Соціологія США (шпаргалка)

1.1. Природа г.д. як феномена сусп. свідомості і соц. інст.

Зародження уявлень про г.д. (антична філософія, італійський гуманізм –
Н.Макіавеллі, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, французкі матеріалісти, Дж.Медісон,
И.Кант, Г.Гегель, Дж.Ст.Мілль).

В Англії у 12 ст. з’явл. термін г.д. – Дж. Солсбері. В 17 ст. г.д. стала
загальноприйнятим поняттям. Гегел один з перших вивчав г.д. Тард
пов’язував г.д. з натовпом (“Г.д. та натовп”). Перші досл. г.д. – в США
в сер. 19 ст. під час демокр. виборчої кампанії. Виникнення соц. г.д.
пов’яз. з працею Тьоніса “Критика г.д.” 1922.

Громадська думка – специфічний прояв суспільної свідомості, що
виражається в оцінках (як в усній, так і в писемній формі) і
характеризує явне (або сховане) відношення великих соціальних груп (у
першу чергу більшості народів) до актуальних проблем дійсності, що
представляє суспільний інтерес. Соціологія громадської думки – область
соці. досліджень, де предметом аналізу виступають зміст висловлень
громадської думки, активність її функціонування й загальні (що
характеризуют даний тип суспільства) і специфічні (пов’язані з
розвиненістю демократичних гарантій) думки.

Суспільна свідомість – цілісне духовне утворення зі своєю складною
структурою. Прийнято виділяти наступні рівні свідомості: – теор.
(логічна система знань і подань про навколишню дійсність); – повсякденне
(результат соціального досвіду людей, практи- ческого освоєння
дійсності, пов’язане з умовами життя людей). У реальному житті ці два
типи свідомості взаємозалежні й невіддільні друг від друга. Наступним
рівнем суспільної свідомості є: – суспільна психологія (емоційне
відношення людей до якої-небудь події, явищу, факту); – ідеологія
(сукупність ідей, теорій, цінностей і світоглядних установок). У
громадській думці можуть відбиватися всі рівні свідомості.

Саме можливість голосного, публічного висловлення населення по проблемах
громадського життя й вплив цієї висловленої в слух позиції на розвиток
суспільно-політичних відносин відбиває суть громадської думки як
особливого соціального інституту.

Під соціальним інститутом розуміється система відносин, що мають стійкий
характер. Стосовно до громадської думки мова йде про те, що в
суспільстві зложився й стабільно функціонує особливий механізм
реагування на соціально значимі проблеми шляхом висловлення по них
суджень зацікавленими верствами населення. Така реакція населення носить
не випадковий характер, а є постійно діючим фактором громадського життя.
Функціонування громадської думки як соціального інституту означає, що
воно діє як свій рід «соціальної влади», тобто «влади, наділеною волею й
здатної підкоряти собі поводження суб’єктів соціальної взаємодії».
Очевидно, що це можливо лише там, де, по-перше, існує цивільне
суспільство, вільне від диктату політичної влади, і, по-друге, де влада
зважає на позицію суспільства. У цьому змісті ми говоримо про суспільну
думку як про інститут цивільного суспільства.

Основні характеристики інституту громадської думки: механізми
нормативного регулювання, ролі, статуси, функції. Взаємодіє з іншими
соціальними інститутами.

1.2. Проблеми використання резултатів опитування в проц. розробки
передвиборних програм і форм. г.д.

Гамільтон вважав, що якщо думка більшості членів суспільства буде прямо
представлена в керівництві державою, це створить погрозу її стабільності
й буде суперечити загальнонаціональним інтересам. Медісон. погоджувався
з Г. у тім, що саме політичній еліті варто доручити виражати інтереси
більшості. Також він визнавав, що Громадська думка погано інформована й
роздроблена. Джеферсон. У цілому він уважав суспільну думку здатною до
компетентних, стабільних і відповідальних оцінок і тому виступав за
повноправне включення її в політичний процес.

Правляча верхівка може діяти 3 способами:

1. спробувати впливати на суспільну думку з метою залучення суспільства
на свою сторону;

2. іти на поступки суспільній думці, а значить і співтовариству,
затверджуючи як офіційні цінності всі або деякі цінності співтовариства;

3. насильно знищити співтовариство, що може при звістці до більшого
посилення негативної громадської думки стосовно влади.

Методи політ.: tracking poll, exit poll, panel poll.

2.1. Структура г.д.

Сутнісна структура включає три компоненти:

1.Раціональний (пізнавальний, інтелектуальний) компонент – це знання
людей про події, явища, факти, що є об’єктом суспільної уваги. Багато в
чому залежить від рівня освіченості суб’єкта.

2. Емоційний компонент. Це настрої, почуття, що утворяться із приводу
об’єкта громадської думки. По співвідношенню раціонального й емоційного
в громадській думці можна говорити про можливості нею маніпулювати.
Результатом взаємодії цих двох компонентів є соціальна оцінка.

3. Вольовий компонент – дії суб’єктів громадської думки.

Якщо ж розглядати внутрішню структуру громадської думки, то можна
побачити послідовну зміну властивих їй стадій: від зародження до
зникнення. Це прийнято називати динамічною структурою громадської думки.
Усередині цієї структури виділяють кілька стадій:

1. зародження: прояв широкого інтересу множини людей до проблеми й
активний пошук інформації.

2. формування: у ході обміну думками, словами між групами з різними
оцінками формуються вже більші групи (маси) людей. Іде активна робота з
пошуку й зімкнення однодумців; виявляються домінуючі протилежні думки,
навколо яких і концентруються основні сили;

3. функціонування: домінуюча думка узаконюється й здатна виступати
партнером (супротивником) керуючих організацій, що створили яку-небудь
проблему.

4. спад: це зниження масового інтересу до проблеми (вона стає для
більшості людей не актуальною (або рішення проблеми на даний момент
неможливо, або вирішена, або з’явилося що-небудь, що перекриває дану
проблему). Але проблема ще викликає інтерес;

5.відмирання: думка втрачає якість суспільної, перетворюється в
розрізнені судження окремих людей і груп.

