Реферат на тему:
Борис Євгенович Патон та Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН
України. Біографія вченого та історія інституту
Патон Борис Євгенович
Борис Євгенович Патон — видатний український вчений у галузі зварювання,
металургії і технології матеріалів, матеріалознавства, визначний
громадський діяч і талановитий організатор науки, академік Національної
академії наук України, Академії наук СРСР, Російської академії наук,
професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР, лауреат Ленінської
премії та Державних премій СРСР та України, двічі Герой Соціалістичної
Праці, Герой України, учасник Великої Вітчизняної війни, ліквідатор
аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Разом зі своїм батьком Євгеном Оскаровичем Патоном він створив
всесвітньо відому патонівську наукову школу.
Світовий авторитет Б.Є. Патону склали різностороння та надзвичайно
плідна наукова й інженерна діяльність, прагнення спрямувати
фундаментальні наукові дослідження на розв’язання проблем суспільства.
Б.Є. Патон понад 55 років очолює визнаний у всьому світі
науково-технологічний центр — Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона
НАН України, а з 1962 р. беззмінний президент Академії наук УРСР — нині
Національної академії наук України.
Борис Євгенович Патон народився 27 листопада 1918 р. у Києві в родині
професора Київського політехнічного інституту Євгена Оскаровича Патона.
У ті роки Є.О. Патон був відомим фахівцем у галузі мостобудування,
очолював кафедру мостів. Він був автором оригінальних конструкцій мостів
та будівель, керував їх спорудженням. Маючи значний досвід
співробітництва з багатьма машинобудівними підприємствами та беручи
участь у великих будівельних проектах, він добре розумів, що
прогресивний розвиток цих галузей тісно пов’язаний з використанням нової
технології з’єднання матеріалів — зварюванням.
Для становлення зварювання як надійного технологічного процесу потрібні
були комплексні дослідження механіки зварювальних конструкцій, процесів
металургії та металознавства зварювання, фізики дугового розряду,
необхідно було створити апаратуру, матеріали та нові технології
зварювання.
Для вирішення цих завдань за пропозицією Є.О. Патона у складі АН УРСР у
1934 р. був створений Інститут електрозварювання.
Напружена діяльність Євгена Оскаровича, заглибленого у вирішення
багатьох наукових, технічних і організаційних проблем, відбувалася на
очах у сина і, безумовно, сприяла формуванню його характеру, ставлення
до справи, людей.
У 1941 р. Б.Є. Патон закінчив Київський політехнічний інститут і його
направили у м. Горький на завод “Червоне Сормово”, а наступного року
його перевели на роботу в Інститут електрозварювання, який знаходився
тоді на Уралвагонзаводі у Нижньому Тагілі. На цьому славнозвісному
заводі в 1942 р. почалась виробнича й наукова діяльність Б.Є. Патона.
З того часу протягом одинадцяти років Борис Євгенович працював разом з
батьком. Це були роки його становлення як науковця і дослідника, а
згодом і керівника великого наукового колективу.
Борис Євгенович виявився одним з найобдарованіших учнів, гідним
послідовником свого батька. Він продовжив і блискуче розвинув справу,
розпочату Є.О. Патоном.
Усі сили інституту у роки війни були зосереджені на наданні допомоги
найбільшому уральському вагонобудівному заводу, а пізніше й іншим
заводам, які освоювали масове виробництво танків.
Водночас з великою і напруженою працею на оборонних заводах колектив
інституту продовжував наукові дослідження. У 1942 р. В.І. Дятлов виявив
явище саморегулювання плавлення електрода під час електродугового
зварювання під флюсом. Вивчення цього явища Б.Є. Патоном разом з А.М.
Макарою, П.І. Севбо, М.Н. Сидоренком дало змогу створити портативний,
простий і надійний зварювальний автомат і використовувати найпростіші
джерела живлення змінного струму.
Кожен автомат, керований навіть некваліфікованим працівником, замінював
працю восьми-десяти досвідчених зварювальників. Застосування
зварювальних автоматів в умовах гострої нестачі робочої сили вирішувало
важливі завдання оборонного виробництва. Усі співробітники інституту на
чолі з директором безпосередньо брали участь у монтажі й налагодженні
зварювальних установок.
Танк Т-34, що вироблявся на Уралвагонзаводі та інших заводах країни у
величезних масштабах, був визнаний спеціалістами кращим середнім танком
Другої світової війни і значною мірою визначивнашу Перемогу над
фашизмом. Завдяки надійній зварній броні були врятовані життя багатьох
тисяч танкістів.
За досягнення в механізації й автоматизації зварювальних робіт під час
виготовлення бойової техніки Б.Є. Патон у 1943 р. був нагороджений
орденом Трудового Червоного Прапора.
У роки війни Борис Євгенович, незважаючи на величезну практичну роботу в
цехах заводу, виконав важливі дослідження статичних властивостей
автоматів для зварювання під флюсом.
Розвитку й поглибленню цих досліджень була присвячена кандидатська
дисертація Б.Є. Патона, яку він захистив у 1945 р.
У наступних працях він показав, що оптимальні характеристики має автомат
зі сталою швидкістю подачі дроту, укомплектований джерелами живлення зі
швидкодіючим регулятором напруги. Цей висновок став принципіальною
основою розвитку устаткування для механізованого зварювання під флюсом і
в захисних газах.
За створення напівавтоматів для зварювання під флюсом Б.Є. Патону та
його співробітникам, а також працівникам ленінградського заводу
“Електрик” у 1950 р. була присуджена Сталінська премія в галузі науки і
техніки.
Згодом цей принцип керування був покладений в основу створення
напівавтоматів для зварювання у захисних газах.
Б.Є. Патон плідно працював над завершенням досліджень, пов’язаних з
умовами сталого горіння дуги та її регулювання. Він успішно захистив
докторську дисертацію і в 1951 р. був обраний членом-кореспондентом
Академії наук УРСР.
