.

Соціально-педагогічна діяльність з сім’єю (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 7834
Скачать документ

Реферат на тему:

Соціально-педагогічна діяльність з сім’єю

ПЛАН

Соціальний статус сім’ї.

Форми соціально-педагогічної допомоги сім’ї.

Сім’я – це мала соціальна група людей, об’єднаних шлюбом або
споріднених по крові, члени якої виконують один по відношенню до одного
певні функції. Згідно Конституції України: “Шлюб ґрунтується на
добровільній згоді жінки і чоловіка, вони обоє повністю рівноправні в
сімейних стосунках.”

Сім’я має довгий історичний шлях розвитку. Перші сім’ї формувалися ще в
неоліті (15-20 тисяч років тому). Основна проблема, яка залишилась до
сьогодні ще з тих часів є проблема адаптації членів сім’ї у сім’ї та
адаптація самої сім’ї в суспільстві. Основною характеристикою адаптації
членів сім’ї у сім’ї є їх соціальний статус, а сім’ї у суспільстві –
соціальний статус сім’ї.

Для визначення соціального статусу необхідними є:

1. Структурна характеристика сім’ї до якої входить:

а) наявність шлюбних партнерів (повна, формально-повна, неповна сім’я);

б) стадія життєвого циклу сім’ї (молода, зріла, стара сім’я);

в) порядок вступу у шлюб (первинний, повторний);

г) кількість поколінь у сім’ї (проста, складна);

д) кількість дітей (бездітна, малодітна, багатодітна).

2. Функціональна характеристика, яка пов’язується з функціями членів
сім’ї.

3. Індивідуальні психолого-педагогічні особливості членів сім’ї.

Розрізняють 4 основні статуси сім’ї:

1. Соціально-економічний (рівень доходів, житлові умови, предметне
оточення, соціально-демографічні характеристики членів сім’ї).

2. Соціально-психологічний (подружні відносини, стосунки батьки-діти,
сім’я-оточення).

3. Соціально-культурний (освітній та культурний рівень членів сім’ї).

4. Ситуативно-рольовий статус (роль батьків, дітей, глави сім’ї).

Виходячи з вищесказаного, соціальну адаптацію сім’ї, з врахуванням її
соціального статусу, можна подати у вигляді наступної схеми.

Соціальний статус сім’ї буває:

а) низький – існують значні відхилення від норми у тій чи іншій сфері
адаптації.

У більшості випадків призводить до руйнування сім’ї.

б) середній – задовольняються базові потреби членів сім’ї.

в) високий – задовольняються усі потреби.

В залежності від соціального статусу, сім’ї поділяються на:

а) асоціальні;

б) сім’ї групи ризику;

в) соціальні.

Причини, що зумовлюють необхідність діяльності соціального педагога з
сім’єю:

1) кризи сім’ї.

2) конфлікти сім’ї.

3) сімейне виховання.

Найбільш поширеними кризами в сім’ї є кризи пов’язані з народженням та
вихованням дітей:

– сім’я яка очікує народження дитини;

– сім’я з новонародженим;

– сім’я з дитиною дошкільного віку;

– сім’я з дитиною шкільного віку;

– сім’я з дитиною старшого віку;

– сім’я з диною дорослого , що виходить в світ;

– сім’я “пусте гніздо”;

– стара сім’я.

Основними причинами конфліктів в сім’ї є відсутність взаєморозуміння між
батьками і дітьми:

– відсутність чітких етапів переходу від дитячої залежності до дорослої
незалежності;

– відмінність досвіду дітей і дорослих, особливо в період становлення
особистості;

– психологічні і соціальні відмінності між батьками і дітьми;

– перегрузки, як результат соціальних і культурних змін у сім’ї та
суспільстві. Найбільш поширений невірний спосіб вирішення усіх цих
причин конфліктів – втеча.

Розрізняють три типи деструктивного (невдалого), невірного сімейного
виховання:

– емоційновідторгнене виховання (байдужість);

– гіперсоціалізація (надмірна опіка батьків над дітьми у певному
напрямку – здоров’я, навчання, або в усіх напрямках навчання, без
врахування можливостей та побажань самої дитини);

– егоцентричний тип (концентрація уваги на дитині членів усієї родини,
виховання “кумира сім’ї”).

Ось що говорили про стосунки у сім’ях відомі особистості:

“Живучи тісно разом, люди дуже близько підходять один до одного, бачать
один одного надто детально, надто відкритими і непомітно зривають по
пелюстці усі квіти того вінка, що поезією і грацією оточують
особистість” (О.Герцен). “На відміну від статевого інстинкту, чи навіть
від пристрасті подружнє кохання, як морально-естетичне почуття, має
своїм предметом не просто істоту іншої статі, а людину в якій тою чи
іншою мірою розвинута особистість, що має не тільки фізичну але й
інтелектуальну і емоційну цінність.” (А.Харчев).

