. По принципу роботи
блоки живлення можуть бути гальванічними, електричними,
термоелектричними, механічними, п’єзоелектричними, комбінованими.
Особливу роль в цій гамі блоків живлення відіграють блоки живлення з
перетворенням напруги. Це дає можливість споживачу значно зменшити
габаритні розміри блоку живлення, знизити рівень пульсації вихідної
напруги із-за підвищення частоти, яка поступає на вхід випрямляча.
Виходячи з вищесказаного і враховуючи те, що тема імпульсних блоків
живлення з перетворенням ще недостатньо вивчена, а також популярність їх
використання, я обрав саме цю тему своєї дипломної роботи.
І ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Характеристика існуючих джерел живлення
1.1.1 Гальванічні елементи і батареї характеризуються тим, що в них
електрична енергія утворюється за рахунок хімічної реакції, яка
безперервно проходить всередині елементу. Електрорушійна сила елементів
і батарей визначається хімічними властивостями активних матеріалів
(електроліту і електродів) і не залежить від їх розмірів. Температура
елементів майже не впливає на величину електрорушійної сили. Тільки при
температурах, близьких до температури замерзання електроліту,
електрорушійна сила елементу різко зменшується. Замерзлі елементи
відновлюються після відігрівання. Вихідна напруга вимірюється при
номінальному навантаженні батареї. Вона залежить від електрорушійної
сили Е, внутрішнього опору елементу R вн. І струму в навантаженні.
U вих. = Е – І н R вн.
При розрядженні елементу на батареї кінцеве значення вихідної напруги
залежить від властивостей елементів і умов його експлуатації. Питомі
характеристики елементів представляють собою відношення ємності,
потужності і енергії елементів чи батарей до їх об’єму чи ваги. Ці
характеристики дають можливість оцінити джерело струму по його вазі і
об’єму. Діапазон ємностей гальванічних елементів досить широкий – від
десятих долей ампер-годин до сотень ампер-годин. Так наприклад, ємність
елементу 1,3 ФМЦ- 0,25 рівна 25 а/г, а акумуляторної батареї 1,5 НЦ-60
рівна 60 а/г.
Електричні джерела живлення діляться на однопівперіодні,
двохпівперіодні, з помноженням вхідної напруги, однофазні, 3-х фазні, з
стабілізацією вихідної напруги, з стабілізацією вихідного струму і т.д.
1.1.2 Однопівперіодна схема випрямлення характеризується найвищими в
порівнянні з іншими схемами пульсаціями на частоті основної гармоніки,
яка рівна частоті струму в мережі, всокою зворотною напругою на
випрямленому діоді, вимушеним підмагнічуванням сердечника
трансформатора і неповним використанням трансформатора по потужності.
(К тр.(0,48)
Двохпівперіодна схема містить в собі трансформатор вторинна обложка
якого має відвід від середини і два випрямлені діоди. Частота пульсацій
цієї схеми в два рази більша від частоти пульсацій в мережі і рівна
2х50 Гц=100 Гц. Коефіцієнт пульсацій цієї схеми на частоті 100 Гц рівний
0,68 при активному навантаженні. Ця схема найчастіше використовується
при відносно великих потужностях в навантаженні (Рн 50Вт). Коефіцієнт
використання трансформатора для ємнісного навантаження Ктр 0,55, для
активного навантаження К тр 0,642 ,а для індуктивного Ктр 0,75. Схема
згладжуючого фільтра простіша, ніж в однопівперіодній схемі, так як
частота пульсацій вища, ніж в однопівперіодному випрямлячі, а їх
амплітуда майже в 2,5 рази менша. Цю схему випрямляча використовують при
індуктивному і ємнісному
навантаженнях.
Мостова схема містить в собі однофазний трансформатор і діодний міст.
Коефіцієнт використання трансформатора при інструктивному навантаженні
рівний 0,9 а при ємнісному навантаженні Ктр=0,66, при активному Ктр=0,7.
Зворотня напруга на діоді при активному і індуктивному навантаженнях
рівна 1,57 від випрямленої напруги, тобто U зв=1,57 Uвих, а при
ємнісному навантаженні U зв=1,41 Uвих. Частота і напруга пульсацій такі
самі, як і в двохпівперіодній схемі.
Мостова схема подвоєння напруги дозволяє отримати на виході випрямляча
подвоєну вхідну напругу. Ця схема може працювати і без силового
трансформатора. Навантаження цієї схеми може бути як активним, так і
пасивним. Частота пульсацій рівна подвоєному значенню частоти в мережі
живлення. Зворотна напруга на діодах в 1,5 р. Більша від випрямленої
напруги, або в 2 рази менша, ніж в мостовій схемі. Коефіцієнт
використання трансформатора Ктр=0,64.
1.1.3 Фотоелектричні джерела живлення перетворюють енергію світла в
електричну енергію. Джерелом енергії в цьому випадку є енергія сонячного
світла. В цих джерелах в основному використовуються кремнієві
перетворювачі-напівпровідникові елементи, в яких світлове випромінювання
приводить до появи різнополярних полюсів на межі р-n переходу.
Коефіцієнт корисної дії сонячних елементів доходить до 30%. Сучасні
сонячні елементи можуть забезпечити в навантаженні електричний струм,
рівний в кілька сотень ампер і напругу на навантаженні, рівну в кілька
сотень вольт.
Термоелектричні перетворювачі мають ще досить невеликий коефіцієнт
корисної дії. Їх потужності ще дуже малі і їх використовують в тих
випадках, коли навантаження споживає невелику потужність. Причини дії
термоелектричних перетворювачів полягає в виникненні термоелектричної
електрорушійної сили на кінцях двох провідників з малою провідністю,
які спаяні між собою при нагріванні місця спайки.