Під керівництвом Б.Є. Патона були здійснені дослідження в галузі
зварювальних джерел живлення, насамперед зварювальних трансформаторів. У
ті роки автоматичне зварювання під флюсом було одним з найпродуктивніших
процесів, промисловість потребувала нових розробок у цій галузі. В
інституті розгорнули дослідження металургійних процесів зварювання під
флюсом. За короткий час були створені основи теорії металургії
зварювання і наплавлення під флюсом, розроблена гама флюсів різного
призначення. Створені нові технології та потужне виробництво плавлених
флюсів.
На основі цих розробок на Харцизькому трубному заводі було створено
перше в країні виробництво високоякіснихтруб великого діаметра. І Б.Є.
Патон — один з його творців. Ця робота була основоположною в організації
і розвитку масового виробництва труб великого діаметра на Харцизькому,
Челябінському, Волзькому, Виксунському й інших заводах для потужних
газотранспортних систем СРСР. Вона стала справою усього його життя.
В інституті був створений новий процес дугового зварювання під флюсом
швів, що знаходились у різних просторових положеннях. Цей спосіб
дозволив механізувати зварювальні роботи на будівельних майданчиках.
Вперше він був застосований при монтажі прогонових будов київського
моста через Дніпро, названого іменем Є.О. Патона — головного ідеолога
зварювального мостобудівництва, технічного керівника проектування і
будівництва цієї унікальної споруди. Згодом був створений спосіб
дугового зварювання порошковим дротом з примусовим формуванням шва. Він
широко використовувався під час зведення прогонових будов Московського і
Південного мостів через Дніпро в Києві та через Волгу в Саратові, а
також магістральних трубопроводів, металургійних агрегатів, хімічних
апаратів, корпусів суден.
У 1950 р. Борис Євгенович був призначений на посаду заступника директора
інституту з наукової роботи, а в 1953 р. після смерті Євгена Оскаровича
Патона — директором Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Академії
наук УРСР.
Подальший прогрес зварювальної науки, техніки, виробництва потребував
системного, планового підходу в масштабах усієї країни. Борис Євгенович
розвинув планові основи в організації наукових досліджень інституту.
Він налагодив ділові зв’язки з керівниками підприємств, раднаргоспів,
міністерств, Держплану СРСР, організовує й очолює підготовку пропозицій
щодо зварювання в СРСР. У червні 1958 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР
прийняли постанову “Про подальше впровадження у виробництво зварювальної
техніки”.
Постанова передбачала розвиток фундаментальних досліджень зварювальних
процесів, розробку устаткування, матеріалів, технологій, створення нових
науково-дослідних інститутів й заводських лабораторій, будівництво
спеціалізованих заводів з виробництва зварювальногоустаткування,
матеріалів, зварювальних конструкцій. Протягом наступних п’ятирічок було
прийнято ще ряд таких постанов. Їх виконання визначило розвиток
зварювальної науки і техніки у другій половині ХХ ст. не тільки в СРСР,
а й у деяких зарубіжних країнах. СРСР став провідною країною світу в
галузі зварювання, а американські колеги назвали Київ столицею
зварювальників світу.
Борис Євгенович вирізняється винятковим умінням працювати з колективом.
Він завжди готовий підтримати цікаву ідею, оцінити по заслузі виконану
роботу. Його ентузіазм, рідкісна працездатність і увага до кожного
співробітника створюють у колективі інституту здорову творчу атмосферу.
Приклад тому — розвиток електрошлакового зварювання. Співробітник
інституту Г.З. Волошкевич, розв’язуючи завдання створення способу
зварювання у монтажних умовах, виявив, що джерелом нагрівання може бути
розплавлений шлак, по якому проходить електричний струм. Цей процес було
названо електрошлаковим.
Борис Євгенович передбачив велике майбутнє цього процесу. Він зосередив
сили колективу на вирішенні важливих проблем електрошлакового
зварювання. У найстисліші терміни був створений новий перспективний
спосіб зварювання металу великої товщини, перевірений у виробничих
умовах і готовий для широкого впровадження.
Застосування електрошлакового зварювання внесло корінні зміни до
технології виробництва таких виробів, як барабани котлів високого тиску,
станини важких пресів і прокатних станів, колеса й вали гідротурбін
тощо.
Замість литих і кованих великогабаритних деталей з’явилися значно
економічніші — зварювальні та зварювально-ковані.
У 1957 р. Б.Є. Патон і Г.З. Волошкевич разом з працівниками
Новокраматорського машинобудівного заводу й заводу “Червоний котельник”
(Таганрог) були удостоєні Ленінської премії за створення процесу
електрошлакового зварювання і виробництва на його основі
великогабаритних відповідальних виробів. Ця робота отримала також у 1958
р. великий приз на Всесвітній виставці у Брюсселі. Ряд фірм розвинених
країн світу придбали ліцензії на використання цього високопродуктивного
способу зварювання.
У листопаді 1958 р. Б.Є. Патон був обраний дійсним членом Академії наук
Української РСР.
На думку Бориса Євгеновича, у найближчому майбутньому основою
зварювального виробництва залишиться дугове зварювання. Подальшому
удосконаленню й розвитку цього процесу він приділяє велику увагу і
спрямовує колектив інституту на вирішення актуальних проблем у цій
галузі.
За ініціативою Б.Є. Патона були вивчені процеси утворення зварювальних
аерозолів і створено нове покоління низькотоксичних зварювальних
електродів. Побудовані потужні цехи й заводи з виробництва електродів.
Широке впровадження цієї розробки корінним чином поліпшило умови праці,
набагато зменшились професійні захворювання зварювальників.
У 50-х роках в Інституті електрозварювання почав розвиватися новий
напрям робіт — автоматизація й механізація процесів наплавлення різних
матеріалів на поверхні робочих органів машин і устаткування
гірничо-металургійного комплексу з метою підвищення їх зносостійкості.
Проведені фундаментальні дослідження процесів наплавлення під флюсом, у
захисних газах, самозахисним порошковим дротом, плазмовим струменем.
Створено унікальне наплавлювальне устаткування, матеріали та технології.
Організовано промислове виробництво наплавлювальних порошкових дротів.
Цей напрям виявився надзвичайно перспективним, досі розвивається в
інституті й широко використовується у різних галузях промисловості та
будівництва.
