Реферат
на тему:
Дефекти неводних фарбувань. Приймання і обмір робіт, виконаних
неводними сумішами
Дефекти неводних фарбувань
Розгляньмо причини основних дефектів, які виникають при неводних
фарбуваннях, і способи їх усунення.
Іржаві і темні плями від різних смолистих речовин або мінеральних масел,
що не висихають, можуть проступати з нижніх шарів штукатурки. Плями
утворюються також у разі застосування в ґрунтувальних сумішах оліф
поганої якості. Щоб усунути цей недолік, дефектні ділянки поверхні з
іржавими плямами зачищають пемзою і промивають 3%-м розчином соляної
кислоти. Після висихання поверхні ці місця покривають двома-трьома
шарами шелакового лаку або білої нітроемалевої фарби.
Плями іншого походження зчищають і промивають 5%-м розчином лугу у воді.
Відшарування фарбової плівки буває при фарбуванні забрудненої поверхні
або поверхні, що раніше була пофарбована восковими олійними сумішами.
При цьому фарбова плівка після висихання починає лущитись і відставати
тонкими пластинками. Щоб усунути цей дефект, плівку зчищають пемзою, а
поверхню промивають розчином соди або мильною водою, після чого її
остаточно промивають чистою водою, дають повністю просохнути і знову
фарбують.
Груба фактура фарбової плівки утворюється при застосуванні погано
проціджених фарбувальних сумішей, недостатньо прошліфованому шарі
шпаклівки або неправильно виконаному торцюванні. Щоб усунути цей дефект,
всю поверхню шліфують пемзою або шліфувальною шкуркою і знову фарбують
ретельно, процідженою сумішшю.
Сітка щілин утворюється при фарбуванні поверхні, на якій ще не встиг
висохнути шар ґрунтовки. Для усунення цього дефекту поверхню шліфують
пемзою або шліфувальною шкуркою і фарбують знову.
Сліди від щітки залишаються на поверхні при фарбуванні її густою фарбою
або при поганому розтушовуванні фарбового шару. Щоб уникнути цього,
висохлу поверхню шліфують пемзою або шліфувальною шкуркою, очищають від
пилу і фарбують сумішшю нормальної в’язкості. Фарбову плівку старанно
флейцюють.
Патьоки мають вигляд товстих смуг і краплин фарби, які звисають, і
утворюються при застосуванні рідкої фарби, особливо при фарбуванні
металевих поверхонь. Поверхню, на якій помічені патьоки, після висихання
шліфують і фарбують знову.
Зморшки утворюються при поганому розтушовуванні фарбової плівки через
нерівномірність її висихання. При цьому плівка на окремих ділянках
залишається надмірно товстою. Щоб усунути цей дефект, поверхню шліфують
і фарбують.
Стики виникають при швидкому висиханні ділянок поверхні, пофарбованих з
деяким інтервалом у часі або при нанесенні вручну фарби, яка швидко
сохне. Щоб уникнути цього, поверхню фарбують повторно без перерв у
роботі, застосовуючи при цьому механізми.
«Крокодиляча шкіра» виникає при фарбуванні поверхні фарбою, що швидко
сохне, на якій не встиг висохнути шар ґрунтовки. Для усунення цього
дефекту поверхню шліфують, шпаклюють і фарбують знову.
Пухирі утворюються при фарбуванні по вологій поверхні або товстому
набілу. Щоб уникнути цього, фарбову плівку у дефектних місцях зчищають
скребачкою. Дають час для висихання поверхні, після чого підготовляють і
фарбують її знову.
Погана покривність фарби спостерігається при фарбуванні світлими
сумішами по темному ґрунту, колір якого значно відрізняється від кольору
фарбувальної суміші, застосуванні рідкої або лесувальної суміші. При
фарбуванні погано заґрунтованої поверхні утворюються матові (жухлі)
плями. Для усунення цих дефектів поверхню додатково фарбують.
Фарбова плівка довго сохне і дає відлипність при застосуванні оліфи
поганої якості або використанні у сумішах пігментів, що затримують
висихання олійної плівки (цинкові білила, сієна тощо). При використанні
неякісної оліфи поверхню промивають підкисленою холодною водою,
висушують і фарбують знову якісною сумішшю. У фарбувальні суміші, до
складу яких входять пігменти, здатні затримувати висихання плівки,
додають сикатив.
При неохайній роботі з неводними сумішами залишаються бризки, пропуски,
зсуви рисунків фризів і накатів, викривлення фільонок та інші дефекти,
які треба ліквідувати. .Тому працювати слід акуратно, не порушуючи
технологічних правил виконання опоряджувальних робіт.
Приймання і обмір робіт, виконаних неводними сумішами
Приймають і перевіряють якість робіт, виконаних неводними сумішами, так
само, як і при водних фарбуваннях. Якість малярних робіт повинна
відповідати таким вимогам:
поверхні, пофарбовані олійними, емалевими і лаковими сумішами, повинні
мати однотонну фактуру; не допускаються просвічування розміщених нижче
шарів фарби, а також плями, відлипність, зморшки, потьоки, пропуски,
куски плівки, помітні зернини фарби, дефекти шліфування і сліди від
щіток;
опорядження під цінні породи дерева і каменю повинні відповідати
текстурі імітованої породи матеріалу;
поверхні, покриті лаками, повинні бути глянцеві, без відлипності; щілини
і потовщення лакової плівки не допускаються;
на поверхнях, опоряджених позолотою, не повинно бути помітних плям,
зморщок і стиків позолотного матеріалу.
