.

Daihatsu Taft (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1101
Скачать документ

Реферат на тему:

Daihatsu Taft

У ряді сучасних позашляховиків ця машина виглядає так само дивно і
недоречно, як і японська лакова шкатулка епохи раннього Мейдзі на
виставці промислового дизайну. Жодній закругленій лінії. А ще Daihatsu
Taft… маленький, вузенький і коротенький. Ну та гаразд,
знайомитимемося.

У ряді сучасних позашляховиків ця машина виглядає так само дивно і
недоречно, як і японська лакова шкатулка епохи раннього Мейдзі на
виставці промислового дизайну. Жодній закругленій лінії. А ще Daihatsu
Taft… маленький, вузенький і коротенький. Ну та гаразд,
знайомитимемося.

Насамперед заглядаю під капот. Ба, та у звірятка велике внедорожноє
серце! Атмосферний дизель об’ємом 2,5 літра – це серйозно, особливо для
такого малюка. Далі – більше… Спереду і ззаду нерозрізні балки мостів
на напівеліптичних ресорах, шворні, примусове підключення переднього
моста, ручні маточини вільного ходу і двошвидкісна роздаточна коробка.
На перший погляд архаїка (а що узяти з машини, проведеної 21 рік тому?).
Ну а якщо поглянути на справу з іншого боку – це ж ознаки
безкомпромісного позашляховика. А ось розташування нізкоподвешенного в
базі і абсолютно беззахисного бензобака вдалим назвати не можна. Та і
коліщатка, як би це сказати пом’якше… не відповідають. Постійте, так
це ж гума від «Волги»! Ні, їй тут не місце. А ось запаска – супер!
Bridgestone 7.5R15… і відразу в пам’яті спливають портрети пращура
сучасного джіпостроєнія – Willys MB. Мабуть, таке взування наш герой
носив ще в ті дні, коли ніс службу в японських силах самооборони.

Гаразд, а що в салоні? Господи, ось же сила звички! Зайшов не з того
боку… Кермо-то справа! Сідаю на водійське місце. Ні, безумовно я все
це вже бачив. Причому дуже давно… Дитинство, військове містечко,
ранній ранок… Сьогодні польотів немає, а значить, передранкову
підмосковну сірість не рве гуркіт тих, що прогрівають турбіни «мігарей».
Ну а раз так, то дідовий водій (сержант-срочник із смішним прізвищем
Телебокам) везе всю сім’ю на службовому ГАЗ-69 за грибами. А поки всі
збираються, я залізаю на дерматинову подушку водійського сидіння і,
цілком самостійно зображаючи працюючий мотор, кручу величезний бублик…

Ось воно! Ті ж круглі циферблати приладів, той же тоненький бублик,
сидіння-подушки на трубчастій рамі і металеві тумблери перемикачів. Так,
і обов’язково відкидні лавки ззаду. Ось тільки на «газіке» вони були
багато-багато довші. До речі, абсолютно вірне рішення. Скільки-небудь
комфортного заднього сидіння в малюка все одно не увіткнеш, а так –
машина по суті двомісна, але при нагоді можна перевезти і четверо
(входити через задні двостулкові двері цілком зручно). У решту часу ж –
багажник нітрохи не гірше, ніж у великих. Хочеш – міномет вантаж, хочеш
– застреленого кабана, а хочеш – мішки з картоплею.

А це що за штуковина висить під торпедою над ногами пасажира? Господи,
та це ж кондиціонер! І що, працює? Працює… Залишається тільки
ворожити, чи то японські сили самооборони так піклуються про свій
начальницький склад, чи то маленький ронін отримав цей символ комфорту
вже після «дембеля». Ну досить вдаватися до спогадів дитинства. Пора
їхати. Подивимося, на що здатна ця японська шкатулка. Виїжджаємо двома
машинами. На малюку – господар і фотограф, я ззаду на Isuzu Trooper. Бач
ти, як спритно малюк побіг по асфальту! І не подумаєш, що пенсіонер…
Ні, що тут ні говори, а виглядає машинка дуже забавно: висота більше
ширини, та і крениться на поворотах неабияк. На грунтовці Taft різко
зменшує прудкість. По-перше, відмінно видно, як його кидає на
нерівностях, а по-друге – волговськая гума ну вже зовсім не підходить
для подібних вправ.

