.

Діагностування і технічне обслуговування приладів електрообладнання автомобілів і тракторів. Регулювання фар (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 9043
Скачать документ

Реферат на тему:

Діагностування і технічне обслуговування приладів електрообладнання
автомобілів і тракторів. Регулювання фар

Акумуляторні батареї

1. Головні несправності акумуляторних батарей

Принцип дії акумулятора полягає у перетворенні електричної енергії на
хімічну при заряджанні або хімічної енергії на електричну при
розряджанні. Акумуляторні батареї виготовляють у вигляді бака,
розділеного перегородками на камери. У кожній камері знаходиться окремий
свинцево-кислотний акумулятор, який складається з позитивних і
негативних пластин, сепараторів, з’єднувальних містків з полюсними
штирями і кришки з пробкою. Камера складеного акумулятора заповнюється
електролітом.

Під час заряджання і розряджання свинцевого акумулятора в активній масі
й електроліті відбувається хімічні зміни.

Коли акумулятор розряджається, активна маса обох пластин перетворюється
на сірчанокислий водень. Частина сірчаної кислоти витрачається на
утворення сірчанокислого свинцю (сульфат свинцю) і води. Густина
електроліту при розряджанні зменшується. Коли акумулятор розряджається,
хімічні реакції відбуваються у зворотньому порядку. Кисень води
витрачається на утворення перекису свинцю на позитивній пластині, а
кислотний залишок сірчанокислого свинцю обох пластин і водень води йдуть
на утворення сірчаної кислоти в електроліті. Початковий склад активної
маси пластин відновлюється, а густина електроліту підвищується. При
дальшому зарядженні відбувається тільки розклад води на кисень і водень
який супроводиться сильним газотворенням: це свідчить про кінець
заряджання.

До основних несправностей акумуляторної батареї відносяться: розряд і
саморазряд, сульфатация, коротке замикання пластин. Найбільш
трудноустранімой несправністю є сульфатация, яка полягає в покритті
поверхні активного шару пластин крупними кристалами сірчанокислого
свинцю PbSO4 в результаті пониження рівня електроліту, тривалого
зберігання акумулятора без дозаряда, високої щільності електроліту,
експлуатації сильно розрядженої батареї і надмірного користування
стартером. Неглибока сульфатация пластин може бути знята шляхом
тривалого заряду акумулятора малою силою струму (не більше 0,04 від
ємкості акумулятора) при низькій щільності електроліту (не більше 1,11
г/см3). Коротке замикання пластин в акумуляторі виникає при випаданні з
пластин на дно банок великої кількості активної маси (шламу). Випадання
активної маси приводить також до пониження ємкості батареї. В процесі
експлуатації виникають тріщини стінок банок, відбувається зниження рівня
електроліту і його щільності

2. Електроліт. Послідовність його приготування. Перевірка рівня
електроліту

Електроліт – це розчин сірчаної кислоти у дистильованій воді. Він
повинен мати певну густину. Новий акумулятор сухими зарядженими
платинами заповнюють електролітом густиною 1,25-1,28. При виборі густини
електроліту необхідно враховувати кліматичні пояси і пори року. В умовах
низьких температур густина електроліту повинна бути більшою, а при
високій – навпаки.

Для приготування електроліту використовують чистий кислотостійкий
пластмасовий, керамічний, ебонітовий, свинцевий, фаянсовий посуд, у який
спершу заливають воду, а потім поступово кислоту за безперервного
перемішування скляною паличкою.

Правильний вибір концентрації електроліту не тільки поліпшує електричні
характеристики, а й збільшує термін роботи. Залежно від температурних
умов експлуатації стартерних батарей, оптимальна концентрація сірчаної
кислоти різна.

Для приготування електроліту застосовують акумуляторну сірчану кислоту з
молекулярною масою 98,08, яку поставляють трьох сортів: вищого гатунку,
1-го й 2-го. Із підвищенням сортності знижується кількість шкідливих
домішок.

Перевірка рівня електроліту виконується скляною трубкою діаметром 5-6
мм. Щоб виміряти рівень електроліту, треба опустити трубку в наливну
горловину кришки до упора в запобіжну сітку, закрити її зверху великим
пальцем, витягнути і вирахувати висоту стовба електроліту в трубці.
Рівень електроліту повинен бути на 10-15 мм вище запобіжної сітки.
Підвищувати рівень треба, тільки додавая дистильовану воду. Зимою, щоб
запобігти замерзанню води, рекомендується доливати її безпосередньо
перед виїздом або при працюючому двигуні.

