.

Проблеми молоді очима політиків і гром. діячів (реферат-акція!)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2342
Скачать документ

Реферат на тему:

Проблеми молоді в Україні очима політиків та громадських діячів

Не так давно пройшли парламентські слухання з питань молодіжної
політики у Верховній Раді. Пройшли досить спокійно. Не вирували
пристрасті, зацікавленість парламентаріїв до них була, відверто скажемо,
мінімальною. Були, звісно, критичні висловлювання на адресу державної
молодіжної політики, однак з виступів переважної більшості промовців
напрошувався загалом позитивний, принаймні не дуже критичний висновок.
Одне слово, проблеми є, але вони вирішуються, хоч і повільно, зате в
правильному напрямі. Тим часом гострота соціальних проблем української
молоді аж ніяк не поступається загальній гостроті соціально-економічної
кризи в країні. Чи справді молодіжна політика не потребує сьогодні
кардинальних змін?

Редакція тижневика “Україна і світ сьогодні” вирішила надати слово добре
знаним у молодіжному середовищі людям. У роботі цього своєрідного
“круглого столу” взяли участь Олексій КЛЯШТОРНИЙ – голова Молодіжного
парламенту України, Юрій ПАВЛЕНКО – голова Молодіжної партії України,
Владислав СТЕМКОВСЬКИЙ – віце-прем’єр Молодіжного уряду України,
заступник голови Союзу аграрної молоді України, Олександр КРИВОШЕЄНКО –
директор Центру політичного маркетингу, Павло ШЕВЧЕНКО – головний
редактор тижневика “Україна і світ сьогодні”.

Павло Шевченко: Почнемо з найпростішого, можливо, і водночас
найголовнішого. Парламентські слухання покликані насамперед дати чітку
оцінку ситуації. На вашу думку, наскільки те, що говорилося в залі
Верховної Ради, відповідає реальному стану речей у сфері молодіжної
політики?

Олексій Кляшторний: Хто був учасником парламентських слухань, точніше,
хто виступав з парламентської трибуни? На 80 відсотків, принаймні не
менше двох третин, це безпосередні підлеглі Івана Федоренка – голови
Державного комітету з питань молодіжної політики, туризму і спорту. Це
керівники управлінь у справах молоді, спорту, туризму
облдержадміністрацій, місцевих служб у справах неповнолітніх тощо. Тому
вони могли висловлюватися і голосувати навіть за те, що сонце сходить на
півночі, якби їм так було сказано. На слуханнях не було виступів усіх,
хто хотів. Лише кільком людям, наприклад, Олегу Петрову, не змогли
відмовити. Був дуже жорсткий добір, хто виступатиме. За два дні до
слухань перший віце-спікер Віктор Медведчук, який вів ці слухання,
особисто затвердив список, хто виступатиме. Не було такого, щоб вже під
час слухань хтось зголосився виступити. Критичне слово було, але воно
було дозованим настільки, щоб загальний висновок, загальне враження було
позитивним.

Молодіжний парламент України не може бути задоволений із підсумків
парламентських слухань. Не можемо ми також бути задоволені з діяльності
Держкомітету і Українського національного комітету молодіжних
організацій (УНКМО). Бюджетні кошти на підтримку молоді витрачаються, а
результату не видно. Не вдаватимусь у кримінальні речі, хай цим
займаються відповідні органи, але бюджетні кошти виділялися регулярно в
1997-2000 роках, а що конкретно зроблено, то цього ніхто не може
сказати, навіть пан Рябіка, котрий чотири роки ці гроші витрачав.
Відбулися різноманітні конгреси, форуми, дуже багато грошей витрачено на
всілякі концерти для молоді. А де ж реалізація конкретних соціальних
програм для молоді? Витрачати бюджетні кошти на концерти – це ж
чистісінької води відмивання грошей. Повторюю: гроші прогуляні, пропиті,
а в результаті нічого позитивного нема. Майже всі проекти – це концерти,
форуми, конгреси тощо. Це чистий популізм. 7 мільйонів гривень витрачено
торік, у цьому році виділено вже 12 мільйонів. Тож головна сьогодні
проблема – не у відсутності державних коштів на підтримку молодіжних
соціальних програм, а в тому, як вони витрачаються тими людьми, котрі
взялися провадиди в життя державну молодіжну політику.