?ревірити воїна-одіночку в справі. Поворот ключа – і дизель відгукується
чітким розміреним стукотком. Ну що тут скажеш – уміють японці дизеля
робити. Перевіряю механізм КПП. Та ж вишукана чіткість. І це при тому,
що ходу здоровенної «коцюби» достатньо великі.

Спробую оглядітися – обзорность просто відмінна! Ось тільки при русі
заднім ходом дуже незвично дивитися не через праве, а через ліве плече.
Рушаю і вмить з’ясовую, що правій руці просто немає місця для обертання
бублика, а оскільки гидроусилітеля немає, крутити її при маневрах на
малих швидкостях ой як непросто… Загалом, розвернися, рука,
роз’ятрися, плече (у сенсі – вікно відкриваю). От так вже краще… Ручні
перемикачі муфт вільного ходу – в положення Lock, важіль управління
раздаткой – в 4L. Наш малюк, бадьоро упірнувши в ярок, практично не
напружуючись, вповзає вгору по крутому схилу. А ось сюди точно не заїде!
Заїхав… А сюди? Теж… Діагональне вивішування? Та без проблем! Ось і
знайомий горб. Ну що, вивісилася? Немає… Гаразд, зайдемо покрутіше. А
так? Знову немає! Достатньо довгоходова підвіска у поєднанні з короткою
базою і дуже вузькою колією призводять до того, що машина навідріз
відмовляється вивішувати коліщатко! Або все чотири ще на грунті, або…
обтикатимешся бамперами.

Ой, недаремно косився на задні ліхтарі. У своєму прагненні вивісити
машину в «діагональ» я щільно саджу Taft на обидва бампери. Невже
доведеться бігти по допомогу? Ні в якому разі. Порикував дизелем і
покрутивши волговськімі коліщатками, маленький японець все ж таки
чіпляється за грунт і виповзає на свободу… свернув-таки задній ліхтар.

А як ти умієш бігати по грунтовці? Дивно, але праве кермо і необхідність
перемикати передачі лівою рукою не викликають особливих проблем (як і
робота з педалями), але все, що я зовсім недавно спостерігав з боку,
відчувається на власній шкурі. Брикається і стрибає… Невеликі
нерівності приводять до відриву коліс, а перевіряти, як ця вузенька і
висока машинка увійде до занесення, і зовсім не хочеться.

Так що ж у результаті? У машини величезний внедорожний потенціал. І якщо
перенести в захищеніше місце задні ліхтарі, поставити захист бензобака,
замінити амортизатори і поставити бійця на правильні колеса, вийде
відмінний трофімобіль, здатний задати перцю своїм молодшим і крупнішим
побратимам. Але займатися цим я б порекомендував людям… субтильної
статури. Круглий рік їздити з відкритим вікном водійських дверей може
опинитися, як би це сказати пом’якше, незручно. Та все ж мені шкода
розлучатися з автомобілем. Хай компоновка водійського місця явно не
розрахована на мої габарити, але є в цій машині щось від самурая-роніна,
який, навіть потрапивши в абсолютно чуже середовище, завжди залишається
самим собою і бореться до останнього. У нього є характер. Схоже, саме
цієї якості і не вистачає багатьом сучасним позашляховикам.

DAIHATSU TAFT DL10

Розроблена в 1975 році Daihatsu, дочірньою фірмою корпорації Toyota.
Продавалася під декількома найменуваннями: Daihatsu Wildcat, Daihatsu
Rugger, Daihatsu Rocky і Toyota Blizzard. Оснащувалася дизельними
двигунами об’ємом 2,5 і 2,8 літра. Підвіска – залежна, на трьохлистових
напівеліптичних ресорах. Мости – аналог Toyota 8. Опційно
комплектувалася механічною лебідкою. Муфти вільного ходу коліс – ручні,
фірми AISIN. Модель відрізнялася дуже короткою базою і вузькою колією,
що і забезпечувало видатні внедорожниє якості. Автомобіль має високу
ремонтопридатність, у тому числі і в похідних умовах. Є інформація, що
машина розроблялася як тягач для протитанкової гармати малого калібру.
Це пояснює багатократний запас міцності по всіх агрегатах.

Джерело: 4na4.ru

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020