.

Автоматизація вимірювань за допомогою прибору КСМ2 (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 9588
Скачать документ

Курсова робота

Автоматизація вимірювань за допомогою прибору КСМ2

Вступ

Досягнення науки, техніки нерозривно пов’язані з розвитком і
удосконаленням засобів вимірювання. У наш час широко використовуються
електричні вимірювання. Ще недавно їх використовували для визначення,
фіксації і контролю величин, що характеризують роботу різних
електротехнічних установок і електрообладнання. Електровимірювальними
приладами визначають силу електричного струму, напругу, потужність та
енергію, кількість електрики, частоту, а також ряд магнітних величин.
Результати вимірювань дають змогу зробити висновок про правильність
електричного режиму електроустановки і визначити найефективніші умови її
роботи.

Проте, галузь сучасних електричних вимірювань не обмежується рамками
електротехнічних об’єктів і пристроїв. Електричні вимірювання широко
використовуються тепер у різних галузях сучасного виробництва для
контролю і керування технологічними процесами в промисловості й
сільському господарстві. З допомогою електровимірювальної техніки
перевіряють параметри виробничого обладнання, контролюють якість
виробів, визначають оптимальні умови виробничих процесів.

Методи електричних вимірювань і прилади застосовують у сучасних засобах
автоматизації виробничих процесів. Електровимірювальні прилади часто є
невід’ємними елементами автоматичних пристроїв, що виконують певні
виробничі технологічні процеси.

Велика роль і значення електричних вимірювань у наукових і лабораторних
дослідженнях, що провадяться в науково-дослідних інститутах і у
виробничих лабораторіях. Там використовують різні електровимірювальні
прилади, які контролюють фізичні процеси. З допомогою вимірювань
визначають оптимальні режими і розробляють рекомендації щодо
найефективнішої технології процесів.

І. Значення автоматизації виробничих процесів

Широке впровадження механізації і автоматизації виробничих процесів
є|з’являється,являється| основою підвищення продуктивності праці.

На перших ступенях|рівнях| суспільного|громадського| виробництва людина
була вимушена|змушена| виконувати всі трудові операції, одночасно
будучи|з’являючись,являючись| джерелом енергії, і здійснювати управління
процесом і знаряддями праці. Таким чином, у той час людська праця була
ручною. У міру розвитку суспільства|товариства|, його технічного
прогресу, появи різних машин і знарядь, освоєння природних джерел
енергії намітився перехід в праці людини від безпосереднього виконання
виробничих операцій до функції управління і контролю за цими операціями.

При цьому у міру появи все більшої кількості машин, механізмів, знарядь
функції управління процесом виробництва ускладнювалися. Сучасне
виробництво характеризується не тільки|не лише| своєю складністю, але і
значною швидкістю протікання технологічних і інших процесів, які є
взаємно зв’язані і взаємно обумовлюють|зумовлюють| один одного. У цих
умовах порушення роботи однієї з виробничих ланок може привести до
зупинки цілого підприємства, що заподіє|спричинить| значний
збиток|шкоду|.

Отже, швидкість управління (отримання|здобуття| інформації, її обробка і
дія на відповідні елементи процесу) виробничим процесом з метою
забезпечення його нормального протікання набуває величезного значення.

На допомогу людині в управлінні сучасним виробничим процесом приходять
спеціальні пристрої|устрої|, які називаються автоматичними.

Роль людини при цьому зводиться тільки|лише| до спостереження за роботою
автоматів, їх наладці і регулюванню.

Автоматичні пристрої|устрої| відомі віддавна|здавна|: до них можна
віднести годинник, механічні іграшки і ін. Проте|однак| у виробничих
процесах пристрої|устрою| автоматики стали застосовуватися порівняно
недавно.

У основу перших автоматичних пристроїв|устроїв| був закладений принцип
механічного регулювання. У цих регуляторах|регулювальниках| для
переміщення виконавчого органу використовувалося зусилля, що
розвивається чутливим елементом, тобто пристроєм|устроєм|, що сприймає
дію регульованого параметра, наприклад швидкість обертання валу машини.

У міру зростання потужності машин ці зусилля ставали дуже|занадто|
слабкими|слабими| для переміщення виконавчих органів. Це привело до
розробки спеціальних пристроїв|устроїв| (серводвигунів|) для посилення
дій чутливих елементів.