У 1958 р. Б.Є. Патон виступив з ініціативою створення нових способів
механізованого зварювання конструкцій у польових умовах, на монтажі,
стапелях, під водою і запропонував для цього порошковий дріт.
Виконано великий комплекс досліджень металургійних та технологічних
особливостей цього способу зварювання. Створені самозахисні й
газозахисні порошкові дроти різного призначення, організовано
виробництво порошкового дроту. Цей напрям зараз є одним із провідних у
світовій зварювальній науці та техніці.
Дослідницькі роботи і створення способу напівавтоматичного зварювання
під водою відкрили нові можливості в освоєнні континентального шельфу,
будуванній ремонті портових споруд, трубопровідних переходів через річки
та інших об’єктів.
Результати багатьох робіт Бориса Євгеновича та його співробітників у
галузі дугового зварювання висвітлені у монографіях “Технологія
електричного зварювання металів і сплавів плавленням” (Москва:
“Машинобудівництво”, 1974) та “Мікроплазмове зварювання” (Київ: “Наукова
думка”, 1983), виданих за його редакцією.
Великий внесок зробив Б.Є. Патон у розвиток контактного стикового
зварювання.
Вперше вивчено вплив опору короткого замикання машин для контактного
зварювання на стабільність плавлення і зварюваність металу. Визначена
висока ефективність зворотного зв’язку по зварювальному потоку.
Запропоновані оригінальні конструкції трансформаторів, розроблені
теоретичні основи їх розрахунків. Під керівництвом Б.Є. Патона і за його
безпосередньою участю були створені вперше у світовій практиці системи
багатофакторного керування процесом контактного зварювання оплавленням.
Створено кілька поколінь оригінальних машин, що експлуатуються протягом
десятків років у багатьох країнах світу. Серед них — машини для
зварювання рейок, унікальні комплекси внутрішньотрубних контактних машин
“Север”, машини для зварювання вузлів ракет із алюмінієвих сплавів і
багато інших.
Використання потужних електронних пучків для нагрівання металу при
зварюванні зацікавило Бориса Євгеновича ще у 50-ті роки. Застосування
електронного променя виявилось перспективним при зварюванні різних
товстостінних посудин із сталей, високоміцних сплавів на основі алюмінію
й титану та інших матеріалів.
Вирішені складні завдання забезпечення стійкості електронного променя в
атмосфері металевих парів, виявлені особливості формування вузьких і
глибоких швів, знайдені способи керування, що забезпечують відтворювання
оптимальних режимів зварювання. Все це дозволило створити сучасне
устаткування і технології, які здобули міжнародне визнання.
Спосіб дугового зварювання вольфрамовим електродом по шару активованого
флюсу-пасти, що згодом отримала назву А-ТИГ, був розроблений в Інституті
електрозварювання ім. Є.О. Патона в середині60-х років, Завдяки
випаровуванню флюсу-активатора вдається стиснути стовп дуги, в кілька
разів збільшити глибину провару, підвищити продуктивність зварювання і
покращити форму швів. Ця оригінальна технологія отримала розвиток у СРСР
та країнах СНД. Патонівська технологія ПАТИГ була визнана також у
країнах далекого зарубіжжя.
У кінці 80-х років в Інституті електрозварювання під керівництвом Б.Є.
Патона розпочались дослідження гібридних (лазерно-дугових і
лазерно-плазмових) процесів зварювання й обробки матеріалів.
Запропоновані конструкції лазерно-дугових плазмотронів прямої і непрямої
дії, створені плазмотрони різного технологічного призначення. Розроблені
нові процеси гібридного лазерно-плазмового зварювання і наплавлення,
зокрема процес гібридного лазерно-мікроплазмового зварювання металів
малої товщини.
У 60-ті роки під керівництвом Б.Є. Патона розпочались дослідження
технологій одержання різних покриттів і композиційних матеріалів шляхом
електронно-променевого випаровування компонентів і конденсації парів на
поверхнях виробів або спеціальних підкладок. Електронно-променева
технологія нанесення покриттів, що отримала застосування у певних
галузях техніки, дозволяє у багато разів підвищувати експлуатаційний
ресурс багатьох виробів, зокрема лопаток газових турбін.
Електронно-променева гібридна нанотехнологія спроможна заповнити нішу
між “тонкоплівковими” і традиційними технологіями виготовлення
матеріалів і виробів.
Головною особливістю нової технології є можливість здійснення
твердотільного синтезу наперед заданої послідовності структур, уся
сукупність яких становитиме новий виріб.
У 80-ті роки за ініціативою Б.Є. Патона в Інституті електрозварювання
досліджуються способи термічного нанесення покриттів з використанням
газо-кисневого полум’я і дугової плазми. Створюються апаратура і
матеріали, які забезпечують одержання захисних шарів з різноманітними
властивостями.
Ідея Б.Є. Патона про використання зварювання під час монтажу металевих
конструкцій у космічному просторі була гаряче підтримана генеральним
конструктором академіком С.П. Корольовим ще у першій половині 60-х
років.
У 1969 р. під керівництвом Бориса Євгеновича була здійснена перша
космічна зварювальна технологія — зварювання у навколоземному просторі.
На пілотованому кораблі “Союз-6” космонавт В.М. Кубасов провів
експеримент з електронно-променевого, плазмово-дугового зварювання та
зварювання плавким електродом. Були вивчені особливості формування
зварних швів в умовах невагомості, доведено, що під час роботи у
космічному просторі можна отримувати щільні й добре сформовані шви.
У 1979 р. успішно перевірена ідея нанесення різних металевих покриттів
на поверхні окремих елементів космічної станції і приладів. Розроблений
спеціальний апарат “Випаровувач”, створений універсальний ручний
інструмент (УРІ), призначений для зварювання, паяння і нанесення
покриттів. У 1984 р. космонавти С.Є. Савицька і В.О. Джанібеков
здійснили випробування УРІ у відкритому космосі. Цей експеримент
започаткував цикл систематичних багатоцільових досліджень та
експериментів з відпрацювання конструкційних елементів і технології
спорудження великогабаритних орбітальних конструкцій та об’єктів. У 1986
р. у космосі побудована конструкція у вигляді розбірної ферми
(експеримент “Маяк”). У 1991 р. вперше проведено паяння вузлів фермових
конструкцій, створений агрегат для розкриття і розгортання сонячних
батарей багаторазового використання орбітальної станції “Мир”.