1.1.4 Принцип роботи блоків живлення з перетворенням напруги полягає в
тому, що вхідна напруга перетворюється в змінну напругу з частотою 30-60
кГц. Подальше її перетворення здійснюється по класичних методах. Але так
як частота напруги висока, то індуктивність перетворюючого
трансформатора, а отже і його розміри можуть бути значно меншими, ніж в
звичайних випрямлячах. Крім того ємність згладжуючих конденсаторів
фільтра блоку живлення також може бути значно меншою, так як частота
пульсацій набагато вища.
Отже в порівнянні з звичайними джерелами живлення, блоки живлення з
перетворенням напруги мають суттєву перевагу – малі габаритні розміри і
меншу величину пульсацій, хоча електрична принципова схема блоку
живлення з перетворювачем напруги дещо складніша.
1.2 Попередня оцінка параметрів блоку живлення
1.2.1 Для попередньої оцінки параметрів імпульсного блоку живлення
потрібно чітко знати, які функції він повинен виконувати.
Основною задачею розробляємого мною блоку живлення є зарядження
акумуляторних батарей. А отже можна сказати, що вихідна напруга блоку
живлення повинна становити 14 В з струмом в навантаженні до 3ВА.
Враховуючи те, що коефіцієнти корисної дії любих перетворювачів напруги
не перевищує 60%, то підрахуємо потужність, яку буде споживати блок
живлення від мережі.
Підрахуємо струм, який буде споживати блок живлення від мережі.
1.3 Обґрунтування вибору структурної схеми
Більшість імпульсних блоків живлення мають подібні структурні схеми.
Обов’язковими елементами, що входять до складу структурної схеми,
повинні бути вхідний фільтр, випрямляч змінної напруги в постійну,
автогенератор, трансформатор і вихідний випрямляч. Дуже часто на виході
може працювати кілька випрямлячів разом з стабілізаторами напруги та
струму. Іноді в структурні схеми входять додаткові пристрої для
покращення запуску автогенератора, а також схеми для захисту блоку
живлення від пере навантаження. В даній схемі потрібно передбачити
пристрій для захисту блоку живлення від перенавантаження, так як при
його наявності можуть вийти з ладу транзистори автогенератора, які є
найбільш разючими в даній схемі. Крім того в схему бажано ввести пристій
для запуску автогенератора, що полегшить його запуск.
Виходячи з вищесказаного, я зробив таку структурну схему блоку
живлення.
Рис.1.1 Структурна схема розробляє мого мною блоку живлення.
В цій схемі прийняті такі умовні позначення:
Ф – фільтр нижніх частот;
В1, В2 – випрямлячі;
П3 – пристрій запуску;
А – автогенератор;
Тр – трансформатор;
Л33 – ланка зворотного зв(язку
1.4 Опис роботи блоку живлення по його структурній схемі
Фільтр низьких частот Ф призначений для того, щоб високочастотні
коливання з частотою коливань автогенератора не поступали з блкоу
живлення в мережу, а також для того, щоб високочастотні коливання з
мережі не поступали на вхід блоку живлення. Це могло б привести до
зброїв в роботі блоку живлення.
Випрямляч В1 призначений для випрямлення змінної напруги в постійну, яка
використовується для живлення автогенератора.
Автогенератор А призначений для перетворення енергії джерела живлення
(випрямляча) в енергію електричних коливань з частотою 30- 50 кГц.
Пристрій запуску ПЗ призначений для запуску автогенератора в початковий
момент включення блоку живлення.
Трансформатор ТР призначений для перетворення змінної напруги величині.
Ланка зворотного зв’язку призначена для утворення додаткового зворотного
зв’язку по напрузі між входом і виходом підсилювача автогенератора.
Працює блок живлення слідуючим чином. При включенні напруги живлення за
рахунок перехідних процесів на вході підсилювача автогенератора виникає
якась напруга. Вона підсилюється в підсилювачі і через трансформатор Тр
потупає на вхід випрямляча В2. Крім того через ланку додаткового
зворотного зв’язку напруга з виходу трансформатора Тр поступає на вхід
підсилювача автогенератора, підсилюється в ньому і знову поступає на
вихід. Таким чином в схемі встановлення автоколивальний режим і на
виході утворюють електричні коливання з частотою (20-50) кГц.
Для покращення запуску автогенератора в момент включення напруги
живлення пристрій запуску надає імпульс напруги, яка утворюється на
виході випрямляча на вхід підсилювача автогенератора. Це приводить до
швидшого відкривання одного з трансформаторів підсилювача і прискорення
його запуску.
Для виникнення коливань в автогенераторі повинні виконуватись дві умови:
1) баланс амплітуд;
2) баланс фаз.
Баланс амплітуд означає, що в автогенераторі повинен бути пристрій, який
би компенсував втрати електричного сигналу в з’єднувальних провідниках
і в ланці зворотного зв’язку.
Такий пристрій може бути підсилювачем напруги з коефіцієнтом затухання
сигналу в з’єднувальних провідниках і ланці зворотного зв’язку. При
виконанні цієї умови коливання в автогенераторі будуть мати нескладний
або наростаючий характер.
Баланс фаз означає, що для виникненя коливань в автогенераторі потрібно,
щоб напруга, що поступає на вхід підсилювача з виходу ланки зворотного
зв’язку була в фазі з діючою на це момент напругою на вході підсилювача.
Тобто щоб загальний зсув по фазі підсилюючого пристрою і ланки додатного
зворотнього зв’язку був рівним:
При цьому це співвідношення повинно витримуватись тільки на робочій
частоті автогенератора.