Поступове ускладнення пристроїв|устроїв| автоматики, необхідність
правильного їх підбору стало поштовхом до створення|створіння| теорії
автоматичного регулювання. Істотне|суттєве| значення для удосконалення
методів автоматичного регулювання мав розвиток електротехніки.

У 1930 р. на Другій Міжнародній енергетичній конференції була створена
секція з питань автоматичного і телемеханічного управління і захисту. З
цієї миті автоматика розглядається|розглядується| як самостійна область
науки і техніки.

Бурхливий розвиток радіоелектроніки дозволив широко використовувати
електронні лампи в автоматичних системах. Цьому сприяла швидкодія,
надійність і висока чутливість електронних приладів.

У 1944 р. з’явилися|появилися| перші електронні обчислювальні машини,
завдяки яким автоматизація проникла в область обчислень|підрахунків|,
наукових досліджень, проектування і т.д.

Застосування|вживання| обчислювальних машин зіграло важливу|поважну|
роль в автоматизації багатьох виробничих процесів, а також в розвитку
виробництва і використання атомної енергії і освоєнні космосу.

Необхідно мати на увазі, що впровадження автоматизації вимагає в першу
чергу|передусім,насамперед| механізації виробництва, тобто
застосування|вживання| різних машин, механізмів, апаратів, інструменту і
пристосувань, що повністю або частково звільняють|визволяють| людину від
ручної праці. Механізація, особливо комплексна, при якій вся ручна праця
замінюється роботою машин і механізмів, є|з’являється,являється|
необхідною передумовою для здійснення автоматизації.

В даний час|нині| автоматика знаходить|находить| все більше
застосування|вживання| на комунальних підприємствах і об’єктах
житлово-цивільного|громадянського| будівництва.

Широкого поширення набули автоматизовані міські насосні станції
водопостачання і каналізації, які виконують свої функції без
експлуатаційного персоналу.

Автоматичне управління господарськими насосами для водопідкачки і
циркуляційними насосами центральних теплових пунктів в житлових
кварталах міст і районних котельних дозволяє скоротити витрату
електроенергії і понизити|знизити| експлуатаційні витрати|затрати| на їх
зміст|вміст,утримання|.

Автоматика в системах електропостачання підвищує надійність
живлення|харчування| споживачів електроенергією, а в системах вентиляції
і кондиціонування повітря забезпечує надійну їх роботу і необхідні
санітарно-гігієнічні умови для людей.

Сучасні заводи і комбінати є складними комплексними виробництвами. Одним
з найважливіших напрямів|направлень| в розвитку цих виробництв
є|з’являється,являється| їх автоматизація.

Завдяки автоматизації процесів значно зростає продуктивність праці,
підвищується якість продукції, що випускається, подовжуються|довшають|
терміни служби технологічної апаратури і устаткування|обладнання|,
зменшуються втрати продукту і значно скорочується чисельність
обслуговуючого персоналу. Автоматизація звільняє|визволяє| людину від
важкої|тяжкої| фізичної праці і є|з’являється,являється| одним з
шляхів|колій,доріг| ліквідації відмінності між розумовою і фізичною
працею.

Комплексна автоматизація підприємств означає створення|створіння| систем
автоматичного управління технологічними процесами і виробництвами, що
забезпечують найбільшу ефективність цих підприємств.

Системи автоматичного управління включають різноманітні|всілякі|
контрольно-вимірювальні прилади і аналізатори якості продуктів,
призначені для отримання|здобуття| інформації про режимні параметри
технологічних процесів. Ця інформація поступає|надходить| в електронні
обчислювальні машини, де на підставі її виробляються сигнали управління
автоматичними регуляторами|регулювальниками|, що ведуть технологічний
процес по заданому режиму.

Система автоматизації підприємства включає три ступені|рівні|:

місцеві системи автоматизації технологічних процесів

системи управління окремими установками або виробництвами,
об’єднуючими місцеві системи автоматизації технологічних процесів

центральну систему управління, об’єднуючу всі системи управління
виробництвами і службами підприємства.

ІІ. Теоретична частина

2.1. Призначення і технічні характеристики

Прилад КСМ2 призначений для вимірювання і реєстрації активного опору.
Реєстрація даних здійснюється в одноканальному режимі, в прямокутних
координатах. Покази приладу фіксуються на шкалі за допомогою вказівника
і записуються на діаграмній стрічці.

Прилад реалізується в кількох виконаннях, показаних в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Виконання прибору КСМ2.