Результати багаторічних досліджень у галузі космічних технологій
відображені в монографії Б.Є. Патона та В.Ф. Лапчинського “Welding in
Space and Related Technologies”, виданій у 1997 р. у Великобританії, а
також узагальнені у збірнику “Космос: технології, матеріалознавство,
конструкції”, виданому в 2000 р. за редакцією Б.Є. Патона.
Оцінюючи внесок Б.Є. Патона у розвиток космічної програми СРСР,
генеральний конструктор ракетно-космічних комплексів НВО “Енергія”
академік РАН Ю.П. Семенов, який багато років працював з С.П. Корольовим,
пише: “Б.Є. Патон входить у велику плеяду радянських учених і
конструкторів, завдяки яким СРСР у роки свого існування був могутньою і
великою державою … Він зробив неоціненний внесок у науку і практику
зварювання.
Завдяки йому ми вперше у світі вийшлина космічні технології, здійснили
перший експеримент зварювання у космосі … Б.Є. Патон — видатний учений
ХХ століття.
Його характерна особливість, унікальна якість — втілювати ідеї у життя …
Він зробив великий внесок у ракету Н1 (для освоєння Місяця) … Багато
зробив для кораблів “Союз”, “Прогрес”. Керував роботами зі створення
унікальних пристроїв для реалізації космічних технологій. Вперше у світі
космонавти С.Є. Савицька та В.О. Джанібеков, вийшовши у реальний космос,
довели їх повну працездатність.” На початку 70-х років під керівництвом
Б.Є. Патона були створені перші зразки систем, які використовували
експериментально-статистичні моделі зварювальних процесів. Завдяки
інтенсивному розвитку цих робіт було створено автоматичні системи
керування зварювальними процесами, установками й механізованими лініями
з використанням мікропроцесорної техніки.
Під його керівництвом виконаний великий комплекс фундаментальних і
прикладних досліджень у галузі статичної і циклічної міцності зварних
з’єднань, їх опору крихким і утомним руйнуванням, працездатності в
умовах низьких температур.
Створено ряд надзвичайних споруд. Це, насамперед, унікальний
суцільнозварний міст імені Є.О. Патона через Дніпро. Принципи, підходи
та конструктивно-технологічні рішення, що були відпрацьовані під час
його проектування і спорудження, відкрили дорогу широкому використанню
зварювання у мостобудуванні. Цей міст здобув визнання Американського
зварювального товариства як визначна зварна конструкція ХХ століття.
Досвід будівництва мосту імені Є.О. Патона був використаний при зведенні
мостів через Дніпро в Києві (Південного, Московського, Гаваньського,
Подільсько-Воскресенського, автодорожнього й залізничного мостів) і у
Дніпропетровську і Запоріжжі, а також мосту через річку Смотрич у
Кам’янці-Подільському.
Яскравим прикладом нового підходу до спорудження зварних конструкцій
високої заводської готовності є створення технології розгортання
рулонованих резервуарів для збереження нафти і нафтопродуктів, завдяки
якій у короткий термін була розв’язана проблема відбудови резервуарного
парку країни, зруйнованого в роки Другої світової війни.
Разом з науково-дослідним і проектним інститутом
“Укрпроектстальконструкція” були розроблені проекти і технології
будівництва, які успішно реалізовані при зведенні унікальних
телевізійних веж у Києві, Санкт-Петербурзі, Єревані, Тбілісі, Вітебську,
Харкові. До визначних зварних конструкцій належить і монумент
“Вітчизна-мати” у Києві.
Оцінка міцності конструкцій, які мають експлуатаційні дефекти,
визначення і подовження залишкового ресурсу таких конструкцій посідають
особливе місце у здійснюваних Інститутом електрозварювання дослідженнях.
Б.Є. Патон є ініціатором і науковим керівником цільової
науково-технічної програми “Проблеми ресурсу та безпечної експлуатації
конструкцій, споруд і машин”. До виконання цієї програми залучено багато
академічних інститутів, вищих навчальних закладів, галузевих інститутів
і велика кількість промислових підприємств. Отримані важливі
науко-технічні та практичні результати зі створення методичних основ,
технологій, методів і способів оцінки й подовження ресурсу конструкцій.
Велика увага приділяється розвитку методів неруйнівного контролю якості
та діагностики. Створені автоматизовані установки для ультразвукового
контролю зварних з’єднань труб великого діаметра, корпусів бурових
доліт, вузлів енергетичних установок, зварних з’єднань з легких сплавів
і неметалевих матеріалів. Розвиваються дослідження із застосуванням
низькочастотних ультразвукових хвиль і використанням безконтактного
введення акустичних хвиль в об’єкти.
Уперше в Україні створені системи неперервного моніторингу зварних
конструкцій, до яких ставляться підвищені вимоги безпеки експлуатації.
Створені методики прогнозування механічних властивостей, ресурсу
безпечної експлуатації зварних з’єднань і вузлів при наявності в них
тріщиноподібних дефектів і деградації матеріалів у процесі експлуатації.
В інституті впродовж багатьох років здійснюються дослідження з
матеріалознавства. Розробляються нові конструкційні матеріали,
технології їх виробництва, досліджується зв’язок “склад — структура —
властивості” стосовно матеріалів різного призначення. Інститут
електрозварювання став великим матеріалознавчим центром, де працюють і
проводять найскладніші матеріалознавчі дослідження висококваліфіковані
спеціалісти з фізики металів, металознавства, електронної мікроскопії,
мас-спектроскопії, Оже-спектрометрії, аналізу газів у металах і зварних
швах, рентген-спектрального елементного аналізу тощо.