Юрій Павленко: Парламентські слухання, по суті, підтвердили цілу низку
молодіжних проблем у країні. Насамперед, це одержавлення молодіжної
політики, друге – її монополізація, коли всі організації зведені в одну
напівдержавну структуру, через яку потім витрачаються кошти. Окремі
політики намагаються поставити під контроль всю молодіжну політику в
державі, і більше того, весь молодіжний рух. Бюджетні кошти
розподілялися, по суті, на організації, котрі діяли, образно кажучи, на
трьох Печерських пагорбах. Більшість регіональних організацій не те що
не отримують бюджетних коштів, а взагалі не мають навіть інформаційної
підтримки для своєї нормальної діяльності. Це проблема, яку Держкомітет
не вирішує. Потім, є ще проблема кадрова. Керівниками молодіжної
політики, зокрема департаменту з молодіжної політики Держкомітету, стали
люди, які вже показали своєю попередньою діяльністю, що вони не здатні
цього ефективно робити. Це підтверджено і підсумками перевірок, зокрема
контрольно-ревізійного управління, Рахункової палати Верховної Ради, але
внаслідок певного покровительства ці люди продовжують керувати
молодіжною політикою. Головуючий на парламентських слуханнях Медведчук,
оскільки не приймалася якась постанова після цих слухань, заявив, що
профільний комітет Верховної Ради, Держкомітет як урядова стурктура,
УНКМО та Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові
України підготують пропозиції. Таким чином було окреслено тих, хто є
представником молодіжного руху. Я вже не кажу про молодіжні партії, які
теж є суб’єктом молодіжної політики, але були виключені і всі інші
громадські молодіжні організації. Це пряме порушення головних засад
громадянського сусупільства, про яке так люблять говорити нинішні
провідники нашої державної молодіжної політики. Молодіжна партія України
разом з партією “Молода Україна” підписали звернення до демократичних
політичних сил із закликом розпочати національну кампанію проти корупції
в державній молодіжній політиці, яку ми будемо вести до повного усунення
морально скомпроментованих осіб від її важелів. Потрібно зробити
молодіжну політику прозорою, відкритою, доступною і зрозумілою кожній
молодій людині.

Щодо концертів для молоді, організованих на бюджетні кошти, то додам до
слів Олексія таке. Шоу-бізнес не повинен розвиватися за рахунок бюджету,
гроші звідти мають спрямовуватися на профілактику наркоманії,
алкоголізму серед молоді, на її працевлаштування, кредитування
будівництва житла для молодих сімей тощо. Навпаки, шоу-бізнес – це та
комерційна сфера, з якої можна брати на це гроші. У всьому світі саме
так і робиться. А у нас все перевернуто з ніг на голову.

Після низки заяв і публікацій у пресі про корумпованість провідників
нинішньої молодіжної політики, вони намагаються звести все до конфлікту
окремих людей, що, мовляв, йде боротьба за бюджетні кошти, щоб
максимально знизити суперечку, звести її до примітивної сварки за
грошові знаки. До речі, ми, як політична партія, взагалі не можемо
отримувати кошти з держбюджету, і ми на них не претендуємо. Ми хочемо,
повторюю, щоб все, що відбувається в молодіжній політиці, було прозорим,
доступним, зрозумілим, відкритим.

Владислав Стемковський: Я ще представляю й Союз аграрної молоді – є
заступником голови цієї організації. Зрозуміло, саме зараз, коли на селі
йде реформа, виникає особливо багато проблем у сільської молоді. Ми не
збираємося штучно розділяти молодь України на сільську і міську, але
об’єктивно проблем у сільської молоді більше. Хоча б згадати про
традиційно нерівні умови в здобутті освіти, працевлаштуванні тощо.
Очевидно, що до сільської молоді треба ставитися з особливою увагою. Я
був записаний до виступу на парламентських слуханнях, але пан Медведчук
слова мені не надав. На слуханнях у жодному виступі не прозвучало навіть
натяку на особливі проблеми сільської молоді. Як на мене, це теж
показник “ефективності” нинішньої молодіжної політики. Союз аграрної
молоді взяв найактивнішу участь у написанні програми “Сільська молодь”.
Указом Президента від 6 жовтня 1999 року створення такої програми було
передбачено. Трьом відомствам – міністерствам освіти, аграрної політики
та Держкомітету було доручено розробити цю програму на період 2000-2010
роки. 1 лютого цього року програма була затверджена. Можна сказати, що
перші кроки були нормальні. Що відбувається далі? Програма просто не
виконується. Плану реалізації програми на сьогоднішній день не існує,
ніхто його не розробляв. Якщо нема плану реалізації, то про що можна
говорити? Фактично це була паперова справа. Ніхто програму й не
збирається виконувати. Держкомітет спустив цю справу на обласний рівень,
а там зовсім немає коштів. На засіданні Національної ради з питань
молодіжної політики (яку очолює пан Медведчук) обговорювали, як
виконується указ Президента. Пункт про сільську молодь був просто
проігнорований. Ми не входимо до Національної ради. Стукатися в двері,
сидіти в приймальнях нам набридло. Зараз ми намагаємося щось робити в
обхід Держкомітету. Дещо вдається, але, даруйте, навіщо тоді
Держкомітет? Фактично не існує сьогодні державної підтримки сільської
молоді. Покладали певні надії на парламентські слухання, однак…

