Соціологія шлюбу і сім’ї (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 10526
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Соціологія шлюбу і сім’ї

План

Шлюб і сім’я як об’єкт соціологічного дослідження.

Соціологічні фактори кризи сучасної сім’ї та проблеми оптимізації
шлюбно-сімейних відносин.

Сім’я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною
клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру
будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов’язане з сім’єю
— своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні,
психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми.
Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, рівня
культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки,
політичні події тощо. Вивчення сім’ї, шлюбу має глибоке практичне
значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які
відбуваються у суспільстві.

Соціологія шлюбу і сім’ї — галузь соціології, яка досліджує формування,
розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин.

Можна виділити два основних напрями у цій галузі: а) дослідження історії
сім’ї; б) аналіз сучасної сім’ї.

Перший напрям зосереджує увагу на походженні сім’ї, її розвитку в різних
економічних, соціокультурних умовах. Другий вивчає взаємини у сім’ї,
взаємодію сім’ї і суспільства тощо.

Соціологія шлюбу і сім’ї як соціологічна теорія одержала значний
розвиток за кордоном.

Шлюб—історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством
форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов’язки
стосовно одне одного і дітей.

Британський соціолог Е. Гідденс визначає шлюб як соціально визнаний і
схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким
чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує
й санкціонує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні подружні
та батьківські права й обов’язки.

Сім’я є складнішим поняттям, ніж шлюб, адже поєднує в собі риси
соціального інституту і малої соціальної групи. Як соціальний інститут
сім’я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків
поведінки, що регламентують взаємини між чоловіком і дружиною, батьками
і дітьми тощо. Кожну конкретну сім’ю можна розглядати як засновану на
шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані
спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою
тощо.

Сім’я — об’єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості,
усиновленні, пов’язаних спільністю побуту, взаємними відповідальністю,
піклуванням і допомогою,

Отже, сім’ю можна розглядати, по-перше, як історично конкретну систему
взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми і, по-друге, як
малу соціальну групу, члени якої поєднані шлюбними, родинними
стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю та
соціальною необхідністю, обумовленою потребою суспільства у фізичному й
духовному відтворенні населення.

Сім’я як соціальний інститут виконує певні соціальні функції. Соціологія
вбачає функції сім’ї у виявленні активності, життєдіяльності сім’ї та її
членів. Іншими словами, йдеться про роль сім’ї у суспільстві. На
сучасному етапі виділяють такі основні функції сім’ї: репродуктивну,
виховну, економічну і побутову, первинного соціального контролю,
духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сексуальну.

Репродуктивна функція сім’ї полягає у забезпеченні біологічного
відтворення суспільства і задоволенні потреби людини в дітях. Виховна —
в соціалізації молодого покоління, підтриманні культурної безперервності
суспільства, задоволенні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх
вихованні, самореалізації в дітях. Економічна і побутова дають змогу
підтримувати фізичне здоров’я членів суспільства, економічно утримувати
неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати й отримувати
господарчо-побутові послуги.

Важливою функцією сім’ї є первинний соціальний контроль. Адже сім’я
здійснює первинну моральну регламентацію поведінки людини в різних
сферах життєдіяльності, а також відповідальності й зобов’язань у
стосунках між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, старшим і
середнім поколіннями, формує і підтримує моральні і правові санкції за
неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сім’ї.

Духовно-емоційна функція забезпечує розвиток особистісних якостей членів
сім’ї, сприяє їх духовному взаємозбагаченню, здійснює емоційну
стабілізацію індивідів і їх психологічну терапію, психологічний захист,
надає емоційну підтримку. Функція, пов’язана з організацією дозвілля,
забезпечує спільний відпочинок і одночасно виконує соціальний контроль у
цій сфері.

Важливою є сексуальна функція сім’ї, її суспільна роль полягає у
реалізації сексуального контролю щодо особи, індивідуальна — у
задоволенні сексуальних потреб людини.

