РЕФЕРАТ
на тему:
Соціальні групи і класи
План
1. Загальна характеристика соціальних груп.
2. Характеристика великих соціальних груп.
3. Малі соціальні групи.
4. Динамічні процеси в малих соціальних групах.
Список використаної літератури.
1. Загальна характеристика соціальних груп
Опорним при дослідженні соціальної структури є поняття соціальної групи.
Одним з перших визначив його Т.Гоббс. У своїй основній праці «Левіафан»
він писав, що соціальна група – це сукупність певного числа людей,
об’єднаних спільним інтересом чи спільною справою. В соціумі Гоббс
виділив такі соціальні групи, як упорядковані та неупорядковані,
політичні й приватні тощо.
Згодом поняття соціальної групи набуло дещо іншої інтерпретації.
Наприклад, Л. Гумплович однозначно пов’язував його з біологічними
(расовими) ознаками людей. Ч.Кулі наголошував на важливості так званих
первинних груп – сім’я, сусіди, товариські об’єднання.
К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали історичний характер соціальної
структури суспільства та вирішальну роль у ній таких соціальних
об’єднань, як класи.
У сучасній соціальній філософії поняття «соціальна група» є опорним.
Слід розрізняти малі, середні й великі соціальні групи.
Малі соціальні групи – це групи, що об’єднують до декількох десятків
чоловік: сім’я, первинні виробничі об’єднання (бригади), сусідські
спільності, компанії, шкільні класи тощо. Специфічною ознакою цих груп є
безпосередній контакт їх членів. Люди живуть у групі, так би мовити, під
взаємним контролем, у безпосередньому спілкуванні. Існують формальні й
неформальні малі групи. Перші складаються відповідно до наперед
сформованих (як правило, офіційно зафіксованих) цілей, тверджень,
інструкцій чи статутів. Другі формуються на основі особистих симпатій та
антипатій, любові, товариського потягу тощо. Малі групи – предмет
безпосереднього вивчення соціальної психології.
Середні соціальні групи – цим терміном позначають жителів одного села чи
міста, працівників одного заводу чи фабрики, викладачів та студентів
одного навчального закладу. Ці групи також мають різні основи
формування. Наприклад, склад односельців усталюється, як правило,
стихійно. Виробничі об’єднання створюються для досягнення певної мети,
вирішення конкретних соціальних завдань.
Великі соціальні групи – класи, етнічні спільності (нація, народність,
плем’я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об’єднання
(чоловіки, жінки) – це численні об’єднання людей (до декількох десятків
і сот мільйонів). Безпосереднього контакту між ними, звичайно, немає.
Об’єднує їх інше – фундаментальний інтерес, що формується на основі
усвідомлення людьми об’єктивних обставин свого буття. Щоправда, певні
представники цих груп можуть і не усвідомлювати своїх корінних
інтересів. Вони входять до цих груп спонтанно. З розвитком
самосвідомості спонтанність поступається місцем організованим
(економічним, політичним, соціальним) об’єднанням.
Спілкування і взаємодія людей відбувається в різноманітних формуваннях і
об’єднаннях, які в соціальній психології визначаються як групи. Група –
це відносно стала спільність людей, становище якої в суспільстві
зумовлене рівнем життєдіяльності її членів.
У вітчизняній та зарубіжній соціальній психології проблема групи
розроблена на досить глибокому науково-методичному рівні. Дослідження
Б. Паригіна, Я. Коменського, А. Петровського, Л. Уманської
зосереджуються на соціально-психологічних факторах формування та
розвитку груп, визначенні специфіки впливу на особистість конкретної
соціальної групи, а також питань групових взаємин.
Продуктивними з точки зору методологічного підходу слід вважати
соціометричний метод Д. Морень, який дозволяє визначити структуру
міжособистісних взаємин членів групи; школи “групової динаміки”
К. Левіна, де досліджуються групові процеси і його “теорія поля”, яка
покладена в основу вивчення малих груп, соціологічний напрям Е. Мейо,
відомий під назвою “хотториських експериментів” та ін.
Ці та інші теоретичні підходи до вивчення соціальної психології груп є
свідченням загостреної уваги дослідників даної проблеми і саме тому вони
потребують детального аналізу та наукового обґрунтування.
