.

Акрилове нарощування нігтів у технологічній послідовності (диплом)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
17 12882
Скачать документ

диплом

Тема:

Акрилове нарощування нігтів у технологічній послідовності.

ЗМІСТ

І. Історія розвитку манік’юрної справи ст.

ІІ. Вплив моди на розвиток манік’юрної справи ст.

ІІІ. Приміщення та обладнання для манік’юрниці ст.

IV. Акрилове нарощування нігтів у технологічній послідовності ст.

V. Використання інструменту та матеріалу, що застосовується для
виконання сучасних технологій

ст.

VІ. Охорона праці і техніка безпеки у салонах ст.

Висновок ст.

Додатки ст.

Література ст.

РОЗДІЛ І.

Історія розвитку манікюрної справи

Відомо, що на вік людини передусім указує стан шкіри рук. Вона є
найуразливішою частиною шкіри тіла людини, тому що потерпає від
агресивного впливу довкілля (вода, побутова хімія, сонячна радіація
тощо). При цьому шкіра травмується й передчасно старіє. Тому догляд за
руками є одним із важливих завдань практичної косметології. Він
поділяється на гігієнічний догляд за шкірою рук, ніг і нігтями та
декоративний догляд за нігтями.

Сьогодні виконання манікюру і педикюру, догляд за руками з гігієнічної
процедури перетворилося на мистецтво. Доглянуті руки та ідеально
виконаний манікюр і педикюр довершують загальний вигляд людини. Майстер,
який працює з нігтями, повинен мати ідеальний смак і загальні знання з
перукарства, косметології, медицини, а також з історії моди, художніх
мистецтв.

Час виникнення звичаю фарбувати нігті губиться у такій глибині
тисячоліть, що не може бути й мови про точне датування. Протягом
багатьох віків населення різних країн ставилося до манікюру по-різному,
часто надаючи йому деякого містичного, чаклунського значення.

Манікюр (від латин, manus — рука та curare — доглядати; дослівно означає
«догляд за руками») — одна з найдавніших косметичних послуг. Ще у
Стародавньому Єгипті використовували спеціальні засоби догляду за
руками, ногами й нігтями: спеціальне приладдя, інструменти, притирання,
креми, полірувальні порошки. Цариця Єгипту Клеопатра використовувала хну
для фарбування своїх довгих нігтів у теракотовий колір. Гробниця
придворного манікюриста єгипетського фараона, який жив близько 2400 року
до н. е., свідчить про привілеї, якими він користувався за життя.

Манікюрний набір із литого золота, датований 3200 р. до н. е., було
знайдено у халдейських похованнях південної частини руїн Вавилону. У
Стародавньому Єгипті, Ассирії, Вавилоні, а пізніше у Візантії були
відомі накладні нігті.

На Близькому Сході та в Індії жінки фарбували пучки та ступні хною з
додатком природних фарбників із рослин і мінералів; Звичай прикрашати
долоні нареченої візерунками, нанесеними за допомогою хни, відомий ще за
біблійних часів.

У Китаї, Японії, Кореї та в інших східних країнах жінки фарбували пучки
та нігті природними фарбниками, а також золотили нігті. У цих країнах
довгі нігті були символом мудрості та аристократизму, до того ж
вважалося, що вони допомагають розмовляти з богами. Фахівці ретельно
доглядали за нігтями: полірували та змащували їх оліями. Для довгих
нігтів виготовляли спеціальні футляри, які були витвором мистецтва.
Вважалося, що червоний колір нігтьової пластинки сприяє посиленню і
припливу енергії, зелений проявляє виражену тонізуючу дію. Пофарбований
у червоний колір будь-якого відтінку ніготь мізинця ніби-то оберігав
організм проти дії стресу; жовтий колір на нігтях знижував сталість
психіки, а фарбувати нігті у голубий, синій та чорний кольори
рекомендувалось лише здоровим людям.

Європейські дами до початку XX ст. нігтів не фарбували, а тільки
підпилювали та полірували.

Манікюр у його сучасному вигляді виник у Франції в 1830 p., коли виникла
необхідність позбутися задирки біля одного з нігтів короля Луї Філіппа.
Лікарю, який виконував цю невелику операцію, наказали розробити набір
інструментів для догляду за руками й нігтями. До набору для обробки
нігтів увійшла апельсинова паличка, запозичена з інструментів зубних
лікарів. Поступово у моді стали подовжені нігті, які надавали людині
особливого соціального статусу; чим довші нігті, тим привілейованіше її
становище. З часом французи додали багато нового до старовинного
мистецтва догляду за руками, зокрема, нові суміші порошків для
полірування нігтів, примочки та кольд-креми для рук і ніг, багато нових
інструментів для догляду за нігтями.