Розглянуті функції сучасної сім’ї є узагальненими і не вичерпують
переліку функцій сім’ї. Існування їх зовсім не означає виконання кожною
конкретною сім’єю кожної функції. До того ж інститут сім’ї постійно
змінюється, що зумовлено розвитком суспільства і, отже, зміною
суспільних потреб. На систему конкретних цінностей, норм, санкцій та їх
взаємозв’язок із сімейною поведінкою на різних стадіях розвитку сім’ї
істотно впливають соціально-економічні, ідеологічні, історичні чинники.

Вивчення сім’ї як соціального інституту дає змогу суспільству краще
зрозуміти взаємозв’язок трансформації потреб суспільства із розвитком
шлюбно-сімейних відносин, виявити, що дезорганізує суспільство,
визначити типи сімейної поведінки, соціальний механізм формування і
зміни сімейних норм, цінностей у різних культурних, політичних,
економічних, ідеологічних умовах, а також співвідношення цих норм,
зразків поведінки з реальним виконанням ролей у шлюбно-сімейних
відносинах, відповісти на багато інших соціально важливих питань, які
потребують певного суспільного регулювання. Загалом парадигма
соціального інституту зорієнтована в основному на зовнішні зв’язки
сім’ї, а її внутрішні зв’язки досліджуються через призму понять, які
характеризують малу соціальну групу.

Соціологічні дослідження свідчать, що поліпшення умов життя — особлива
цінність. А поліпшення матеріальних умов життя підвищує можливості для
реалізації потреби в дітях, Однак діяльність щодо поліпшення добробуту
здійснюється, як правило, поза сім’єю і передбачає досягнення низки
цілей, які не мають прямого відношення до сім’ї і поступово стають
самостійною цінністю, наприклад, підвищення рівня освіти, кваліфікації
тощо. До того ж підвищення рівня добробуту сім’ї істотно змінює її стиль
життя і створює нові можливості для розвитку позасімейних орієнтацій.
Отже, поліпшення умов життя відкриває перед сім’єю нові перспективи і
стимулює активність, спрямовану на реалізацію потреб даної сім’ї. Якщо
серед них є потреба в дітях, то вона реалізується. За відсутності такої
потреби поліпшення матеріальних умов буде використано для задоволення
інших запитів. Ось чому економічна допомога сім’ї, не підкріплена
значним підвищенням цінності дітей у свідомості особистостей, які
утворили сім’ю, часто не дає очікуваного результату.

Таким чином, сучасний суспільний розвиток вимагає уважного вивчення
проблем шлюбу і сім’ї, сприяння їх зміцненню, вдосконаленню сімейної
політики. Важливу роль у цьому може відіграти соціологія шлюбу і сім’ї.

У 20-ті роки XX ст. американські соціологи дійшли висновку про зниження
ролі сім’ї у життєдіяльності суспільства, який ґрунтувався насамперед на
підставі зниження дітонародження і зростання злочинності. Здавалося, що
сім’я перестала належно виконувати свої функції, особливо репродуктивну
і виховну. У 60-ті роки за так званої «сексуальної революції», коли
значно збільшилась кількість розлучень, стали говорити навіть про агонію
сім’ї як соціального інституту. Все це давало підстави для висновків про
дезорганізацію сім’ї. Дещо пізніше аналогічні явища спостерігалися і в
нашому суспільстві. Щоб знайти причини цієї дезорганізації, з’ясувати,
наскільки сім’я, як соціальне утворення вичерпала свої можливості,
необхідно розглянути об’єктивні та суб’єктивні чинники, що зумовлюють
кризу сучасної сім’ї.

Фундаментальне значення сім’ї здавна полягало у її посередницькій
функції, яка з’єднувала окрему людину із соціальною структурою
суспільства. Так тривало аж до XX ст. Однак поступове відособлення,
диференціація і спеціалізація діяльності соціальних інститутів
започаткували процес ослаблення посередницької ролі сім’ї, звуження кола
її функцій. Це було зумовлено частковою співучастю у реалізації сімейних
функцій, перехопленням їх іншими соціальними інститутами, переміщенням
за межі сім’ї важливих видів діяльності, які традиційно їй належали.
Так, сім’я перестала бути виробничим осередком, члени сім’ї часто
харчуються за межами дому, все частіше вдаються до сфери послуг тощо,
значну відповідальність за виховання дітей взяла на себе школа.