В соціальній психології насамперед вивчаються деякі елементарні
параметри груп: композиція групи (або склад групи); структура групи,
групові процеси, групові норми та цінності, групові санкції. Кожний з
цих параметрів може мати зовсім різне значення в залежності від того
загального підходу до групи, який реалізується в дослідженні. Так,
наприклад, склад групи може бути в свою чергу описаний по зовсім різним
показникам, в залежності від того, чи має значення в кожному конкретному
випадку, наприклад. вікові, професійні чи соціальні характеристики
членів групи. Очевидно, не може бути даний один рецепт опису складу
групи, особливо в зв’язку з багатоманітністю реальних груп. В кожному
конкретному випадку починати треба з того, яка реальна група вибирається
в якості об’єкта дослідження: шкільний клас, спортивна команда чи
виробнича бригада. Іншими словами, ми одразу “задаємо” деякий набір
параметрів для характеристики складу групи в залежності від типу
діяльності, з якою зв’язана дана група.
Відносно структури групи можна сказати те ж саме. Існує кілька достатньо
формальних ознак структури групи: структура комунікацій, структура
“влади” і т.д. Але якщо послідовно дивитись на групу як на суб’єкт
діяльності, то і до її структури треба підійти відповідно. В даному
випадку саме основне – це аналіз структури групової діяльності, що
включає в себе аналіз функцій кожного члена групи в цій спільній
діяльності. З другого боку, досить значимою характеристикою є емоційна
структура групи, структура міжособистісних стосунків, а також її зв’язок
з функціональною структурою групової діяльності. В соціальній психології
співвідношення цих двох структур трактується як співвідношення
“неформальних” і “формальних” відношень.
Групові процеси пов’язані з організацією діяльності групи, динамікою ї
розвитку.
Групові норми та цінності – це певні правила, вироблені групою для
забезпечення спільної діяльності її членів.
Групові санкції – це сукупність механізмів та засобів, за допомогою яких
група впливає на своїх членів з метою дотримання ними існуючих норм та
цінностей.
Крім вищезгаданих факторів, слід мати на увазі також ряд інших, не менш
важливих структурних компонентів, які характеризують групу як спільність
людей. Це – складні параметри груп. Сюди належить: психологічний клімат,
групова сумісність, групова нормалізація, групова поляризація, групова
ізоляція.
Соціально – психологічний клімат визначає сукупність внутрішніх умов,
які створюють в процесі розвитку і життєдіяльності групи моральну
атмосферу, де виявляється властиве для членів групи ставлення до
загальної справи і один до одного. Позитивний (здоровий, комфортний)
соціально-психологічний клімат сприяє формуванню почуття задоволеності
членів групи від участі у спільній діяльності; почуття незадоволеності
супроводжується, як правило, зростанням у більшості членів групи потягу
до референтних, тобто привабливих. формувань, що може вести до
дезінтеграції групи, тобто до роз’єднання групи.
Групова сумісність виявляється в здатності членів групи узгоджувати свої
дії та взаємовідносини, розподіляти відповідальність за успіхи та
прорахунки групової діяльності, сприяти один одному в процесі взаємодії
та спілкування.
Групова нормалізація включає прийняття в даній групі стандарти
поведінки, які регламентують відносини людей і виконують ряд функцій:
регулятивну, оціночну, стабілізуючу та ін.
Групова поляризація виникає як результат групової дискусії, в ході якої
різні точки зору, думки, погляди учасників формуються у дві полярно
протилежні позиції, що включають будь-які компроміси, ведуть до
конфлікту.
Групова ізоляція відображає тривале відокремлення групи в умовах певного
простору і часу, характеризується обмеженням кола ділового та
позапрофесійного спілкування.
Таким чином, аналіз вищеназваних параметрів груп створює можливість їх
подальшого вивчення, в тому числі і класифікації. В соціальній
психології визначальним є розподіл груп на умовні і реальні.
Реальні групи бувають природні і лабораторні. Вони розподіляються на
великі і малі, організовані і неорганізовані.
Запропонована схема відображає специфічний підхід до даної проблеми:
загальні закономірності спілкування та взаємодії людей розглядаються в
контексті тих умовних та реальних груп, де вони набувають особливого
змісту і є найбільш поширеними в соціальній практиці.
2. Характеристика великих соціальних груп
Дослідження характеристик великих соціальних груп з точки зору
соціальної психології наштовхується на цілий ряд труднощів. Велика
кількість методик вивчення різних процесів в малих групах часто
порівнюють з відсутністю подібних методик для дослідження, наприклад,
психологічного обличчя класів, націй і других груп такого виду. Звідси
деколи народжується твердження, що область психології великих груп
взагалі не піддається науковому аналізу. Відсутність традиції в такому
дослідженні ще більше украплює подібні погляди.