Структ.: суб’єкт, об’єкт, типи суджень (оціночні, аналітичні,
конструктивні), канали висловлювання (прямі, опосередковані,
спеціалізовані).

2.2. Прогнозування результатів виборів, виходячи з результатів
опитування г.д.

У цей час існує безліч комп’ютерних засобів, призначених для
акумулювання інформації про політичні процеси, аналізу й прогнозування
розвитку цих процесів, планування політичної діяльності, контролю за
виконанням політичних рішень і т.п.

Перші спроби моделювання політичних процесів почалися практично відразу
ж після появи ЕОМ. Уже на початку 1950-х років подібне моделювання
здійснювалося рядом американських університетів і знаменитої “Rand
Corporation” за замовленням Пентагона й державного департаменту США.
Серед численних робіт такого плану треба відзначити праці дослідницьких
центрів “Young & Rubicam” (США), математичного факультету
Ланкастерського університету (Великобританія) і “Concorde” (Франція).

Методи: tracking poll, exit poll, panel poll.

3.1.Суб’єкти г.д.

вивчення г.д. стали 60-і роки, це пов’язане із інтересом до емпіричних
досліджень, а також з конкретно-історичними умовами (час відлиги в житті
суспільства й звичайно ж у и в життя вчених).

1960-66 ств. інст. г.д. в редакції “Комсомольської правди” (Грушин). В
60-і рр. з’явл. перші монографії (Уледов: “О.м. советского общества”)

В 1983р. Пленум ЦК КПРС поставив завдання «створення діючої структури
соціологічних досліджень г.д. в умовах демократизації й створення
центрів по його вивченню».

У вересні 2000 р. ВЦИОМ ом був ініційований проект створення
національного архіву соціологічних даних у Росії й у рамках цього
проекту був створений архів даних СОФІТ.

У цей час у Росії здійснюють свою діяльність цілий ряд організацій, які
найчастіше називають себе – фондами, центрами й інститутами. Серед
найбільш відомих : ВЦИОМ, РОМИР, РНИИи СП, ФОМ. ФОМ ств. 1991 (Ослон).

Ними проводяться не тільки одиничні дослідження, але й серійні
дослідження, які ставлять своєю метою аналіз динамічних тенденцій по
різних проблемах г.д.

В Укр. неабиякий авторитет мають дослідження вітчизняних реалій,
здійснені центром „Соціальний моніторинг”, Українським інститутом
соціальних досліджень, „СОЦІС-Геллап”, Фонду „Демократичні ініціативи”,
соціологічних лабораторій Київського, Дніпропетр., Харківського,
Одеського, Львівського національних університетів. Дослідженнями проблем
ринку та маркетинговими дослідженнями займаються USM (Українські
опитування та дослідження ринку), УМГ (Українська маркетингова група),
приватні опитувальні центри.

12.2. Громадська думка і державні органи влади: досвід взаємодії.

Державну владу становлять інституціоналізовані формальні структури й
механізми, які забезпечують (повинні, покликані забезпечити) певний
нормативний порядок і оперативне керування в суспільстві.

Режими співіснування влади і г.д.: 1.Режим придушення громадської думки
з боку владних структур. 2.Режим ігнорування громадської думки. 3.Режим
патерналізму влади стосовно громадської думки. 4.Режим співробітництва
(взаємореалізації). 5.Режим тиску громадської думки на владу. 6.Режим
диктатури громадської думки.

13.1. Система вивчення г.д. в Україні

За останнє десятиліття інтерес до громадської думки в Україні помітно
пожвавішав, що зумовлено демократизацією політичного,
соціально-економічного, духовного життя. Сформувалося кілька напрямів її
дослідження.1)пов’язаний із спробами українських вчених переосмислити
сутність громадської думки, інтерпретувати її з позиції сучасного
соціологічного знання, показати її значення як соціальної інституції,
визначити механізми її формування та функціонування ( праці В.
Оссовського, І. Попової, О. Якуби, В. Матусевича, В., Полторака, Ю.
Сурміна). 2) націлений на дослідження громадської думки на у різних
сферах людської життєдіяльності – політиці, економіці, освіті,
соціальному управлінні, вивчені електоральної, споживчої – поведінки
людей тощо ( праці В. Бебіка, Є. Головахи. М. Міщенка, Н. Паніної, М.).

В останні роки почали діяти центри на базі Інституту соціологія НАН
України Національного університету „Києво-Могилянська академія”.
Неабиякий авторитет мають дослідження вітчизняних реалій, здійснені
центром „Соціальний моніторинг”, Українським інститутом соціальних
досліджень, „СОЦІС-Геллап”, Фонду „Демократичні ініціативи”,
соціологічних лабораторій Київського, Дніпропетр., Харківського,
Одеського, Львівського національних університетів. Дослідженнями проблем
ринку та маркетинговими дослідженнями займаються USM (Українські
опитування та дослідження ринку), УМГ (Українська маркетингова група),
приватні опитувальні центри.

Зараз в Україні відбувається інституціалізація громадської думки.

13.2.Досвід створення архіву результатів емпір. досл. г.д.

У 1960 в Нім. створено архів при Кельнскому університеті.

Архів опитувань громадської думки в Україні є спільним проектом Фонду
“Демократичні Ініціативи” та Центру дослідження демократії, Університет
Квінз, Канада. Метою цього проекту було створення архіву даних опитувань
громадської думки в Україні, що був би доступним через WWW. Архів
створено для того, аби ним могли користуватися українські та іноземні
науковці, засоби масової інформації та громадські діячі. Створення
відкритого та доступного архіву досліджень громадської думки мусить
сприяти розвитку дискусій та діалогу стосовно соціальних, політичних та
економічних проблем українського суспільства.

У вересні 2000 р. в Росії “ВЦИОМ”- ом був ініційований проект створення
національного архіву соціологічних даних у Росії й у рамках цього
проекту був створений архів даних СОФІТ.