Скорочення кількості дітей у сім’ї зумовлено не стільки матеріальними
труднощами, як конфліктом цінностей у суспільстві, конкуренцією
пріоритетів, де цінність сім’ї ТF дітей девальвується, а перевагу
отримують цілком інші інтереси, що роз’єднують сім’ю, руйнують сімейне
«Ми» і збільшують «вартість» позасімейного «Я». Ослаблення почуття
сімейного обов’язку в усіх членів сім’ї — у батьків перед дітьми
молодших перед старшими, у подружжя одне перед одним Усе це постає у
центрі сімейної дезорганізації і супроводжується ізоляцією кожного її
члена. Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючись
формами одиноко-комунального співіснування. Сім’я сприймається як
зосередження безлічі справ, які вимагають сил, часу, нервів. Все частіше
це призводить до її розпаду або формування неповної сім’ї з одним із
батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої
енергії індивідів. Неповна сім’я з 1—2 дітьми. але з постійною
відсутністю батька, матері, дітей вдома зв’язку з перебуванням батьків
на роботі, а дітей у дитячих закладах стають формами особистої свободи.
Наявність трьох і більше дітей у сім’ї спричиняють відчуження від самого
себе. Орієнтованість індивідуальних систем цінностей на позасімейні
сфери діяльності все частіше асоціюється з перешкодою до особистого
успіху. У радянському суспільстві названі процеси відбувалися взагалі у
дуже несприятливих для сім’ї умовах: авральні «соціалістична
індустріалізація», «колективізація» сільського господарства, ліквідація
приватної власності та різних дрібних господарств, урбанізація
породжували або посилювали кризові явища в сім’ї.

Важливим явищем, що веде до створення сім’ї і значною мірою визначає
характер її існування, є вибір шлюбного партнера. На цей процес
впливають такі чинники:

1. Просторова близькість (сусідство, далека рідня, належність до однієї
місцевої спільноти).

2. Уявлення про ідеального партнера.

3. Приклад власних батьків і намагання знайти партнера, який був би
схожий на батька чи матір.

4. Прагнення особистості до самоствердження й уявлення про партнера,
який дав би змогу його реалізувати (твереза оцінка життєвих можливостей
партнера.

5. Намагання пошуку партнера, подібного за психічними чи соціальними
рисами, або навпаки — із цілком відмінними.

Чи не найгостріші дискусії в суспільстві, особливо на побутовому рівні,
у художній літературі, кіно тощо, точаться навколо питання шлюбу за
коханням і шлюбу за розрахунком, або так званого раціонального шлюбу.

Кохання є надзвичайно складним об’єктом наукового аналізу. Словники
сучасних мов свідчать, що це — одне з найуживаніших слів. При цьому, як
відзначають зарубіжні дослідники Дж. Каннінгем і Дж. Антілл, все сказане
є правильним хоча б для кого-небудь. Однак можна стверджувати, що з
любовними переживаннями у людини пов’язані певні відчуття, належність
яких саме до кохання не викликає сумнівів у їх носіїв. Так,
проаналізувавши опис 240 респондентами своїх почуттів, вчені дійшли
висновку, що до переживань, пов’язаних з коханням, входять ейфорія,
депресивні відчуття, схильність до фантазій, порушення сну, загальне
збудження і труднощі із концентрацією уваги. З цього випливає висновок,
що людина не може весь час перебувати у будь-якому із зазначених станів,
раніше чи пізніше, у тій чи іншій формі вона з нього вийде, а, отже,
може засумніватися у правильності рішення про шлюб з обраною
кандидатурою, прийнятому під впливом прекрасного почуття. Іншими
словами, кохання не дає, _на жаль, достатньої гарантії стабільності
укладеного шлюбу.