Виходячи з вищезазначеного, можна сформулювати такі основні правила
функціонування сім’ї:

1) ніколи не підвищувати голосу;

2) терпляче і з розумінням ставитись до недоліків одне одного;

3) враховувати вікові і статеві особливості у світосприйнятті та
інтимних стосунках. “…Найчесніші жінки звичайно найбільше і зберігають
владу над своїми чоловіками; завдяки розумній і тонкій стриманості, не
вдаючись ні до вередування , ні до відмов, вони уміють в найніжнішому
союзі тримати чоловіка на певній відстані і не дозволити ніколи
пересититись собою” (Ж.Ж. Руссо).

4) розумно розподілити обов’язки у сім’ї. “Досвідом доведено: дружина і
мати, яка обмежила свій кругозір лише домашніми справами, меншою мірою
здатна зрозуміти і розділити позасімейні турботи чоловіка та дітей”
(К.Маркс, Ф.Енгельс).

5) проявляти шанобливе ставлення до старших поколінь.

Об’єктами діяльності соціального педагога в сім’ї виступають: батьки,
дитина, сім’я в цілому, оточення сім’ї.

Ролі соціального педагога в сім’ї:

а) порадник: інформує сім’ю про можливості налагодження взаємодії між
об’єктами діяльності; розповідає про розвиток дитини та дає поради
стосовно її виховання та навчання;

б) консультант: консультує з питань сімейного законодавства,
міжособистісних стосунків, інформує про наявність методів виховання,
корисних даній сім’ї;

в) захисник: захищає права членів сім’ї у випадку, коли доводиться
зустрічатися як з деградацією окремої особи, так і усієї сім’ї.

У цілому діяльність соціального педагога з сім’єю поділяється на такі
види:

– освітня (інформування, допомога у навчанні та вихованні);

– психологічна (підтримка , корекція та реабілітація);

– посередницька (організація, координація, інформування).

У якості освітньої діяльності соціальний педагог усі свої дії спрямовує
на запобігання проблем, пов’язаних з навчанням і вихованням дітей та
формуванням педагогічної культури батьків. Типовими помилками батьків у
вихованні дітей є: недостатня уява про завдання і методи виховання;
відсутність єдиних вимог у вихованні; сліпа “любов до дитини; надмірна
строгість, вимогливість; передовіра навчання і виховання дітей органам
освіти; сварки або конфлікти у сім’ї; відсутність педагогічного такту;
застосування насильства стосовно дітей.

Освітня діяльність соціального педагога полягає також у навчанні батьків
з питань: педагогічної і соціально-психологічної готовності до виховання
майбутніх або вже існуючих дітей; ролі батьків у формуванні у дітей
адекватної поведінки по відношенню до різних категорій населення;
значення особистого прикладу і авторитету батьків у вихованні дітей;
атрибутів ролі матері і батька; відносини між дітьми; взаємовідносин
різних поколінь у сім’ї; врахування вікових та статевих особливостей у
вихованні; психологічних і педагогічних проблем виховання “важких
дітей”; сутність самовиховання і його організація; заохочення і
покарання у вихованні; найбільш поширені помилки у вихованні; виховання
дітей з відхиленнями у розвитку; організації режиму праці, навчання і
відпочинку; фізичного, морального, естетичного та статевого виховання
дітей у сім’ї; трудового виховання; підготовки дітей дошкільного віку до
занять у школі; основ спілкування у дитячому та підлітковому віці;
причин та наслідків дитячої девіантності.

Основними методами освітньої діяльності соціального педагога є:
формування умінь та навичок через вправи, рольові ігри, тренінги, лекції
та бесіди.

Виховна діяльність соціального педагога сприяє формуванню у батьків
готовності до виховання дітей, а також до організації нормального
співіснування або співжиття. Основний метод виховної діяльності
соціального педагога – створення виховуючих ситуацій.

Психологічна діяльність соціального педагога полягає у створенні
сприятливого мікроклімату в сім’ї та допомозі сім’ї в період кризи. При
цьому, залежно від ситуації, використовується комплекс педагогічних і
психологічних методів.

Посередницька діяльність передбачає використання найрізноманітніших
організаційних методів які сприяють існуванню та розвитку сім’ї.

На сьогоднішній день існують чотири основні форми державної соціальної
допомоги сім’ї, що має дітей:

1. Грошові виплати сім’ям на дітей у зв’язку з їх народженням,
утриманням та вихованням (допомоги і пенсії).