Олександр Кривошеєнко: Ситуація в молодіжній політиці, про яку ми
сьогодні говоримо, є наслідком певних загальних тенденцій нашого
політичного життя. Молодіжний чинник у політиці набуває дедалі більшого
значення, тобто зростає роль молоді у формуванні влади через зростання
виборчої активності молодих людей. Крім того, в суспільстві популярною є
так звана молодіжна ідея, тобто прихід до влади нового покоління. Це
приваблива ідея, вона може стати основою вдалого виборчого проекту.
Посилена увага політики і політиків до молоді спричинює активні зміни в
середовищі молодіжного руху, змінюється ставлення до молоді, до
молодіжних організацій з боку інших суб’єктів політичного процесу. Тому
й виникають спроби монополізації молодіжного руху в цілому з боку
“дорослих” політичних сил. Йде активна політизація молодіжного руху.
Створюється декілька помітних своєрідних блоків у молодіжному русі, які
є могутнішими за окремі молодіжні організації. Парламентські слухання
наочно показали цю ситуацію. Можна прогнозувати, що молодіжні політичні
об’єднання не будуть самостійними суб’єктами наступних виборчих
перегонів, однак окремі виборчі блоки охоче надаватимуть місце у
виборчих списках кільком молодим людям, аби зібрати побільше голосів
молодих виборців. Також можна легко прогнозувати поглиблення політизації
молодіжного руху. Сьогодні керівники молодіжних організацій не лише
усвідомлюють зацікавленість ними “дорослих” політиків, але й намагаються
активно скористатится з цього. Вони вже зрозуміли, що деякі соціальні
проблеми молоді можна ефективно вирішити лише на політичному рівні.
Дедалі менше буде молодіжних організацій, які залишатимуться осторонь
політичних процесів. Вони приставатимуть до того чи іншого політичного
табору.

Павло Шевченко: Виходить, молодіжним організаціям потрібно, образно
кажучи, спочатку стати жертвою політичних сил, щоб досягти своїх власне
молодіжних цілей. Ви вважаєте, що сьогодні увага політичних сил до
молодіжного руху обумовлюється виключно ставленням до нього, як до
суб’єкту виборчого процесу?

Юрій Павленко: На жаль, так. Наприкінці 80-х – початку 90-х років був
сплеск молодіжного руху в Україні, потім він затих, ледве борсався. В
останні два-три роки знову йде активізація молодіжного руху, але вже в
тих формах, про які ми говорили. Молодь стала практичнішою, виросло вже
ціле покоління, яке готове робити реальні справи як для себе особисто,
так і для держави. Державі, яку вони вже визначають як свою – на відміну
від багатьох представників старшого покоління політиків, для котрих,
чесно скажемо, незалежна Україна не є своєю державою, вони цього не
усвідомлююють, і, за великоми рахунком, не хочуть усвідомлювати. Відомий
усім Олесь Доній часто повторює, що сьогодні в Україні молодь штучно
викинута з системи державного управління. Адже прийняли рішення, що
народним депутатом можна стати лише з 25 років, Президентом – з 35
років. А молодь готова до активної життєвої діяльності, тим більше коли
в Україні такі величезні проблеми з державними кадрами. Її, молодь, не
пускають у велику політику, тому молоді люди йдуть у бізнес, у тому
числі – в тіньовий бізнес.

Павло Шевченко: Чи не складається, бува, враження, що ви представляєте
такі слабенькі організації, котрі ходять просять допомоги? Самі що ви
можете зробити? Які потенції самого молодіжного руху в Україні?

