.

Безпіскова накривка поверхонь. опорядження кутів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 1962
Скачать документ

Реферат на тему:

Безпіскова накривка поверхонь. опорядження кутів

Накривний шар штукатурки, виконаний із звичайних розчинів, до складу
яких входить пісок, після затирання все-таки шорсткий. Тому, щоб
уникнути цього, поштукатурену поверхню перед фарбуванням потрібно
додатково шпаклювати спеціальними сумішами. Більш ефективним є спосіб,
за яким накривний шар штукатурки виконують вапняно-гіпсовим розчином
(пастою) без піску. Безпіскову накривку поверхні застосовують також при
підготовці під фарбування залізобетонних конструкцій. Безпіскову
накривку наносять на добре вирівняний підготовчий шар штукатурки або
бетонну поверхню за два рази. Загальна товщина накривного шару повинна
бути не більше 2 мм.

Склад вапняно-гіпсового розчину залежить від якості вапняного тіста та
вологості поверхні, на яку його наносять. Чим більша вологість поверхні,
тим менша кількість гіпсу має входити до складу розчину. Здебільшого
застосовують розчини складу 1:2 або 1:3 (1 частина гіпсу і 2—3 частини
вапняного тіста).

Розчин приготовляють малими порціями в дерев’яному або металевому ящику
невеликого розміру. Перед змішуванням гіпс пересівають через дрібне
сито, а розведене водою вапняне тісто (молоко) — проціджують. Готуючи
розчин, в ящик наливають вапняне молоко і поступово додають до нього
потрібну кількість гіпсу. Після перемішування суміші повинна утворитись
сметаноподібна паста. Приготовлений розчин треба використати протягом
15—20 хв.

Для безпіскової накривки можна також користуватись гіпсовим розчином. У
цьому випадку пересіяний гіпс у ящику змішують з попередньо
приготовленою 2—3 %-ною клейовою водою. Тваринний клей, з якого
приготовляється клейова вода, як і вапно, сприяє уповільненню строку
тверднення вапна.

Одержаний розчин кельмою накладають на сталеву гладилку (див. рис. 17,
г) і намазують на поверхню шаром завтовшки 0,5—0,8 мм. Нанесений шар
зразу ж розрівнюють і згладжують тією ж гладилкою, тримаючи її під кутом
10—15° до поверхні. Через 20—30 хв наносять другий шар безпіскової
накривки і остаточно його обробляють гладилкою, а потім щіткою, змоченою
у воді. При цьому опоряджена поверхня має набрати вигляду дзеркального
блиску.

Безпісковий розчин можна наносити на поверхню також дерев’яним або
гумовим шпателем і розрівнювати кожний шар щіткою з короткою волосінню.
Ні в якому разі для цієї роботи не можна використовувати відмоложеного
розчину, тобто такого, який після початку тужавіння був знову розведений
водою і додатково розмішаний. Такий розчин втрачає міцність і після
нанесення на поверхню та висихання лущиться й відпадає.

Безпіскова накривка поверхні підвищує продуктивність праці штукатура в
1,5—2 рази і звільняє маляра від потреби виконувати суцільне шпаклювання
поверхні перед фарбуванням.

Безпіскова накривка повинна бути рівною на всіх ділянках поверхні, без
помітних на око подряпин, швів, стиків, грубої фактури та інших
дефектів.

ОПОРЯДЖЕННЯ КУТІВ

Нанесений підготовчий шар штукатурки у внутрішніх або зовнішніх кутах
розрівнюють звичайним півтерком або дерев’яними чи алюмінієвими кутовими
півтерками (див. рис. 16). Опорядження кута звичайним півтерком потребує
від штукатура високої майстерності, та й виконані таким способом кути
здебільшого не відповідають технічним вимогам. Тому для цієї роботи
найкраще застосовувати кутові півтерки з відповідним профілем кута.
Форма і довжина такого півтерка дають змогу зробити кут правильної
форми. Затирання кутів дуже трудомісткий процес і потребує від штукатура
певної майстерності. Щоб під час затирання кутів на поверхні не
залишалось подряпин від великих зернин піску, виконувати кути слід
розчинами, приготовленими на просіяному дрібнозернистому піску з
розмірами зерен до 1,2 мм.

Затираючи кут, півтерок трохи притискують і пересувають послідовно вниз
і вгору (рис. 1). При цьому стежать, щоб кут не мав відхилень від
вертикалі. Якщо при обробці кута в деяких місцях залишаються вибоїни та
пустоти, їх додатково закидають

Рис. 1. Затирання кутовим півтерком кутів

а – внутрішнього, б – зовнішнього

Рис. 2. Послідовність штукатурення площин прямокутної колони:

а — перших двох; б — двох інших

Щоб поштукатурені зовнішні кути швидко не оббивались, вершину кута
зрізають, створюючи плоску або заокруглену фаску. По всій довжині кута
фаска має бути однакової ширини. Затирають фаску півтерком після
закінчення обробки кута. Для цього півтерок прикладають до кута, трохи
натискують на нього і пересувають вниз та вгору. Крім того, кут з фаскою
можна утворити відразу ж під час розрівнювання нанесеного на поверхню
шару грунту, якщо його обробляти фасонним кутовим півтерком з профілем
фаски.

Під час штукатурення прямокутних стовпів і колон можна правильно
обробити кути і без застосування кутових півтерків. Для цього на початку
штукатурення колони на її гранях закріплюють прямі рейки так, щоб вони з
протилежних боків попарно виступали за площини колони на товщину
підготовчого шару штукатурки (рис. 2, а). Вертикальність рейок
перевіряють виском і закріплюють їх затискачами або «приморожують»
гіпсовим розчином. На площини колони між рейками, що виступають,
накидають розчин і відразу ж розрівнюють його правилом (або півтерком),
пересуваючи знизу вгору по цих рейках, як по напрямних. Коли нанесений
шар штукатурки частково затвердне, рейки знімають і переставляють на
поштукатурені поверхні колони так, щоб вони виступали тепер за площини
двох інших боків (рис. 2, б). На ці площини також накидають розчин і
розрівнюють його правилом. Після цього рейки знімають, місця, пошкоджені
затискачами, підмазують розчином і остаточно затирають колону малим
півтерком або терками.

Рис. 3. Виконання галтелі (викружки) півтерком

Після штукатурення стелі і стін у місцях їхнього стикання замість прямих
кутів часто роблять галтелі (викружки), тобто надають їм дугоподібної
форми. їх можна виконувати від руки або витягувати шаблонами.

Для виконання галтелі від руки у відповідний кут накидають за кілька
прийомів розчин і розрівнюють його коротким вузьким півтерком (рис. 3).
Півтерок переміщують спіралеподібними рухами на себе та від себе доти,
поки не утвориться галтель потрібного профілю. Остаточно обробляють
галтель гал-тельною теркою, пересуваючи її вздовж, а у разі потреби —
впоперек галтелі. З цією ж метою можна користуватись плоскою вузькою
теркою, протилежні короткі боки якої підрізані під гострим кутом.

Галтелі можна також виконувати за допомогою шаблонів так, як це робиться
при витягуванні внутрішніх карнизів.

Література.

Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч.
закладів освіти.— К.: Техніка, 1997.— 304 а: іл,-\Бібліогр.: с 296.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020