Такий зсув фаз повинен забезпечуватись фазоповертаючим підсилювачем,
трансформатором і ланкою зворотнього зв’язку.
Вихідний випрямляч В2 випрямляє поступово на його вхід напругу. Для
зменшення величини пульсації і більш повного використання вихідної
обмотки трансформатора вихідний випрямляч повинен бути зібраний по
двохтактній схемі.
1.5 Обґрунтування вибору елементної бази
При обґрунтуванні вибору елементної бази основним питанням, яке потрібно
вирішувати, є питання вибору типу підсилюючих пристроїв. В загальному
випадку в їх ролі можна використовувати електронні лампи, транзистори,
інтегральні мікросхеми.
Розглянемо можливість використання кожного з цих типів підсилювальних
пристроїв в даній схемі.
Електронні лампи вже давно використовувались в подібних пристроях. Проте
з розвитком елементної бази стали очевидні недоліки електронних ламп,
до яких в першу чергу можна віднести слідуючі:
для живлення електронних ламп потрібно використовувати два джерела
живлення – одне для живлення акордних кіл лампи, а друге для живлення
кола нитки розжарення катоду. А це значно ускладнює електричну
принципову схему самого блоку живлення, робить його розміри дуже
великими із-за потрби додаткового силового трансформатора;
великі втрати електричної енергії електронними лампами із-за постійного
нагрівання їх корпусу. Це нагрівання вимушене із-за використаня в
електронних лампах принципу термоелектронної емісії;
великі габаритні розміри електронних ламп. В даному підсилювачі на
кожній з електронних ламп повинна розсіюватися потужність, яка рівна:
А це означає, що електронні лампи будуть по величині більшими за любу
іншу деталь блоку живлення;
нестабільність параметрів електронної лампи із-за поступової втрати
емісії катоду електронної лампи. Це приведе до поступового зменшення
анодного струму лампи, а отже і зменшення коефіцієнту підсилення схеми;
Невисока міцність і надійність електронних ламп. Так як в більшості
електронних ламп корпус скляний, то він легко розбивається, а нитка
розжарення швидко провисає чи розривається.
Враховуючи вищесказане , я прийшов до висновку, що використання
електронних ламп в даному блоку живлення є абсолютно недоцільним.
На відміну від електронних ламп транзистори не мають багато вищевказаних
недоліків. Їм не потрібні два джерела живлення, вони мають малі
габаритні розміри, їх корпуси виготовлені з металу, їх параметри є
стабільними хоча і транзистори мають недоліки – вони чутливі до зміни
навколишньої температури. А тому в електричних принципових схемах
приходиться приймати спеціальні міри для температурної стабілізації
роботи транзисторів.
Враховуючи вищесказане, я прийшов до висновку, що в даній схемі – можна
успішно використовувати транзистори.
В даному блоці живлення в ролі підсилюючих пристроїв можна було б
використовувати і інтегральні мікросхеми, які зберігаючи всі переваги
транзисторів, мають ще і ряд переваг.
Але використання мікросхем в даній розробці різко зменшує наглядність і
практичну користь від розроблення даної конструкції, так як мікросхема з
точки зору користувача представляє собою “чорний ящик”, який потрібно
підключити в схему у відповідності з рекомендаціями
заводу-виготовлювача. Отже в дній розробці я вирішив відказатись від
використання мікросхеми, а використати в ролі підсилюючих пристроїв
тільки транзистори. Всі інші радіоелементи – такі, які підходять по
електронних параметрах, які не є дефіцитними доступними в ціні і
надійними в роботі.
КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНІЧНА ЧАСТИНА
Розробка електричної принципової схеми
Основною задачею фільтра низьких частот є подавлення вищих гармонік з
частотою вище від 15 кГц. Для його ефективної роботи в послідовне плече
можна включити велику індуктивність , а в паралельне плече – ємність.
Сам фільтр можна зробити по П-подібній схемі. Одна з можливих схем
фільтра може бути такою.
Рисунок 2.1 Електрична принципова сема фільтра низьких частот
Випрямляч В1 повинен бути зібраним по мостовій схемі. Це пояснюється
тим, що частота мережі на вході низька – 50 Гц. Це приводить до
збільшення пульсацій випрямленої напруги. Двохпіверіодна схема збільшує
частоту пульсацій до 100 Гц, що значно полегшує можливість її
згладження.
В схемі запуску можна використати один каскад на транзисторі, який би
відкривався імпульсами випрямленої напруги. Цей транзистор відкривав би
в свою чергу один з транзисторів підсилювача автогенератора.
Автогенератор можна зібрати по двохтактній трансформаторній схемі з
індуктивним навантаженням. При цьому транзистори повинні бут досить
потужними.
Вихідний випрямляч може бути зібраним по двохтактній схемі, що дає
можливість використати на виході згладжуючи конденсатори невеликої
ємності.
Виходячи з вищесказаного я розробив електричну принципову схему
імпульсного блоку живлення, яка зображена в графічній частині
дипломного проекту.
Опис роботи блоку живлення по електричній принциповій схемі
Електрична принципова схема фільтра складається з елементів С1,С2,С3 і
трансформатора ТV 1, який використовується в ролі дроселя. Фактично
фільтр представляє собою два П-подібні фільтри, включені по кожному з
входів мережі живлення. Опір обмоток 1 і 2 трансформатора ТV 1 струмам
високої частот, вищої від 15 кГц є великим і вони через ці обмотки не
проходять. Але для струму з частотою мереж опір обмоток значно менший і
напруга мережі майже без втрат поступає на вхід випрямляча.