15.1. Організація служби вивчення г.д. в ЗМІ

Соціологічні дослідження ЗМІ умовно можна підрозділити на 2 групи:

1. дослідження типології читачів, слухачів, глядачів, а також визначення
границь впливу даного органа ЗМІ. У результатах даних досліджень більше
зацікавлені самі ЗМІ, це інформація для “внутрішнього користування”.

2. дослідження із широкого спектра суспільно значимих проблем. У цьому
випадку від ЗМІ потрібна коректність і дотримання принципів соціології
як науки. Інакше використання даних подібних досліджень здобуває форму
прямого тиску на суспільну думку.

15.2. Методи і техніка організації опитування г.д. в ході підготовки до
виборів.

Метод – основний спосіб збору, обробки й аналізу даних.

Техніка – сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання
того або іншого методу.

Методи соц.: 1)фокуса-групи й фокусовані інтерв’ю, інші “якісні” методи
вивчення громадської думки, що дозволяють найбільше точно виявити
відтінки думок виборців, їхні мотиви й критерії прийняття рішень; 2)
кількісні соціологічні опитування; 3) інтерв’ю з експертами –
представниками місцевих элит;

Методи політ.: tracking poll, exit poll, panel poll.

За результатами аналітичної роботи складається “передвиборна карта”
округів, що включає найважливіші характеристики, облік яких необхідний
для проведення успішної політичної кампанії. Даються рекомендації з
вибору оптимальних територій для ведення виборчих кампаній.

16.1. Система факторів формування громадскої думки.

Етапи: 1. Сприйняття реформації (об’єктивної, суб’єктивної, тенденційної
й т.д.) на рівні окремих людей. 2. Висновки й оцінки індивідуума – на
основі наявних знань,досвіду, уміння аналізувати, рівня інформованості.
3. Обмін наявною інформацією, висновками, дискусії з іншими людьми. 4.
На цій основі, формування певної думки невеликої групи людей. 5. Обмін
між невеликими групами й формування думки соціального шару. 6.
Виникнення загальнонародної думки.

Компоненти формування г.д.: 1) ядро г.д. – об’єднання, система поглядів
якого викор. як еталонне. 2) поле пошир. г.д. 3)соц. спілнота – елементи
заг. умов спілної діялності 4)спільний інтерес 5)комунікація.

Умовчування (натяки, наклеп та ін.). 8. Знищення за допомогою риторики
(дискредитація мотивів особистості. Наприклад, голова адміністрації хоче
побудувати міст тому, що на іншому березі живуть його родичі).

Маніпулятивні технології: 1) фабрикація фактів (проста брехня) 2)
маніпулятивна семантика (заміна змісту слів і понять, конструювання
повідомлення з обривків) 3)спрощення, стереотипізація 4)ствердження і
повторення 5)подроблення і терміновість 6)сенсаційність 7)інформаційна
асиметрія

6.1. Г.д. – феномен сусп. свідомості і соц. інст.

Громадська думка – специфічний прояв суспільної свідомості, що
виражається в оцінках (як в усній, так і в писемній формі) і
характеризує явне (або сховане) відношення великих соціальних груп (у
першу чергу більшості народів) до актуальних проблем дійсності, що
представляє суспільний інтерес. Соціологія громадської думки – область
соціологічних досліджень, де предметом аналізу виступають зміст
висловлень громадської думки, активність її функціонування й загальні
(що характеризуют даний тип суспільства) і специфічні (пов’язані з
розвиненістю демократичних гарантій) думки.

Суспільна свідомість – цілісне духовне утворення зі своєю складною
структурою. Прийнято виділяти наступні рівні свідомості: – теоретичне
(логічна система знань і подань про навколишню дійсність); – повсякденне
(результат соціального досвіду людей, практи- ческого освоєння
дійсності, пов’язане з умовами життя людей). У реальному житті ці два
типи свідомості взаємозалежні й невіддільні друг від друга. Наступним
рівнем суспільної свідомості є: – суспільна психологія (емоційне
відношення людей до якої-небудь події, явищу, факту); – ідеологія
(сукупність ідей, теорій, цінностей і миро- воззренческих установок). У
громадській думці можуть відбиватися всі рівні обще- ственного
свідомості. Комплексність – одна з найважливіших харак- теристик
сутності громадської думки. Але Громадська думка – не тільки духовне
утворення.

6.2. Методи в заг. дослідженнях г.д.: спост., опит., фокус-групи.

1.Опитування – найпоширеніший метод – подає інформацію про внутрішні
спонукання людей, їхні схильності і думки. Є два різновиди опитування:
інтерв’ю й анкетні опитування. Перше історично зафіксоване опитування
відбулося в США в 1824 році саме для пророкування результату
президентських виборів.

Інтерв’ю можна розділити на: а) документальні; б) інтерв’ю думок; в) з
експертами.

По техніці проведення інтерв’ю можуть бути: а) вільні ;б)
стандартизовані; в) ненаправлені («терапевтичні»).

По способі організації виділяють: а) групове; б) індивідуальне; в) по
телефоні; г)поштове

2) Анкетні опитування. Припускає жорстко фіксований порядок, утримування
й форму питань, ясна вказівка способів відповіді, які фіксуються або
респондентом (заочне опитування), або в присутності анкетера (прямій
опитування).

2. Фокус – група – відносно новий вид дослідження. По суті – інтерв’юер
виступає ініціатором і ведучим групової дискусії по заданій темі. Цей
вид дослідження передбачає дуже високу якість підготовки інтерв’юерів.

3. Спостереження – цілеспрям., планомірне, фіксоване сприйняття об’єкта.
Види: 1)разове і систем. 2)суціл. і вибіркове 3)констатуюче і оціночне.
Недоліки: довготрив., суб’єктивніст

7.1. Функції г.д.:

1. Експресивна(контрольна). Громадська думка завжди займає певну позицію
стосовно будь-яких фактів і подій у житті суспільства, діям різних
інститутів, лідерів держави. Ця особливість надає даному феномену
характер сили, що стоїть над інститутами влади, що оцінює й контролює
діяльність інститутів і лідерів партій, держави.