Тепер чимало шлюбів укладаються також з економічних міркувань: двоє
багатих людей бажають об’єднати свою власність чи хтось один хоче
отримати доступ до грошей іншого. Господарську причину часто мають шлюби
літніх людей, адже разом вести господарство легше. Про певні матеріальні
підстави можна говорити і тоді, коли шлюб пов’язується із можливим
позитивним впливом шлюбного партнера на професійну, службову кар’єру.
Деякі сучасні шлюби мотивуються психологічним комфортом: задовольнити
свою потребу турбуватись про когось і у свою чергу відчувати турботу про
себе або позбавити себе самотності. Тому однозначної негативної або
позитивної відповіді щодо раціонального шлюбу бути не може, кожна людина
сама вирішує, як їй вчиняти?)

Міжособистісні стосунки чоловіка та дружини можуть зазнавати постійних
змін на різних етапах подружнього життя: у перші місяці спільного життя;
у період народження дітей, особливо першої дитини; на етапі їх виховання
у середньому віці шлюбу; у період старіння. Тому практично жодна сім’я
не обходиться без конфліктів.

Причини виникнення конфліктів можуть бути різними: на основі
незадоволеної потреби у визнанні значимості власного «Я», посягання на
почуття гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення;
незадоволення сексуальних потреб одного або обох партнерів; відсутність
позитивних емоцій; психологічне відчуження чоловіка і дружини;
пристрасть чоловіка, дружини чи обох до алкогольних напоїв, азартних
ігор чи інших захоплень, які породжують марнотратство; розбіжності
фінансового характеру, надмірні потреби одного із подружжя; у зв’язку з
домашнім благоустроєм, розподілом праці в сім’ї, веденням домашнього
господарства, доглядом за дітьми; різні інтереси, смаки щодо проведення
вільного часу тощо. Конфлікти ще не свідчать про неблагополучність
сім’ї. Часто вони сприяють порозумінню подружжя. Серйозні проблеми
виникають тоді, коли конфлікти набувають затяжного, хронічного характеру
і мають негативні наслідки для членів сім’ї. Тому нераціональною є
установка на уникнення конфліктів узагалі і шкідливою є їх недооцінка.
Стійкі й невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сім’ї,
яке може спричинити її дезорганізацію та розпад.

Соціологічні дослідження свідчать, що розлучення часто не вирішує
проблем, а навпаки, породжує нові. Індивідові доводиться реорганізувати
міжособистісні стосунки, встановлювати їх з новим партнером; переживати
почуття болю, провини за те, що сталося; переглядати особисті звички,
смаки, пов’язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями,
знайомими, які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати
проблеми (частіше жінки), пов’язані з необхідністю заробляти собі на
життя і самостійно себе забезпечувати; налагоджувати взаємини з дітьми
та ін.

Розлучення є одним із найсильніших потрясінь у житті дорослої людини.
Порівняння кількості психічно хворих серед розлучених, вдів, самотніх і
тих, хто перебуває у шлюбі, свідчить, що найбільше хворих серед
розлучених, найменше — серед одружених. Розлучені більш схильні до
автомобільних катастроф, алкоголізму, фізичних захворювань. Кількість
самовбивств серед розлучених також значно вища, ніж серед одружених.

Важко переживають розлучення батьків діти. Вони часто відчувають
провину, самоприниження, злість, образу, зазнають соціальної депривації,
тобто позбавлення або обмеження матеріальних, духовних ресурсів,
необхідних для розвитку особистості. Розлучення батьків значно збільшує
вірогідність розлучення і в їхніх дітей.

Отже, для оптимізації шлюбно-сімейних відносин суспільству необхідно
вирішувати низку соціальних питань. Але багато залежить і від індивіда.
Соціологи вважають, що стабільність шлюбу, сім’ї значною мірою залежить
від волі людини до досягнення щастя, успіху в шлюбі, вироблення
особистісної установки на терпимість до партнера, членів сім’ї. Важливу
роль відіграє організація взаємрдії у сім’ї, заснована на врахуванні
реальних можливостей членів сім’ї. Вагомим чинником зміцнення шлюбних
взаємин є спільна, значима для обох діяльність.

Література

1. Соціологія, посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ,
Видавничий центр “Академія”, 1999 р.

PAGE

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018