.

Уявлення населення про стан і функціонування політичної системи суспільства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
310 1571
Скачать документ

Реферат з соціології

Уявлення населення про стан і функціонування політичної системи
суспільства

Спираючись на дані репрезентативних соціологічних опитувань показано, що
в громадській думці немає єдності щодо ідеалу бажаної для України
політичної системи. За допомогою психосемантичних досліджень виявлені
чотири основні критерії оцінки існуючої політичної системи пересічними
громадянами: “відповідність існуючих норм суспільно-політичного життя
ідеалам соціальної справедливості”, “демократичність політичних
інститутів та ефективність їх діяльності”, “легітимність засобів і
способів реалізації влади”, “ступінь стабільності”. Зроблено висновок
про те, що в той час як політики та політологи особливого значення
надають реформуванню інституційної підсистеми політичної системи,
пересічні громадяни більше переймаються тим, чи буде реформована і у
який саме спосіб зміниться її нормативна підсистема.

Головною метою формування нової політичної системи у проекті концепції
її реформування проголошено перехід до справжньої, дієвої народної
демократії. За взірець тут виступають демократії західного зразка.
Політичні системи, подібні до західних демократій, найбільше приваблюють
наших співвітчизників. Кількість тих, хто хотів би утвердження в Україні
політичної системи саме такого зразка, складає 44% [1].

Відновлення політичної системи, подібної до тієї, що була в СРСР, прагне
дещо менша кількість громадян – 32%, хоча кількість тих, хто
дотримується думки, що Радянська політична система була демократичнішою,
ніж існуча в Україні зараз, за даними опитування, проведеного Інститутом
соціальної та політичної психології, становить 43%.

Бажаючі консервувати існуючу політичну систему перебувають в абсолютній
меншості. Їх усього 6%. І це, не зважаючи на те, що кількість тих, хто
вважає, що політична система України й досі зберігає родимі плями
системи радянської, соціалістичної складає майже 40%.

З наведених даних випливає, що в громадській думці немає єдності щодо
того ідеалу, до якого має рухатися політична система України. Громадська
думка у цьому питанні залишається поляризованою за незначної переваги
тих, хто схильний орієнтуватися на західні демократії.

Як же громадяни оцінюють рух України до цього ідеалу? Кількість
оптимістів, які вважають, що “політична система України поступово
наближається до демократій західного типу”, становить 17%. Кількість
тих, хто вважає, що “Україна впевнено прямує шляхом демократії”, що “в
нашій країні неухильно розбудовується правова держава” є ще меншим, і
становить близько 13%. Більшість же наших громадян переконані, що “в
українському суспільстві все виразнішими стають ознаки стагнації,
застою”. Таку думку поділяє 56% опитаних.

А як же громадяни оцінюють існуючу політичну систему, до якого типу вони
її відносять, якими критеріями оцінки вони при цьому послуговуються? Як
відомо, в основі різноманітних типологізацій політичних систем, які
пропонуються політологами, може лежати специфіка або системних якостей,
або політичної природи досліджуваних об’єктів [2].

З точки зору особливостей її загальносистемних якостей система
політичних інститутів сучасної України може бути охарактеризована у
межах різних типологій за допомогою наступних критеріїв: стабільна –
нестабільна, сприйнятлива (несприйнятлива) до соціальних новацій; швидкі
темпи соціальних процесів – повільні темпи соціальних процесів, молода
система – наявність значного історичного досвіду державності;
колоніальна, залежна – самостійна, незалежна; централізована –
децентралізована; спроможна (неспроможна) забезпечити нормальне
функціонування сучасного цивілізованого суспільства; відкрита – закрита;
умови в яких існує політична система: економічні, екологічні, культурні,
духовні, міжнародні тощо.

