.

Основи соціальної стратифікації (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2789
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Основи соціальної стратифікації”

Поняття соцiальної диференцiацiї  та стратифiкацiї

Вже давно помічено, що у людських суспільствах існує  соцiальна

 нерiвнiсть ., а саме  нерiвний подiл таких соцiальних благ як
богатство,

 влада та пошана. .

Із приблизно 4 столiть iснування Homo sapiens  близько 36

 столiть   . нашi предки жили у невеликих групах мисливцiв та збирачiв,
якi

дiлили їжу, шкури звiрiв, сховища та iншi ресурси. У цих суспiльствах

соцiальна нерiвнiсть – крiм тої, що була пов’язана з вiком або статтю,

– означала лише вiдносно невеликi вiдмiнностi у статусi певних

iндивiдiв. Одна особа могла мати вищий статус нiж iншi завдяки, нап-

риклад, таким особистим якостям, як мудрiсть, мисливськi вмiння або

врода.

Але коли суспiльства стали бiльш великими та складними – як це

склалося в бiльшостi за останнi кiлька тисяч рокiв –  1виник зовсiм

 1iнший вид соцiальної нерiвностi: нерiвнiсть цiлих   категорiй
 1людей .

Мешканцi цих суспiльств подiляються по рiзних верствах. Це виявляєть-

ся, зокрема, в тому, що в однiй верствi люди  вважають  себе рiвними од-

ни одним, людей з вищої верстви вони вважають такими, що займають у

якомусь вiдношеннi вище становище, а людей з нижчої верстви вони вва-

жають такими, що займають у якомусь вiдношеннi нижче становище.

Цей вид нерiвностi формується на основi соцiальної структури в то-

му розумiннi, що вiн має тенденцiю переходити вiд попереднього по-

колiння до наступного. Наприклад, багатство i бiднiсть iснували в

суспiльствi до того, як Ви в нього прийшли, i вельми iмовiрно, що вашi

дiти теж з ними зустрiнуться.

I тому, що дiти народжуються в сiм’ях, що мають рiзний достаток,

вони вже з перших рокiв життя набувають досвiд вiд впливу багатства,

бiдностi або чого-небудь промiжного. Узагальнюючи такi явища, соцiоло-

ги виробили поняття  соцiальної .  стратифiкацiї. .

 Соцiальна стратифiкацiя  –  це структурована нерiвнiсть цiлих
кате-

 горiй людей, якi через нерiвний статус у соцiальнiй iєрархiї мають

 рiзний доступ до соцiальних благ. .

Короче можна сказати, що соцiальна стратифiкацiя –  це структурова-

 не ранжування людей та груп .. Соцiальна стратифiкацiя залежить
вiд

соцiальної диференцiацiї, але не спiвпадає з нею.

 Соцiальна диференцiацiя  –  це процес, в якому члени
суспiльства

 стають рiзними через подiл мiж собою рiзних видiв дiяльностi та вико-

 нання вiдповiдних соцiальних ролей. .

Дуже рано в своїй iсторiї люди вiдкрили, що подiл функцiй та

працi може значно пiдвищувати їх соцiальну ефективнiсть. I в усiх

суспiльствах iсторики знаходять певний подiл статусiв та ролей. При

цьому люди розподiляються в соцiальнiй структурi таким чином, що до-

повнюють рiзнi статуси та виконують пов’язанi з ними ролi.

При такому устрої люди мусять знати: (1) що вони мають робити,

() коли, (3) якими засобами, (4) як довго та (5) у яких вiдносинах з

iншими людьми.

Природа допомагає виконувати це завдання, визначивши, що тiльки

жiнки народжують дiтей та годують їх своїм молоком. Але поза цим при-

рода мало що визначає. Решту люди мають визначати самi.

І хоча в соцiальнiй структурi статуси можуть бути рiзними, вони

не обов’язково мають бути ранжованими стосовно один одного. Наприклад,

американцi розрiзняють статуси немовляти й дитини. Але вони не кажуть,

що один вище за iнший. Вони просто рiзнi.  Соцiальна диференцiацiя

 створює лише можливiсть для соцiального  ранжування . . Iнакше кажучи,
там

де є соцiальна стратифiкацiя є й соцiальна диференцiацiя. Але навпаки

буває далеко не завжди.