” ( T V ‚
????¤?¤?$???????ue?ься для покращення властивостей жароміцних,
нержавіючих, інструментальних, шарикопідшипникових й інших сталей та
спеціальних сплавів. Метал електрошлакової переплавки застосовується
зараз у виробництві потужних турбін, валків прокатних станів, посудин
високого тиску, запірної арматури теплових і атомних станцій, литого
штампувального інструменту та інших відповідальних виробів.
Ще у 1959 р. розпочались роботи з рафінування металів і сплавів за
допомогою електронного променя.
Електронно-променева плавка виявилась ефективною для підвищення якості
спеціальних сталей і сплавів на основі нікелю й заліза, ефективним
технологічним процесом одержання особливо чистих ніобію, титану і
багатьох сплавів на їх основі.
Останніми роками успішно розвивається електронно-променева технологія
одержання злитків титану.
Розроблені нові високоміцні титанові сплави, леговані алюмінієм,
цирконієм, ніобієм, залізом, конструкції промислових
електронно-променевих установок з проміжною ємкістю. Багато з них не
мають аналогів у світовій практиці.
Розвинені спосіб, обладнання і технології плазмоводугової переплавки
металів і сплавів. Можливості застосування плазмово-дугової технології
особливо розширились після розробки плазмотронів змінного струму, що
дозволило суттєво підвищити надійність конструкційплавильних агрегатів і
джерел живлення.
Останніми роками у світовій металургійній практиці широко
використовується позапічна обробка металургійних розплавів. В Інституті
електрозварювання ім. Є.О. Патона створені нові типи порошкових дротів,
які містять високоактивні елементи для мікролегування, модифікації та
десульфурації сталей і чавуну. Розроблені технологія і обладнання для
виготовлення порошкових дротів великого діаметра.
Сьогодні метод інжекційної металургії широко застосовується на
металургійних заводах України і Росії. За його допомогою оброблені
десятки мільйонів тонн стальних розплавів.
В інституті успішно розвиваються дослідження в галузі паяння металів і
сплавів. Нові матеріали і технології паяння широко використовуються для
виготовлення гратчастих крил ракет і деталей авіаційних двигунів,
космічної та бурової техніки.
У післявоєнні роки в СРСР були відкриті гігантські родовища нафти і
газу. Вони знаходились головним чином у Середній Азії, Західному Сибіру,
на Північному Уралі, а також в інших віддалених районах. Для
транспортування нафти і газу в західні райони СРСР і закордон
передбачалось будівництво потужних магістральних газо- і
нафтотранспортних систем.
Під керівництвом Б.Є. Патона було розроблено технології для зварювання
трубопроводів, створені унікальні оригінальні технології та обладнання
для контактного зварювання неповоротних стиків труб — комплекси “Север”.
За допомогою контактного зварювання зварено понад 70 тисяч кілометрів
трубопроводів, зокрема близько 6 тисяч кілометрів газопроводів великого
діаметра в умовах Крайньої Півночі.
Була створена оригінальна технологія автоматичного зварювання
неповоротних стиків труб самозахисним порошковим дротом з примусовим
формуванням шва — комплекс “Стик”. За допомогою цієї технології
побудовано понад 10 тисяч кілометрів магістральних газо- та
нафтопроводів: “Дружба”, “Середня Азія — Центр”, “Уренгой — Помари —
Ужгород”, “Хіва — Бейнеу”, “Шебелінка — Ізмаїл”, “Ямал — Західний
кордон”, “Ямал — Поволжя” та ін., а також нафтопроводи й
продуктопроводи.
Професор Микола Костянтинович Байбаков — най більший авторитет у
нафтогазовому комплексі країни, який у роки війни був наркомом нафтової
промисловості, а потім понад 22 роки головою Держплану СРСР, говорив:
“Борис Євгенович Патон як президент Академії наук України, як директор
Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона зробив величезний вплив на
прогрес нафтогазового будівництва, на розвиток нафтової та газової
промисловості колишнього Радянського Союзу … За його безпосередньої
участі формувалось вітчизняне виробництво електрозварних труб …
Беззаперечний його авторитетний вплив на формування всієї зварювальної
політики в нафтогазовому комплексі … Великий внесок робить Б.Є. Патон у
визначення найважливішого параметра трубопроводів — залишкового ресурсу
… Найважливіше, що всі ці технології, обладнання, зварювальні матеріали
доводились на найширшого впровадження … Не менше робиться і з
перспективних технологій, вирішення наукових та інженерних проблем
трубопровідних систем нового покоління, що споруджуватимуться у ХХІ ст.”
Борис Євгенович приділяє багато уваги реалізації досягнень сучасної
науки і техніки в практичній медицині.
У 90-х роках він запропонував використовувати методи зварювання для
з’єднання живих тканин і організував творчий колектив учених
зварювальників і хірургів. Завдяки цій співпраці було створено новий
спосіб з’єднання (зварювання) м’яких тканин. Були досліджені властивості
тканин різних органів людини, створені нова зварювальна техніка і методи
керування процесом зварювання, виконано математичне моделювання процесів
нагрівання тканини під час проходження по ній струму високої частоти,
експериментально визначені електрофізичні властивості біологічної
тканини і міцність зварних з’єднань. Розроблено джерело живлення апарата
електричним струмом з автоматичною системою керування, а також
інструменти для зварювання різних видів біологічних тканин. Нові зразки
обладнання успішно випробувані у медичних закладах.
Вже накопичений багатющий досвід — проведено понад 20 тисяч операцій на
людині. Спосіб зварювання живих тканин використовується у клініках
Києва, одинадцяти областей України, освоюється у клініках Москви,
Санкт-Петербурга, опробовується в країнах далекого зарубіжжя. Досягнуто
скорочення часу хірургічних операцій, зменшена вірогідність
післяопераційних ускладнень, скоротилася втрата крові. Комплекс робіт зі
зварювання живих тканин, виконаний під керівництвом і за активною
творчою участю Б.Є. Патона, удостоєно Державної премії України в галузі
науки і техніки.