З точки зору особливостей політичної природи існуючої в сучасній Україні
системи політичних інститутів для оцінки політичної системи можуть бути
використані такі критерії: правова – перехідна – неправова; легітимна –
нелегітимна для більшості населення; конфронтаційна – перехідна –
консенсуальна (за моделлю розв’язання соціальних конфліктів); миролюбна
– войовнича, агресивна (за міжнародною політикою); соціальна –
антисоціальна; атеїстична – світська – релігійна; етатизована –
громадянська; загальнонародна – з політичним домінуванням певних
соціальних верств; соціалістична – перехідна – капіталістична;
поліетнічна, полікультарна – моноетнічна, монокультурна; монолітна –
перехідна – плюралістична тощо.

За характером політичного режиму, як відомо, політична система
суспільства найчастіше ідентифікується за наявністю таких ознак:
демократична, авторитарна, автократична, диктаторська, тоталітарна,
анархічна, охлократична, змішана.

Як бачимо, політична система суспільства може бути оціненеа за досить
багатьма параметрами. Багато з наведених вище оцінок звучить у ЗМІ,
використовується пересічними громадянами. Однак категорії буденної
свідомості, на відміну від категорій наукових, являють собою
синкретичні, розпливчасті узагальнення, а в якості їх носія можуть
виступати не тільки вербальні ярлики, що були вироблені політологами,
але й образи, символи, поетичні метафори. Вивчення цих категорій, аналіз
уявлень громадян про політичну систему суспільства є важливим, оскільки
її образ значною мірою визначає реальну поведінку громадян
(електоральну, економічну тощо).

Дослідження, проведене співробітниками Інституту соціальної та
політичної психології АПН України за допомогою спеціальних
психосемантичних методів дозволило виявити основні смислові критерії, за
допомогою яких населення оцінює існуючу в Україні політичну систему.

Перший, найсуттєвіший критерій оцінки громадянами існуючої політичної
системи полягає у визначенні ступеня її соціальної справедливості. За
допомогою цього критерію громадяни намагаються визначити, в чиїх
інтересах діє існуюча політична система, чиї інтереси вона захищає.

Зміст першого критерію оцінки визначається смисловим протиставленням,
яке можна було б сформулювати так: “Відповідає ідеалам соціальної
справедливості – не відповідає таким ідеалам “.

На одному полюсі згаданого смислового протиставлення зосередились
наступні судження: “Для наших можновладців закони не писані”; “Політична
влада в державі поступово зосереджується в руках олігархів та “нових
українців”; “Внутрішня та зовнішня політика підпорядкована насамперед
інтересам нової бюрократії, чиновництва”; “Соціально незахищені верстви
населення кинуті владою напризволяще, кожен змушений виживати, як може”;
“Українська влада грабує свій народ, роблячи багатих багатшими, а бідних
– біднішими”; “Влада в державі знаходиться в руках мафіозних кланів”;
“Абсолютна більшість громадян України не має жодних важелів впливу на
існуючу владу”; “Все частіше влада вдається до тактики мовчазного
ігнорування вимог невдоволених громадян”; “Наше суспільство все більше
віддаляється від ідеалів соціальної справедливості”

З судженнями із наведеної вище групи погоджувалась переважна більшість
опитаних. Антитезою цієї групи суджень став такий вислів: “Найголовніші
політичні проблеми в країні вирішуються відповідно до волі більшості
громадян”. На жаль, саме із цим судженням не погодилися найбільша
кількість тих, хто дав ствердну відповідь стосовно першої групи
висловлювань. Кількість тих, хто вважає, що найголовніші політичні
проблеми в сучасній Україні не вирішуються відповідно до волі більшості
громадян, становить 77%.

Оскільки наведені вище судження певною мірою відображають певні,
насамперед неписані, правила і норми поведінки, можна вважати, що маємо
справу з намаганням громадян оцінити за їх допомогою нормативну
підсистему існуючої в Україні політичної системи. Той факт, що саме ця
група суджень посіла перше місце, вказує на особливу суб’єктивну
значущість для пересічних громадян саме нормативної підсистеми.