Вимiри стратифiкацiї 

У метафорiчному розумiннi стратифiкацiю зображують як шари торту,

але щабелi дробини. Науковий погляд на стратифiкацiю iсторично змiню-

вався та уточнювався.

Так, Карл Маркс розробив таке бачення стратифiкацiї, в якому

встановленi групи вiдокремлювались одна вiд одної в залежності від їх

відношення до засобів виробництва. Ті, хто володіють основними засоба-

ми виробництва та контролють їх – це клас капiталiстiв, або буржуазiї.

Ті, хто має тiльки свою робочу силу, – це робiтничий клас, або проле-

тарiат. При цьому клас буржуазiї розглядався як такий, що пригноблює,

а пролетарiат – як пригноблений.

Пiзнiше вiдомий нiмецький соцiолог Макс Вебер стверджував, що

Маркс занадто спрощено змалював соцiальну стратифiкацiю. Вебер дово-

див, що iншi вимiри в суспiльствi часами є незалежними вiд класового

або економiчного аспекту. Вебер запропонував тривимiрну концепцiю

стратифiкацiї: 1) на класи (за економiчним критерiєм), ) на статуси

(за престижем), 3) на партiї (за владою). Кожен з цих трьох вимiрiв

встановлювався як особливий аспект соцiального ранжування. Деякi ста-

туси, такi як статус лiкаря, вважав Вебер, мають високий ранг i за ба-

гатством, i за престижем, i за владою. З iншого боку, проститутки та

професiйнi злодiї мають високий рiвень матерiальної забезпеченостi,

але мають низький престиж та мало влади. Викладачi унiверситетiв та

духiвництво мають досить високий престиж, але найчастiше – порiвняно

невисокий економiчний статус i низький рiвень влади. З iншого боку,

деякi службовцi можуть мати значну владу, але отримувати порівняно не-

великі доходи i мати низький престиж.

Але найчастiше цi три вимiри стратифiкацiї живлять та пiдтримують

один одного, а тому й поєднуються.

Розглянемо кожен з цих вимiрiв.

 Економiчний.  Економiчний вимiр стратифiкацiї, за Вебером, склада-

ється з багатства та прибутку.  Багатство  .(wealth) – це те, що люди
ма-

ють у власностi, чим вони володiють.  Прибуток  .(income) – це
кiлькiсть

грошей, яку люди отримують за певний час. Наприклад, особа може мати

досить велике багатство, але отримувати малий прибуток, як ко-

лекцiонер, що збирає рiдкiснi монети або вироби мистецтва. Iнша людина

може отримувати високу платню, але витрачати її, щоб жити на широку

ногу i мати невелике багатство.

Виходячи з даних, зiбраних Бюро перепису США  у 1984 роцi .,
амери-

канськi сiм’ї, що мали  прибуток бiльш нiж 4, доларiв на рiк  .-

складали  вищi  1  вiдсоткiв населення США . та контролювали  38 
вiдсоткiв

 домашнього  .багатства, медiанне значення якого складало
загальну

вартiсть у  13,474 долари . Ця ж група – вищi  1  вiдсоткiв населення

США – контролювала  63  вiдсотки усiх акцiонерних капiталiв та
 53

вiдсотки усiх облігацiй та цiнних паперiв валютного ринку. Цю групу

складають переважно бiлi, зайнятi на бiло-комiрчаних (як їх називають

на Заходi) роботах й переважно власники свого бiзнесу.

В цілому за даними Бюро цензових переписів США, % відносно най-

бідніших сімей амеріканців одержали у 1984 році 4,5% загального дохо-

ду, а % найбагатших сімей одержали 43% загального доходу.