Б.Є. Патон приділяє велику увагу міжнародній діяльності інституту та
його науковців. Інститут електрозварювання є постійним членом
Міжнародного інституту зварювання (МІЗ) та Європейської зварювальної
федерації (ЄЗФ). Спільні наукові проекти, обмін делегаціями й
спеціалістами, публікація результатів досліджень у престижних зарубіжних
виданнях, проведення міжнародних конференцій, підготовка
висококваліфікованих кадрів, продаж ліцензій на матеріали, обладнання,
технології, організація міжнародних виставок і участь науковців
інституту в них — далеко неповний перелік діяльності інституту. Під
керівництвом Бориса Євгеновича видаються і перекладаються англійською
мовою журнали “Автоматичне зварювання”, “Сучасна електрометалургія”,
“Технічна діагностика і неруйнівний контроль”.
Це дозволяє донести до світової науково-технічної громадськості
інформацію про результати досліджень і нові розробки інституту.
В Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона виросли десятки і сотні
талановитих учених та інженерів. Серед патонівців багато академіків і
членів-кореспондентів НАН України. Співробітники інституту захистили
понад 130 докторських і 700 кандидатських дисертацій. Багато робіт, про
які йшлося вище, — праця великого і дружного колективу. Його згуртуванню
великою мірою сприяють особисті якості його керівника — Бориса
Євгеновича Патона.
Одним з основних принципів, закладених Є.О. Патоном при створенні
інституту і розвинених Б.Є. Патоном, є здійснення цілеспрямованих
фундаментальних досліджень і тісний зв’язок науки з виробництвом. Цей
принцип наполегливо втілювався в життя протягом всієї майже 75-річної
історії інституту.
Наукові відділи інституту, конструкторськийвідділ, експериментальні
майстерні, дослідне конструкторсько-технологічне бюро, інженерні центри,
експериментальне виробництво, дослідні заводи створювались протягом
всього існування інституту — це невід’ємні ланки системи організації
досліджень і втілення їх результатів у виробництво. Реалізація цієї
системи дала змогу створити унікальні конструкції, обладнання,
матеріали, технології, впровадження яких справило великий вплив на
розвиток багатьох галузей промисловості: машинобудування,
суднобудування, ракетно-космічний комплекс, авіабудування, енергетику,
гірничопромисловий комплекс, металургію та хімічне виробництво,
створення систем трубопровідного транспорту, будівельну індустрію.
Самовіддана праця колективу високо оцінена державою. Інститут
нагороджено орденами Леніна, Жовтневої революції, Трудового Червоного
Прапора, багато співробітників інституту відзначено орденами і медалями
СРСР і України.
Дев’ять робіт, у виконанні яких брали участь співробітники інституту,
удостоєні Ленінських премій в галузі науки і техніки, 24 — Державних
премій СРСР, 34 — Державних премій УРСР й України.
Багатолітня самовіддана праця колективу інституту під керівництвом
Бориса Євгеновича Патона отримала світове визнання.
У 1962 р. Б.Є. Патон був обраний дійсним членом (академіком) Академії
наук СРСР за спеціальністю “Металургія і технологія металів”. Того ж
року вчені Академії наук УРСР обрали його президентом Академії наук УРСР
— нині Національної академії наук України. Глибоке розуміння ролі науки
в суспільстві, її цілей і завдань, високий міжнародний авторитет
ученого, відданість науці, невичерпна енергія й високі моральні якості,
громадсько-політична діяльність, досвід керівництва великим науковим
колективом стали вирішальними аргументами при обранні Бориса Євгеновича
на посаду президента Академії наук УРСР. Відтоді він протягом 46 років
очолює цю провідну наукову організацію України. Згідно зі статутом
Академії вибори її президента проводяться кожні п’ять років, і Борис
Євгенович дев’ять разів переобирався на цю посаду.
На цьому відповідальному посту ще глибше розкрився його талант
організатора науки. Під його керівництвом розроблена структура Академії
наук, новий статут, спрямований на найраціональніше використання
наукових сил і засобів, концентрацію їх на розв’язання найважливіших
фундаментальних проблем науки, які мають вирішальне значення для
економіки країни.
За ініціативою Б.Є. Патона і за його активної підтримки в системі
Академії наук УРСР були створені десятки нових інститутів і організацій,
які розширяли і поглиблювали дослідження у найважливіших наукових
напрямах.
Він постійно добивається чіткого визначення наукового профілю кожного
інституту, піклується про те, щоб кожен з них став провідним у своєму
напрямі в республіці, державі, світі. Він вживає енергійних заходів, щоб
усі академічні інститути мали сучасну матеріально-технічну базу.
Організовує масове будівництво житла для працівників Академії, створює
цілий новий район у Києві — Академмістечко.
Академія наук республіки стає головним центром країни, де широким
фронтом здійснюються дослідження з актуальних природознавчих, технічних,
соціогуманітарних наук. Установи Академії займають гідні позиції в
окремих розділах математики, теоретичної фізики, фізики твердого тіла і
низьких температур, у радіофізиці та радіоастрономії, матеріалознавстві,
кібернетиці й обчислювальній техніці, нейрофізіології, молекулярній
біології, мікробіології і вірусології, генній інженерії та в інших
галузях знань.
В Академії створюється унікальна й потужна дослідно-виробнича база,
розвиваються нові форми зв’язку науки з виробництвом.
Борис Євгенович прагне організувати академічні установи в основних
регіонах країни. У 1965 р. за його ініціативою у Донецьку створено
академічний науковий центр та відкрито університет. Згодом створені й
успішно діють інші наукові центри АН УРСР: Західний (Львів), Південний
(Одеса), Північно-Східний (Харків), Придніпровський (Дніпропетровськ) і
Кримський (Сімферополь), Наукові центри виконують функції регіональних
міжгалузевих органів координації наукової діяльності.
У 1963 р. Б.Є. Патона обирають членом Президії АН СРСР. Робота на цьому
посту дала йому можливість ознайомитися з діяльністю інститутів АН СРСР,
вивчити досвід роботи Президії академії та її відділень. Між Борисом
Євгеновичем і президентом АН СРСР академіком Мстиславом Всеволодовичем
Келдишем установилися довірливі ділові стосунки, творчі зв’язки, які
переросли у дружбу й взаємну повагу.
