РЕФЕРАТ
На тему:
Сутність, структура і різновиди стимулювання праці.
ПЛАН
Суть стимулювання праці.
Класифікація стимулювання.
Стимулювання і соціальний контроль.
1. Стимулювання праці – це метод впливу на трудову поведінку робітника
через мотивацію.
Стимулювання праці – це цілеспрямований чи нецілеспрямований вплив на
людини або групу людей з цілю підтримання певних характеристик її
трудової поведінки, перш за все трудової активності.
Стимулювання праці базується головним чином на матеріальних засобах
винагороди, заохочення і санкції, в якості яких виступає зарплата.
Теорію стимулювання праці можна звести до вирішення двох
взаємопов’язаних завдань:
Знаходження меж, в яких зарплата виходячи з її економічних законів,
взагалі може бути засобом стимулювання , підкорятись цілям стимулювання.
Визначення тих конкретних принципів методів організації оплати праці,
які були б найбільш ефективними у стимулюванні трудової діяльності.
Трудова діяльність, як і всяка активність характеризується цілим рядом
ціннісних аспектів, які і виступають конкретними цілями стимулювання
праці, утворюючи його структуру.
З точки зору даної структури розрізняють не диференціальну а
диференційований аспект стимулювання.
Зміст. значимість оплати як стимулу знижується, замінюючись значимістю
творчого мотиву.
Жорстке та ліберальне стимулювання.
Жорстке – базується на примушуючи людину до затрат зусиль. Механізмом
процесу є орієнтація на деякі ціннісний мінімум тобто страхне отримання,
не досягнення ціннісного мінімуму (заробітної плати).
Ліберальне – базується на протиснені людини до затрат зусиль, механізмом
притягнення є орієнтація людини на деякий ціннісний максимум, тобто
можливість утримання максимальних цінностей.
Для розмежування жорстокого та ліберального стимулювання в багатогранних
фактах діяльності людини служать такі критерії:
Оплата за формальні та трудові зусилля, оплата за кінцевий результат,
оплата за реалізацію результату, жорсткість зростає.
Індивідуальна чи сукупна форма оплати праці.
Індивідуальна – це жорстка.
Сукупна – це ліберальна.
Оплата праці з наявністю чи відсутністю компонентів соціального захисту.
Наявність соціального захисту – це ліберальна.
Самостійна чи наймана праця.
Самостійна – це ліберальна.
Актуальні та перспективні стимули
Актуальне – пов’язане із значенням оплати праці як джерела повсякденного
існування.
Перспективне – направлення на задоволення більш глибших інстинктів
власності.
Прогресивний стимул проявляється у тому, що:
підвищення оплати лише на обмежений час викликає ефект трудового
ентузіазму, потім відображається адаптація до досягнутого, знову виникає
очікування, збільшення винагороди, стимулююче значення минулого
підвищення винагороди втрачаються.
преміальні винагороди, якщо вони починають носити постійний і регулярний
характер, сприймаються як гарантоване і природне, в цьому випадку
потреба у стимулі зберігається.
збільшення досвіду трудової діяльності підвищує професійну – трудову
самооцінку людини, загострює почуття соціального росту, потребу у
просуванні.
Все це сприяє налаштування людини на більш високу винагороду.
потреба у підвищенні стимулу природна для всіх випадків трудової
активності в умовах, що наближує до нормативних або незвичних.
Регресивне стимулювання базується на спадаючій мірі стимулу, оскільки у
часі відбувається адаптація до самої трудової активності.
Регулярне ставлення проявляється в тому, що:
багато форм організації трудових відносин і діяльність передбачають для
людини особливу складність у початковий період, на цьому періоду повинен
відповідати максимальна міра стимулу.
людина пристосовується до трудової діяльності, з часом відкриває у ній
творчу суть недиференційованого ефекту в тому, що під впливом одного
стимулу досягаються одночасно всі цілі.
Диференційований ефект:
Цілі відносин незалежності, самостійно один і той же стимул впливає на
багато аспектів праці, але в різній мірі та з різними результатами.
Диференційований ефект стимулювання виражається наприклад у таких
проблемних ситуаціях:
орієнтація на якісні та кількісні результати одночасно призводить до
порушення (затягування) строків виконання робіт.
одна і та ж зарплата стимулює результати, але не стимулює якісні,
оскільки робітник вже досяг межі своїх можливостей у певній роботі і так
далі.
прояв того чи іншого ефекту стимулювання у сфері праці залежить від:
розміру зарплати
змісту та організації праці
особливостей особистості робітника.
2. При пропорційному стимулюванні активність базується на постійній мірі
стимулу, яка першопочатково визначена і прийнята як нормальна,
задовільнююча. Зміна затрат зусиль у плані їх тривалості та
інтенсивності передбачає пропорційну зміну міри стимулу.
Прогресивне стимулювання – однакові затрати трудових зусиль у часі,
передбачають все більшу міру стимулу, оскільки відбувається адаптація до
самого стимулу, влади, соціального росту, стабільності.
3. Соціальний контроль – механізм саморегуляції у соціальних системах
(група трудової організації) здійснюючий її нормативного (морального,
адміністративного…) регулювання поведінки людей.
Контроль необхідний в матеріальному стимулюванні праці, він є
обов’язковим елементом стимулюючої ситуації.
В кінцевому підсумку стимулює не сама оплата, а ймовірність її
отримання, яка і визначається контролем.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