2. Консультативна. Громадська думка дає поради щодо способів вирішення
тих або інших соціальних, економічних, політичних, ідеологічних,
міждержавних проблем. Ця думка буде справедливою, якщо інститути влади
зацікавлені в таких відповідях. Прислухаючись до цих рад, «керівні
лідери», групи, клани змушені коректувати рішення, методи керування.

3. Директивна – громадськість виносить рішення по тим або іншим
проблемах соціального життя, що мають імперативний характер, наприклад,
волевиявлення народу під час виборів, референдумів.

Залежно від змісту суджень, сформованих громадськістю:

1. Оцінна думка виражає відношення до тих або інших проблем. У ній
більше емоцій, ніж аналітичних висновків, умовиводів.

2. Аналітична й конструктивна Громадська думка тісно зв’язані між собою:
прийняття якого-небудь рішення вимагає глибокого й всебічного аналізу,
для чого необхідні елементи теоретичного мислення, а часом і напруженої
роботи думки.

3. Регулятивна – г.д. виробляє й впроваджує певні норми суспільних
відносин і оперує цілим склепінням не писаних законом норм, принципів,
традицій, звичаїв і т.д. Звичайно вона реалізує той кодекс правил, що
закріплений у моральній свідомості людей, груп, колективів.

Громадська думка може також виступати у формі позитивних або негативних
суджень.

Гавра: Інформаційна, соціалізації, цілепокладання, легітимізації,
консулт., оцінна, контрольна, захисна, директивна, регулятивна, виховна,
соц.контролю, інтеграції, орієнтації в світі.

7.2.Методи повторних досліджен г.д.

1.Панельні повторні дослідження – проведені по єдиній програмі на тій же
самій вибірці обстежуваних і з використанням єдиної методики й процедур
аналізу даних. Це найбільш формалізований вид порівняльних досліджень із
певним тимчасовим інтервалом, їх ціль – аналіз динаміки, змін у
досліджуваних аспектах.

2.Повторні кагортні дослідження – особливий різновид повторних, що
відрізняються тим, що вибірковий об’єкт – вікова група, досліджувана
протягом досить тривалого часу.

представити структуру, механізм такого використання. Для індивіда
перехід від слова до практичної дії опосередкований внутрішньою роботою
думки, оцінкою варіантів, співвіднесенням коштів і цілей,
загальноприйнятих стандартів поводження й індивідуальних прагнень,
емоційних напруг і холодних розрахунків і т.д.

Механізми впливу: 1) політичний вибір (участь в референдумах. виборах)
2)протестні акції й рухи – специфічний вид суспільної активності,
характерний для нашого життя в останні роки. 3)тиск через організації,
ЗМІ.

19.1. Механізм формування г.д. трудового колективу.

Механізми формування громадської думки містять у собі
соціально-психологічні процеси навіювання, наслідування, переконання,
складні комплекси установок, ціннісних орієнтацій, емоційних станів,
стереотипів свідомості й поводження, а також групові норми й культурні
традиції.

19.2. Основні прийоми маніпулювання г..д.

Маніпуляція – програмування суспільних думок з метою забезпечити вигідне
маніпуляторам поводження. Це схований вид духовного, психологічного
впливу, мішень якого – психологічні структури людської особистості.

1) псих.:1- приєднання до внутрішнього світу аудиторії; 2-психічні
автоматизми (установки) 3- мотиваційне забезпечення; 4- ототожнення “я”
адресата зі своєю активністю.

2)маніпуляція в ЗМІ (умови: аудиторія, соціальна значимість інформації,
наявність технічних засобів

20.1. Основні принципи формування політичної громадської думки.

Х.Кэнтрил – закони, що управляють формуванням громадської думки. 1.
Думка людей відчутна до важливих проблем. 2. Незвичайні події можуть
тимчасово коливати суспільну думку від однієї крайності до іншої. 3. На
думку сильніше діють події, ніж слова, якщо самі слова не
інтерпретуються як події. 4. Словесні твердження й дії максимально
значимі тоді, коли думка ще не сформувалася або коли люди довіряють
надійному джерелу. 5. Якщо є присутнім особистий інтерес, то думку
змінити важко. 6. Коли думка належить незначній більшості або коли вона
не структурована, то на її прийняття впливає зроблена дія. 7. У
критичний час люди більше чутливі до свого лідера. Якщо вони довіряють
йому, то проявляють більш ніж просту відповідальність, а якщо немає – то
менш терпимі, чим звичайно. 8. Люди краще сприймають і легше формують
думку стосовно цілей, ніж до методів їх досягнення. 9. Суспільна думка,
що базується на інтересі, а не просто на інформації, найбільше гостро
реагує на події. 10. Важливими психологічними характеристиками думки є
спрямованість, інтенсивність, широта й глибина.

При формуванні громадської думки використаються різні методи й не всі
вони чесні. Є багато шляхів для обману, відомих як пропаганда.
Наприклад: 1. Наклеювання ярлика. Може бути позитивним і негативним. 2.
Звучні вираження, хоча й мрячні. 3. Свідчення. Відомі люди (артисти,
спортсмени говорять, що вони голосують за…). 4. Простота. «Я така ж
проста людина», як і ви, незважаючи на своє положення. 5. Підтасування.
Однобічна подача фактів. 6. Емоційні стереотипи. Використання образів
всіх видів (добра людина, відмінна господарка…). 7. Умовчування
(натяки, наклеп та ін.). 8. Знищення за допомогою риторики
(дискредитація мотивів особистості. Наприклад, голова адміністрації хоче
побудувати міст тому, що на іншому березі живуть його родичі).

20.2. Особливості викор. соц. методів при вивченні г.д.

1) Інтерв’ю – проведена за певним планом бесіда, передбачає прямий
контакт інтерв’юера з респондентом. Функції: а) одержання інформації про
події, факти й б) вплив на респондента з метою зміни структури його
мотивації, орієнтації. Інтерв’ю можна розділити на: а) документальні; б)
інтерв’ю думок; в) з експертами. По техніці проведення інтерв’ю можуть
бути: а) вільні ;б) стандартизовані; в) ненаправлені («терапевтичні»).По
способі організації виділяють: а) групове; б) індивідуальне; в) по
телефоні; г)поштове

Нові: Телеф., поштове, пресове опитування, exit-poll, зворот. зв’яз.,
онлайнове, комп. інтерв’ю. 10.1. Дж. Геллап і статистика г.д. в США.

