Реферат
на тему:
Фарбування поверхонь емалевими та смолянолеткими фарбами
Фарбування поверхонь емалевими фарбами
Пігменти, попередньо затерті на оліфі або розчиннику і розведені лаком,
утворюють фарбувальну суміш, яку називають емалевою фарбою. До емалевих
належать гліфталеві, пентафталеві і епоксидні фарби.
Після затвердіння фарби на поверхні створюється міцна, блискуча або
напівблискуча плівка. Фарбове покриття світлостійке, довговічне і стійке
до навколишнього середовища. У разі потреби фарбу, що загусла, розводять
уайт-спіритом, скипидаром або сольвентом.
Емалевими фарбами марки ГФ-230 фарбують бетонні, поштукатурені,
дерев’яні та металеві поверхні всередині приміщень, за винятком підлог.
Емалева фарба складається з пігментів і наповнювачів, розведених у
гліфталевому лаці з добавкою сикативу і розчинника. Фарба надходить на
робоче місце у готовому вигляді. Промисловість випускає ці фарби 14
кольорів. Строк висихання їх не повинен перевищувати 24 год. В’язкість
фарби становить 70—150 с за віскозиметром ВЗ-4. Покривність фарби
залежить від кольору і становить 80—150 г/м2.
Пентафталевими емалевими фарбами марки ПФ-115 фарбують зовнішні металеві
поверхні, а також застосовують їх при внутрішніх відповідальних
фарбуваннях, якщо е потреба створити водо- і температуростійкі покриття.
Вони утворюють на поверхні дуже міцні, атмосферостійкі плівки.
Пентафталева фарба складається з пігментів і наповнювачів, затертих на
пентаерітрітогліфталевому лаці з додаванням розчинника. Фарба надходить
на робоче місце у готовому вигляді. Ці фарби випускають 24 кольорів.
Строк висихання їх 24—48 год. В’язкість фарби становить 60—80 с за
віскозиметром ВЗ-4, покривність П —40—120 г/м2.
Пентафталевими емалевими фарбами марки ПФ-133 фарбують зовнішні і
внутрішні дерев’яні та металеві конструкції. Фарба складається з
пігментів і наповнювачів, затертих на пентафталевому лаці з додаванням
розчинника. Промисловість випускає ці фарби 16 кольорів. Строк висихання
їх 24—30 год. В’язкість фарби становить 40—130 с за віскозиметром ВЗ-4,
покривність — 20—120 г/м2.
Пенгафталевими емалевими фарбами марки ПФ-223 фарбують внутрішні
металеві та дерев’яні поверхні. Склад фарби такий самий, як і фарби
марки ПФ-133. Ці фарби випускають 15 кольорів. Строк висихання їх 24—36
год. В’язкість фарби становить 50—120 с за віскозиметром ВЗ-4,
покривність — 20—240 г/м2.
Епоксидними емалевими фарбами марки ЭП-51 фарбують зовнішні (під
навісом) і внутрішні металеві поверхні. Фарба є суспензією пігментів в
розчині алкідно-епоксидної смоли і колоксиліну в розчинниках з
добавлянням пластифікаторів. Ці фарби випускають 12 кольорів. Строк
висихання фарби 3 год. В’язкість її становить 35—65 с за віскозиметром
ВЗ-4, покривність — 20— 150 г/м2. Епоксидні фарби у разі потреби
розводять ацетоном, розчинником № 646 або 648.
Поверхні під фарбування емалевими фарбами підготовляють так само, як і
під олійні фарбування (див. табл. 3). Кількість підготовчих операцій
залежить від категорії фарбування: простого, поліпшеного чи
високоякісного. Для підготовки поверхонь, крім першого фарбування
(ґрунтування), застосовують олійні суміші (див. § 25). Крім того, у
підготовчих роботах можна використовувати відповідні суміші заводського
виготовлення, наприклад: шпаклівки червоно-коричневого кольору —
пентафталеву марки ПФ-002 і епоксидну марок ЭП-0010 і ЭП-0020; ґрунтовки
гліфталеві — марок ГФ-021 і ГФ-009 червоно-коричневого кольору і марки
ГФ-0163 коричневого кольору.