Шифр виконання Кількість каналів Швидкодія, с Пристрої

Регулюючі додаткові

КСМ2-002 1 2,5

КСМ2-003 1 10

КСМ2-004 1 10 ПЗ

КСМ2-024 1 10 ПЗ РПД

КСМ2-025 1 10

РПД

КСМ2-035 1 10 РЗ

КСМ2-036 1 10 РЗ РПД

КСМ2-037 1 10 РЗ

ПЗ

КСМ2-038 1 10 Те саме РПД

КСМ2-039 1 10

РППРП

КСМ2-040 1 10

1. РППРП

2. РПД

КСМ2-041 1 10 ПЗ РППРП

КСМ2-042 1 10 ПЗ 1. РППРП

2. РПД

В табл. 2.1 застосовуються наступні умовні позначення пристроїв в
приборі КСМ2:

а) регулюючі пристрої

ПЗ – позиційні

РЗ – реостатний задатчик з зоною пропорційності 100%;

б) додаткові пристрої

РПД – реостатний пристрій для дистанційної передачі даних;

РППРП – реостатний пристрій для роботи з програмним регулюючим
пристроєм.

Межі шкали мостів КСМ2, що працюють в комплекті з термоперетворювачами
опору повинні відповідати приведеним в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Межі шкали мостів КСМ2, що працюють в комплекті з
термоперетворювачами опору по ГОСТ 6651-78

Тип термоперетворювача опору Номінальний опір при 0?С, Ом Умовне
позначення номінальної статичної характеристики перетворення Межі шкали,
?С Мінімальна ціна поділки,

нижня верхня

ТСП 10 10 П 0

0

0

0

300 300

400

500

650

650 5

5

5

10

5

ТСП 46 гр. 21 -200

-120

-70

0

0

0

0

0

0

200 -70

30

180

100

150

200

300

400

500

500 2

2

5

1

2

2

5

5

5

5

ТСП 100 100 П -200

-120

-90

-70

-25

-200

0

0

0

0

0

0

0

200 -70

30

50

180

25

50

50

100

150

200

300

400

500

500 2

2

2

5

0,5

5

0

1

2

2

5

5

5

5

ТСП 50 50 П -200

-120

-70

0

0

0

0

0

0

200 -70

30

180

100

150

200

300

400

500

500 2

2

5

1

2

2

5

5

5

5

ТСМ 53 гр. 23 -50

-50

-50

0

0

0

50

0 0

50

100

50

100

180

100

60,4 1

2

0,5

1

2

0,5

1

0,5

(для вимірювання у вакуумі)

0

-50

-50 150

0

50 2

0,5

1

ТСМ 100 100 М -50

-25

0

0

0

0

0

50 100

25

25

50

100

150

180

100 2

0,5

0,5

0,5

1

2

2

0,5

ТСМ 50 50 М -50

-50

-50

0

0

0

50

0 0

50

100

50

100

180

100

60,4 0,5

1

2

0,5

1

2

0,5

1

(для вимірювання у вакуумі)

0 150 2

0,5. Для мостів КСМ2 за нормуюче значення приймають різницю верхнього і
нижнього граничних значень опору, вираженого в омах.

1,0.

Варіація показів приборів не повинна перевищувати половини абсолютного
значення межі допустимої основної похибки.

2?С до 50?С (5?С), не повинна перевищувати значень, що визначаються за
формулою:

– коефіцієнт пропорційності, % ?С рівний:

0,01 – для мостів з відносною зміною вимірюваного активного опору більше
25% від його початкового значення, яке відповідає нижній межі
вимірювання;

0,04 – для мостів з відносною зміною вимірюваного активного опору менше
25% від його початкового значення;

– верхнє (нижнє) значення температури навколишнього середовища, ?С;

– значення температури навколишнього середовища для нормальних умов,
?С.

Живлення вимірювальної схеми врівноважених мостів здійснюється при
напрузі змінного струму 6,3 В, частотою 50(60)Гц, від обмотки силового
трансформатора підсилювача. Струм через термоперетворювач опору не
повинен перевищувати 10 мА.

Зміна похибки прибору, викликана зміною напруги живлення силового
електричного кола на +10% і -15% від номінальної не повинна перевищувати
0,5 абсолютного значення межі допустимої основної похибки.

0,5. При відсутності вказівок про необхідну швидкість підприємство –
виробник випускає прибор зі швидкістю 20 мм/г.