У 1935 році у США був заснований центр Геллопа. В 1932р. Г. провів опит.
в штаті Айова і передбачив перемогу тещі. В 1936 р. напротивагу
“Литерарі Дайджест” прогнозував перевагу Рузвелта на виборах. Геллап –
рука на пулсі нації. Робив досл. СРСР, в’єтнам. війни. В 30-ті роки
виникають дочірні фірми інституту Геллопа. Першим був створений
Британський інститут Геллопа. Інститут Геллапа залучає багато зі
всесвітніх лідируючих учених в управлінні, економіці, психології, і
соціології. 2,000 професіоналів надають послуги в клієнтських
організаціях, через Павутину, в університетських містечках і в 40 офісах
у всьому світі. Геллап завжди користувався формулою простої випадкової
вибірки. В Укр. – ств. Социс-Геллап (Чурилов). Інст. видає журнал
“Індекс г.д.: політ., ек., соц. тенденції”. У 80 кр. є філіали.

10.2. Нестандартні методи вивчення стану і динаміки г.д.

1. Комп’ютерне опитування. Даний вид опитування допомагає одержати
відповіді на самі делікатні питання, тому що є більша впевненість в
анонімності й, отже, підвищується бажання респондентів повідомити про
себе відомості особистого характеру. При комп’ютерному опитуванні
важливу роль грає вік опитуваного. Дослідники відзначають, що для молоді
такий вид опитування більше звичний.

2. “CAWI (Computer Assisted Web Interview) -інтерв’ю, що проводяться
через інтернет.

3. Фокус-групи і глибинні інтерв’ю онлайн

4. Комп’ютерна система телефонних опитувань CATI дозволяє провести
експрес-опитування населення з метою вивчення громадської думки на
запропоновану тему. Метод телефонного опитування відрізняється високою
оперативністю й широким охопленням всіх груп респондентів, що дозволяє
за короткий строк одержати великий обсяг різноманітної інформації.

5. exit-poll – з 80-х-90-х років.

6. “зворотний дзвінок”- респонденти самі дзвонять по спеціальному номеру
телефону, щоб висловити свою думку після подій, що заслуговують увагу
(новин).

7. Телеф., поштове, пресове опитування. З 1916 року стали проводитися
поштові опитування.

11.1. Діяльність інст. опитування г.д. в країнах зх. Європи.

У Великобританії, крім центра Геллопа. в 50-ті роки створюється перша в
Європі Національна соціологічна асоціація. Ця інституція займалась
дослідженнями політичних та економічних проблем. В 60-ті роки з’явились
Лондонська школа соціальних досліджень, інститут людських відносин,
Центр досліджень масових комунікацій, виходить журнал Британської
соціологічної асоціації ,,Соціологія”, Кембріджський покажчик
соціологічних наук. Переважна більшість таких організацій мала чітко
окреслені тематики та сфери досліджень.

Франція. У 1938 році Ж. Стетцель стає засновником і директором
Французького інституту досліджень громадської думки. Цей центр
публікував результати досліджень з допомогою власного друкованого
видання „Зондаж”. У 1943 році виходить робота Стетцеля – „Теорія думок”.
Довший час цей інститут був політичне заангажованим та відкрито
підтримував політику Де-Голя. Стетцель у своїй практичній діяльності
багато уваги приділяє методичним питанням, а саме таким як тривалість
інтерв’ю, місце слів в запитальнику, порядок розстановки запитань.

У 1947 році у Франції створено Інститут вивчення ринку „ЕТМАR”, який має
спільну матеріальну базу з інститутом Стетцеля. Директором цього
інституту є француженка мадам Руффо. Однією із сфер дослідження
інституту були проблеми молоді.В цей час також створюється Французьке
товариство анкетного зондажу.

У 80-ті роки у Франції був створений центр досліджень громадської думки
„Агрометрія”, у діяльності якого брав участь Ж. Пажес.

У 1947 році в Німеччині учениця Геллопа Елізабет Ноель-Нойман створює
Інститут демоскопії. У 1977 році виходить книга Елізабет Ноель-Нойман
„Масові опитування, введення в демоскопію”.

В Німеччині також були створені Інститут прикладних досліджень „INFAS”
(досліджував зовнішні економічні і політичні зв’язки), Мюнхенський
інститут „INFRATEST”, Франкфуртський інститут „MARPLAN”. У 1960 році в
Німеччині при Кельнському університеті створено спеціалізований
центральний архів, в якому зберігаються дані більшості проведених в
країні досліджень.

Італія. Історично дослідження громадської думки в Італії можна поділити
на три періоди: 1) період з кінця 80-х років 19-го століття до 20-х
років 20-го століття – період соціологічного буму; 2) 20-40-ві роки – в
цей період соціологія як така в Італії зникла; 3) повоєнний період
відродження соціології. У становлення італійської соціології особливу
роль відіграли праці В. Паретто. Вважалося, що еліта є єдиним суб’єктом
та виразником громадської думки. Загальною тенденцією італійської
соціології в ті часи був консерватизм, основною теорією – структурний
функціоналізм. ,

Найважливішим центром досліджень в Італії вважається Римський інститут
емпіричної соціології, основним завданням якого є створення
різноманітних прогнозів.

Іспанія. На рубежі 80-х років 20-го століття в Іспанії громадська думка
стає в центрі уваги суспільства. Створюється інститут Політичних
досліджень. В Мадриді засновується Загальнонаціональний центр
соціологічних досліджень, який займається координацією різних соціальних
проектів та проведенням соціологічних досліджень. Видасться “Іспанський
журнал соціологічних досліджень”. Як і в багатьох інших країнах, в
Іспанії більшість дослідницьких організацій засновуються на базі
університетів.