Це співвідношення є в Сполучених Штатах досить сталим. Найбідніше

% американських сімей одержували, відповідно, у 195 році – 4,5% за-

гальних доходів, у 196 році – 4,8%, у 197 – 5,4%. А найбагатші

% cімей одержували, відповідно, у 195 – 43%, у 196 – 41%, й у 197

– 41% загального доходу. Цікаво порівняти ці дані з відповідними дани-

ми для України. Нажаль, у нас поки що немає таких цензових переписів

як у Сполучених Штатах. Але дані одержані КМІС’ом наприкінці минулого,

1994 року у репрезентативному опитуванні дорослого населення України,

показують, що найбудніші % сімей одержували 4,6% загального доходу,

а найбагатші % сімей – 49,5%.

Ці дані показують, що розрив доходів богатих і бідних в Україні

зараз, мабуть більше, ніж у США. У всякому разі, якщо відповідний кое-

фіцієнт (співвідношення верхнього та нижнього квантилів сімейних дохо-

дів) у США дорівнює приблизно 9,5, то в Україні він дорівнює 1,8.

Особливо помітні контрасти концентрації доходів, якщо порівняти

те, яку частину загальних доходів одержують найбагатші 5% сімей. У

Сполучених Штатах за останні 4 років 5% найбагатших сімей одержували

від 15 до 16% загального доходу американських сімей.

В Україні ж, за даними грудневого опитування, проведеного КМІС”ом,

найбагатші 5% сімей одержували наприкінці 1994 року приблизно 34% за-

гального доходу.

 Вимiр за престижем .  Престижем соцiологи називають соцiальну
пова-

 гу, пошану та визнання, що пов’язанi із соцiальним статусом. .

Престиж включає почуття, якi вiдчувають люди стосовно певного

статусу, та їх оцiннi судження стосовно цього. Престиж це дещо мов би

невiдчутне, дещо що iснує лише у головах людей. Але у повсякденному

життi люди намагаються надати престижу вiдчутного iснування через ти-

тули, рiзнi ритуали, почеснi звання, емблеми, а також через демонстра-

тивнi вияви дозвiлля та споживання. Цi предмети та вчинки слугують

символами престижу, у суспільстві де люди надають їм соцiального зна-

чення.

Соцiологи вважають, що бiльшiсть взаємодiй мiж людьми складаються

з неявних, так би мовити, “переговорiв” щодо того, скiльки поваги, по-

шани або шаноби кожен має дати та отримати. Навiть звичайна розмова

часто-густо включає до себе домовленiсть, що ми будемо уважнi до того,

що говорять iншi, якщо вони – в свою чергу – будуть уважними до того,

що говоримо ми.

Ще наприкiнцi 19-го сторiччя Торстейн Веблен (Thorstein Veblen)

висвiтлив, яке значення мають демонстративне дозвiлля та демонстратив-

не споживання для позначення соцiального рангу. Веблен спостерiгав, що

якщо люди бажають отримати та утримати престиж, недостатньо володiти

багатством та владою. Вони мусять зробити це багатство та владу таки-

ми, що публiчно можуть спостерiгатися. А це найлегше зробити, якщо

витрачати грошi на несуттєвi товари та послуги.

Так, у 18 сторiччi в Англiї серед аристократiв у модi були замки.

В Америцi у деяких колах розкiшний стиль життя демонструється через

марнотратнi витрати на одяг. Цiєй же метi служать дорогі автомобiлi –

Рольс-Ройси, Феррарi та подiбнi автомарки.

Але престиж бiльшостi американцiв, як показують дослідження, ба-

зується сьогоднi головним чином на прибутку, професiї та стилi життя.

Походження сiм’ї та багатство враховується менш, нiж це було поколiння

тому. Одночасно iндивiдуальна “особистiсть” та “товарискiсть” набули

набагато бiльшого значення. I хоча американцi у бiльшостi ще вважають

найважливiшою рiччю грошi, але стиль життя та цiнностi, яких притриму-

ється сiм’я, зараз мають вирiшальне значення у визначеннi престижу.

 Вимiр за владою.   Влада – з точки зору соцiологiв –
стосу .є ться

 здатностi одних iндивiдiв та груп реалiзувати свою волю у людських

 справах навiть проти волi iнших людей та груп. Саме влада визнача .є
 чиї

 iнтереси обслуговутимуться та чи .ї  цiнностi пануватимуть. .