Номінальна середня швидкість руху діаграмної стрічки повинна бути для
одно канальних приборів одна з наступних: (мм/год)

Перший ряд швидкостей: 20,40,60,120,240.

Другий ряд швидкостей: 600,1200,2400.

1,0.

0,5.

135) Ом.

1,0; варіацію прибору по каналу дистанційної передачі показів у
відсотках від довжини шкали не більше 0,5.

Потужність яку споживає прибор не повинна перевищувати 30 Вт. Довжина
шкали і ширина діаграмної стрічки – 160 мм. Габаритні розміри по
лицьовій стороні – 240*320 мм. Маса – не більше 17 кг.

Прибор розрахований для роботи в стаціонарних умовах:

а) в звичайному виконанні – при температурі навколишнього повітря від 5
до 50 ?С і відносній вологості від 30 до 80%;

б) в тропічному виконанні – при температурі повітря від 5 до 50 ?С і
відносній вологості від 10 до 95%.

2.2. Будова і принцип дії

Вимірювальна схема прибору КСМ2 складається з трьох віток з опорами R1,
R2, R3 і четвертої вітки, яка складається з термометра опору RТ і опору
реохорда RР. Для живлення вимірювальної схеми використовується змінна
напруга 6,3 В, включена в діагональ живлення cd. Підключення термометра
опору RТ до прибору виконується по трьохпровідній схемі. Для підгонки
опору лінії, відповідно до даних прибору, в колі термометра встановлюють
опір RП. Трьох провідна схема усуває вплив опору з’єднувальних
провідників, оскільки провідники А і В входять в різні вітки мосту. Крім
того, при такій схемі зменшується температурна похибка вимірювань.

При зміні опору термометра під впливом температури контрольованого
об’єкта порушується умова рівноваги мосту; в діагоналі ab виникає
напруга розбалансу, яка подається на вхід напівпровідникового
підсилювача УПД.

Підсилена напруга подається на підсилену обмотку 3, 4 реверсивного
двигуна типу РД. Під дією обертаючого магнітного потоку ротор двигуна
починає обертатися, рухаючи при цьому движок реохорда і вказівну стрілку
прибору. Ротор обертається до тих пір, поки не встановить движком
реохорда рівновагу в мості. В положенні рівноваги напруга в діагоналі ab
рівна нулю, відповідно, напруга на вході і виході підсилювача рівні –
ротор реверсивного двигуна знаходиться у стані спокою. По вимірювальній
стрілці відносно шкали прибору визначають значення вимірюваної величини.
З допомогою двигуна ДСМ відбувається переміщення діаграмної стрічки.

2.3. Ремонт приладу

В зв’язку з тим, що конструкція прибору КСМ2 складається з окремих
легкоз’ємних модулів, увімкнених в схему приборів і блоків за допомогою
штепсельних роз’ємів, для швидкого встановлення несправностей
рекомендується почергово міняти елементи, в яких можливо є несправність.

Якщо при послідовній заміні вузлів буде знайдено несправний, слід
встановити причину його несправності і після її усунення встановити
вузол на місце.

Можливі несправності і способи їх усунення приведені в табл.2.3.

Таблиця 2.3.

Найменування несправності, зовнішні прояви і додаткові ознаки Можлива
причина Метод усунення

1. При увімкненні прибора напруга на прибор не подаєьбся. Несправний
вмикач/вимикач; несправний запобіжник Відремонтувати вмикач/вимикач,
змінити запобіжник; перевірити чи всі вилки вставлені в гнізда
штепсельних роз’ємів.

2. Зменшення чутливості (велика варіація, зменшення швидкості руху
каретки). Мають місце додаткові перешкоди на прибор; погане заземлення
або відсутнє заземлення прибору. Збільшити чутливість підсилювача;
перевірити екранування з’єднувальних проводів, що йдуть від датчика, а
також заземлення прибора.

3. При поданій на прибор напрузі 220 В і включенні двигуна
стрічкопротяжного механізму стрічка не рухається Несправний
стрічкопротяжний механізм. Зняти стрічкопротяжний механізм, замінити
новим. Якщо у нового механізму стрічка не рухається, перевірити
справність вимикача, двигуна ДСМ, редуктора, фрікціона.

