Реферат
на тему:
Фарбування поверхонь вапняними і казеїновими сумішами
План
1. Фарбування поверхонь вапняними сумішами
2. Фарбування поверхонь казеїновими сумішами
1. Фарбування поверхонь вапняними сумішами
Вапняними сумішами фарбують внутрішні і зовнішні обштукатурені, кам’яні
і дерев’яні (лише тимчасові будинки, комори, склади, паркани) поверхні.
Фарбувати ними металеві поверхні не можна, оскільки вапно спричинює
підвищену корозію металу.
Для фарбування поверхонь вапняними сумішами застосовують тільки
лугостійкі пігменти, а саме: природні — вохру, сієну, мумію, сурик
залізний; штучні — сажу, оксид хрому, ультрамарин.
Після нанесення на поверхню суміші вапняна плівка починає тужавіти
(тверднути), поступово перетворюючись на каменеподібну речовину. Цей
процес водночас відбувається у двох напрямах. Гашене вапно (Са(ОН)2),
яке є в’яжучим фарбувальної суміші, реагує з вуглекислим газом (СО2)
повітря (карбонізується) і переходить у вуглекислий кальцій: Са(ОН)2 +
СО2 = СаСО3 + Н2О. Ця реакція може відбуватися лише за умови, якщо на
поверхні є достатня кількість води. З іншого боку, спостерігається
висихання і кристалізація гашеного вапна, яке у тому самому вигляді
залишається на поверхні. Слід пам’ятати, що чим краще пройде
карбонізація вапна, тим міцнішою і довговічнішою буде фарбова плівка. Це
пояснюється високою адгезією вуглекислого кальцію на поверхні, тобто
здатністю міцно зчіплюватися з нею.
Тому поверхню перед фарбуванням добре змочують водою, а у вапняні
суміші, особливо влітку, добавляють солі, які сприяють гігроскопічності
фарбової плівки (сіль кухонну, галуни, хлорид кальцію тощо). Кількість
солі у суміші може бути не більше ніж 7 % маси вапна.
Склад вапняної фарбувальної суміші
(на 10 л суміші)
Вапняне тісто 3,0—3,5 кг
Сіль кухонна 100 г
Пігменти До заданого
кольору
Вода До 10 л
Спосіб приготування. Вапняне тісто розводять у 4—5 л води. Окремо в 1 л
розчиняють сіль. Розчин солі вливають у вапняне молоко і суміш
перемішують. Окремо у воді замочують пігменти і поступово добавляють їх
у фарбувальну суміш, періодично перевіряючи її колір сухою пробою. Перед
використанням у суміш доливають воду до об’єму 10 л і проціджують крізь
сито.
Вапняну фарбувальну суміш, яка дає на поверхні міцну плівку, можна
приготувати також з грудкового негашёного вапна, до якого добавляють
оліфу (не більш як 8 % маси вапна).
Склад вапняної фарбувальної суміші з оліфою
(на 10 л суміші)
Вапно грудкове негашене 1,2—1,5 кг
Оліфа 60—120 г
Пігменти До заданого
кольору
Вода До 10 л
Спосіб приготування. Грудкове вапно, перемішуючи, гасять у 4—5 л води. У
період найбільш інтенсивного «кипіння» вапна добавляють оліфу. До
емульсії, що утворилася, добавляють пігменти, попередньо замочені у
воді, і воду до об’єму 10 л. Готову суміш проціджують.
Вапняні суміші наносять на поверхню вручну або фарбопультом.
Вручну фарбують по заздалегідь підготовленій поверхні маховими або
рогожевими щітками. Остаточно розтушовують так само, як і при всіх інших
видах фарбування: на стелях — уздовж світла, що падає, а на стінах —
зверху вниз.
Фасади після попередньої підготовки починають фарбувати зверху. Це
найкраще робити в похмуру вологу погоду. У спеку цю роботу починають з
другої половини дня після інтенсивного змочування поверхні водою. У
фарбувальну суміш обов’язково добавляють сіль.
Тимчасові дерев’яні будинки і паркани фарбують рогожевими щітками,
розтушовуючи фарбувальну суміш уздовж дощок.
Витрата вапняної суміші на фарбування 1 м2 поверхні за один раз
становить, г: по штукатурці — 450, по цеглі — 600, по дереву — 400.
2. Фарбування поверхонь казеїновими сумішами
Казеїновими сумішами фарбують обштукатурені, кам’яні і дерев’яні
поверхні всередині та зовні будинків. Цими сумішами можна також
фарбувати внутрішні сухі поверхні, які зазнаватимуть дії вологи.
Казеїнова фарбова плівка атмосферостійка і найміцніша з усіх видів
водних фарбових плівок.
У казеїнових сумішах треба використовувати тільки лугостійкі пігменти.
Казеїнові фарбувальні суміші здебільшого приготовляють з готової
казеїнової фарби заводського виготовлення. Недоліком сумішей є те, що
під час приготування їх потрібно тривалий час перемішувати, оскільки
казеїновий клей, що є у складі фарби, дуже погано розчиняється у воді.
Склад казеїнової фарбувальної суміші з сухої фарби
Фарба казеїнова суха 10 кг
Оліфа 300 г
Вода До робочої
в’язкості
Спосіб приготування. У підігріту до температури 40… 70 °С воду (5—6 л)
поступово, безперервно перемішуючи, засипають суху фарбу. Суміш
перемішують 1,5—2,0 год до повного розчинення клею, що є у фарбі. Після
цього, швидко перемішуючи суміш (краще в емульсаторі), добавляють оліфу
і доливають воду до робочої в’язкості.
Ця суміш придатна для нанесення вручну. Для механізованого нанесення у
суміш добавляють 80 г алюмінієво-калієвого галуна, який попередньо
розчиняють у воді.
Колір казеїнової фарбувальної суміші відповідатиме кольору сухої
казеїнової фарби. Якщо потрібно змінити колір, то до суміші можна
добавити попередньо затертий на воді лугостійкий пігмент у кількості, що
не перевищує 5 % маси сухої фарби.
Якщо казеїнової фарби немає, то суміш можна приготувати з казеїнового
клею і відповідних пігментів.
Склад казеїнової фарбувальної суміші на казеїновому клею
Клей казеїновий (10%-й розчин) 10 л
Оліфа 300 г
Крейда і пігменти 10 кг
Спосіб приготування. У розчин казеїнового клею при інтенсивному
перемішуванні добавляють оліфу. З крейди і пігментів приготовляють
кольорову пасту так само, як описано у § 54. У цю пасту вливають розчин
клею з оліфою, перемішують і готову суміш проціджують.
Казеїнова фарбова плівка відрізняється від інших видів водних покриттів
своєю міцністю, але вона добре тримається тільки на міцній основі. Тому
фарбувати починають лише після того, як знято старий набіл,
відремонтовано пошкоджену штукатурку або замінено дефектний шар новим, а
також після високоякісної підготовки поверхні з використанням казеїнових
шпаклівок і ґрунтовок.
Техніка фарбування казеїновими сумішами та інструменти, які застосовують
для цього, такі самі, як і при клейових фарбуваннях.
На фарбування 1 м2 поверхні потрібно 350—400 г казеїнової суміші.
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Добровольский Г. Н. Малярные растворы.— К : Будівельник, 1988— 128 с.
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