Олексій Кляшторний: А чому держава повинна кидати молодь напризволяще?
Адже це світова норма, коли держава забезпечує пільгові умови для
молодої людини, якій потрібно вчитися, шукати першу роботу і взагалі
починати доросле складне життя? Втім, сьогодні в Україні ми ставимо
питання лише про те, щоб деякі державні чиновники не заважали молодіжним
організаціям вирішувати наші проблеми.

Юрій Павленко: Ми виступаємо не за те, щоб, скажімо, збільшити
фінансування молодіжних програм з бюджету, ми за те, щоб змінити
ставлення до молоді і молодіжної політики. Адже вже зараз є молоді люди,
які готові не брати, а давати державі. В Україні найвдаліші комерційні,
без залучення державних ресурсів, проекти створено молодими людьми.
Молодь у нас не просто майбутнє, в Україні молодь – це вже сьогодення.

Владислав Стемковський: Держава не може бути взагалі осторонь діяльності
молодіжних організацій. Приміром, як я можу пояснити нашим партнерам у
Польщі, чому ми не можемо їх у нас прийняти в такому самому обсязі, як
вони приймають наші делегації.

Однак знову ж таки головна проблема не в тому, допомагає держава чи не
допомагає. Сьогодні ми категорично незадоволені моделлю управління
державною молодіжною політикою. Якщо, скажімо, почне нарешті
виконуватися програма “Сільська молодь”, нам, Союзу аграрної молоді, щоб
отримати відповідне бюджетне фінансування, скажуть: вступайте до УНКМО.
Виходить, реалізацію потенції молодіжних організацій, про що ви кажете,
ставлять у залежність від вступу до УНКМО, тобто від якихось жорстких
рамок, підпорядкованих інтересам цілком певних політичних груп.

Юрій Павленко: Ми не плачемося, шукали і будемо шукати політичних чи
бізнесових партнерів, але шкода, що в цьому фактично не беруть участі
державні органи, які покликані опікуватися молодіжними проблемами.

Олексій Кляшторний: Проблема в тому, що у нас є люди, які переносять
олігархічну модель суспільства на сферу молодіжної політики, є люди, які
вважають, що вони купили чи взяли в управління молодіжну політику країни
як якесь обленерго чи металургійний завод. Так і кадри добирають. За
ознакою відданості клану. Склад Національної ради з питань молодіжної
політики при Президентові України затверджував Медведчук за поданням
пана Рябіки. І зараз вся критика дій Національної ради, УНКМО подається
як виступ проти Президента. Фактично це використання імені глави
держави, інституту глави держави у вузько кланових інтересах. Президенту
зараз радять люди, по яких в’язниця плаче. Адже були перевірки,
результати яких досі ніхто не зміг спростувати, що величезні бюджетні
кошти були через латвійські банки конвертовані у валюту. Створений
троїстий комітет – молодь, туризм, спорт. Це штучне поєднання. До чого
тут туризм до спорту? Зроблено це під цілком конкретну політичну
концепцію. Іван Никифорович Федоренко перестав займатися молодіжною
політикою ще в 1975 році, коли з комсомолу перейшов на партійну роботу.
Я якраз народився в тому році. Заступник голови департаменту молодіжної
політики пан Точьоний колись працював водієм у Рябіки, який зараз є
головою цього департаменту. От зараз вони говорять, що потрібно
підпорядкувати Держкомітету житлове будівництво для молоді, демагогічно
заявляють, що у молоді забрали 70 мільйонів гривень, які виділені на це
будівництво. У Держкомітеті ж немає жодної людини, яка б розбиралася в
будівництві. Але треба, щоб усі кошти були під контролем. Чому зараз
намагаються фактично знищити молодіжний парламент і молодіжний уряд?
Тому що ці організації роблять за спонсорські кошти такі ж справи, які
ці люди роблять за бюджетні кошти. Молодіжний уряд проводить, скажімо,
автопробіг за спонсорські кошти, а аналогічні заходи УНКМО – за кошти
бюджетні. Хочуть також завадити молодіжному парламенту, молодіжному
уряду співпрацювати з міністерствами і відомствами, з обласними
держадміністраціями, а вони цим ніколи не займалися. За весь період,
відколи пан Медведчук є головою Національної ради, вона збиралася лише
раз. За весь період функціонування Держкомітету вони не затвердили
жодного нормативного акту ні з питань молоді, ні з питань туризму, ні з
питань спорту. Це ж правда.