3. Перевірка степені розрядження акумуляторної батареї за значенням
щільності електроліту

Вимірювання густоти електроліту дає можливість визначити ступінь
зарядженості акумуляторної батареї. Густоту електроліту вимірюють
спеціальним пристроєм (денсиметром). При вимірюванні густоти електроліту
необхідно також визначити температуру електроліту батареї. Якщо
температура електроліту вище або нище +15°С, необхідно привести густоту
електроліту до 15°С.

Якщо густота електроліту в окремих акумуляторах відрізняється більше ніж
на 0,01г/см3, то її слід вирівняти, додавши електроліт густотою 1,4г/см3
або дистильовану воду. Доливати в акумулятор електроліт густотою
1,4г/см3 можливо тільки в тому випадку, якщо батарея повністю заряджена,
внаслідок “кипіння” електроліту забезпечується швидке та надійне його
перемішування.

При вимірюванні густоти електроліту після доливання в нього води або
після пуску двигуна стартером, батарею необхідно деякий час зарядити
невеликим струмом або дати їй постояти 1-2 години для того, щоб густота
електроліту в всіх акумуляторах вирівнялась.

Ступінь зарядженості акумулятора по густоті електроліту можна визначити
за такими даними (густота електроліту, приведена до температури 288°К
(+15°С), г/см3).

Ступінь розряду акумуляторної батареї та відповідна їм густота
електроліту:

Стан батареї Густота електроліту, г/дм 3

Батарея повністю заряджена 1,31 1,29 1,27 1,25

Батарея розряджена на 25%

1,27 1,25 1,23 1,21

Батарея розряджена на 50%

1,23 1,21 1,19 1,17

4. Перевірка степені зарядженння акумуляторної батареї навантажувальною
вилкою

Перевірка нагрузочною вилкою дає можливість визначити стан акумуляторної
батареї в режимі її розряду, відповідно пуску гарячого двигуна. Для
цього нагрузочна вилка оснащена набором резисторів та вольтметром. В
залежності від ємності батареї включається необхідна величина
нагрузочного резистора гайками 4 і 8.

При визначенні ступеня зарядженості акумуляторної батареї нагрузочною
вилкою показання вольтметра під навантаженням, відповідно ємності
батареї, необхідна відповідати даним, приведеним нижче:

Ступінь заряда, % 100 75 50 25 0

Напруга акумулятора, В

1,7-1,8 1,6-1,7 1,5-1,6 1,4-1,5 1,3-1,4

При перевірці нагрузочною вилкою напруга справного акумулятора повина
бути постійною протягом не менше 5 секунд. Отвір в кришках акумуляторів
при перевірці нагрузочною вилкою повинні бути закриті пробками.
Акумулятори, густота електроліту в яких нижче 1,200 г/см 3, не
рекомендується перевіряти нагрузочної вилкої.

5. Перевірка стану акумуляторної батареї зовнішнім оглядом. Догляд за
акумуляторними батареями

Перевіряють:

– цілісність корпусу, звільнивши його від упаковки та нахиливши на 45°;

– рівень електроліту, який повинен міститися між мітками min і max у
батарей з корпусом з напівпрозорого пластику. В акумуляторних батарей із
непрозорим корпусом електроліт повинен бути на 20 мм вище верхнього
рівня пластин.

При експлуатації АКБ необхідно вести постійний контроль за його станом.
Проводити догляд за їх станом і ТО в перелік робіт що входять до ТО
відноситься:

– очищення акумуляторної батареї від пилу і бруду;

– очищення вентиляційних отворів в кришках і пробках;

– перевірка і при необхідності дотягнення кріплення АКБ в гнізді;

– перевірка надійності з’єднання клем проводів з виводними штирями;

– перевірити рівень електроліту у всіх акумуляторах і при необхідності
долити дистильованої води;

– перевірити густину електроліту;

– перевірити робото придатність і ступінь зарядженості АКБ, якщо вона
несправна то її слід віднести у майстерню.

При експлуатації АКБ з нею слід поводитися дуже обережно, тому що
попадання сірчаної кислоти або електроліту на шкіру людини викликає
опіки, тому при поводженні з кислотою чи електролітом треба бути дуже
обережним. При попаданні електроліту на шкіру її преба ретельно промити
рос твором соди після чого чистою водою,а при опіках звернутися до
лікаря. При роботі з акумуляторами необхідно мати гумові рукавички і
окуляри.