Щоб ми не споглядали – сiм’ю, банду пiдлiткiв, нацiю чи державу,

ми знаходимо, що деякi їх члени домогаються свого набагато частiше,

нiж iншi. Навiть в таких справах як проста розмова, можна помiтити дiю

влади. Люди, що займають високi щабелi влади найчастiше домiнують у

розмовах, що проявляється у диспропорцiях часу та перебиваннi тих, хто

стоїть нижче за владою.

Американський соцiолог Амос Холей якось зауважив: “Кожна соцiаль-

на дiя є вправлянням влади, кожне соцiальне вiдношення є владним

рiвнянням, i кожна соцiальна група або система є органiзацiєю влади”.

Соцiологи видiляють три категорiї пiдвалин влади.

1) По-перше, це  обмеження  .(constraints) –  ресурси, що
дозволяють

 однiй сторонi додати до ситуацiї новi вади. .

Звичайно люди розглядають обмеження як покарання, тому що вони

шкодять їх здоров’ю, психiчному або майновому стану.

) По-друге, це  стимули  .(inducments) –  ресурси, що
дозволяють

 однiй сторонi додати до ситуацiї .  iншої сторони новi переваги. .

Люди звичайно сприймають стимули як виногородження через те, що

вони означають передачу соцiально визначених благ – таких як ма-

терiальнi речi, послуги або соцiальнi позицiї – в обмiн на виконання

бажань того, хто має владу.

3) По-третє, це  переконливiсть  .-  ресурси, що дають
можливiсть

 однiй особi змінити намiри iнших без додавання до ситуацiї чи то вад

 чи то переваг. .

Через переконання – що базується на репутацiї, мудрiстi, осо-

бистiй привабливостi, або на контролi за засобами iнформацiї, –

iндивiди або групи схиляються до вiддання переваги тому, чого бажають

тi, хто мають владу.

Влада впливає на нашу здатнiсть виконувати чимало роботи за влас-

ний рахунок. Коли хтось доходить до панування над вирiшальними ресур-

сами, вiн приходить до панування й над людьми.

 Контролювати ключовi ресурси означає поставити себе (або свою

 групу) мiж людьми та тими засобами, якими люди задовольняють свої

 бiологiчнi, психологiчнi або соцiальнi потреби. .

Тою мiрою, якою певна група командує винагородами, покараннями та

засобами переконання, вона може диктувати умови, за якими грається гра

життя. Вона встановлює правила цiєї гри, можливi в нiй виграшi та

програшi.

Вiдкритi та закритi системи  стратифiкацiї

Стратифiкацiйнi системи вiдрiзняються тiєю легкiстю, з якою вони

дозволяють людям входити в певну верству або виходити з неї.

 Той суспiльний устрiй, у якому людина вiдносно легко може змiнити

 свiй статус, соцiологи називають  . вiдкритою системою. 

 Той устрiй, у якому людям дуже важко змiнити свiй статус,

 соцiологи називають  . закритою системою. 

Дещо подiбне до цього ми розглядали, коли знайомились з поняттям

досягненого статусу та приписаного статусу. Досягненi статуси вiдкритi

для людей на основi iндивiдуального вибору та змагання, конкуренцiї, в

той час як приписанi статуси надаються групою або суспiльством.

В дiйсностi не має таких суспiльств, що були б повнiстю вiдкрити-

ми або повнiстю закритими. Сполученi Штати вважаються прикладом

вiдносно вiдкритої системи. Вона базується на такiй класовiй системi,

вважають американськi соцiологи, у якiй досягненi статуси забезпечують

найважливiшi пiдстави для нерiвного розподiлу соцiальних ресурсiв.

Сполученi Штати не засновувалися на iдеї, що всi люди мають отримати

рiвний статус, або на iдеї безкласового суспiльства. Демократичне кре-

до притримується того, що  всi люди мають мати рiвнi можливостi пiдня-

 тися в класовiй системi. .

