Реферат на тему:
“Розвиток соціології 19 ст.”
Виконала:
ст. групи Ф-22
Павлюк М.М.
Перевірила:
Корчинська О.О.
Коломия – 2002
Головні напрямки соціології ХІХ ст.
Якщо зробити підсумок розвитку соціології на її початку, треба відмітити
найбільш популярні течії, що, як ми пересвідчились, були просякнуті
натуралізмом, механіцизмом і взагалі тяжіли до природничих дисциплін.
Але порівняно з умоглядною філософією, де був крок уперед, спроба оперти
соціологію на дійсно науковий ґрунт.
Географічна школа. Спиралася на ідеї Ш.Монтеск’є, який пояснював
політичні, соціальні явища географічними умовами: кліматом, характером
місцевості, родючістю ґрунту; розташуванням країни та її розміром.
Наприклад, Монтеск’є стверджував, що демократія може існувати лише в
невеликих країнах, а великі за розміром держави приречені бути
недемократичними імперіями.
Расово-антропологічний напрямок. Базувався на дійсному факті поділу
людей за расовими та етнічними ознаками. Основоположник – француз
Ж.Гобіло, автор чотирьохтомної праці “Нариси нерівності людських рас”.
Він вважав білу расу провідною, якій належить монополія на розум і яка
здатна організувати цивілізоване життя. Адепти цього напрямку
висловлювали побоювання, що змішування рас призведе до занепаду Європи.
О.Аммон та Ж.Ляпуж намагалися виділити найбільш досконалу і розумну
частину населення, використовуючи “головний показник” – співвідношення
попереднього і повздовжнього розмірів проекції голови в горизонтальну
площину. Ці і деякі інші ідеї в ХХ ст. використовували німецькі
націонал-соціалісти. Сьогодні суттєвого впливу в науці цей напрямок не
має.
Соціал-дарвінізм. Основоположником вважається Г.Спенсер,
використовуються ідеї Ч.Дарвіна та Т.Мальтуса. соціальний розвиток
ототожнюється з біологічною еволюцією; декларується принцип природного
відбору, а соціальний прогрес розглядається як довічна боротьба за
існування, що дає шанс найсильнішому продовжити свій рід.
Організаційна школа. Охоплює прибічників погляду на суспільство як живий
організм, проводять паралелі поміж органами тіла і соціальними
інституціями. Цей підхід, у витоків якого був ще О.Конт в ХХ ст.
трансформувався в функціоналізм.
Психологічний напрямок. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. низка вчених
в США і Європі намагалась пояснювати соціальні явища психологічними
чинниками. До уваги приймалися інстинкти, прагнення, імпульси, що
належать до підсвідомості людини і передаються генетичним шляхом;
досліджувався феномен групової свідомості, ефект наслідування як
ключовий соціальний механізм взаємодії людей і утворення суспільства.
Для цього напрямку було властиве перебільшення ролі ірраціональних
факторів їх впливу на історію, колективну поведінку людей.
З сучасних позицій досить чітко видно недоліки вказаних напрямків. Це –
редкціонізм, пояснення складних процесів одним довільно вихопленим
фактором і ігнорування багатьох інших; це – натуралізм, спрощення до
рівня фізичного або біологічного.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