Підвищена чутливість громадян саме до нормативної підсистеми скоріше за
все пов’язана з невиконанням існуючих законів, хоча вони й визнані Радою
Європи як одні з кращих, оскільки декларують широке коло прав людини,
прав нацменшин, свободу слова, засобів масової інформації. Саме відчуття
невдоволеності, стурбованість суперечністю, розбіжністю між
конституційною та реально існуючою системою політичних відносин висунуло
нормативну підсистему, образно кажучи, в центр суспільної уваги.

Суто декларативний характер конституційно закріпленої системи політичних
відносин підкреслюють і закордонні автори: “Існує дивний елемент
символічних прикрашуючих шат, котрі бентежать і вводять в оману західних
спостерігачів: конституції, парламенти, вибори, референдуми, місцеве
самоврядування і т. ін. Ті, хто з ними стикаються, лише згодом
розуміють, наскільки все це є нісенитницею і наскільки інструментальну
роль воно виконує …” [3].

Другий критерій, що визначає сприймання громадянами політичної системи,
швидше за все оцінює демократичність політичних інститутів та
ефективність їх діяльності. Саме цей смисл, на нашу думку, найбільш
точно відображає те спільне, що могло стати підставою для об’єднання в
одну групу таких суджень: “Роль політичних партій у
громадсько-політичному житті України зростає”; ” Україна впевнено прямує
шляхом демократії”; “Незважаючи на економічну скруту, держава докладає
значних зусиль для підтримки національної культури та науки”; ”
Демократичні методи ведення політичної боротьби в Україні поступово
стають нормою”; ” В Україні неухильно розбудовується правова держава”; ”
За роки незалежності Україна налагодила ефективні відносини з іншими
країнами, успішно інтегрувалася в міжнародне співтовариство”; ” Роль
недержавних та суспільних організацій у політичному житті українського
суспільства зростає”; ” За роки незалежності в Україні створено
дієспроможну державну владу”; ” Політична система України поступово
наближається до демократій західного типу”; ” Останнім часом все більше
владних повноважень делегується центром місцевим органам влади, зростає
роль регіонів у суспільно-політичному житті країни”; ” Українське
суспільство поступово повертається до загальнолюдських моральних норм та
цінностей”; “Останнім часом вирішенню екологічних проблем приділяється
значна увага”; “Серед ділової та політичної еліти України зростає
кількість справжніх фахівців”; “Органи політичної влади дотримуються
принципу гласності у висвітленні своєї діяльності”; “Ритм політичному
життю країни сьогодні задає Верховна Рада”; “Українська влада веде
нещадну боротьбу з кримінальними структурами”; “Міжнародний авторитет
України за роки незалежності зміцнів і зростає”; “Владні структури
намагаються вирішувати спірні питання з учасниками акцій протесту
переважно шляхом переговорів”; “Україна обрала курс на утвердження
принципів соціальної справедливості”; “Політичні симпатії наших
співгромадян стають все більш визначеними, а суспільство в цілому –
політично більш структурованим”; “В економіці країни намітилися
позитивні тенденції”; “Наш Президент, Уряд та парламент неухильно
дотримуються діючих законів”; “Закон є однаковим для всіх українських
громадян”; “Церква в Україні є важливим чинником державотворення”.

Кількість респондентів, які не погодилися із висловленими судженнями, як
правило у двічі, перевищувала кількість тих, хто поділяє наведені
оцінки. Оскільки у більшості з наведених суджень йдеться про державу,
партії, громадсько-політичні об’єднання, можна зробити висновок, що за
допомогою другого критерію населення намагається оцінити інституційну
підсистему політичної системи.