Поблизу з акумуляторною батареєю неможна користуватися відкритим вогнем,
так як це може призвести до вибуху. Не допускається установка
акумуляторної батареї в кабіні водія.

< > B D Z ? ? b

d

> ? `

b

f

h

а вентиляційних отворів може призвести до розрушення бака так як гази
які виділяються при хімічних реакціях накопичуються під тиском всередині
бака.

Нові сухозаряджені батареї можуть зберігатися в будь-якому неопалюваному
приміщенні. При цьому на них не повинні потрапляти прямі сонячні
промені. Батареї у моноблоках із термопластичної пластмаси (поліпропілен
і його сополімери) треба зберігати в приміщеннях із мінімальною
освітленістю, оскільки світло прискорює процеси старіння полімерних
матеріалів. Стійкіші до дії світла моноблоки та кришки з полімерних
матеріалів чорного кольору.

Одна з найважливіших умов зберігання сухозаряджених батарей —
забезпечення герметичності внутрішніх порожнин кожного акумулятора.
Порушення герметичності призводить до попадання всередину акумулятора
вологого повітря, а під дією вологи відбувається окислення
сухозаряджених пластин, тобто розрядження акумулятора.

6. Підзаряджання акумуляторних батарей

В теперішній час акумуляторні батареї сухозаряджені, тобто батареї
надходять з заводу в зарядженому стані без електроліту, тому перед
використанням такої батареї необхідно привести в робочий стан, виконавши
слідуючі операції:

Розгерметезувати вентиляційні отвори.

Залити електроліт відповідної густини в кожний акумулятор.

На протязі 2-3 годин пластини повинні вбирати електроліт, після чого
долити електроліт до потрібного рівня.

Підзарядити акумулятор силою струму 0,1 ємності протягом 5 годин. Якщо
цього не достатньо, то зарядний струм знижують і продовжують зарядку
протягом 2-3 годин. Ознакою кінця зарядки є сильне газовиділення і
постійні густина електроліту і величина напруги.

Якщо густина електроліту в кінці заряду не відповідає нормі, її потрібно
довести норми, заливши дистильованої води або електроліт підвищеної
густинию. Доливання кислоти – не допускається.

Ступінь зарядженості акумулятора можна визначити за напругою між клемами
навантажувальною вилкою і за допомогою ареометра. Ступінь зарядженості
всієї батареї визначається за допомогою акумуляторного пробника. Ступінь
зарядженості батареї можна визначити і по густині електроліту, яку
перевіряють ареометром. Зменшення густини на 0,01г/см3 показує що
акумулятор розряджений на 6%. Якщо один акумулятор розряджений взимку
більш ніж на 25%, а взимку – на 50%, то його необхідно підзарядити.
Максимальнео допустиме зниження густини електроліту для зони помірного
клімату:

Влітку до 1,19г/см3 ;

Взимку до 1,23г/см3

Аерометр виготовлений у вигляді скляної трубки, запаяної з обох сторін.
В нижній частині поміщений груз, а у верхній розміщена шкала. Чим вище
спливає ареометр, тим більшою буде густина електроліту.

Генератор, реле-регулятор, стартер

1. Головні несправності генераторів

Несправностями генераторів постійного струму є: забруднення колектора,
знос щіток, поломка або ослаблення пружин щіткотримачів, обрив в
обмотках збудження, межвіткові замикання в котушках і замикання котушок
на корпус генератора, замикання якоря на масу і обрив обмотки якоря,
ослаблення або надмірне натягнення паса.

2. Догляд і обслуговування генераторів змінного струму

Через кожні 10 тис. км. пробігу автомобіля:

– перевірити у разі потреби відрегулювання натяг паса привода
вентилятора й генератора;

– перевірити кріплення генератора до двигуна, проводів на затискач
генератора й регулятора напруги;

– за допомогою шинного насоса видалити (продукти) пил з середини
генератора;

підтягнути гілки кріплення шкіра та стяжні гвинти кришок генератора.

Через кожні 60 тис. км. пробігу автомобіля:

– перевірити стан щіток; зачистити контактні кільця.

3. Перевірка і регулювання натягу пасів приводу генератора

Натяг пасів приводу генератора повинне забезпечувати прогинання
найбільшої гілки на 15—22 мм при натисненні на ремінь із зусиллям 40 Н
(4 кгс). Для регулювання натягнення ременів потрібно ослабити гайки
болтів кріплення передньої і задньої лап генератора. Відхиливши
генератор вгору, потрібно забезпечити номінальне натяг пасів, затягніть
гайки і болти. При виході з ладу одного з ременів замінюйте обидва
ремені комплектно з різницею в довжині не більше 3 мм.