11.2. Політичні методи вивчення г.д.

Серед методів дослідження політичного процесу потрібно назвати наступні:
соціологічні, структурні, функціональні, історичні, логічні, системні,
субстанціональні, нормативні, ціннісні, антропологічні, психологічні,
біхевіористскі, емпіричні (статистичні вибірки, електоральна статистика,
аналіз документів, анкетне опитування, лабораторні експерименти, теорія
ігор, включене спостереження, розумова атака, контент – аналіз).

Перше історично зафіксоване опитування відбулося в США в 1824 році саме
для пророкування результату президентських виборів.

Технології:

1)фокуса-групи й фокусовані інтерв’ю, інші “якісні” методи вивчення
громадської думки, що дозволяють найбільше точно виявити відтінки думок
виборців, їхні мотиви й критерії прийняття рішень; 2) кількісні
соціологічні опитування; 3) інтерв’ю з експертами – представниками
місцевих элит; 4)контент-анализ преси; 5)збір інформації й аналіз
інформації з інших відкритих і закритих джерел.

Методи: tracking poll, exit poll, panel poll.

12.1. Система вивчення г.д. в країнах СНД.

У радянській соціології найбільш бурхливими роками розвитку досліджень в
області

Громадська думка – не тільки зацікавлено ціннісне духовне явище. У
певних умовах це значна матеріальна сила, наприклад, поводження людей
під час виборів. Об’єкт громадської думки невіддільний від свого
суб’єкта. В аналізі суб’єкта громадської думки ми будемо дотримуватися
точки зору Гаври Д. П., що вважає, що «як суб’єкт громадської думки
можуть виступати спільності різного рівня – від населення держави або
всієї планети до окремих спільнот. При цьому провідним суб’єктом
виступає населення, народ у цілому». Такий підхід найбільш раціональний,
тому що визнає наявність різноманіття суб’єктів громадської думки,
визначаючи як основний суб’єкт думка більшості народів.

Соціальна спільність – реально існуюча, емпірично фіксуюча сукупність
індивідів, що різняться відносною цілісністю й виступаюча суб’єктом
історичної й соціальної дії. Соціальну спільність поєднує спільність
інтересів. Вона охоплює всі можливі стани й форми життя людей. Спільноти
бувають різного типу: соціально-професійні, соціално-демографічні,
територіальні, етнонаціоналні, державні й т.д. Залежно від структури
виділяють спільності групові й масові.

Історичні типи: суб’єкт політичної сфери епохи Просвітництва, електорат,
еліти, народна білшість. Натовп, маса і публіка як суб’єкти.

Теорії визначення суб’єкта:

1. Моністична (Улєдов, Горшков) – єдиний суб’єкт – народ.

2. Плюралістична теорія (Грушин) – є не 1 спільнота, а багато.

3.2. Г. д. і ефективність державного управління.

Алексис де Токвиль. У своїх знаменитих шляхових нарисах “Демократія в
Америці” він побачив і описав той політичний механізм, у якому
Громадська думка властиво і є влада.

Правляча верхівка може діяти 3 способами:

1. спробувати впливати на суспільну думку з метою залучення суспільства
на свою сторону;

При бездіяльності або неадекватних діях правлячих кіл можливий державний
переворот, що приведе до встановлення нових цінностей і ідеалів
співтовариства в суспільстві, наприклад, ідеали «волі, рівності й
братерства».

4.1. Об’єкт г.д.

Об’єктом громадської думки може бути тільки те явище, подія, факт, що
пов’язаний з інтересами суб’єкта (і не тільки в матеріальної, але й у
політичних, культурних, соціальної сферах життя) і має високий ступінь
актуальності. Інтереси можуть бути зв’язані зі своїми носіями й
опосередковано, а не тільки прямо. Наприклад, за межами СРСР, потім
Росії таким об’єктом громадської думки були «права людини»,
«перебудова». 2. Об’єктом громадської думки може бути тільки те явище,
подія, факт, які допускають багатозначність тлумачення й небезумовність
оцінних суджень. 3. Об’єктом громадської думки може бути те, що
информационно доступно суб’єктові. Характер одержуваної інформації
впливає на поширеність думки, його компетентність і, у значній мірі,
визначає поводження людей. Тут безумовно величезна роль приділяється
засобам масової інформації.

4.2. Функціонування г.д. в системі політичних відносин.

Правляча верхівка може діяти 3 способами:

1. спробувати впливати на суспільну думку з метою залучення суспільства
на свою сторону;

Громадська думка – наймогутніший механізм соціального контролю. Тому,
якщо управляти суспільною думкою, можна домогтися багато чого.
Громадська думка – це дуже зручний засіб для пропаганди ідей
співтовариства. Це думка юрби, якщо говорити грубо, а юрба, як помітив
ще Г. Лебон, легковірна й нетерпима. Вона може змусити владу піти на
якісь поступки.Якщо такі ідеї проникнули в суспільство, то вони повинні
там закріплюватися.

5.1. Інформаційний аспект вивчення г.д.

Інформаційний аспект – та частина системи, що дозволить всім учасникам
бути включеними в загальний процес. Єдина інформаційна мережа дає
можливість всім організаціям, незалежно від відомчої приналежності,
спілкуватися на одній мові; загальні бази даних дозволяють оперативно
реагувати на виникаючі проблеми й формувати ефективні профілактичні
програми, опираючись на аналіз наявної інформації. Інф. аспект – те, що
ми отримуємо з повідомленого нам.

5.2. Стратегія формування громадскої думки.

При формуванні громадської думки варто не забувати, що: а) треба
підтримувати активних прихильників; б) спробувати залучити на свій бік
нерішучих; в) нейтралізувати або сильно послабити опозицію; г)
орієнтуватися не на окремих людей, а на більшість.

Є 3 шляхи впливу на людей:

1. Влада тримається на авторитеті. Одне джерело влади – закони; іншої –
вплив друзів, їхнього прохання й т.п.

2. Заступництво, наприклад, включати плату кому-небудь заради реклами,
внесок у який-небудь проект і т.д.