В Америці з 80-х років XIX ст. з’явилися спеціальні заклади для догляду
за руками та укріплення нігтів; куди всі денді й модниці відправлялися
хоча б раз на тиждень, для надання своїм нігтям гідного фасону. Очевидно
саме звідти знову прийшла мода на золотіння нігтів. У таких салонах
можна було пофарбувати та розписати нігті. А в одному з салонів
Філадельфії за 25 доларів (!) виконували таку послугу — «на нігтях
пальців написати ім’я предмета обожнювання та намалювати портрет».

З 1925 р. відомий сучасний спосіб фарбування нігтів за допомогою
нітроцелюлозного лаку з додаванням фарб, який до Європи потрапив
знову-таки з Північної Америки. З часом стали застосовувати й
перламутрові лаки. Проте в усі часи безбарвний манікюр має своїх
прихильників і виглядає напрочуд елегантно.

Таку ж давню історію має й педикюр (від латин, ped — нога та curare —
доглядати і дослівно означає «догляд за ногами і нігтями»), Фахівці з
догляду за ступнями були відомі ще у Стародавньому Єгипті. У XVI ст. в
Англії з’явилися фахівці, які переважно займалися зрізанням мозолів.
Вони вели кочовий уклад життя і працювали на ярмарках і вулицях.
Винахідником педикюру у сучасному розумінні цього слова вважається Девід
Лоу, який першим назвав себе педикюрником. До речі, він заснував і
перший у Лондоні готель. 1780 р. Лоу вирішив зайнятися зрізуванням
мозолів, що було досить прибутковим заняттям — за кожен візит він
отримував гінею; ^Через п’ять років він надрукував наукову працю про
ступні під назвою «Хіроподологія», де вперше застосував термін
«педикюрник» («хіроподист»). Рецензенти книги визнали цей термін
абсурдним,! не вважаючи Лоу за вченого та фахівця.

Відкриттям першої школи педикюру у Нью-Йорку стало незаперечним
визнанням спеціальної науки. У 1913 р. перші 14 кваліфікованих
педикюрників, у тому числі й одна жінка, отримали дипломи. До цього часу
професія педикюрника була суто чоловіча.

РОЗДІЛ ІІ

Манікюр є найпопулярнішою гігієнічною процедурою з догляду за руками.
Існує декілька видів сучасного манікюру, які визначають за основними
способами технології: за способом розм’якшення кутикули — «сухий» чи
«мокрий»; за способом видалення — обрізаний чи необрізаний. Його також
розподіляють на класичний, європейський, апаратний, декоративний
французький та манікюр із пемзою.

Техніка класичного традиційного манікюру включає розпарювання нігтів у
мильному розчині, обробку нігтьових валиків і видалення кутикули.
Класичний обрізний манікюр спрямований на видалення кутикули за
допомогою ножиць або щипців. Він вважається небезпечним, оскільки
можливі порізи.

«Мокрий» манікюр — звична процедура. Руки занурюють у теплу воду, щоб
кутикула стала м’якою і її можна було акуратно обрізати ножицями чи
щипцями. Такий манікюр добре пом’якшує шкіру і прекрасно підходить для
запущених або покусаних нігтів.

У європейському манікюрі груба шкіра і кутикула видаляються препаратами
— керотолітиками, які зумовлюють розчинення та видалення кутикули. При
такій техніці манікюру виключається можливість порізів кутикули і
вірогідність зараження організму збудниками різних захворювань.

«Гарячий» манікюр — різновид «мокрого». Назва походить від способу
розм’якшення кутикули. Руки клієнта обробляють гарячим кремоподібним
лосьйоном, який розігрівають у спеціальних нагрівачах протягом 15 хв.
Руки клієнта обробляють лосьйонами, які містять різні рослинні
компоненти: персикову або оливкову олії, вітамін Е та А, ланолін,
кераміди, мінеральні добавки. Ці компоненти сприяють пом’якшенню
кутикули, швидкому росту нігтів, їх насиченню живильними речовинами.

«Гарячий» манікюр застосовують для обробки тонких нігтів, а також для
дитячого манікюру. Його рекомендують робити один раз на тиждень. Така
процедура дуже доречна у холодну пору року.

Крім того, існують ще декілька поширених видів манікюру:

— апаратний манікюр з’явився відносно недавно та швидко набув великої
популярності. Використовується спеціальний апарат, за допомогою якого
обробляється підготовлена кутикула та шкіра навколо нігтя. Така
технологія манікюру дозволяє значно скоротити час процедури;

— манікюр із пемзою застосовують тоді, коли клієнт віддає перевагу
необрізному манікюру. При цьому підготовлену кутикулу нігтя обробляють
каменем-пилкою, що складається з окису алюмінію й фарфору. Пемза м’яко
та акуратно видаляє огрубілу й суху шкіру, виключаючи порізи і
поранення;

— французький манікюр винайшов голова фірми ORLY, яка виробляє засоби
для догляду за нігтями. Манікюр цього виду є одним із способів
фарбування нігтьових пластинок, який надає ефект натурального здорового
нігтя. Це підкреслює яскравий білий лак на вільному краю нігтя, а
американський манікюр характеризується нанесенням на вільний край нігтя
білого лаку менш вираженого відтінку.

Технічно французький манікюр виконують за допомогою таких же
інструментів і матеріалів, як і простий. І підготовчий етап такий же, як
і у простому манікюрі, але тільки до нанесення лаку. Якщо на нігтях є
вм’ятинки, смужки або нерівності, рекомендується нанести базовий
прошарок — наповнювач, який надасть нігтям гладенького вигляду після
нанесення лаку.

Потім на кінчики нігтів наносять білий лак, починаючи з лівого боку
вільного краю нігтя. Рухом по діагоналі до центру вільного краю наносять
лак. Потім процес повторюють із правого боку нігтя. Лак повинен бути
нанесеним у формі латинської букви V. На край нігтя можна нанести пряму
білу смужку. Лак повинен добре висохнути.

Наступний етап фарбування — це нанесення шару прозорого лаку білого,
рожевого, персикового або натурального відтінку від основи до вільного
краю нігтьової пластинки. На завершальному етапі верхній шар наносять на
всю нігтьову пластинку, а також по вільному краю для надання лаку
міцності та захисту білого кінчика нігтя.

За останні роки набув популярності напрям натурального догляду за
нігтями. Розроблено декілька спеціальних програм манікюру:

— манікюр включає ванночки для рук, обробку кутикули, формування
вільного краю нігтьової пластинки та нанесення покриття;

— базисний манікюр поєднує всі етапи міні-манікюру та процедури з
догляду за шкірою рук (масаж кистей, обгортання тощо);

— манікюр «де люкс», або SPA-манікюр — не комплекс процедур, які
супроводжуються відлущуванням, регенерацією, зволоженням та захистом.
Цей манікюр є базовим у поєднанні з парафіновими ванночками, масляними
обгортаннями, масками, масажем передпліччя, апаратними методами тощо.
Процедура SPA-манікюру найбезпечніша та найефективніша. Це новий рівень
розвитку нігтьового сервісу.

Штучні нігті з’явилися у 20-х роках ХХ ст. і швидко увійшли в моду.
Перші штучні нігті були паперовими і оскільки вони були не міцними той
носити їх можна було зовсім не довго. На зміну паперовим прийшли
пластикові нігті – надійніші, зручніші та красивіші, і відтоді
відбувається постійне вдосконалення штучних нігтів.

Безпечних для натуральних нігтів, а згодом і найпопулярнішим визнано
метод, презентація якого відбулося в 1956 р. У Німеччині, в основі цього
методу є подовження нігтів за допомогою типсів (накладні нігті) або ж
спеціального гелю. Після цього на поверхню нарощених нігтів наносять
спеціальний еластичний шар, який застигає під дією спеціальної лампи.

Друга дуже популярна технологія – це використання акрилового порошку,
який почали використовувати у 1981 році. для створення штучних,
нарощених нігтів. Найкращий – це ніготь штучно подовжений за допомогою
спеціального матеріалу, який дозволяє моделювати будь-яку форму та
розмір нігтя. Для цього використовують гелієву або акрилову системи, які
забезпечують професійне моделювання нігтів. Відрізняються системи тим,
що полімеризація (або ж процес твердіння матеріалу) відбувається різними
способами. У більшості випадків гель твердіє під впливом
ультрафіолетового проміння; окрил твердіє у результаті хімічної реакції
мономеру та пудри. Тому ці системи потребують різних технологій
нарощування нігтів.

РОЗДІЛ ІІІ

Приміщення та обладнання для манік’юрниці

Репутація будь-якого салону визначають рівень сервісу, якість
пропонованих послуг і кваліфікація майстрів. Імідж перукарні створюють
насамперед дизайн інтер’єру та робочих місць, сучасне обладнання та
інструменти.

Ступінь оснащення, комфортність умов обслуговування, широта переліку
послуг забезпечують відповідно до вимог кабінету Міністрів України від
23ю08 1995 року “ 67 присвоєння категорії кожному підприємству
побутового обслуговування населення. Незалежно від категорії, специфіки
підпорядкування та тривалості і існування закладу, робота кожної
перукарні має відповідати державним санітарним правилам і нормам,
встановленим Міністерством Охорони Здоров’я України. Перукарні, салони
краси розташовують в окремих будівлях або в громадських приміщеннях і
торговельних центрів, будинках побутових послуг, вокзалах, на перших
поверхах житлових будинків.

При облаштуванні перукарні необхідно керуватися Державними санітарними
правилами і нормами для перукарень різних типів. Перукарні бувають:
чоловічі, жіночі, дитячі, змішані.

Площа основних робочих і допоміжних приміщень визначена згідно з
вимагання санітарної епідеміологічної служби.

Перукарні на одне – два робочих місця дозволяється влаштовувати в одному
приміщенні площею не менше 15 м2. Площа манікюрного кабінету на одне
робоче місце має мати не менше як 6м2 і так само має мати площа
педик’юрного кабінету на одне робоче місце.

Робочі місця майстра манікюру обладнують різними за конструкцією
туалетними столиками або навісних полиць, кріслами. Для розміщення
інструментів, препаратів, матеріалів, білизни використовуються тумбочки,
візки, шухлядки в столиках. У робочих майстернях встановлюють крісла з
ручками,

вони мають вільно обертатися та регулюватися по висоті. Розміщення
робочих місць має узгоджуватись з загальним дизайнерським рішенням,
крісла можуть розташовуватися по одинці чи групуватися вздовж стін або в
центрі залу.

Вважається, що відстань від стіни до крісла має бути не менше 70
сантиметрів, відстань між осями крісел сусідніх робочих місць – 1,8 м.,
а між паралельними рядами місць не менше 3 м. Загальна норма на робоче
місце – від 4,5 м2.

Робоче місце завжди повинне бути підготовлене до роботи, інструменти
продезинфіковані, акуратно складені на рушнику чи одноразовій серветці і
накриті зверху, щоб не осідав пил, можуть зберігатися в
ультрафіолетовому стерилізаторі.

Майстер манікюру працює з людьми і для людей. Естетичність поведінки,
комунікативність, вихованість, привабливий зовнішній вигляд майстра
разом із майстерністю, освіченістю, акуратністю встановлення професійної
культури формують імідж працівника та репутацію салону. Якість наданої
послуги, манери в спілкуванні організація робочого місця, естетичні рухи
та прийоми роботи, дотримання санітарних та гігієнічних норм.

Робоче місце майстра манікюру:

стіл для манікюру;

стіл для майстра манікюру;

стіл для клієнта;

шафа або тумбочка для чистої білизни, інструментів, засобів;

відро падальне для брудної білизни;

сміттєзбірник;

столик для інструментів і необхідних засобів;

ванночка для кисті рук;

пересувна лампа;

лупа;

пісочний годинник;

щітка для прибирання робочого місця;

апарати та спеціальний посуд, електричний стерилізатор;

настільний вентилятор;

біски для стерильного матеріалу (серветок, тампонів)

РОЗДІЛ ІV

Акрилове нарощування нігтів у технологічній послідовності

Пристрасть до довгих нігтів була основною проблемою манікюру протягом
довгого часу. Причому довжина нігтів була прямо пропорційна статусу,
тобто чим довші були нігті, тим більше привілейоване положення займали
їхні власники. Якщо не було можливості виростити довгі натуральні нігті,
до кінчиків пальців прикріплювали особливі «накладки», які робили нігті
як би на кілька сантиметрів довшими.

Накладки в тій або іншій формі існували протягом довгих століть.
Середньовічні китайські жінки приклеювали до нігтів шматочки рисового
паперу, щоб подовжити їх. А манікюр системи «Жульетт», привезений у США
із Франції в 1935 році, складався зі шматочків лляного або цигаркового
паперу, який прикладали до кінчика нігтя й закріплювали накладенням
товстого шару лаку. Як отут не згадати маленьких дівчаток, які,
імпровізуючи з пелюстками живих квітів, прикрашають нігті яскравими
квітами, а вії подовжують за допомогою дзвіночків.

Аж до 80-х років, коли з’явилося файбергласс (скловолокно), манікюристи
надавали перевагу паперовим накладкам, оскільки вони краще втримувалися
на нігті.

До 50-х років XX століття догляд за нігтями став невід’ємною частиною
індустрії краси, і нігті перетворилися у важливий елемент моди. Усім
хотілося мати гарні нігті, і ті, хто не міг відростити натуральні,
жагуче бажали спробувати що-небудь ще. Жінки могли створити тіпси із
практично будь-якого пружного матеріалу, включаючи шматочки кіноплівки.
Багато хто з манікюристів використовували тіпси з відрізаних натуральних
нігтів для нарощування. Тіпси приклеювали до кінчика нігтя клієнтки й
покривали паперовою накладкою.

Акриловий етап у манікюрі почався випадково. Як це часто буває в
історії, зовсім не віддаючи значимості відкриттю, один дантист, що
накладав своїй дружині на нігті акриловий зубний матеріал, щоб відівчити
її обкушувати нігті,

відкрив нове століття в манікюрі. В 60-х роках дантисти стали продавати
акрили манікюристам, і незабаром склалася нейл-індустрія у тому вигляді,
у якому вона існує в наш час.

6

8

?

?

?

?

O

Oe

oe

o

,

.

6

6

8

?

?

°

?

?

?

I

O

Oe

i

oe

oe

o

u

th

IАкрили дали величезний імпульс нейл-індустрії в 60-70-і роки, оскільки
дозволяли забезпечити довгими міцними нігтями практично всіх бажаючих. В
80-і роки нейл-бізнес випробував дійсний бум: з’явилися перші професійні
видання, а професійні шоу й змагання в США збирали майстрів з усієї
країни. Однак акрилові нігті мали недоліки, пов’язані із ключовим
інгредієнтом – метил-метакрилатом (ММА). До кінця 70-х ММА був визнаний
шкідливим, і на зміну йому прийшов етилмета-крилат, що дозволяв
зберігати нігті більше гнучкими й не володів таким відтпугуючим запахом.
Ми про професійні склади довідалися порівняно недавно, що й урятувало
нас від використання шкідливих засобів.

І все-таки на початку 80-х років багатьом набрид «аромат», що виходить
від акрилів. З’явилися гелі, які не змогли в той час витримати
конкуренції. Про гелі швидко забули аж до початку 90-х, коли поліпшена
технологія зробила Уф-утверджуючі гелі популярним продуктом.

90-ті роки також стали періодом революції акрилів. На початку 90-х
з’явилися системи без запаху, системи швидкого накладення, рідинні
системи без праймера й кольорові акрили, що надавало майстрам по
манікюрі великий вибір.

Моделювання акрилових френч-нігтів. В акриловій системі (як і в
гелієвій) найбільшого поширення набули дві технології моделювання
нігтів: за допомогою типс і на формах.

Крокова технологія моделювання френч-нігтів за допомогою типе передбачає
такі основні кроки:

1-й крок. Дезінфекція рук клієнта і майстра, очищення нігтів і змивання
лаку;

2-й крок. Підготовка нігтьової пластини: відсунути кутикулу і рухами у
напрямі зростання нігтя запиляти вільний край та нігтьову пластину. При
цьому необхідно слідкувати, щоб на поверхні нігтя не залишалося
глянцевих і гладеньких ділянок. Нігті запилюють малоабразивною пилкою,
наприклад, абразивністю у 180 грит., що запобігає глибоким порізам
нігтя;

3-й крок. Обробка нігтів спеціальним препаратом, який виконує функцію
дегідратації (підсушування) нігтя. У цьому разі потрібно використовувати
тільки професійні речовини, бо вони розроблені таким чином, що діють на
верхні шари нігтя.

На сучасному ринку існує безліч систем моделювання нігтів і багато
речовин, які виконують одну й ту саму функцію;

4-й крок. Тільки після обробки та зневоднення верхніх шарів на ніготь
можна наклеїти типсу. При цьому не слід забувати, що типса виконує
функцію майданчика і форми майбутнього нігтя. Отже, типси не слід
розглядати як допоміжний закріплювальний матеріал у процесі нарощування
нігтів.

Перед накладанням типси рекомендується скоротити її контактну зону так,
щоб не перекрити більшу частину нігтя. Типсу необхідно клеїти тільки на
кінець натуральної пластини, залишаючи ніготь відкритим для подальших
маніпуляцій. Накладають типсу під кутом 45°, повторюючи натуральну лінію
арки нігтя. Після цього типсу необхідно підпиляти, забезпечуючи плавний
перехід між натуральним і штучним нігтем. Загалом ніготь має бути
матовим та очищеним від пилу;

5-й крок. Якщо здійснюється акрилове нарощування, то перед нанесенням
акрилу ніготь обробляється спеціальною речовиною, яка зчеплює акрил з
натуральним нігтем (рис. 13.22). Переважно для цього використовують
метакрилову кислоту як самостійний препарат або як компонент іншої
речовини. Системи, де метакрилова кислота є компонентом, називають
безпраймеровими системами моделювання нігтів.

Препарат слід наносити у невеликій кількості тільки на натуральну
пластину, не торкаючись шкіри навколо неї, оскільки це може викликати
легкий опік або дискомфорт;

6-й крок. Після закінчення обробки нігтів усіма необхідними .препаратами
можна приступати до їх моделювання акрилом. Існує велика кількість
технік і підходів до покриття нігтя кульками акрилу. Різні школи
моделювання прозорих нігтів пропонують різну кількість кульок — від
однієї до п’яти. При моделюванні френч-нігтів використовують від трьох
кульок акрилу, оскільки перші моделюють білий край нігтя, формуючи
вигнуту лінію «усмішки», і декілька кульок для моделювання прозорої зони
нігтя.

У процесі моделювання нігтів неважливо, скільки кульок використано. Від
їх кількості зазвичай залежить швидкість роботи майстра, а не якість
модельованого нігтя.