4. Перевірка реле-регулятора

Справність системи генератор – реле-регулятор можна перевірити вимірюючи
напругу на клемах АКБ при працюючому двигуні. Воно повинне бути в межах
13,9 В- 14,4 В і не мінятися при зміні роботи двигуна.

Простій спосіб перевірки реле-регулятора: включити фари, світло повинне
бути інтенсивним (живлення від генератора). При зміні оборотів двигуна
яскравість світла не повинна мінятися.

5. Догляд і обслуговування стартера

В процесі експлуатації в стартері виникають головним чином механічні
несправності приводу, пов’язані з тією, що пробуксувала муфти вільного
ходу, зносом або заклинюванням шестерні. Ці несправності усувають шляхом
заміни приводу. Рідше зустрічаються несправності електричних ланцюгів
стартера, обумовлені окисленням силових контактів і контактів реле,
обривом обмоток, замасленням колектора, зносом щіток. При цьому
погіршується робота стартера, що викликає необхідність його зняття і
перегородки. У знятого стартера на спеціальному стенді перевіряють
нормативні величини крутного моменту, споживаного струму в робочому
режимі і в режимі повного гальмування, частоту обертання якоря в
робочому режимі. На основі цих показників робиться висновок про
придатність стартера. Безпосередньо на автомобілі у стартера перевіряють
тільки величину споживаного струму в режимі повного гальмування, яка
збільшується при замиканні ланцюгів стартера на масу і зменшується при
окисленні (підвищенні опору) контактів, щіток і колекторів.

Освітлення

1. Головні несправності та технічне обслуговування приладів освітлення

Несправності приладів освітлення і сигналізації пов’язані найчастішим з
перегоранням ниток лампочок або виходом з ладу перемикачів вмикачів
стоп-сигналу і ліхтаря заднього ходу.

Найбільш серйозною несправністю є порушення регулювання положення фар на
автомобілях і їх сили світла, від чого залежить безпека руху.

2. Регулювання фар

Положення фари вважається відрегульованим, якщо її промінь направлений
уздовж осі дорогі із захопленням узбіччя і забезпечує їх освітлення на
відстані 30 м при ближньому світлі і 100 м при дальньому. Установку фар
перевіряють і регулюють на окремому посту або на лінії ТЕ за допомогою
настінного або переносного екрану або спеціальних переносних або
пересувних, оптичних приладів. Останні можуть застосовуватися в умовах
хорошої освітленості приміщень, вимагають малої площі і володіють
більшою точністю, оскільки легко орієнтуються щодо автомобіля. При
перевірці за допомогою пересувного оптичного приладу (мал. 6.68) його
корпус 3, що переміщається у вертикальному напрямі по штанзі 2, за
допомогою двох опорних штирів 7 встановлюють на візку 1 так, щоб оптичні
осі фари 8 і приладу співпали. При цьому промінь ближнього (або
дальнього) світла через лінзу 6 і дзеркало 4 потрапляє на матовий екран
5. Пересувну розмітку 9 екрану регулюють за допомогою нерухомої шкали 10
залежно від моделі автомобіля, що перевіряється (висоти установки фари і
дальності освітлення, що рекомендується, дорогі). При включенні
ближнього світла буде освітлена нижня частина екрану (див. мал. 6.68),
при включенні дальнього світла — верхня частина. При неспівпаданні
освітленості екрану з розміткою регулюють фари.

Рис. 6.68. Перевірка встановлення фар автомобіля

Список літератури:

Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного
обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. –
(У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія. – 342 с; Кн. 2:
Організація, планування і управління. – 383 с; Кн. 3: Ремонт
автотранспортних засобів. – 599 с.

Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільного транспорту. – К.: Мінтранс України, 1998. -16 с.

Форнальчик Є.Ю., Оліскевнч М.С., Мастикаш ОЛ., Пельо Р.А. Технічна
експлуатація та надійність автомобілів: Навчальний посібник. – Львів:
Афіша, 2004.-492 с.

Положение о техническом обслуживании и ремонте лесозаготовительного
оборудования. – М.: ЦНИИМЗ, 1979. – 237 с.

Адамовський М. Г., Борис М. М. Експлуатація і ремонт лісозаготівельного
устаткування: Методичні вказівки, робоча програма і контрольні завдання
для студентів лісомеханічного і заочного факультетів. Львів: НЛТУУ,
2005. – 30 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019