Добрі ділові стосунки склались і з головою Державного комітету СРСР з
науки і техніки В.О. Кириліним, президентами АН СРСР А.П. Александровим,
Г.І. Марчуком, Ю.С. Осиповим, із засновником і першим головою
Сибірського відділення АН СРСР М.О. Лаврентьєвим і багатьма іншими
ученими. Це допомагало організувати співробітництво вчених України з
ученими Москви, Ленінграда, Новосибірська й інших регіонів РРФСР і
союзних республік і, безперечно, сприяло розвитку науки в Україні. З їх
допомогою вирішувались важливі питання розвитку окремих напрямів,
створення міжгалузевих науково-технічних комплексів, розвивалося
міжнародне науково-технічне співробітництво.
Тісна співпраця АН УРСР, АН СРСР, Державного комітету з науки і техніки,
академій наук союзних республік сприяла розвитку в Україні багатьох
нових наукових напрямів, створенню нових інститутів, інженерних центрів,
зміцненню міжнародного авторитету Академії наук України.
Борис Євгенович ініціював створення великих комплексних
науково-технічних програм в інтересах окремих галузей промисловості,
транспорту, зв’язку й сільського господарства. Виконуючи ці програми,
вчені Академії зробили вагомий внесок безпосередньо у вирішення
актуальних проблем розвитку економіки країни. Ця форма організації
наукової діяльності отримала загальне визнання.
Він був організатором ряду наукових рад. У 1966 р. Борис Євгенович
очолив Наукову раду СРСР з проблеми “Нові процеси зварювання і зварні
конструкції”. Рада об’єднала вчених і спеціалістів Радянського Союзу й
ефективно діяла з 1958 до 1991 р.
У 1972 р. за ініціативою Бориса Євгеновича створена Міжнародна
науково-технічна рада країн-членів РЕВ з проблем зварювання. Завдяки
діяльності ради, яка успішно працювала до 1992 р., багато наукових і
технічних установ країн-членів РЕВ вийшли на сучасний рівень досліджень
і зробили великий вплив на розвиток зварювання у своїх країнах.
Б.Є. Патон за порадою М.В. Келдиша організував Наукову раду при Президії
АН СРСР з проблеми “Нові процеси одержання і обробки металевих
матеріалів”, яка об’єднала вчених академічних установ зі спеціалістами
багатьох інших відомств і сприяла розвитку науки про матеріали в АН
СРСР, РАН і НАН України. Багато учених-матеріалознавців і металургів,
які активно працювали в цій раді, за рекомендацією Бориса Євгеновича
були обрані в Академію наук СРСР і Російську академію наук і зробили
великий внесок у розвиток науки про матеріали.
Борису Євгеновичу притаманне глибоке розуміння ролі й місця науки у
вирішенні гуманітарних проблем розвитку суспільства. Приділяючи велику
увагу розробці й впровадженню сучасних технологій у виробництво, він
одночасно добивається здійснення обґрунтованих наукових оцінок їх впливу
на навколишнє середовище і людину. Під його керівництвом великі
колективи вчених Академії виконали прогнозні оцінки негативних
екологічних та соціально-економічних наслідків великомасштабних
осушувальних та зрошувальних меліорацій в Україні, інтенсивної хімізації
сільського господарства, перекидання частини стоку річок Дунаю та
Дніпра.
Принципову позицію Б.Є. Патон зайняв і у питанні будівництва атомної
електростанції у районі Чорнобиля.
На жаль, відомі всьому світу події 1986 р. на ЧАЕС повністю підтвердили
його застереження.
Видатні здібності Бориса Євгеновича Патона як лідера, ученого й
організатора розкрилися у пам’ятні дні Чорнобильської трагедії.
Колективи багатьох інститутів Академії наук УРСР, її Президія вже з
перших днів включилися у роботу з ліквідації наслідків катастрофи. До
виконання цієї роботи були залучені сотні вчених, спеціалістів Академії
наук, міністерств, відомств, підприємств України.
Б.Є. Патон керував підготовкою пропозицій для директивних органів
України і Урядової комісії СРСР.
Пізніше, у вересні 1997 р., він очолив новостворену при Президенті
України Консультативну раду незалежних експертів з комплексного
вирішення проблем Чорнобильської атомної електростанції.
У 2004–2005 рр. Видавничим домом “Академперіодика” НАН України був
виданий двотомник “Чорнобиль 1986–1987” (том І — “Документи і спогади”;
том ІІ — “Участь установ НАН України у подоланні наслідків катастрофи”).
Наведені у цій капітальній праці документи об’єктивно і досить повно
відображають роль Академії наук УРСР і самовіддану працю колективів
інститутів під керівництвом її президента.
Завдання, поставлені президентом, успішно виконуються і зараз колективом
багатьох інститутів Академії. У Чорнобилі постійно працює колектив
Інституту проблем безпеки атомних електростанцій, а також експедиції
багатьох інших інститутів НАН України.
Після розвалення Радянського Союзу і створення незалежної України в
умовах довготривалої економічної та фінансової кризи, яка не обминула й
Академію, президент НАН України зумів зберегти Академію, її основні
наукові школи.
Вдалося на законодавчому рівні закріпити статус Академії як вищої
наукової державної організації, зберегти принципи її академічного
самоуправління, здійснити перебудову її структури відповідно до нових
умов, скерувати фундаментальні та прикладні дослідження на вирішення
невідкладних завдань будівництва держави.
Визначені нові пріоритети в галузі природничих, технічних і
соціогуманітарних наук. Створено ряд нових інститутів і центрів
соціогуманітарного профілю.
У деяких напрямах математики, інформатики, механіки, фізики та
астрономії, матеріалознавства, хімії, молекулярної й клітинної біології,
фізіології вдалося зберегти світовий рівень досліджень. Зростає внесок
учених Академії у розвиток фундаментальних і прикладних досліджень в
Україні. Створені нові технології, матеріали, обчислювальна техніка,
знайдені нові родовища корисних копалин тощо.
Створені й успішно працюють інститути економіки та прогнозування,
економіко-правових досліджень, проблем ринку та економіко-екологічних
досліджень, регіональних досліджень, демографії та соціальних
досліджень, українознавства ім. І. Крип’якевича, сходознавства ім. А.Ю.