3. Переконання. Тут вирішальним фактором буде інформація (або її
недостача), а також спосіб, яким вона подається (або з- крита).
Інформація повинна ретельно відбиратися. Дуже важливим є питання що,
кому і як говорити; правильний вибір засобу зв’язку доведення інформації
до людей. Для переконання потрібно використати раціональні й
ірраціональні методи . ЗМІ тим більше впливають на значимість
інформації, чим більше вони відводять часу на неї, чим частіше
повторюють.

Є багато шляхів для обману, відомих як пропаганда. Наприклад: 1.
Наклеювання ярлика. 2. Звучні вираження, хоча й мрячні. 3. Свідчення.
Відомі люди (артисти, спортсмени говорять, що вони голосують за…). 4.
Простота. «Я така ж проста людина», як і ви, незважаючи на своє
положення. 5. Підтасування. Однобічна подача фактів. 6. Емоційні
стереотипи. Використання образів всіх видів (добра людина, відмінна
господарка…). 7. Фактори: Соц.-пс., іст.-култ, змі, позиція керівника
країни, реклама.

16.2. Плюралізм думок і шляхи досягнення консенсусу.

Плюралізм – (лат. pluralis – множинний) – один з головних принципів
сучасного суспільного устрою при демократії, коли взаємодіють і
змагаються (в умовах вільного вираження своїх інтересів) різні соціальні
групи, партії й інші організації. П. – множинність поглядів, точок зору,
зразків поводження, з порівняння яких відбирається найбільш вірне.

Консенсус – взаєморозуміння, згода по тому або іншому спірному питанню,
досягнута в результаті зближення позицій у ході дискусії; К. – важливий,
оптимальний шлях досягнення й збереження єдності й цілісності соціальної
групи й партії, суспільства й держави, миру в цілому, запобігання й
урегулювання конфліктів. Він припускає готовність до компромісів, до
рівноправних і конструктивних переговорів з партнерами, уважне й взаємне
врахування інтересів, визнання пріоритету загальнолюдських інтересів і
цінностей і т. д. У міжнародному плані принцип К. зіграв важливу роль в
організації діяльності Ради Безпеки ООН і Ради (Організації) по безпеці
й співробітництву в Європі.

У соціології слідом за Т. Парсонсом (Parsons, Т., 1937) ця проблема
позначається як “гоббсова проблема порядку” (по імені філософа Т.
Гоббса) . Соціологи в цілому діляться на ті, хто розглядає як основу
соціального порядку примус, і тих, хто затверджує, що в основі всякого
суспільства лежить певний загальний консенсус відносно цінностей і норм.

Види впливу: сила, заступництво (підкуп), переконання, примус, емоційне
зараження, наслідування. Методи: звернення, інформаційний вплив,
навіювання, пропаганда.

Ноель-Нойман – спіраль мовчання.

17.1. Взаємодія ЗМІ і г.д.

ЗМІ виконує такі функції:

1. артикуляції інтересів тих або інших суспільних груп, страт. Тим самим
ЗМІ сприяють зміцненню суспільства з органами влади

2. агрегація інтересів – різноманітність інтересів в суспільстві
зменшується і узагальнюється.

3. поширення, передачі політичної і ін. інформації

4. політичної соціалізації.

Оцінили й по можливості використали такі можливості ЗМІ ще політики
античності. Відомо, що й Древньому Єгипті при дворі фараонів мали
ходіння «газети-папіруси», що відстоювали прафараонівську платформу, і
опозиційні «газети». Чималі зусилля влади Древнього Рима в період
пізньої республіки й ранній Римської імперії також направлялися на
інформування населення щодо діяльності уряду.

17.2. Соціалні функції громадської думки.

2. Консультативна. Громадська думка дає поради щодо способів вирішення
тих або інших соціальних, економічних, політичних, ідеологічних,
міждержавних проблем.

Залежно від змісту суджень, сформованих громадськістю:

Громадська думка може також виступати у формі позитивних або негативних
суджень.

В полі громадської думки людина знаходить: 1)«мову» для вираження
(оформлення, формування) своїх оцінок і поглядів; 2)групу «своїх», тобто
тих , що виражають ті ж погляди; 3)кодекс загальноприйнятих нормативних
стандартів такого вираження; 4) «дзеркало», що показує відповідність
поводження людини цим стандартам.

Є гносеологічні і соц. функ.: соціалізація, виховання, соц. контроль,
соціорегуляції, орієнтації в світі, інтеграції, культуронаслідування,
управління, цілепокладання, адаптації.

18.1. Маніпулятивна і гуманістична стратегія формування г.д.

2)маніпуляція в ЗМІ (умови: аудиторія, соціальна значимість інформації,
наявність технічних засобів

18.2. Соціалні механізми впливу г.д. на інст. політ. влади.

Рівні суджень г.д.: 1)рівень «активних» суджень, безпосередньо
пов’язаних з певними діями (готовність у чомусь брати участь, когось
підтримувати й т п.), 2) рівень узагальнених, символічних, суджень, які
скоріше пов’язані з узагальненими оцінками ситуації або станами
суб’єктів.

Якщо розглядати суспільну думку під кутом зору його практичних виходів,
то «нижній» її рівень можна трактувати як потенціал, або ресурс, що
відповідає дії. Можна, зокрема, обчислити ймовірність практичного
використання даного ресурсу або аналітично

Простежують, як із часом міняються умови й спосіб життя даної когорти,
їх інтереси й напрям думок.

8.1. Історія становлення інститутів опитування г.д.