При моделюванні дотримуються всіх критеріїв моделювання форми нігтя. Він
повинен виглядати тонким, максимальна товщина має припадати приблизно на
стресову зону і становити не більше 2 мм. У зоні кутикули та на вільному
кінці нігтя товщина повинна бути мінімальною, не більше 1 мм;

7-й крок. Особливої уваги потребує підпилювання акрилового нігтя,
оскільки це визначає зовнішній вигляд та якість виконаної роботи.

Техніка підпилювання у різних школах також різна. Головне завдання –
надати штучному нігтю максимально натурального вигляду, дотримуючись
критеріїв підпилювання правильної форми, товщини та натурального вигину.
Тому необхідно дуже ретельно підпиляти весь периметр зони кутикули та
бокових валиків щоб перехід від натурального до штучного нігтя був
непомітним і невідчутним. Ретельне підпилювання буде запобігати швидкому
відлущенню акрилу від натуральної пластини.

Вільний край нігтя має бути тонким (виняток — становлять конкурсні
вимоги). У процесі створення форми нігтя за допомогою підпилювання, як
правило, використовуються грубо – й малоабразивні пилки та
полірувальники для досягнення блиску та ідеально гладенької поверхні.
Коли ніготь остаточно підпилений і блищить, нарощування закінчено і він
готовий до покриття лаком/

Технологія моделювання нігтів на формах. Робота на формах є складнішою у
технологічному плані, тому що майстер самостійно за допомогою трафарету
задає штучному нігтю необхідної форми та вигину нігтя. Цим робота
відрізняється від техніки моделювання нігтів на типсах, де сама типса
задає напрям і форму майбутнього нігтя.

Пропонується наступна технологія:

1-й крок. Продезінфікувати руки клієнта, змити лак з нігтів;

2-й крок. Відсунути кутикулу й підпиляти вільний край, закругливши при
цьому кути;

3-й крок. Зачистити нігтьову пластину рухами малоабразивної пилочки у
напрямі росту;

4-й крок. Обробити нігтьову пластину препаратом для дегідратації
(підсушування) нігтя;

5-й крок. Нанести на нігтьову пластину речовину, яка зчеплює натуральний
ніготь із акрилом (технологію описано при моделюванні нігтів на типсах у
кроці 5);

6-й крок. Підібрати та одягнути форми на нігті;

7-й крок. Перекрити акрилом ніготь (описано у технології моделювання
нігтів на типсах у кроці 6);

8-й крок. Важливим пунктом є зажим бокових поверхонь нігтя (поки акрил
не затвердів) для формування С-кривої нігтя;

9-й крок. Підпилити форму й зачистити поверхню нігтя пилочками різної
абразивності для надання нігтю красивого вигину.

Коли моделювання нігтя закінчено, можна обробити кутикулу спеціальною
олією й покрити нігті лаком.

РОЗДІЛ V

Використання інструменту та матеріалу, що застосовується для виконання
сучасних технологій

Сучасні засоби і матеріали для манікюру досить різноманітні і
поділяються на декілька функціональних груп. Косметичні препарати:

Засоби для догляду за шкірою рук;

Засоби для інтенсивного догляду за шкірою рук і нігтями;

Засоби для глибокого очищення рук перед проведенням масажу рук;

Засоби для масажу рук;

Декоративні препарати.

Інструменти для манікюру та педикюру можуть бути різної форми і з
різного матеріалу – від дерев’яних поличок до високоякісних сталевих з
цирконовим покриттям. Серед багатьох інструментів обов’язковими є:

Рашпиль – це невелика пилочка, яка знаходиться під кутом 100 – 1100
відносно до ручки. Він призначений для обробки нігтьових пазух при
манікюрі, а також при педикюрі для роботи з нігтями, які можуть
вростати, м’яка та дрібна насічка забезпечує не агресивну обробку пазух
і нігтів. Металеву частину інструмента виробляють із високоякісної
сталі, він повинен проходити всі етапи санітарної обробки (від хімічної
до теплової). Рашпиль, як правило, не потребує гострої заточки.

Лопатки – використовують для зрушування і підведення кутикули й птеригію
як у традиційному манікюрі, педикюрі. Довжина лопатки з ручкою – від 10
до 15 см, довжина робочої частини – від 1 до 2 см, ширина робочої
частини – від 0,5 до 1 см. Увігнута робоча частина має різні варіанти.
Ручка може бути округлої форми або всю лопатку виготовляють з листової
сталі. У цьому випадку ручка інструмента плоска. Лопатка може бути
двосторонньою або на одній ручці з сокирою. Лопатки використовують для
обробки нігтьових пластинок.