Конденсатори С1, С2 і С3 мають малий опір для струмів високої частоти і
вони замикаючись через ці конденсатори не поступають в мережу, чи з
мережі в блок.
На діодах VD1-VD4 зібрано двохпівперіодний мостовий випрямляч. Резистор
R1 обмежує максимальний струм через ці діоди. Мостова схема випрямлення
значно зменшує рівень пульсацій на виході і робить роботу випрямляча
більш ефективною.
Ланка запуску побудована на елементах ТV1, R1-R4 і С4. Транзистор VТ1
працює в режимі зворотного пробою, що дозволяє формувати короткі
імпульси, які потрібні в момент включення схеми для запуску роботи
каскаду ключів на транзисторах VT2 i VT3.
Підсилювач автогенератора зібраний на транзисторах VТ2 і VТ3, які
фактично працюють як ключі. Вони зібрані по каскадній схемі.
Відкриваються ці транзистори за рахунок напруги, що поступає на їх бази
з обмоток 2 і 3 транзистора VT2. Навантаження цього каскаду є первинна
обмотка трансформатора VT3. Конденсатор С5 і обмотка трансформатора TV2
виконують роль ланки зворотного зв’язку. Виводи обмотки в
трансформаторах ТV 1 і обмотки 2 трансформатора ТV 2 підібрано таким
чином, що загальний зсув на фазі системи підсилювач – ланка зворотного
зв’язку рівна 360 на робочій частині генерування.
Через конденсатори С6,С7,С8,С9 замикається змінна складова генеруємого
струму.
Транформатор ТV 3 виконує роль понижуючого трансформатора.
На діодах Д5 і Д6 зібрано двохпівперіодний вихідний випрямляч.
Конденсатори С12 і С13 виконують роль фільтра вихідної напруги.
Частота генерувань залежить від індуктивності обмотки трансформатора
ТV 3, загальної ємності конденсаторів С6 і С9 і ємності конденсатора
С5 ланки зворотного зв язку.
Працює схема слідуючим чином.
При включенні напруги живлення на виході випрямляча, зібраного на діодах
VD1 і VD4 появляється додатня напруга великої величини, яка через
режим Р2 відкриває транзистор VТ1. Резистор R3 і конденсатор С4
відіграють роль диференціюючої ланки ,яка подає короткі додатні імпульси
на базу транзистора VT1 що і викриває його. В коло емітера
транзистора VT1 включене базове коло транзистора VT3. Колекторний
струм транзистора Т1, проходячи через базовий перехід транзистора Т3
відкриває його. Це приводить до зростання колекторного струму
транзисторів VT1 і VТ2, що приводить до зміни струму через первинну
обмотку трансформатора ТV3. Ця напруга індукується в вторинну обмотку
трансформатора ТV 2. Так як зворотній зв’язок на напрузі додатній, що
ця напруга ще більше відкриває транзистори VT2 і VT3. Процес
відкривання буде тривати до ти пір, поки транзистори не ввійдуть в
насичення. Після цього починається зворотній процес – процес закривання
транзисторів. Таким чином в системі виникають коливання з високою
частотою, яка значно перевищує частоту напруги в мережі.
Баланс амплітуд забезпечується підсилювальними здатностями каскаду на
транзисторах VТ2 і VТ3 а також коефіцієнтом трансформації
трансформатора TV2 і ТV 3.
Конденсатори С10 і С11 призначені для захисту діодів VD5 і VD6 від
пробою при високих зворотніх напругах на діодах.
Розрахунок елементів схеми
Для розрахунку елементів схеми фільтра перемалюємо його схему.
Рисунок 2.2 Електрична принципова схема вхідного фільтра
На вхід фільтра поступає змінна напруга з частотою 50 Гц. Конденсатор С1
не повинен пропускати на вхід сигнали шумів, які мають частоту, віщу
від цієї частоти. Так наприклад, опір конденсатора на частоті 15 кГц
повинен бути як мінімум в 5 разів меншим, ніж його опір на частоті 50
Гц. Як правило, опір конденсатора на вищих частотах повинен бути не
більшим від 1000 м.
Визначимо ємність конденсатора С1.
Визначаємо індуктивність котушки L1 трансформатора на ТV1, знаючи що
елементи С1 і L4 повинні бути настроєні на частоту 15 кГц.
Зі сторони генератора на вхід фільтра поступає висока частота
генерування, рівна середній частоті генерування – 40 кГц. Опір
конденсатора на цій частоті повинен бути якомога меншим і не повинен
бути більшим від 1 см.
Визначимо величину конденсаторів С2 і С3.
Ємність цих конденсаторів можна вибрати дещо більшою. Це ще зменшить їх
опір на частоті 40 кГц, що зменшить рівень високочастотних шумів в
мережі. Задаємось величиною ємності: конденсаторів С2 і С3 рівною 4700
пФ .
Для розрахунку елементів схеми пристрою запуску потрібно вибрати режим
роботи транзистора VТ1, на сімействі його вихідних характеристик
побудувати навантажувальну пряму, вибрати на ній положення робочої токи
і по її місцезнаходженню випрямити початкові параметри роботи
транзистора, а потім і номінальні значення радіоелементів. Для
полегшення розрахунків перемалюємо схему в більш зручному вигляді.
Рисунок 2.3 Електрична принципова схема пристрою запуску
Побудуємо динамічну характеристику на сімействі вихідних характеристик.
Для її побудови визначимо напругу живлення усього каскаду. Нехай U>k =
20 В.
Для побудови динамічної характеристики потрібно мати величину струму. Ik
транзистора VT1 при повністю відкритому транзисторі. Вона у
відповідності з довідником [1] не повинна перевищувати 100мА .