Усі емалеві фарби наносять на поверхні щітками, валиками або
фарборозпилювачами. Техніка нанесення і розтушування фарби така сама, як
і олійної.
Фарбування поверхонь смолянолеткими фарбами
Різновидністю емалевих фарб є смолянолеткі фарби. До них належать
перхлорвінілові, полівінілхлоридні, сополімеровінілхлоридні,
нітроцелюлозні і нітрогліфталеві фарби.
Фарбування перхлорвініловими і полівінілхлоридними фарбами марки ХВ.
Промисловість випускає полівінілхлоридні фарби марок ХВ-110, ХВ-113,
ХВ-124, ХВ-125, ХВ-785 і перхлорвінілові марок ХВ-785 і ХВ-1100. їх
здебільшого застосовують для фарбування зовнішніх металевих і дерев’яних
поверхонь. Фарбами марок ХВ-714 і ХВ-785, крім того, фарбують обладнання
на заводах з метою захисту його від хімічно активних факторів. Фарби
марки ХВ-1100 використовують для фарбування бетонних, обштукатурених і
цегляних фасадів, а також дерев’яних і попередньо заґрунтованих
металевих поверхонь.
До складу перхлорвінілових фарб входять легкозаймисті леткі розчинники
(ксилол, сольвент і толуол), які при позитивних температурах швидко
випаровуються і заповнюють навколишній простір. Тому застосовувати
перхлорвінілові фарби можна лише у осінньо-зимовий період при
температурі повітря не нижче ніж 4 °С, додержуючись всіх необхідних
правил техніки безпеки і протипожежної безпеки. Внутрішні поверхні
промислових будівель фарбують фарбами марки ХВ-1100, але лише при
наявності в них примусової вентиляції.
Приготовлені перхлорвінілові фарби надходять на будівництво у герметично
закритій металевій тарі. У цій самій тарі їх потрібно зберігати,
дотримуючись правил протипожежної безпеки. У разі потреби фарбу, що
загусла, розводять толуолом, розчинником Р-4 .або сумішшю, яку
приготовляють на місці робіт (табл. 1).
Таблиця 1. Склад суміші для розведення перхлорвінілових і
полівінілхлоридних фарб (у % до маси)
Вихідний матеріал Суміш
1 2 3
Ацетон 26 15 15
Бутилацетат 12 — —
Ксилол — 15 —
Сольвент — — 15
Толуол 62 70 70
При підготовці поштукатурених і бетонних поверхонь під фарбування
фарбами марки ХВ їх очищають, підмазують пошкоджені місця, грунтують, а
у разі потреби шпаклюють. Перхлорвінілова фарбова плівка дуже міцна;
вона зберігається на поверхні 6—8 років, тому підготовчі шари і сама
поверхня, яку фарбують, повинні бути міцними. Особливо це стосується
ділянок поверхні на пошкоджених і підмазаних місцях. Тому суміші для
підмазки слід вибирати залежно від матеріалу поверхні такі, щоб вони
міцно зчіплювалися з поверхнею. Не можна фарбувати перхлорвініловими
фарбами поверхні, раніше пофарбовані іншими сумішами (наприклад,
вапняними). Старі фарбові плівки слід ретельно зчистити з фасаду за
допомогою піскоструминного апарата.
Якщо підготовлена поверхня міцна і на всіх ділянках має однорідну
фактуру, її можна фарбувати без попереднього ґрунтування і шпаклювання.
У цьому разі перхлорвінілову фарбу наносять у два шари
фарборозпилювачами.
Якщо поверхня неоднорідна, її спочатку ґрунтують 5%-м перхлорвініловим
лаком заводського виготовлення. Ґрунтовку наносять фарборозпилювачем.
Через 2—3 ґод, коли ґрунтовка висохне, всю поверхню шпаклюють.
Для шпаклювання застосовують фасадну перхлорвінілову шпаклівку
заводського виготовлення або готують її на місці робіт.