Сокири застосовують для підняття, відокремлення від нігтьової пластини
птеригію і кутикули, а також для вичищення під вільним краєм нігтя.
Сокири

випускаються різної ширини і довжини, може також варіюватися й кут
інструмента (30-450). Найпоширенішою формою інструмента для манікюру та
педикюру є сокира і лопатка, насаджені на одну ручку.

Матеріали для виконання мані курю.

рідина для зняття лаку;

олія оливкова або персикова;

набір лаків;

крем для рук;

крем для ніг;

тальк;

крем для масажу рук;

йод 5 % (156 г.)

дезинфікуючий розчин Каретникові (для інструментів);

синтоміцинова емульсія 5-10 %;

розчин перекису водню 3 %;

паста і порошок для полірування нігтів;

вата;

бинт;

лейкопластир;

серветки марлеві.

Вату застосовують у вигляді тампонів, які слід заготувати і тримати в
банці з кришкою. Тампони використовують для зняття старого лаку з
нігтів, при змащуванні олією нігтьових валиків, нанесення захисного
крему на шкіру кистей і в багатьох інших випадках.

Рідина для зняття манікюрних лаків складаються із суміші речовини, які
легко розчиняють лакову плівку ацетону, ізопропилового спирту,
амілацетату. Всі ці розчинники не є зовсім не шкідливими для нігтів,
тому для пом’якшення суміші рекомендується додати кастерову олію.

У 1987 р. Всесоюзним науково-дослідницьким інститутом синтетичних і
натуральних пахучих речовин розроблено й запропоновано у виробництво
вітамінізовану рідину для зняття манікюрного лаку. Вона являє собою
прозору однорідну рідину темнуватого кольору. Її використовують не
тільки для зняття лаку, але і в інших цілях: для зменшення сухості
нігтів і шкіри навколо нігтя, збереження нігтів від розшарювання,
зменшення ламкості. Ці властивості рідині надає норкове масло уведене до
її складу. Є й інші види рідин для зняття манікюрного лаку, що
випускаються парфумерною промисловістю нашої країни та зарубіжними
фірмами. Для живлення і пом’якшення надшкір’я, а також для його
дезінфекції застосовують спеціальні креми. Розпушування надшкір’я може
робитися з допомогою гарячого мильного розчину.

Манікюрні лаки для нігтів можуть бути безбарвними або зафарбованими в
різні кольори як розчинники лаків застосовують: оцтом, оцтово-емілевий
ефір, спирт та інші речовини. Крім того в лаки додають так звані
пластифікатори для надання їм більшої в’язкості.

Промисловість випускає асортимент безбарвних і зафарбованих у різні
кольори лаків і лаків – пост. Почалося виробництво манікюрного лаку –
пости “блиск” різних кольорів і відтінків. Цей лак добре покриває
поверхню нігтя, створює красиву, блискучу рівну плівку, стійку до дії
води і миючих засобів. Лак довго тримається на нігті при нанесені на
нього швидко висихає. За призначенням манікюрні лаки поділяються на
лак-основу (чим покривають нігті перед фарбуванням), декоративний
фарбувальний лак і фіксуючий (безбарвний лак яким покривають нігті після
фарбування кольоровим лаком).

Рідина для зняття лаку і лаки відносяться до числа легкозаймистих
речовин і тому їх слід зберігати далеко від вогню в добре закупореному
посуді в прохолодженому місці.

Щоб надати нігтям красивого блиску замість лаків застосовують також
спеціальні порошки і пасти, з допомогою яких полірують поверхню нігтя,
використовуючи замшеву щіточку. Персикову та оливкову олію застосовують
під час манікюру рук з дуже сухою шкірою і при тріщинах нігтьового
валика. В цьому випадку замість мильного розчину пальці занурюють на
10-15 хв. у підігріту олію.

Дезинфікуючі засоби і розчини застосовуються у випадках травмування
надшкір’я або порізів шкіри. Місце травми промивають перекисом водню,
змащують настойкою йоду. Дезинфікуючі розчини застосовують і при
усуненні задирак. При наявності глибоких задирак або тріщин нігтьового
валика після закінчення манікюру на ці місця накладають пов’язку із
синтоміциновою емульсією. Під час масажу рук застосовується тальк – це
білий або сіруватий порошок без запаху і блиску, жирний і слизький на
дотик.

РОЗДІЛ VI

Охорона праці і техніка безпеки у салонах

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження
здоров’я і працездатності людей в процесі праці.

Закон України «про охорону праці» вимагає, щоб усі працівники при
прийомі на роботу проходили на підприємстві інструктаж – перевірку
знань, питань з охорони праці. Допуск до роботи осіб, які не пройшли
перевірку знань з питань охорони праці – забороняється.

Види інструктажів: вступний, первинний, повторний, позаплановий,
поточний, курсове навчання.

Соціально-економічне значення з ОХП. Реалізація конституційного права
громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі праці.

Встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні.

Надання права працівнику відмовитися від дорученої роботи.

Право переведення на легшу роботу у зв’язку з погіршенням здоров’я.

Обов’язкове соціальне страхування внаслідок нещасних випадків,
професійних захворювань.

Зі сторони адміністрації потрібно створити умови безпеки праці
ліквідовуючи професійні захворювання і травми.

За рахунок правильної організації виробництва, високої трудової
дисципліни і дотримання усіма членами колективу правил санітарії і
гігієни, техніки безпеки на робочому місці усувається кількістю
одержаних травм на виробництві.

Інколи в перукарнях, як загалом і на кожному підприємстві іноді
трапляються досить неприємні нещасні випадки, такі як: опіки, порізи, ще
гірше електроудари і навіть майстер манікюру може стати переносником
різних

захворювань, а із-за необережності може і сам захворіти.

Все це трапляється тому, що майстри недотримуються правил охорони праці
і техніки безпеки, нехтують елементарними санітарними умовами.

Електроапаратура та інструменти повинні зберігатися у справному стані,
бути безпечними в роботі і мати захист при дотриманні до струмоносних
елементів. При зникненні струму, його потрібно від’єднати від
електросіті.

Усі ріжучі інструменти потрібно зберігати у спеціальних футлярах, і ні в
якому разі не тримати їх у кишенях халата. І категорично забороняється
зберігати вогнеспалахуючі речовини поблизу нагрівальних приборів,
забороняється також і сушіння білизни у перукарнях на стаціонарних
фенах, і поблизу нагрівальних приладів. Кожна перукарня повинна бути
забезпечена на випадок пожежі вогнегасником.

При роботі з клієнтом майстрові потрібно пильно стежити за ріжучими
інструментами, щоб не травмувати клієнта.

На кожному підприємстві перукарнях встановлюється пожежна сигналізація,
аварійне світло, у випадку нещасних випадків та профзахворювань мають
бути засоби індивідуального захисту.

Для нещасних випадків в кожній перукарні повинна бути аптечка з
медикаментами і інструкцією по наданні першої медичної допомоги
потерпілому від електричного струму, опіків, порізів та інших травм.

При дотриманні чистоти в перукарні, один раз в місяць роблять санітарний
день, де займаються прибиранням приміщення, протирають підлогу хлорним
вапном.

Майстер манікюру має бути завжди чистим і охайним, слідкувати за
особистою гігієною. Тримати в чистоті власний одяг та манікюрний халат.

Одяг в манікюрниць має забезпечувати повну свободу рухів, і не заважати
в роботі. Взуття не повинно бути дуже тісним, або вільним. Волосся в
майстра повинно бути підколоте, щоб не падало в очі, і не заважало в
процесі роботи.

Відповідність до Закону України «Про освіту» власник навчального закладу
зобов’язаний забезпечити безпечні умови проведення навчально-виховного
процесу, в тому числі і виробничого навчання може бути організоване, як
у майстернях навчального закладу, так і на виробництві, тобто на
дільницях, в цехах. Усі учні, які проходять виробниче навчання повинні
періодично проходити медичний огляд до визначення можливості допуску їх
до роботи в навчально-виробничих майстернях.

ВИСНОВОК

При написанні дипломної роботи я дізналася багато цікавого матеріалу.
Здобула глибокі теоретичні знання, володіння приборами і методами
практичної роботи з виконанням класично-обрізного манікюру і нанесення
художнього розпису. Також, я ознайомилась з модою і стилем минулого часу
та модою сучасного та майбутнього часу. Зрозуміла зміни у моді, які
можуть відбуватися під впливом найрізноманітніших явищ.

А також при написанні моєї роботи я обізналася з матеріалами, вивчила їх
склад і тепер впевнено можу порадити клієнтові той матеріал, який їй
підходить в даній ситуації.

Я засвоїла техніку безпеки при виконанні манікюрних робіт.

Отже, я зрозуміла, що справжній майстер манікюру – це особливість, яка
наділена особливими моральними якостями. Для неї важливою є якість
обслуговування, тому основний зміст роботи не може зводитись тільки до
заробітку. Справжню манікюрницю характеризують естетичність,
ввічливість, шанобливість, терпеливість, здатність до компромісу,
позитивно ставлення до клієнтів і своїх обов’язків, самоконтроль ,
дисциплінованість і охайність.

ДОДАТКИ

ЛІТЕРАТУРА

В.Ф. Орлова “Основи перукарської справи”, Київ “Грамота” 2005 р.

Л.Г. Тутиря “Сучасна перукарська справа” Харків. “Фоліо” 1997 р.

Журнали: “Наталі”, “Нігтьова естетика”, “Дзеркало моди”.

Конспекти з манікюрної справи і виробничого навчання.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020