Виберемо величину Ік=40мА
Рисунок 2.4 Динамічна характеристика каскаду на транзиторі VТ1
Координата точки Б однозначно задається величиною напруги живлення. А
координата точки А однозначно задається величиною колекторного струму
Ік. Очевидно, що транзистор повинен працювати в ключовому режимі.
Визначимо величину резистора R 2
Координати робочої точки Рв слідуючі:
Для визначення початкової величини переносимо робочі точки в
відкритому і закритому станах транзистора VT1 на вхідну характеристику.
Рисунок 2.5 Положення робочих точок на вхідній характеристиці
транзистора VТ1
По вхідній характеристиці визначаємо величину вхідної напруги.
при відкритому транзисторі
Визначимо загальний опір подільника напруги Р3 + Р4. При цьому будемо
вважати, що початковий опір трансформатора в момент пуску рівний О.
Загальний струм через подільний буде рівний.
Загальний опір подільника рівний:
Визначимо величину резистора Р4.
Потужність ,яка виділяється на цьому резисторі рівна:
Вибираємо величину резистора і тип резистора слідуючими:
Визначимо величину резистора Р3
Потужність, яка виділяється на резисторі Р3, рівна:
Вибираємо резистор Р3 типу МЛТ – 0,125 – 6к1 ( 10%
Визначимо величину ємності конденсатора С4. Постійна часу заряду цього
конденсатора повинна бути рівна:
Визначимо потужність, яка повинна розсіюватись на транзисторах Т3, Т4.
Провідника [1] вибираємо транзистори типу КТ–839 А, для яких
Підрахуємо максимальну зворотню напругу , яка падає на діодах VD5,
VD6.
По величині
вибираємо тип вихідних діодів.
Це будуть діоди типу КД – 202 В, для яких
Визначимо потужність, яка споживається блоком живлення від мережі,
вважаючи що коефіцієнт корисної дії рівний 0,5.
Визначимо величину струму, що споживає блок живлення від мережі.
Вибираємо запобіжник FU1 на струм спрацювання, рівний 0,5 A.
Конструктивні особливості виробу
Імпульсний блок живлення виготовлений в металевому корпусі, що
виготовлений з тонкого дюралюмінію, товщиною 1,5 мм.
Габаритні розміри блоку живлення 300+ 250+200 мм. Вага – 2 кГ.
На передній стінці блоку живлення розміщено вимикач включення мережі
живлення 5А1 і гнізда вихідної напруги ХS1. Вимикач напруги живлення
підписано словами “Мережа”, “Вкл.”. А гніздо вихідної напруги підписано
словами “ U вик.” “+ U вих – ”
На задній стінці блоку живлення встановлено отвір для під’єднання
мережного шнура і закріплено мережний запобіжник FU1.
У нижній і боковій стінках блоку живлення зроблені спеціальні
вентиляційні отвори для покращення конвекції повітряних потоків, що дає
можливість значно покращити охолодження транзисторів VТ2 і VТ3.
Блок живлення встановлюється на 4-х декоративних ніжках, які
виготовлені з чорного ебоніту і які відполіровані до блиcку.
4,668V:e;e;i;i;?;o;o;oe;o;u;ue;(
Радіоелементи, які потрібно сформувати і обрізати, встановлюються в матрицю. Пуансон, до якого входять ножі і формувальні площадки, під дією стискуючого повітря, притискається до матриці. При цьому ніж обрізає вивід радіоелемента на певну відстань, а формувальні площадки формують вивід радіоелементу. Одна з можливих форм пуансона і матриці можуть мати такий вигляд: Рисунок 4.1 Зовнішній вигляд пуасонів і матриць Формовка, яка формується на даному приспосібленні має назву формовки типу «ЗіГ» . При цьому виводи радіоелементів набувають вигляду: Рисунок 4.2 Зовнішній вигляд виводів радіоелементів після формування. При одному ході пуансона одночасно формується і обрізається велика кількість радіоелементів, за рахунок чого значно підвищується продуктивність праці. Після формовки виводів радіоелементи потрібно залудити. Попереднє лудження значно полегшує процес пайки радіоелементів на плати, підвищує якість пайки. Лудіння також може здійснюватись як вручну, так і з допомогою автоматів. Процес лудіння полягає в попередньому очищенні виводів радіоелементів від ржавчини, їх вмокання в підігрітий до 50-60 градусів плюс типу РКСП і послідуюче вмокання виводів радіоелементів в розплавлений припой, яким ведеться пайка радіоелементів на платі. Так наприклад, якщо для пайки виводів радіоелементів використовується припой ПОС-61, то для лудіння виводів радіоелементів використовується припой ПОС-40. Час лудіння виводів не повинен бути довшим, як 3 секунди. Сформовані радіоелементи встановлюються на плати радіомонтажниками. Після цього вони фіксують їх на платі шляхом зажрання виводів тих радіоелементів, які мають спеціальних формовок. Ті радіоелементи, які закривають на платі доступ до інших радіоелементів, встановлюються на плату в останню чергу. Потім плати з встановленими на неї радіоелементами поступають на пайку виводів. Пайка виводів може здійснюватись кількома способами: - груповим методом — індивідуальним. При груповій пайці використовують агрегати типу «Хвиля», пайки вмокання в припой, інші. При цьому можуть використовуватися різні способи флюсування плат перед пайкою. Є наступні способи флюсування плат: 1) флюсування з розпиленням флюсу форсунками з допомогою стиснутого повітря. 