Історія проведення опитувань у США йде від 1820 року, коли кілька газет
почали цікавитися в громадян або місцевих політиків, кого з кандидатів
вони хотіли б бачити на пості президента. В 1824 році газетою Харрісбург
Пенсільванієн на основі досл. в 2 штатах була пророкована перемога
Джексона. Вибори засвідчили перемогу Джексона в обох штатах, хоча в
масштабах країни він не переміг. Багато газет сприйняли цю практику, і в
1904 році опитування нью-йоркської газети охопило тридцять тисяч
зареєстрованих виборців. В 1886 році був заснований журнал “Громадська
думка”, а в 1906 році він поглинувся іншим журналом “Літературний
дайджест”. В 1916 році журнал проводить своє перше опитування громадян.
По-справжньому наукове дослідження громадської думки починається з 1930
року, коли був застосований частковий вибірковий метод а в 1936 році –
імовірнісний вибірковий метод. У 1935 році у США був заснований центр
Геллопа. У 1963 році у Сполучених Штатах Америки була створена служба
Луїса Харріса. В 1938 році Роупер стає власником власної дослідницької й
консультаційної фірми, що з 1955 року стала називатися Roper Research
Associates, Inc.

У Великобр. в 50-ті роки створюється перша в Європі Національна
соціологічна асоціація. Франція. У 1938 році Ж. Стетцель стає
засновником і директором Французького інституту досліджень громадської
думки. У 1947 році в Німеччині учениця Геллопа Елізабет Ноель-Нойман
створює Інститут демоскопії.

8.2. Методи в оперативних (зондажних) дослідженнях громадської думки.

Метод – основний спосіб збору, обробки й аналізу даних.

Оперативне соціологічне дослідження являє собою особливий клас
прикладних соціологічних досліджень, здійснюваних з метою одержання в
стислий термін (від місяця до декількох днів) достовірної інформації про
соціальні процеси або явища громадського життя, які становлять інтерес
для органів управління, суспільних і професійних організацій, політичних
лідерів або окремих громадян.

Оперативне (розвідувальне, пілотажне, зондажне) досл. – найбільш простий
вид, тому що вирішує обмежені по своєму змісту завдання. Використається
або як попередній етап глибоких і масштабних досліджень, або коли
предмет дослідження мало або взагалі не вивчений. Звичайно тут
використовуєтся найбільш доступний метод збору інформації (анкетне
опитування чи інтерв’ю) за спрощеною методикою й інструментарієм. Для
одержання оперативної інформації може також служити експрес-опитування.
Експрес-опитування націлене на виявлення відносини людей до якої-небудь
проблеми, факту (зондаж громадської думки) і на виявлення ступеня
ефективності тільки що проведених заходів.

У соціології для збору інформації використаються чотири основних методи:
опитування, спостереження, вивчення документів і соціальний експеримент.
В оперативному соціологічному дослідженні застосовуються, як правило,
перші три, тому що метод соціального експерименту вимагає тривалого
проведення й втрачає свої позитивні якості в умовах скорочення строків
робіт.

9.1. Діяльність інститутів опит. г.д. в США.

Одне з найдавніших опитувань громадської думки в Сполучених Штатах
Америки було проведене у 1824 році газетою Харрісбург Пенсільванієн.
Результати опитування, проведеного газетою не справдилися.

З 1935 опитування проводились у відповідності до наукових методів.

У 1935 році у США був заснований центр Геллопа. В 30-ті роки виникають
дочірні фірми інституту Геллопа. Першим був створений Британський
інститут Геллопа.

В середині 30-х років у США було проведено кілька неточних досліджень,
які стосувалися президентських виборів, що значно підірвали довіру
населення до опитувань.

В 1938 році Роупер стає власником власної дослідницької й
консультаційної фірми, що з 1955 року стала називатися Roper Research
Associates, Inc.

У 1940 році у Сполучених Штатах Америки -виникає перший академічний
центр розвитку технологій опитувань, засновником якого був Хадлен
Кантріл.

У 1948 році квотні опитування г.д. прогнозували, що губернатор штату
Нью-Йорк, Томас Девей переможе на виборах президента Гаррі Трумана.
Однак, Труман переміг на перевиборах. Після виборів 1948 року більшість
почали застосовувати імовірнісну вибірку.

У 1963 році у Сполучених Штатах Америки була створена служба Луїса
Харріса. На основі цих опитувань щомісяця видається підсумковий
оглядовий журнал, який висвітлює дослідження Харріса. Саме в цей час
була створена національна вибірка США. яка нараховувала 1500 – 2000
осіб. Харріс довів, що збільшення обсяг- вибірки до 4000 осіб збільшує
точність соціологічного дослідження лише на 1%.

Також в 60-ті роки у США при Канзаському університеті створюється
лабораторія соціологічних досліджень. Створюються спеціалізовані служби
дослідження г. думки при засобах масової інформації (Сі-Бі-Ес –
Нью-Йорк).

Починаючи з 1970-х років, у прогнозуванні результатів виборів найбільш
широко використовувались два спеціальні види опитувань – tracking polls
і ехіt polls.

У 1947 році була заснована американська асоціація досліджень громадської
думки.

Після 1948 року дослідницькі організації почали використовувати більш
якісні ‘методи. Після 1950 року більшість досліджень громадської думки
правильно передбачали результати президентських виборів.

Зараз дослідницькі центри різних напрямків існують у більшості великих
університетів США. Майже у кожному великому місті існують комерційні
фірми, які спроможні надати якісні послуги щодо вивчення громадської
думки.

9.2. Осн. методи вивч. стану і динаміки г.д.

1.Опитування – подає інформацію про внутрішні спонукання людей, їхні
схильності і думки.

1) Інтерв’ю – проведена за певним планом бесіда, передбачає прямий
контакт інтерв’юера з респондентом. Функції: а) одержання інформації про
події, факти й б) вплив на респондента з метою зміни структури його
мотивації, орієнтації.По способі організації виділяють: а) групове; б)
індивідуальне; в) по телефоні; г)поштове

2. Фокус – група – інтерв’юер виступає ініціатором і ведучим групової
дискусії по заданій темі.

Нові: Телеф., поштове, пресове опитування, exit-poll, зворот. зв’яз.,
онлайнове, комп. інтерв’ю.

Повторні: 1.Панельні повторні дослідження – проведені по єдиній програмі
на тій же самій вибірці обстежуваних і з використанням єдиної методики й
процедур аналізу даних. 2.Повторні кагортні дослідження – особливий
різновид повторних, що відрізняються тим, що вибірковий об’єкт – вікова
група, досліджувана протягом досить тривалого часу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter