.

Дефекти водних фарбувань. Приймання і обмір робіт, виконаних водними сумішами (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 3913
Скачать документ

Реферат

на тему:

Дефекти водних фарбувань. Приймання і обмір робіт, виконаних водними
сумішами

Розгляньмо основні дефекти водних фарбувань і способи їх усунення.

Жирні плями від мінеральних і тваринних масел, що не висихають, можуть
бути на поверхні або проступати на неї з нижніх шарів штукатурки. Якщо
шар штукатурки наскрізь просочений маслом, то зняти таку пляму звичайним
перетиранням не можна. Штукатурку на всій ділянці плями вирубують і
замінюють новим шаром, після чого, поверхню нової штукатурки фарбують.
Поверхневі плями на штукатурці усувають промиванням поверхні 5%-м
розчином лугу у воді.

Іржаві плями утворюються внаслідок тривалого намокання штукатурного шару
при протіканні покрівель і санітарно-технічного обладнання. Якщо пляма
невеличка, то з поверхні старий набіл знімають, а дефектну ділянку
промивають 2—3%-м розчином соляної кислоти і ґрунтують 15%-м розчином
мідного купоросу. Якщо це не допомагає, то після ґрунтування суху
поверхню покривають на ділянці плями каніфольним лаком або нітроемалевою
фарбою білого кольору.

Висоли — це білий кристальний наліт на поверхні у вигляді інею. Висоли
утворюються, коли на поверхню виходять водорозчинні солі, що є в цеглі
або штукатурному шарі. Вони з’являються також при застосуванні в
силікатних фарбуваннях натрієвого рідкого скла. Щоб вивести висоли з
поверхні, металевою щіткою зчищають верхній шар штукатурки з сіллю, яка
виступила на ньому, перетирають поверхню, додаючи розчин, і після
висихання ці місця ґрунтують білою олійною фарбою. Потім всю поверхню
підготовляють і фарбують як звичайно. Відшарування фарбової плівки буває
при застосуванні густої фарбувальної суміші або суміші з надлишком клею,
а також при фарбуванні поверхні, покритої товстим старим набілом. Щоб
усунути цей дефект, з поверхні зчищають набіл, перетирають її, після
чого фарбують сумішшю нормальної в’язкості.

Сліди від щітки і потьоки утворюються при фарбуванні рідкою сумішшю.
Якщо на поверхні немає товстого набілу, то для усунення цих дефектів її
ґрунтують і фарбують сумішшю нормальної в’язкості. Якщо є товстий набіл,
то його зчищають, а поверхню перетирають, ґрунтують і фарбують як
звичайно.

Відкрейдування фарбової плівки відбувається при застосуванні
слабкозаклеєних фарбувальних сумішей. Для усунення цього дефекту
пофарбовану поверхню знову ґрунтують і фарбують сумішшю з достатньою
кількістю клею.

Стики утворюються при швидкому висиханні ділянок поверхні, пофарбованих
з деяким інтервалом у часі. Усунути стик звичайним розтушуванням не
можна, тому всю поверхню ґрунтують і фарбують знову.

Зміна фарбового тону пофарбованої поверхні виникає внаслідок
застосування у фарбувальних сумішах нестійких проти лугів або світла
пігментів. У цих випадках з поверхні змивають дефектний фарбовий шар,
потім її знову ґрунтують і фарбують сумішшю з лугостійким пігментом.

При неохайній роботі на поверхні залишаються бризки, пропуски, зсуви
рисунка фризів і накатів та інші дефекти, які також не допускаються і
які треба усувати.

Приймання і обмір робіт, виконаних водними сумішами

Якість малярних робіт, виконаних водними сумішами, повинна відповідати
чинним технічним вимогам, затвердженим проектам, ескізам і кольоровим
зразкам. Роботу приймають лише після повного висихання пофарбованих
поверхонь. Щоб перевірити правильність виконання і кількість операцій,
які виконувались під час підготовки поверхні, частково видаляють фарбове
покриття. Спробу роблять у тих місцях, де пошкодження можна буде
виправити, не порушуючи при цьому однотонності фарбування.

Якість малярних робіт, виконаних водними сумішами, повинна відповідати
таким вимогам:

поверхні, пофарбовані водними сумішами, мають бути однотонні, з ретельно
розтушованою або проторцьованою плівкою; на поверхнях не повинно бути
помітних плям, потьоків, бризок, слідів від щіток (допускаються лише при
простих фарбуваннях, якщо вони не помітні з відстані 3 м від поверхні),
пухирців, відшарувань плівки, волосних щілин, волосіні від щіток тощо;

відхилення від прямолінійності ліній у місцях стиків поверхонь,
пофарбованих у різні кольори, при високоякісному фарбуванні не
допускаються, при поліпшеному — не повинні перевищувати 2, а при
простому — 5 мм;

бордюри, фризи, фільонки по всій довжині мають бути однакової ширини без
помітних стиків;

бризки і плями на поверхнях, опоряджених набризком, повинні
розміщуватись рівномірно;

на поверхнях, опоряджених мішковиною, пористою гумою або валиками,
рисунок має бути однорідний; пропуски, плями, перекоси ліній і стиків не
допускаються; при накатуванні валиком будь-яких рисунків вони можуть
бути зміщені не більше ніж на 0,5 мм.

Альфрейні опорядження поверхонь повинні відповідати таким вимогам:

відхилення від прямолінійності фільонок допускаються до 1 мм на 1 м
фільонки;

при фактурних опорядженнях поверхні шар фактури повинен бути міцним, без
щілин і частинок, що легко відшаровуються; шар фактури не повинен
відшаровуватись від основи;

рисунки, виконані вручну за трафаретами, повинні мати чіткі контури без
потьоків фарби і пропущених місць;

під час виконання альфрейних робіт способом аерографії розпис повинен
відповідати проектним рисункам на всій опорядженій поверхні;

зсуви окремих фрагментів або частин рисунків не допускаються.

Приймаючи малярні роботи, водночас встановлюють якість виконання і
оцінюють їх.

Обсяги виконаних малярних робіт водними сумішами підраховують за площею
фактично опоряджених поверхонь з урахуванням їхнього рельєфу і за
винятком неопоряджених місць. Щоб підрахувати площу фактично
пофарбованої поверхні приміщення Sфакт, потрібно виміряти його довжину,
ширину і висоту, а також розміри вікон і дверей. За цими даними роблять
відповідні підрахунки, користуючись формулою

Sфакт = 2h(а+b)+аb—nSВ—mSдв,

де h — висота приміщення; м; а — довжина, м; b — ширина, м; n —
кількість вікон, шт.; SB — площа вікна, м2; т — кількість дверей, шт.;
SM — площа дверей, м2.

До отриманого результату слід додати площу пофарбованих віконних і
дверних відкосів, які вимірюють і підраховують окремо.

Пофарбовану поверхню ліпних стель підраховують за площею горизонтальної
проекції стелі із застосуванням переводних коефіцієнтів, які показують,
у скільки разів слід збільшити підраховану площу, щоб встановити
фактично пофарбовану:

Насиченість ліпниною, % До 2 2,1—10 10,1—40 40,1—70 70,1—100

Переводный, коефіцієнт 1 1,1 1,5 2,1 2,8

Примітка. Насиченість ліпниною визначають за площею горизонтальної
проекції ліпних деталей на стелі.

Фактично опоряджену площу фасаду визначають за розмірами окремих його
елементів (стін, фронтону, парапету тощо) з урахуванням їхнього рельєфу
і за винятком площі, що займають вікна і двері.

Список використаної літератури

Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.

Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.

Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.

Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020