2) ніжне флюсування 3) флюсування плат шляхом вмокання їх в ванночку з флюсом. Найбільш якісне флюсування здійснюється першим методом. Але цей метод передбачає більших витрат. Рисунок 4.3 Флюсування плат розпиленням флюсу форсунками Найекономічніший спосіб флюсування - по третьому методу. Але якість флюсування при цьому дещо гірша. Найбільш висока якість групової пайки - пайка типу «Хвиля». При цьому припой під дією насосів увесь час перебуває в русі, чим досягається значно краще змочування виводів радіоелементів, а отже і значно краща якість пайки. Після кожного з типів групової пайки певний процент пайок є не якісним. Наприклад, на агрегатах пайки типу «Хвиля» допускається до 10 % неякісних пайок. А отже всі плати після групової пайки ремонтуються вручну монтажниками. З допомогою звичайних паяльників вони виправляють неякісні пайки. Монтажниці користуються паяльниками з робочою напругою, не більше 42 вольт і потужністю, не більше 40 ват. Для регулювання температури жала паяльника на кожному робочому місці є спеціальний регулятор, який змінює напругу живлення паяльника. Для вимірювання температури паяльника користуються спеціальним, електрична схема яких має вигляд: Рисунок 4.4 Схема електрична принципова пірометра для вимірювання температури жала паяльника. В цій схемі Т- термопара, R - змінний резистор для градуювання пірометра, МА - мікроамперметр. Термопара представляє собою сплав двох провідників з різною провідністю. Так нагрівання точки сплавлення в термопарі викликає електрорушійну силу, яка приводить до виникнення в колі електричного струму. Його і фіксує мікроамперметр. Стрілка мікроамперметра відхиляється тим сильніше, чим більша температура точки сплавлення. Температура жала паяльника при використанні припою ПОС-61 повинна бути рівною 250-270 ?С. Час пайки 2- 3 секунди. Після пайки виводів монтажники з допомогою гострогубців обрізають виводи радіоелементів на висоту не більше 2-х міліметрів. Після цього плати миються. Є кілька способів миття плат: 1) миття плат спирто-бензиновою сумішшю з допомогою спеціальної щіточки; 2) миття плат шляхом її відмочування в спирто-бензиновій суміші; 3) миття другим способом з додатковим барабануванням суміші повітрям. Перший спосіб є найбільш швидким, але він є найбільш шкідливим для робітників. Найперспективнішим третій спосіб миття. Після миття плат їх сушать природнім шляхом (кілька годинним відстоюванням на повітрі). А потім плати віддають на регулювання. Процес регулювання здійснюється у відповідності механічними вимогами на виріб. Він може здійснюватись як з допомогою стандартного, так і з допомогою нестандартного обладнання. Перелік обладнання і спосіб їх з'єднання при регулюванні приводяться в технічних вимогах на виріб. Усі прилади, які використовуються при регулюванні, повинні бути атестованими службою головного метеролога. Після регулювання плат вони поступають на кінцеве складання всього виробу. Після цього виріб здається у відділ технічного контролю. Прийнятий відділом контролю виріб упаковується і відправляється споживачу. 5. Економічна частина 5.1 Коротка характеристика собівартості продукції Собівартість виготовлення продукції є одним з основних економічних показників виготовлення виробу. Собівартість продукції включає в себе суму всіх витрат підприємства по виробництву і збуту продукції, вираженні у грошовому виразі. Є наступні види собівартості: 1) цехова собівартість - це всі витрати по виробництву продукції даним цехом; 2) виробнича собівартість - це всі витрати, що пов'язані з виробництвом та збутом продукції в цілому по підприємству. Іншими словами - це сума всіх цехових затрат; 3) повна собівартість - це витрати, що пов'язані з виробництвом та збутом продукції в цілому по підприємству. Вона визначається як сума виробничої собівартості та позавиробничих витрат; 4) планова собівартість - це витрати, що передбачаються на плановий випуск продукції; 5) фактична собівартість - це витрати, що пов'язані з виробництвом та збутом фактично виготовленої продукції; 6) індивідуальна собівартість - це витрати окремих підприємств по виробництву певного виду продукції. Метою планування собівартості продукції є економічне обгрунтування величини витрат, що затрачаються на виробництво та збут продукції. Собівартість продукції включає в себе вартість сировини, матеріалів, оплату праці, амортизацію основних засобів, вартість послуг, наданих іншими підприємствами, вартість електроенергії, води, палива, витрати по реалізації продукції. Тому собівартість продукції є одним з узагальнюючих факторів показників роботи підприємства. • Планування собівартості продукції за калькуляційними статтями називають калькулюванням. Результатом калькулювання є складання калькуляції - документу, в якому обумовлені всі витрати на виробництво і збут конкретного виду продукції. Калькулювання здійснюється за такими калькуляційними статтями:. 1) витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали. Вони складаються з вартості сировини, матеріалів, або з вартості необхідних складових при їх виготовленні. Вони визначаються добутком норми кількості сировини та матеріалів на ціну одиниці сировини; 2) витрати на покупку комплектуючі вироби. Вони складаються з вартості витрат, що зроблені на купівлю напівфабрикатів, готових виробів, що вимагають додаткових витрат праці на їх обробку або складання при укомплектуванні продукції. Визначається добутком кількості комплектуючих виробів на їх ціну; 3) транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ). Вони складаються з вартості доставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів від підприємства - виготовлювача на склади даного підприємства. Визначаються добутком відсотку транспортно-заготівельних витрат на