Склад перхлорвінілової шпаклівки
(у частинах за об’ємом)
Перхлорвініловий лак 3
Крейда суха мелена 7
Спосіб приготування. У перхлорвініловий лак добавляють крейду,
перемішують їх і перетирають на фарботерці. Суміш, що утворилась,
зберігають у посудині з кришкою, яка герметично закриває її. Перед
використанням шпаклівку розводять розчинником.
Шпаклівку наносять дерев’яним шпателем і після висихання шліфують. Щоб
застерегти від утворення на поверхні усадочних щілин, які виникають під
час висихання шару шпаклівки, товщина його повинна бути 0,5— 1,0 мм.
Після висихання шару шпаклівки поверхню двічі фарбують. Фарбу наносять
фарборозпилювачем, валиком або щіткою. В’язкість перхлорвінілової фарби
за віскозиметром ВЗ-4 при механізованому нанесенні має бути, с: для
першого фарбування — 28—30; для другого — 35—40: при роботі вручну —
40—45.
Зовнішні металеві конструкції під фарбування фарбами марок ХВ очищають
від іржі, окалини, бруду, пилу і грунтують ґрунтовкою марки ХС-ОІО
червоно-коричневого кольору або ґрунтовкою, що приготовляють на місці
робіт.
Склад перхлорвінілової ґрунтовки
Перхлорвініловий лак (15%-й) 2,5 кг
Діабазове або андезитове борошно 1 кг
Спосіб приготування. Матеріали змішують у змішувальній машині і
переціджують на ситі.
Ґрунтовку наносять фарборозпилювачем, а при невеликих обсягах робіт —
вручну. У разі потреби поверхню шпаклюють шпаклівками заводського
виготовлення марок ХВ-00-4 або ХВ-00-5 і двічі фарбують.
Фарбування нітроемалевими фарбами марки НЦ. Нітроемалева фарба — це
суспензія пігментів у нітролаці з добавкою пластифікаторів. Розчинником
у фарбі є ацетон або бутилацетат. Нітроемалеві фарби випускають двох
видів: нітроцелюлозні марок НЦ-25 і НЦ-184 та нітрогліфталеві марки
НЦ-132. Ними фарбують зовнішні і внутрішні дерев’яні та металеві
поверхні. Фарби марки НЦ-25 застосовують лише для внутрішніх робіт.
Характерною особливістю нітроемалевих фарб є їх швидке висихання, що
створює певні незручності під час нанесення фарб щіткою. Висихає
нітроемалева фарба протягом 1 год.
Дерев’яні і металеві поверхні під фарбування нітроемалевими фарбами
підготовляють так само, як і під фарбування іншими емалевими фарбами.
Підготовлену поверхню ґрунтують нітроґрунтовками або гліфталевою
ґрунтовкою марки ГФ-021. Ґрунтовки наносять фарборозпилювачами або
щітками. Після висихання шару ґрунтовки поверхню шпаклюють
нітрошпаклівками марки НЦ-007 або НЦ-008.
При підготовці поверхонь можна застосовувати й олійні суміші, але у
цьому разі фарбувати можна не раніш як через 48 год після нанесення
останнього підготовчого шару, щоб запобігти їхньому руйнуванню.
Нітроемалеві фарби швидко сохнуть, тому фарбувати ними краще за
допомогою фарборозпилювачів. Під час виконання роботи вручну поверхні
фарбують невеликими ( ділянками з швидким і старанним розтушовуванням
фарбувальної суміші щіткою. Для фарбування вручну краще застосовувати
менш летку нітроемалеву фарбу марки НЦ-132К-
У разі потреби нітроемалеві фарби розводять розчинниками: № 645, № 646
або ацетоном. Вибираючи розчинник, слід зробити спробу. Плівка фарби
після додавання розчинника не повинна світліти.
В’язкість нітроемалевих фарб за віскозиметром ВЗ-4 повинна бути, с: при
нанесенні фарборозпилювачем — 32—35; при роботі вручну — 35—40.
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Добровольский Г. Н. Малярные растворы.— К : Будівельник, 1988— 128 с.
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