Перед тим, як розпочати розгляд психологічних особливостей деяких
конкретних великих соціальних груп необхідно виділити як мінімум ті
принципові методологічні питання, без вирішення котрих такий розгляд не
може бути успішним.
Насамперед це питання про те, які ж групи слід розглядати в значенні
“великих”. Далі, яка структура психології великих груп, її основні
елементи, характер їх взаємозв’язку. Це і питання про те, яке
співвідношення психіки окремих індивідів, які входять в групу. з
елементами цієї групової психології.
Нарешті, якими методами кожна користуватися при вивченні всіх цих явищ.
Одразу можна сказати, що відповіді на ці питання приходиться відшукувати
не скільки в психології, скільки в соціології. Це не означає, що в
психологічній літературі такі проблеми не висвітлюються, але означає те,
що на них робиться недостатній наголос.
Так що ж таке “велика соціальна група”? Великі соціальні групи, як
правило не мають чітко вираженого кількісного визначення, а
характеризуються певними специфічними ознаками, насамперед за принципами
їх виникнення, формування і розвитку. Загальноприйнятим вважається
розподіл великих у кількісному відношенні груп людей на два види:
а) стихійно утворені спільноти, які характеризуються короткочасним
терміном існування (натовп, публіка, аудиторія);
б) соціальні групи, як займають певне місце в системі суспільних
відносин і характеризуються чітко визначеними параметрами (етнічні
групи, професійні групи, статево-вікові і т.ін.)
перший вид великих груп в силу своєї невизначеності і стихійності
формування не має детального теоретичного обгрунтування. Однак увага до
існування таких спільностей з боку соціальної психології повинна
поглиблюватись. Насамперед це пов’язане з потенціальними можливостями
впливу таких груп на формування громадської думки і групової свідомості,
що може призвести до загострення соціальної напруженості (мітингова
стихія, масова ейфорія під час рок-концертів, панічний стан в
екстремальних ситуаціях та ін.)
Для всіх виділених таким чином великих соціальних груп характерні деякі
спільні признаки, значимі з точки зору соціально-психологічного аналізу
і які відрізняють ці групи від малих груп.
Особливий інтерес сучасної соціально-психологічної науки становить
другий вид великих груп, де існують специфічні регулятори соціальної
поведінки – звичаї, традиції. Тут предметом аналізу можуть бути особливі
форми спілкування, тип контактів і взаємовідносин, інтереси та потреби.
В той же час кожен тип цих груп має своєрідні відмінності, наприклад,
етнічна група відрізняється від професійної групи і т.ін. Тому загальні
характеристики великих соціальних груп повинні бути наповнені
специфічним, тільки їм притаманним змістом. В зв’язку з цим для вивчення
великих соціальних груп застосовують особливі методи досліджень:
етнографію та етнопсихологію, порівняльні дослідження, соціологію,
статистичний аналіз, психолінгвістику та ін.
Тривалий час у вітчизняній соціальній психології домінував класовий
підхід, де визначальними позиціями були класові потреби і інтереси,
традиції класів та ін. Не відкидаючи повністю теоретичні розробки цього
періоду, все ж слід констатувати, що класовий підхід до оцінки
соціальних явищ не витримав перевірки часом та історією і тому не може
претендувати на безперечну істинність та доказовість. Більш важливою, на
думку дослідників, сьогодні є проблема психологічних особливостей
етнічних груп.
Останнім часом у широкому науковому обігу з’явилися поняття
“національний характер”, “національна самосвідомість”, “менталітет
нації”. Всі вони, по суті, еквівалентні такому поняттю як “психічний
склад нації”. В рамках саме цього наукового підходу пропонується
проаналізувати проблему психології великих етнічних груп. тут
розрізняють два напрями:
а) найбільш стійкі ознаки – психічний склад (національний, або етнічний
характер, темперамент, а також традиції та звичаї);
б) емоційну сферу (національні, або етнічні почуття).
hV?
hV?
Література 1. Соціологія. Підручник / Під ред. Андрущенко. – Харків, 1998. 2. Соціологія. Підручник для вищих навчальних закладів. Г.В. Осипов, А.В. Кабища, М.Р. Тульчинский і ін. - М.: Наука, 1995. 3. М.С. Комарова. Соціальна стратифікація і соціальна структура. Социол. исслед. 1992, №7. PAGE PAGE 17
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