вартість двох попередніх калькуляційних статей, поділених на 100 відсотків; 4) основна заробітна плата виробничих працівників, яка складається з оплати робіт по відрядних розцінках, а також з погодинної оплати праці відрядних робочих. Вона визначається добутком норми часу по виготовленню виробу на тарифну ставку; 5) відрахування на соціальне страхування з заробітної плати робітників, які складаються з відрахувань на соціальне страхування по встановлених нормах Кабінету Міністрів України. Визначається добутком встановленого відсотку від основної заробітної плати працівників виробничих, поділено на 100 відсотків; 6) витрати на утримання устаткування, які складаються з витрат на допоміжні матеріали, які необхідні на утримання та ремонт устаткування, з заробітної плати допоміжних робочих, що займаються ремонтом та експлуатацією устаткування, з амортизаційних відрахувань обладнання, з вартості електроенергії, що споживається обладнанням. Вони визначаються сумуванням всіх перерахованих в даній статі витрат. А у її відношенні до основної заробітної плати виробничих працівників за рік, отримуємо відсоток ВУУ на рік. Вони визначаються добутком ВУУ на основну заробітну плату робітників конкретного виду продукції, поділено на 100 відсотків; 7) цехові витрати (ЦВ), які складаються ; заробітної плати апарату управління цехом, амортизаційних відрахувань цехових будівель, витрати на раціоналізацію та винахідництво цехового характеру. Сумування всіх перерахованих витрат сьомої калькуляційної статті отримаємо цехові витрати на рік, а у відношенні її до суми основної зарплати виробничих робочих за рік, отримаємо відсоток ЦВ на рік. Вони визначаються добутком отриманого відсотку ЦВ на суму основної зарплати робітників по виготовленню конкретного виду продукції, поділених на 100 відсотків. 5.2 Розрахунок собівартості виготовлення блоку живлення Для розрахунку собівартості виготовлення блоку живлення спочатку розрахуємо вартість виготовлення матеріалів. Дані вимірювань занесемо в таблицю. Таблиця 5.1 Розрахунок вартості основних і допоміжних матеріалів для виготовлення блоку живлення Назва матеріалів Одиниці вимірювання Норма витрат Ціна (грн..) Вартість (грн.) Дріт монтажний М 1,00 0,50 0,50 Припой ПОС-61 Кг 0,1 7,00 0,70 Каніфоль соснова Кг 0,05 5,00 0,25 Ацетон Л 0,10 4,00 0,40 Мідний купорос Кг 0,10 8,00 0,80 Гетинакс Кг 0,05 10,00 0,50 Разом 3,15 Вартість основних та допоміжних матеріалів рівна 3,15 грн. Підрахуємо вартість купованих виробів. Дані вимірювань занесемо в таблицю. Таблиця 5.2 Підрахунок вартості купованих виробів, які витрачаються на виготовлення блоку живлення Назва комплектуючих виробів Одиниці вимірювання Норма витрат Ціна (грн..) Вартість (грн.) Конденсатори К73-17 шт. 3 0,80 2,40 Конденсатори К10-7 шт. 2 0,60 1,20 Конденсатори К50-36 шт. 2 0,80 1,60 Конденсатори К73-9 шт. 2 0,80 1,60 Конденсатори К10-17 шт. 3 1,00 3,00 Конденсатори К52-1В шт. 1 1,00 1,00 Запобіжник ВП-1-1А шт. 1 0,50 0,50 Резистор С2-23-2 шт. 1 1,00 1,00 Резистори МЛТ шт. 3 0,50 1,50 Вимикач МТ-1 шт. 1 3,00 3,00 Трансформатори шт. 3 3,50 10,50 Діоди КД527Д шт. 4 1,00 4,00 Діоди КД 202В шт. 2 0,80 1,60 Транзистор КТ-715 шт. 1 1,00 1,00 Транзистор КТ839 А шт. 2 3,50 7,00 Разом 41,3 Отже вартість комплектуючих виробів рівна 41,3 гривні. Підрахуємо вартість витрат на енергоносії. Дані підрахунку напишемо в таблицю. Таблиця 5.3 Підрахунок вартості енергоносіїв Назва енергоносія Одиниці вимірювання Кількість Тариф (грн..) Сума (грн.) Електроенергія кВт/год 15 0,156 2,34 Вода гаряча м 3 0,20 0,60 Вода холодна м 6 0,05 0,03 Повітря стиснуте м 10 0,02 0,20 Разом 3,17 Отже вартість енергоносіїв становить 3,17 гривень. Підрахуємо вартість основної заробітної плати, якщо на виготовлення блоку живлення було потрачено 42 нормо-години. Вартість однієї нормо-години для регулювання радіоапаратури 4-го розряду становить 1 грн. 40 коп. ОЗП = 42 к.г. х 1,4 грн. = 58,8 грн. Отже величина основної заробітної плати становить 58, 8 грн. Підрахуємо величину відрахувань на соціальне страхування. ВСС = 37% від ОЗП = --------------------= 21,76 грн. Отже величина відрахувань на соціальне страхування становить 2176 грн. Підрахуємо величину амортизаційних відрахувань. Дані підрахунку занесемо в таблицю. Таблиця 5.4 Підрахунок амортизаційних відрахувань Перелік фондів Вартість (грн..) Норма аморт. % Амортич. Відрахув.(грн..) Паяльник ПНС-40 20,00 1,7 0,3 Набір монтажний 40,00 1 0,4 Латр-1А-220В050Гц 60 1 0,60 Тестер Ц 4317 60 1 0,60 Вольтметр ВУ-15 85 1 0,80 Амперметр Е-59 40 1 0,40 Опір навантаження 5,00 1 0,05 Разом 3,20 Отже вартість амортизаційних відрахувань становить 3,2 грн. Підрахуємо вартість інших витрат: І.В.= --------------------- = ------------------------- = 1,76 грн. Підрахуємо кошторисну собівартість виготовлення блоку живлення. Вона рівна сумі всіх семи вище нарахованих калькуляційних статей. Таблиця 5.5 Підрахунок собівартості виготовлення блоку живлення Назва калькуляційної статті Сума (грн.) Витрати на матеріали 3,15 Витрати на комплектуючі 41,30 Витрати на енергоносії 3,17 Основна заробітна плата 58,80 Відрахування на соціальне страхування 21,76 Амортизаційні відрахування 9,20 Інші витрати 1,76 Разом 133,14 грн. Отже кошторисна собівартість виготовлення блоку живлення становить 133 гривні 14 копійок. ОХОРОНА ПРАЦІ Організація заходів з безпеки праці при виготовленні та випробуванні блоків живлення. 6.1.1. Як відомо будь-яка виробнича діяльність супроводжується наявністю небезпечних і шкідливих факторів, які поділяються на слідуючі групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні. До фізичних факторів відносять такі, як рухомі машини і механізми підвищена забрудненість і загазованість повітря та ін. Хімічні фактори поділяють: по характеру дії на організм людини – на загально токсичні; подразнюючі, канцерогенні, мутагенні і ті, які впливають на репродуктивну функцію. Група біологічних факторів включає в себе біологічні об’єкти, які діляться на мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки) і макроорганізми (рослини, тварини). Група психофізичних факторів по характеру дії поділяються на фізичні і нервово-психічні перевантаження. Всі перераховані фактори являються небезпечними або шкідливими в таких умовах: швидкість, температура, маса, концентрація, напруга електричного поля та ін. 6.1.2 Розрізняють 4 види відповідальності за порушення законодавства про працю і правил по охороні праці: дисциплінарну, кримінальну, адміністративну і матеріальну. Дисциплінарну відповідальність несуть особи, які порушили трудову дисципліну, в тому числі і трудове законодавство і правила по охороні праці. Кримінальну відповідальність несуть особи, які порушили правило по охороні праці, а в проектних організаціях-норми і правила, які являються обов’язковими при проектуванні будівель, технологічних ліній обладнання. Адміністративна відповідальність заключається в попередженні або накладенні штрафу представниками органів державного нагляду в тому числі технічними інспекторами праці. Матеріальна відповідальність виражається в вирахуванні сум, виплачених потерпілим від нещасних випадків і професійних захворювань. У відповідності з ГОСТ 12.0.004 – 89ССБТ “Вивчення безпеки праці. Загальні положення” всі особи, які приймаються на роботу, а також працівники, які переводять з однієї роботи на іншу проходять інструктаж: ввідний, первинний на робочому місці, повторний, позапланований і текучий. Ввідний інструктаж носить обширний характер і проводиться інженером по охороні праці, іноді в присутності працівників медичної установи або пожарної служби. Перш за все при поступленні до роботи в цеху робітник проходить первинний інструктаж на робочому місці у майстра виробничого участку. Один раз в півроку, а для професій пов’язаних з підвищенною небезпекою, щоквартально організовується повторний інструктаж. Майстер переважно проводить його з групою робітників, а в деяких випадках індивідуально. Позаплановий інструктаж проводиться в випадках: зміни правил, стандартів, інструкцій по охороні праці, зміни технологічного процесу, заміни або модернізації обладнання, сировини, матеріалів і інших змін в умовах праці; порушенні працівниками інструкції, норми, а також використання неправильних прийомів і методів праці, які можуть призвести до травми або професійного захворювання. Текучий інструктаж проводять з працівниками перед виконанням робіт, на який оформляється допуск-наряд. 6.1.3 В залежності від небезпеки поражених людей електричним струмом всі приміщення поділяють слідуючим чином: приміщення без підвищеної небезпеки; з підвищеною небезпекою; дуже небезпечні приміщення. До приміщень з підвищеною небезпекою відносять такі в якких є сирість або струмопровідний пил, струмопровідна підлога, температура повітря більша 35?С. Особливо небезпечні приміщення це такі, в яких вологість близька до 100%, стеля стіни і перегородки покриті вологою, хімічно реактивне або органічне середовище. ВИСНОВКИ Робота над дипломним проектом дала мені можливість значно збагатити мої практичні і теоретичні знання. Під час проходження переддипломної практики я ознайомився з організацією і роботою таких відділів заводу, як відділ головного конструктора, відділ головного технолога, відділ АСУП, планово-економічний відділ, фінансовий відділ. Я більш глибоко познайомився з основними етапами підготовки виробництва, розробки конструкторської і технологічної документації. Я навчився самостійно працювати з конструкторською та технологічною документацією, навчився самостійно розробляти основні конструкторські документи. Я більш глибоко ознайомився з основними типами імпульсних блоків живлення, їх структурними схемами і будовою. Я навчився правильно підбирати вимірювальні прилади для дослідження параметрів блоків живлення, складати схему з’єднань при їх дослідженні. Також ближче познайомився з основними економічними показниками діяльності підприємства, навчився визначати основні економічні показники і зокрема собівартість виготовлення виробів. Я вважаю що робота над дипломним проектом допоможе мені в майбутньому стати висококласним спеціалістом. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Е.М. Макаев. «Основы радиоэлектроники», Москва, «Радио и связь», 1990. Ф.И. Вайсбурд «Электронные приборы и усилители», Москва, «Радио и связь», 1987. Б.С. Гершунский. «Основы электронники и микроэлектроники». Киев, «Выща школа», 1986. Ю.Б. Веревкин. «Основы электронной и полупроводниковой техники», Ленинград, «Строение», 1986. В.О. Буклер «Монтаж радиоаппаратуры», Москва, «Энергия», 1983. Р.М. Терещук «Справочник радиолюбителя», Киев , «Наукова думка», 1986. PAGE PAGE 28 PAGE PAGE 38
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