Третій критерій оцінки громадянми політичної системи являє собою оцінку
легітимності засобів і способів реалізації влади – насамперед примусу та
насилля. Назву цього критерію визначив зміст виявленої в процесі
психосемантичного дослідження смислової опозиції. На одному з її полюсів
зосередилися такі судження: “Застосування сили проти страйкарів,
учасників акцій протесту поступово стає нормою”, “В країні поступово
встановлюється тоталітарний режим”, “Результати останніх президентських
виборів в Україні вважаю сфальсифікованими”, “Радянська політична
система була демократичнішою, ніж та, що існує в Україні зараз”, ”
Оприлюднювати свої політичні переконання у нашій державі небезпечно”, “В
Україні здійснюється політика насильницької українізації”, “В Україні
фактично відсутні ЗМІ, здатні об’єктивно інформувати населення про те,
що насправді відбувається в державі”,

Протилежний полюс згаданої смислової опозиції був представлений одним
судженням: ” Л.Кучма є всенародно обраним Президентом України”

По суті, маємо критерій, що оцінює функціональну підсистему – основу
політичного режиму. Цікаво, що комунікативна підсистема в уявленнях
населення виявилися нероздільно пов’язаною з підсистемою функціональною,
що ще раз підверджує майже цілковиту відсутність в країні по справжньому
незалежних ЗМІ.

Останнім, суб’єктивно найменш значущим критерієм оцінки політичної
системи, виявився ступінь її стабільності. Цей критерій презентували
наступні судження: “Україна живе в постійному очікуванні або відставки
Уряду, або дострокових парламентських чи президентських виборів”, ” В
Україні посилюється страйковий рух, численішими стають інші акції
протесту”, “В українському суспільстві все виразнішими стають ознаки
стагнації, застою”, “Екологічна ситуація в країні погіршується, генофонд
народу зазнає тяжких втрат”, “Українські реформи тупцюють на місці через
небажання центральних органів влади здійснювати їх”, “Ринкова ідеологія
не сприймається більшістю населення”, “В окремих регіонах України цілком
можливі конфлікти, подібні до російсько-чеченського”,
“Політико-ідеологічні орієнтації переважної більшості населення
залишаються невизначеними”, “Більшість українських законодавців та
представників виконавчої влади є маріонетками в руках іноземних
політиків”, “Між Президентом, Урядом і Верховною Радою посилюється
протистояння”, “Міжусобна війна між українськими політичними партіями
загострюється

Проведене дослідження дозволило виявити структуру уявлень громадян про
політичну систему і співставити її з тими, що існують в політології.
(Нагадаємо, що у політології немає єдності у визначенні структури
політичної системи. Кількість її елементів варіює від дослідження до
дослідження). Виявлена за допомогою психосемантичних методів структура
уявлень громадян про політичну систему виявилася дуже близькою до
структури тих авторів, які пропонують виділяти у політичній системі
суспільства інституціональну, нормативну, функціональну, та
комунікативну підсистеми.

В ситуації реформування політичної системи представники різних
політичних сил пропонують свої варіанти та шляхи відповідних
трансформацій. Конкурентоспроможність пропонованих проектів та
концепцій, їх життєздатність багато в чому визначається ступенем їх
привабливості, рівнем їх відповідності тому, що прийнято називати
менталітетом народу. Успіх реформування політичної системи врешті-решт
залежатиме й від того, як буде сприйнята ця реформа.

Співставлення особливостей сприймання політичної системи політиками та
населенням дає підстави стверджувати, що в той час як політики
особливого значення надають реформуванню інституційної підсистеми
політичної системи і сперечаються з приводу доцільності посилення ролі
партій як інструменту реалізації політичних інтересів та обмеження
всевладдя державно-бюрократичного апарату, пересічні громадяни більше
переймаються тим, у який спосіб буде реформована нормативна підсистема
політичної системи. Найбільше їх хвилює, аби новостворена політична
система була справедливою, здатною відображати інтереси більшості
громадян.

Список літератури

1. Результати всеукраїнського репрезентативного опитування проведеного
факультетом соціології та психології Київського національного
університету ім.Т.Г.Шевченка спільно з Департаментом політичних наук
університету штату Айова (США) // “День”, 14.06.01, с.1.

2. Україна посткомуністична: суперечності та перспективи
соціально-політичного розвитку //ж. “Політична думка” № 1, 1993, с. 18 –
21

3. Штомпка П. Социология социальных изменений / Пер. с англ. под ред.
В.А. Ядова. – М.: Аспект пресс, 1996. – С.181.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020