Кримського, політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса,
соціології, української археографії та джерелознавства ім. М.С.
Грушевського та ряд інших відділень, інститутів і центрів.
Інститути Академії беруть активну участь у розробці інноваційних програм
розвитку економіки України, у дослідженні її історії, культури, мови.
Удосконалюється організація фундаментальних і прикладних досліджень,
визначені пріоритети у розвитку окремих наукових напрямів і
міждисциплінарних досліджень. Серед них програма “Наносистеми,
наноматеріали і технології”, “Сенсорні системи”, “Інтелектуальні
інформаційні технології”, “Воднева енергетика”, “Енергозбереження”,
“Проблеми демографії і розвитку людстватощо.
Успішно виконаний великий комплекс досліджень і розробок технології,
обладнання і матеріалів за програмою “Ресурс”, яку очолює Б.Є. Патон. У
планах Академії передбачається подальший розвиток цих робіт.
Борис Євгенович постійно піклується про наукову молодь, залучення
талановитих молодих людей у науку, про їх фінансову підтримку і
поліпшення умов життя. Фінансуються молодіжні наукові проекти, будуються
і реконструюються гуртожитки для аспірантів.
Багато зусиль Б.Є. Патон докладає для збереження і розвитку міжнародного
наукового співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків з діловими
партнерами зарубіжних країн.
Учені України беруть участь у виконанні багатьох міжнародних програм.
Проводяться спільні конкурси наукових проектів з Українським
науково-технологічним центром, Російським фондом фундаментальних
досліджень, Російським гуманітарним науковим фондом, Сибірським
відділенням Російської академії наук.
Б.Є. Патон — один з ініціаторів створення і збереження спільного
наукового простору в рамках Співдружності Незалежних Держав. У 1993 р.
була створена Міжнародна асоціація академій наук (МААН), яка об’єднала
національні академії 15 країн Європи й Азії. Борис Євгенович —
беззмінний президент цієї асоціації. Під його керівництвом працює
Наукова рада МААН з нових матеріалів.
Академік Б.Є. Патон — почесний президент Міжнародної інженерної
академії, член Академії Європи, почесний член Римського клубу,
Міжнародної академії технологічних наук, почесний член Міжнародної
академії наук, освіти та мистецтв, Міжнародної астронавтичної академії,
іноземний член академій та науково-технічних товариств багатьох країн.
Десятки вітчизняних і зарубіжних університетів обрали академіка Б.Є.
Патон почесним доктором, у тому числі Московський державний університет
ім. М.В. Ломоносова, Київський національний університет ім. Тараса
Шевченка, Санкт-Петербурзький державний технічний університет,
Національний технічний університет України “Київський політехнічний
інститут”, Московський державний фізико-технічний університет та ін.
Б.Є. Патон провадив і продовжує провадити велику громадську роботу. Його
багато разів обирали депутатом Верховної Ради СРСР і УРСР, заступником
Голови Ради Союзу Верховної Ради СРСР, членом Президії Верховної Ради
УРСР, членом Центрального комітету КПРС і Комуністичної партії України,
він був керівником і членом різних високих комітетів і комісій. Перелік
його посад вражає. Він успішно працює на цих посадах завдяки глибокому
почуттю особистої відповідальності перед державою, народом, власною
совістю.
Крім того, він відзначається надзвичайною організованістю, діловитістю,
винятковою здатністю безпомилково схоплювати головне, миттєво приймати
правильне рішення.
Допомагає йому нести цю важку ношу хороша фізична форма, яку він досі
зберіг завдяки активному способу життя, регулярним й захоплюючим
заняттям спортом — тенісом, водними лижами, плаванням.
Президент Російської академії наук академік Ю.С. Осипов довгі роки
товаришує й співробітничає з Б.Є. Патоном. Характеризуючи Бориса
Євгеновича, він сказав: “Життя Б.Є. Патона — в науці, у сфері
організацій наукових досліджень і практичної реалізації наукових
досягнень, його громадська й державна діяльність — воістину великий
подвиг в ім’я розвитку науки, в ім’я майбутнього.” За величезні заслуги
перед наукою і державою Б.Є. Патон удостоєний високих звань двічі Героя
Соціалістичної Праці, Героя України. Він — кавалер чотирьох орденів
Леніна, орденів Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби
народів, орденів Держави, князя Ярослава Мудрого IV і V ступенів,
орденів Російської Федерації “За заслуги перед Вітчизною” ІІ ступеня і
“Пошани”, ордена Франциска Скорини Республіки Білорусь, “Ордена Честі”
Грузії, ордена “Достик” Республіки Казахстан і багатьох інших нагород
країн СНД.
Б.Є. Патон — лауреат Ленінської та Державних премій СРСР і України в
галузі науки і техніки. Він нагороджений золотими медалями ім. М.В.
Ломоносова, С.І. Вавілова, С.П. Корольова, Срібною медаллю ім. А.
Ейнштейна ЮНЕСКО та багатьма іншими нагородами й відзнаками.
Борис Євгенович відданий Науці, Інституту, Академії, Вітчизні.
Сьогодні не можна уявити Інститут електрозварювання і Національну
академію наук без Б.Є. Патона. Його житейська мудрість, багатющий
досвід, міжнародний авторитет у науці й суспільстві дали змогу зберегти
науковий потенціал України.
Борис Євгенович Патон — лідер, боєць, творча особистість, глибоко
порядна й добра людина, йому притаманна фантастична енергія і
працездатність, він має величезний досвід, глибокі знання в багатьох
галузях, здатний постійно вчитися. У нього широка натура, гострий
аналітичний розум, він демократичний, доброзичливий, відкритий для
спілкування, доступний, завжди готовий підтримати людину в біді,
допомогти їй.
Символічно, що Борис Євгенович народився у день заснування Національної
академії наук України. У 1998 р. на святкуванні 80-річчя Академії та її
президента величезний зал палацу “Україна” овацією зустрів повідомлення
про присвоєння Б.Є. Патону, першому в державі, звання Героя України.
Академік НАН України І.К. ПОХОДНЯ
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