2. Трудові, податкові, житлові, кредитні, медичні пільги.

3. Безкоштовна видача малозабезпеченим сім’ям матеріальної допомоги у
вигляді: дитячого харчування, ліків, одягу та взуття, а також харчування
вагітним жінкам.

4. Соціальне обслуговування сімей (надання конкретної психологічної,
юридичної, педагогічної допомоги, соціальної допомоги, консультування).

Основними завданнями соціального захисту сім’ї на сьогоднішній день є:

1) реалізація встановлених законодавством соціальних прав і мінімальних
соціальних гарантій (перш за все в галузі соціального обслуговування та
матеріальної підтримки сімей);

2) адаптація системи соціального захисту сім’ї до змінних
соціально-економічних умов;

3) вдосконалення системи соціального захисту на основі впровадження
інноваційних технологій;

4) широке використання активних форм соціальної підтримки сім’ї
(адаптація та реабілітація, допомога в саморегуляції та в
самозабезпеченні, професійна орієнтація).

Основними формами соціально-педагогічної допомоги в сім’ї є:

1. Екстрені, спрямовані на виживання сім’ї (екстрена психологічна та
педагогічна допомога, негайне усунення дітей з сім’ї, якщо існує загроза
їхньому життю; негайне усунення інших членів сім’ї, якщо їм або вони є
джерелом небезпеки).

2. Соціальна робота з сім’єю, спрямована на підтримку стабільності
сім’ї.

3. Соціальна робота спрямована на розвиток сім’ї та її членів.

Основні види соціально-педагогічної допомоги сім’ї:

1) короткочасна (здійснюється в термін до чотирьох місяців).

2) довготривала (від чотирьох місяців і більше).

Короткочасна допомога може надаватися будь-яким соціальним педагогом.

Короткочасна соціально-педагогічна допомога буває двох типів:

а) проблемно-орієнтована (наприклад, стосується статевого виховання
підлітків);

б) кризово-орієнтована.

Довготривала допомога проводиться соціальним педагогом сім’ї або, за
яким закріплена дана сім’я і здійснюється через консультації, тренінги,
патронаж.

“Жити в сім’ї все життя – це велика, ні з чим не зрівняна праця, духовна
праця, напруження . Для цього потрібна велика духовна культура, моральна
підготовка, школа мудрості” (В.О.Сухомлинський).

Виходячи із вищезазначеного, розглянемо корисні поради для організації
сімейних стосунків:

1) кожен член сім’ї повинен мати свій життєвий простір;

2) пам’ятати про необхідність поважати іншого;

3) впливати на оточення і самому попадати під його вплив (доцільно не
ухилятися від цього впливу, а навчитися керувати ним);

4) виконувати кілька ролей у сім’ї.

Відомий американський психолог, Вірджинія Сатір у книзі“Как строить себя
и свою семью” розглядає “Шість смертних гріхів”, які можуть звести
радість спільного життя нанівець:

1) Коли ви забагато чекаєте від супутника чи супутниці, роблячи його чи
її відповідальним за власне щастя;

2) Неправильно ставитесь до сексуальності подружжя;

3) Заздрите успіхам супутника чи супутниці;

4) Несерйозно ставитесь до його чи її турбот, проблем;

5) Забудькуватістю або зневажливим ставленням даєте зрозуміти йому чи їй
– ти не багато для мене значиш;

6) Даєте зрозуміти йому чи їй : “Ти мене більше не приваблюєш”.

Література:

Азаров Ю.П. Семейная педагогика. – М., 1989.

Актуальные проблемы социального воспитания. Науч.-метод.бюллетень
(Спец.выпуск к международному семинару) №6. –М.: Запорожье: Госкомитет
СССР, 1990.

Алмазов Б.Н. Профилактика конфликтов в работе с педагог. запущеными
учащимися. – М., 1988.

Антология социальной работы. – Т.1. – М., 1994.

Галагузова М.А. и др. Социальная педагогика: Курс лекций. –М., 2000.
–С.212-227.

Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М., 1991.

Гурски С. Внимание, родители: наркомания. – М., 1989.

Дети с отклонениями в развитии. Под ред. М.С.Певзпер. – М., 1966.

Социальная педагогика под ред. Галагузовой М.А. – М. – 2000.

Социальные отклонения. –М., 1984.

Турчапинова Ю.И. Педагогическая техника и мастерство учителя. – М.,
1987.

Ушинский К.Д. О значении отечественного языка в первоначальном обучении.
//Педагогические сочинения. В 6-ти т. Т.4. –М.: Педагогика, 1989.
–С.39-40.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019