4. При поданій напрузі 220 В вказівник рухається в крайнє положення до
початку шкали незалежно від поданого сигналу. Несправна вимірювальна
схема. Немає контакту між движком і спіраллю реохорда. Змінити плату з
вимірювальною схемою. Промити спіраль реохорда спиртом.

5. При поданій на прибор напрузі стрілка прибору не рухається при зміні
поданого сигналу. Несправний підсилювач, двигун, конденсатори С1, С2,
С3, С4, С5. Послідовно замінити перераховані вузли справними.

6. Вказівник повільно рухається до кінця шкали, незалежно від поданого
сигналу. Несправні: вузол вимірювальної схеми; підсилювач. Послідовно
замінити перераховані вузли.

При потребі, вимірювати параметри, регулювати і налаштовувати прибор
слід при наступних умовах:

2 ?С;

Відносна вологість повітря від 30 до 80%;

Відсутність вібрації, тряски, ударів які можуть повпливати на роботу
прибору;

Атмосферний тиск від 84 до 107 кПа;

5 В;

Максимальний коефіцієнт вищих гармонік не більше 5%;

1 Гц);

Відсутність зовнішніх електричних і магнітних полів, які можуть суттєво
вплинути на роботу прибору.

Час витримки прибору у ввімкненому стані не менше 30 хв.

Для перевірки мостів КСМ2 слід користуватися магазином опорів, в якості
міри опору. Перевірку виконують по схемі на рис.2.1.

0,01 Ом.

ІІІ. Розрахункова частина

Дані вимірювальної схеми приборів КСМ2 приведені в табл.3.1.

Таблиця 3.1. Дані вимірювальної схеми приборів КСМ2

0 2 ? 1/4 \

^

?

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

??

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

?T?T T?T®Tn’nnEkdt

A??

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

???????

???????

?Т?Т???????

?Т?Т???????

?Т?Т???????

?Т?Т???????

?Т?Т[email protected]

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

????????????????????_???????????Т?Т??]???????????Т?Т[email protected]

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

?¤™¤?¤c¤F¤«¤¤?¤?¤·¤?¤E¤I¤I¤I¤N¤O¤O¤Oe¤e¤e¤e¤i¤/¤o¤

Y Y

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

?

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

« «

j

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

«

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

*?®?®1/4®1/2®A®A®AE®C®I®i®

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

h”@

0,1 ” ”

5,6 11,0

IV. Охорона праці

Законодавча база з охорони праці

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження
життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці
безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або
повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на
організм людини і, як наслідок, зниження рівня виробничого травматизму
та професійних захворювань.

Основним законом, що гарантує право громадян на належні, безпечні та
здорові умови праці, є Конституція України, прийнята на п’ятій сесії
Верховної ради України 28 червня 1996р. У Конституції проголошено, що
громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на
яку погоджуються.

Роботодавець (власник підприємства) зобов’язаний забезпечити працівникам
безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни
праці.

Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення,
рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової
діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки
та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у
законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:

Кодексі законів про працю;

Законі України «Про охорону праці»;

Законі України «Про Загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності»;

Законі України «Про пожежну безпеку»;

Основах законодавства України про охорону здоров’я;

Законі України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного
благополуччя населення»;

Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

Законі України «Про поводження з радіоактивними відходами»;

Законі України «Про дорожній рух»;

Законі України «Про колективні договори і угоди».

Закон України «Про охорону праці» ухвалений Верховною Радою України 14
жовтня 1992р. Це самостійна гілка в законодавстві України про працю.
Закон визначає основні положення конституційного права громадян на
охорону життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює
відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни
праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в
Україні.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації
незалежно від форми власності та видів діяльності.

Закон дозволив:

створити органи управління охороною праці та систему органів нагляду за
охороною праці;

створити власну нормативно-правову базу з охорони праці;

забезпечити гласність з питань охорони праці;

ввести економічні важелі управління обороною праці;

визначити роль колективних договорів;

увести нові інститути управління і нагляду за охороною праці на
підприємстві (уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони
праці);

розпочати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів
виробничої діяльності та відповідальність роботодавця за створення
безпечних і здорових умов праці;

комплексне вирішення завдань охорони праці на основі створення
загальнодержавної, регіональних та галузевих програм поліпшення безпеки,
гігієни праці та виробничого середовища;

соціальний захист працівників, повне відшкодування збитків потерпілим
від нещасних випадків на виробництві, профзахворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та
суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та
видів діяльності;

проведення навчання населення, професійної підготовки і підвищення
кваліфікації працівників з питань охорони праці.

Цей Закон покладає на роботодавця повну відповідальність за створення
безпечних умов праці на кожному робочому місці. Але й працівник також
несе відповідальність за збереження життя і здоров’я — як свого, так і
тих. хто працює поруч.

Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитися від роботи, якщо
не дотримується законодавство з охорони праці, а роботодавець при цьому
буде виплачувати йому середній заробіток.

Загальні вимоги до виробничих приміщень

Відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ), за ступенем
небезпеки ураження людини електричним струмом приміщення поділяються на
три категорії:

без підвищеної небезпеки;

з підвищеною небезпекою;

особливо небезпечні.

1. Приміщення без підвищеної небезпеки — це приміщення, де відсутні
умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою — це приміщення, що
характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження
електричним струмом:

підвищена вологість (відносна вологість повітря тривалий час перевищує
75 % або пара та конденсуюча волога у вигляді дрібних крапель) або
стру-мопровідний пил (технологічний, атмосферний пил, що потрапляє в
середину агрегатів, технологічного обладнання, осідає на проводах,
струмо-провідних частинах і погіршує умови охолодження та ізоляції, але
не викликає небезпеки аварії);

струмопровідна підлога (металева, залізобетонна);

висока температура повітря (+35 ?С);

можливість одночасного дотику працівника до з’єднаних з землею
металоконструкцій, обладнання з одного боку, та до металевих корпусів
електрообладнання — з іншого.

3. Особливо небезпечні приміщення — це приміщення, що характеризуються
наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:

відносна вологість повітря постійно тримається близько 100 % (стеля,
підлога, стіни покриті вологою);

хімічно активне середовище (у приміщенні є агресивні пари, гази, рідини,
які діють на ізоляцію та руйнують струмопровідні частини
електроустаткування);

одночасно дві й більше умов підвищеної небезпеки (див. п. 2)

З наведеного вбачається, що класифікація приміщень за небезпекою
електротравмування враховує тільки особливості цих приміщень, стан їх
середовища і не враховує електротехнічних параметрів електроустановок.

Приміщення для майстерень розташовують у будівлі, що розташована окремо,
або на будь-якому поверсі, за винятком підвального. Зазвичай майстерні,
в яких є важкі верстати (токарні, фрезерні, свердлильні тощо),
розташовують на першому поверсі.

Площа робочих приміщень має бути такою, щоб на одного учня припадало не
менше 4 м2.

Підлога приміщень майстерень має бути теплою і сухою, з матеріалів, що
легко миються. Матеріал підлоги повинен бути стійким до механічних
ударів, не просочуватись мастилами та агресивною рідиною. Якщо підлога в
майстерні цементна, то на робочих місцях учнів мають бути дерев’яні
настили.

Відповідно до будівельних норм та правил пожежної безпеки, двері
майстерень повинні відчинятися назовні.

Температура повітря в майстернях, навіть у холодну пору року, не повинна
бути нижчою за 18-20 ?С, у майстернях механічної обробки — 16-18 °С. Для
створення відповідного мікроклімату на робочих місцях приміщення
майстерень обладнують вентиляційними та опалювальними пристроями.

У місцях значного пилевиділення (токарні верстати для обробки деревини
тощо) мають передбачатися відсмоктувачі з фільтрами. Роботи, за яких
можливе виникнення отруйних газів, слід проводити у витяжних шафах.

Усі майстерні повинні мати аптечку та медикаменти для надання у разі
необхідності першої долікарської допомоги, ноші, а також номери
телефонів та адреси найближчих лікувальних установ.

Обладнання в майстернях має бути розміщене таким чином, щоб організувати
безпечну роботу і не заважати руху працівників у проходах. Все
обладнання, що експлуатується (верстати, верстаки тощо), має бути
правильно встановлене та надійно закріплене. Дозволяється експлуатувати
тільки справне обладнання.

Робоче місце учня — це зона, обладнана необхідними тенологічними
засобами, в якій постійно або тимчасово проходить виробнича діяльність
учня.

Робоче місце учня має бути організоване таким чином, аби вилучити
будь-яку можливість нещасного випадку. Його треба обладнати спеціальними
тумбочками, шафою, інструментальною полицею для зберігання інструменту,
захисних окулярів, креслень тощо.