Приймаючи виконану роботу, водночас оцінюють її якість.
Обсяги малярних робіт, виконаних неводними сумішами, підраховують за
площею фактично опоряджених поверхонь з урахуванням їхнього рельєфу.
Таблиця 1. Переводні коефіцієнти для віконних і дверних блоків
Характеристика конструкції Характеристика стін Коефіцієнти
на всю конструкцію у тому числі деталей прооліфлених
Кількість хрестовин у блоці
І 2 1 2
Віконні блоки житлових і громадських будівель
Роздільні хрестовини:
з підвіконною дошкою Кам’яні 1,5 2,8 0,3 0,3
без підвіконної дошки Дерев’яні 2,2 3,5 0,6 0,5
Кам’яні 1,2 2,5 — —
Спарені хрестовини:
з підвіконною дошкою Те саме — 2,5 — 0,3
без підвіконної дошки » — 2,2 — —
Фрамуги Перегородки 1,6 — 0,7 —
Вітрини дерев’яні Кам’яні 1,75 3,5 0,45 0,9
Віконні блоки промислових будівель
Блоки площею, м2:
до 4 Кам’яні 2,1 3,2 0,3 0,3
більше 4 Те саме 1,7 216 0,2 0,2
Блоки балконних дверей
Полотна;
роздільні Кам’яні 2,1 3,5 — —
спарені Те саме — 2,6 — —
Дверні блоки
3 глухими полотками Кам’яні 2,4 — —
Дерев’яні 2,7 — 0,3 __
Перегородки 2,7 — 0,3 __
3 полотнами, заповненими Кам’яні 1,8 —
—
склом Перегородки 2,1 — 0,3 —
Двері у шафах Те саме 2,7 — 0.2 —
Примітки: 1. Площу фарбування фрамуг в зовнішніх стінах визначати як
площу фарбування віконного блока відповідної конструкції.
2. Коефіцієнти для визначення площі фарбування дверних блоків у кам’яних
стінах не враховують фарбування наличників, тому при фарбу ванні блока з
наличником з одного боку відповідний коефіцієнт слід збільшувати на 0,2.
3. Коефіцієнти для визначення площі пофарбованого дверного блока у
перегородках враховують нормальну ширину коробок. При фарбу ванні блока
в перегородках завтовшки 140—160 мм з коробками на всю товщину
перегородки відповідні коефіцієнти слід збільшувати на 0,2.
Фактично опоряджена площа стін і стель підраховується так само, як і у
водних фарбуваннях; площа підлоги — за фактичними розмірами її, за
винятком площ, які займають колони, печі та інші конструкції, що
виступають над рівнем підлоги. Щодо фарбування плінтусів дощатих підлог,
то норми на них зазначено в ЕНиР, тому їхню площу окремо не
підраховують. Фарбування поверхні плінтусів паркетних і лінолеумових
підлог беруть у розмірі 10 % площі підлоги.
Фактично пофарбована площа віконних і дверних блоків визначається за
площею, підрахованою по зовнішньому обводу коробок із застосуванням
переводних коефіцієнтів, які подано у табл. 1.
Для визначення фактично опорядженої поверхні металевих ґрат, сіток,
ліпних виробів та інших будівельних деталей з рельєфною поверхнею
користуються переводними коефіцієнтами, поданими у табл. 2 і 3.
Фактично пофарбовану площу металевих ґрат підраховують за площею їх
вертикальної проекції (з одного боку) за винятком проміжків між стояками
і пасками.
Площу фактично пофарбованої поверхні 1 м сталевих і чавунних труб,
включаючи фасонні виступи, розтруби і гачки, подано у табл. 4.
Поверхня І м водовідвідної труби діаметром 100— 220 мм, включаючи
захвати, стики і фальці, становить 0,035 м2 на кожні 10 мм діаметра
труби.
Поверхня зливного бачка місткістю до 7 л становить 0,7 м2. Площу
фактичного фарбування приладів центрального опалення беруть відповідно
до площі їх нагрівання.
Таблиця 2. Переводні коефіцієнти для металевих ґрат
(обмірюють за площею ґрат)
Вид грат Ступінь заповнення ґрат, %, до
20 30 40
Прості (парапети, пожежні драбини, дротяні сітки тощо) без рельєфу 0,5 —
—
Середньої складності {сходові, балкони огорожі тощо):
без рельєфу — 1 —
з рельєфом — 1 —
Складні (радіаторні, художні тощо) з рельєфом — — 2
Таблиця 3. Переводні коефіцієнти для ліпних виробів
(обмірюють за площею основи)
Висота рельєфу, мм Коефіцієнт при рисунку
рідкому густому
До 30 1.5 3
Більше 30 3 5
Таблиця 4. Площа фактично пофарбованих поверхонь сталевих і чавунних
труб
Труба
Сталева Чавунна
Діаметр Поверхня
1 м труби, м2 Діаметр Поверхня
1 м труби, м2
мм дюйми
мм дюйми
15 1/2 0,11 50 2 0,28
20 3/4 0,13 75 3 0,3,7
25 1 0,16 100 4 0,48
32 1/4 0 18 125 5 0,59
40 1/2 0,21 150 6 0,72
50 2 0,26
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Добровольский Г. Н. Малярные растворы.— К : Будівельник, 1988— 128 с.
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