Павло Шевченко: Спробую дуже коротко підсумувати нашу розмову. Очевидно,
що молодіжні проблеми в країні набагато гостріші, ніж про це можна було
б судити з парламентських слухань. Тому навряд чи можна вважати оцінку
ситуації, що прозвучала у більшості парламентських виступів, достатньо
повною. Отже, серйозну, на справді державному рівні дискусію потрібно
продовжувати. І не лише дискусію.

Потрібно працювати, адже вирішення молодіжного питання явно не можна
відкладати на потім.

Я дякую нашим гостям за те, що вони відгукнулися на наше запрошення
висловитися про проблеми молодіжної політики на сторінках тижневика.
Наше видання, безумовно, продовжить висвітлення цієї теми.

З виступу народного депутата Олега Петрова на парламентських слуханнях з
питань молодіжної політики

…Сьогодні в Україні є чотири структури, які визначають перспективи
розвитку молодіжного руху, – відповідний Комітет Верховної Ради,
Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України,
Державний комітет з молодіжної політики, спорту і туризму та Український
національний комітет молодіжних організацій (УНКМО). Окрім того, діють
підрозділи в органах місцевої виконавчої влади та численні неурядові
об’єднання, які декларують захист інтересів молоді.

Отже, маємо розгалужену, доволі громіздку і малоефективну систему
взаємодії держави з соціально активним молодіжним середовищем,
функціонування якої зводить нанівець добрі наміри усіх зазначених
державних структур. Це означає, що у нас досі не запроваджено
оптимального механізму взаємостосунків державних органів з неурядовими
організаціями, притаманного цивілізованим країнам зі сформованим
громадянським суспільством.

Верховна Рада, затверджуючи державний бюджет, визначила, що розподіляють
бюджетні кошти серед молодіжних організацій Державний комітет з
молодіжної політики, спорту і туризму та УНКМО. Причому останній отримав
бюджетних коштів практично стільки ж, скільки виділено Державному
комітету на усі позашкільні заклади країни. Більшу частину отриманих
коштів УНКМО спрямовує на підтримку обмеженої кількості молодіжних
організацій – переважно своїх членів.

Постає цілком закономірне питання: “Чи настільки багата Україна, щоб
утримувати за державний кошт структури з практично однаковими
функціями?” Якщо існування Національної ради з питань молодіжної
політики при Президентові України, як органу, що функціонує на
громадських засадах і позбавлений директивних повноважень, ще має
логічне обгрунтування, то паралельне функціонування Держкоммолоді та
УНКМО, уповноважених розподіляти державні кошти у молодіжному
середовищі, є не чим іншим, як марнотратством.

…Очевидно, що ідея УНКМО як неурядового інтегратора молодіжних
ініціатив була правильною, однак на практиці залишилася нереалізованою.
УНКМО не забезпечив публічного і прозорого розподілу наданих державою
бюджетних ресурсів та звітів про їхнє використання, як це робиться у
демократичних країнах та як, наприклад, в Україні робить Міжнародний
фонд “Відродження”. УНКМО не діє як експертна рада з питань розподілу
коштів на основі відкритого і прозорого конкурсу чи тендера, а тому
навіть ми, члени відповідного Комітету Верховної Ради, до самих слухань
не отримали переліку програм, профінансованих УНКМО.

Зазначене свідчить, що у ставленні держави до різних об’єднань громадян
існують суттєві розбіжності. Неодноразово Верховна Рада виступала проти
принципу фінансової підтримки політичних партій з державного бюджету.
Однак значна кількість молодіжних організацій є або ж молодіжними
відгалуженнями партій, або структурами, ними ж створеними.

Це означає, що фактично держава підтримує політичні партії з бюджету,
але опосередковано – через УНКМО. З цим погодитися не можна. Платники
податків на це згоди не давали – ні на референдумі, ні під час виборів.

…Централізований розподіл державних коштів є не лише рудиментом
адміністративно-командної системи, але й неефективним і таким, що сприяє
корупції. Саме тому потрібно змінити систему державного фінансування
молодіжного руху з урахуванням сьогоденних реалій та забезпечити
можливість фінансування молодіжних програм з різних джерел на конкурсній
основі за рахунок коштів міністерств і відомств, органів місцевої влади
і самоврядування. Закон це дозволяє.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019