Учні повинні забезпечуватися справним інструментом та індивідуальними
засобами захисту (спецодягом, захисними окулярами, щитками, касками,
респіраторами, протишумовими навушниками тощо). На робочих місцях мають
бути інструкції з безпечного ведення робіт.

Основи електробезпеки

Промислова електрика — це електричний струм, який виробляється
промисловими установками та індивідуальними джерелами струму для
використання на виробництві та її побуті. Промислова електрика
виробляється електричними генераторами на електростанціях та
гальванічними елементами спеціальних приладів — акумуляторів.

Основними параметрами струму є напруга і сила струму. Розглянемо деякі
величини напруги та випадки їх використання:

0—42 В — для індивідуального освітлення і ручного електроінструменту при
роботі в небезпечних виробничих зонах;

127, 220 В —для освітлення і ручного інструментув промисловості та
побуті;

380 В — величина напруги, яка використовується для промислового
устаткування;

380 В — 6 кВ — величина напруги, що застосовується для передачі
електричного струму електролініями на відстань та промислового
устаткування;

10—750 кВ — величина напруги, що застосовується для передачі
електричного струму електролініями на далеку відстань.

Статична електрика — це заряди електрики, що накопичуються на
виробничому обладнанні, предметах побуту, на тілі чи одязі людини
внаслідок контактного або індуктивного впливу.

Сила струму даного виду електрики, як правило, дуже мала, але потенціал
напруги може бути досить великим. Внаслідок цього статична напруга може
стати небезпечною для життя людини як на виробництві, так і в побуті.

У виробничих умовах накопичення зарядів статичної електрики відбувається
під час:

наливання електризаційних рідин (етилового ефіру, бензину, етилового і
метилового спирту, бензолу) в незаземлені резервуари, цистерни та інші
ємкості;

протікання рідини по трубах, ізольованих від землі, або по гумових
шлангах (зі збільшенням швидкості витікання рідини величина заряду і
його потужність збільшуються);

очищення тканин, забруднених діелектричними рідинами, та подібних
процесів;

перемішування речовин у змішувачах.

Фізіологічна дія статичної електрики залежить від звільненої під час
розряду енергії та може відчуватися як слабкий, помірний, сильний укол
або поштовх.

Ці уколи й поштовхи безпечні, тому що сила струму статичної електрики
дуже мала. Але такий вплив може призвести до тяжких нещасних випадків
внаслідок рефлексного руху поблизу незахищених рухомих частин
устаткування або падіння з висоти.

Електробезпека — це система організаційних, технічних заходів і засобів,
які забезпечують захист людей від шкідливого й небезпечного впливу
електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і
статичної електрики.

Електротравматизм — це явище, що характеризується певною сукупністю
електротравм.

Електротравма — це травма, спричинена впливом електричного струму або
електричної дуги.

Електротравматизм порівняно з іншими видами травматизму має деякі
відмінні особливості. Електротравматизм складає близько 1 % від
загальної кількості усіх нещасних випадків на виробництві. Але серед
нещасних випадків зі смертельними наслідками електротравми складають
близько 40 %. посідаючи одне з перших місць, причому близько 40 %
смертельних уражень електричним струмом трапляється н електроустановках
з напругою 127—380 В.

Основними причинами нещасних випадків, пов’язаних .і обслуговуванням
електричних мереж і електроустановок, вважають:

допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання та не мають
кваліфікаційної групи з електробезпеки;

допуск до роботи осіб, які не знають приміщень і зовнішніх установок за
ступенем небезпеки ураження електрострумом;

роботу на електроустановках і електроінструментом без заземлення,
занулення, без перевірки опору ізоляції в мережах споживачів
електроструму;

роботу без зняття напруги, без засобів колективного та індивідуального
захисту;

роботу без наряду-допуску;

нерегулярне навчання та переатестацію персоналу, який обслуговує
електромережі та електроустановки;

допуск до роботи осіб без медичного огляду;

початок роботи без попередньої перевірки відсутності напруги,
встановлення заземлення на робочому місці та розширення зони робочого
місця;

початок роботи без попереднього вимикання, без вжиття заходів щодо
запобігання помилковому або самочинному вмиканню комутаційної апаратури.

До нещасних випадків призводить також застосування в особливо
небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки напруг понад
42 В.

Рис.2.1. Схема для пробірки мостів, що працюють з одним
термоперетворювачем опору.

0,01 Ом; V – вольтметр змінного струму; Тр – автотрансформатор.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019