В теорiї винагороди соцiального життя випливають для людини в за-

лежностi вiд її достоїнств та здiбностей в залежностi вiд її внеску до

загальної суспiльної справи. На практицi, як зауважують американськi

соцiологи, американська система зазнає певного впливу приписаних ста-

тусiв, що визначаються на пiдставi раси, вiку та статi. (Вплив цих оз-

нак ми будемо розглядати пiзнiше).

Прикладом закритої системи є традицiйне iндуїстське суспiльство,

що функцiонувало необмежено до -ї свiтової вiйни. Це суспiльство ба-

зувалося на кастовiй системi, в якiй приписанi статуси забезпечували

головнi пiдстави основного розподiлу соцiальних ресурсiв. Люди успад-

ковували їх соцiальний статус за народженням вiд своїх батькiв i не

могли його змiнити. Iсторично в Iндiї iснували тисячi каст, але всi

вони подiлялися мiж чотирма головними кастами.

 Каста брамiнiв ., або жерцiв, нараховувала близько 3 вiдсоткiв
на-

селення.

 Касти кшатрi .ї в ., мов би нащадкiв воїнiв, та вайшиїв,
торговцiв,

разом складали близько 7 вiдсоткiв iндусiв.

 Каста шудрiв ., селян та ремiсникiв, налiчувала близько 7

вiдсоткiв населення.

Останнi вiдсоткiв складали  гарiджани ., або недоторканi, що тра-

дицiйно працювали пiдмiтальниками, смiттярями, шкiряниками та свинаря-

ми.

Члени нижчих каст зневажалися, принижувались та пригнiчувались

членами вищих каст незалежно вiд їх особистих достоїнств та поведiнки.

У системi дiяли жорсткi правила уникання контактiв, тому що вважалося,

що контакти з членами нижчих каст духовно забруднюють та опоганюють

членiв вищих каст.

Навiть сьогоднi у деяких мiсцевостях Iндiї, особливо сiльських,

касти формують поведiнку людей, встановлюють правила женихання, вжи-

вання їжи, домашнього господарювання та зайнятостi. Але навiть у зе-

нитi свого розвитку кастова система нiколи не виключала повнiстю

мобiльностi угору та униз по соцiальнiй дробинi. Тим бiльш сьогоднi.

Але й досi кастовi упередження гальмують соцiальну мобiльнiсть.

Теоретичнi концепцi ї  соцiально ї  стратифiкацiї 

Чому для усiх суспiльств характерна соцiальна нерiвнiсть?

Це питання завжди турбувало людей.

Стародавнi єврейськi пророки та фiлософи стародавньої Грецiї об-

говорювали цю проблему, але й сьогоднi вона є однiєю з центральних

проблем соцiологiчних штудiй.

Iсторично склалися двi зовсiм рiзнi вiдповiдi на це питання.

Перша –  консервативна  .- пiдтримувала iснуючий соцiальний
устрiй.

В цiй вiдповiдi стверджувалося, що нерiвний подiл соцiальних благ  не-

 обхiдний для виконання сутт .є вих завдань суспiльства. .

Друга –  радикальна  .- була дуже критичною до iснуючих устроїв.
В

цiй вiдповiдi стверджувалося, що  соцiальна нерiвнiсть виникає у бо-

 ротьбi за дефiцитнi цiннi товари й послуги. .

Сучаснi теорiї нерiвностi також пiдпадають пiд одну з цих двох

традицiй.

Теорiї, що виросли з консервативної традицiї, сьогоднi називають

 функцiоналiстськими .. Теорiї, що вирастають з радикальної традицiї,
от-

римали назву  конфлiкцiонiстських .. I дебати, що точаться щодо
рiзних

концепцiй, часто є академiчним замiщенням реального конфлiкту мiж

рiзними полiтичними орiєнтацiями.

Функцiоналiстська концепцiя.

Вона притримується той точки зору, що стратифiкацiя iснує завдяки

тому, що  вона вигiдна для суспiльства в цiлому .. Класичнi
твердження

цiєї теорiї сформулювали у 1945 роцi Кiнгслi Девiс та Вiлберт Мур, хо-

ча з тих пiр вона неоднаразово модифiкувалась та удосконалювалась

iншими соцiологами.

Девiс та Мур доводили, що, соцiальна стратифiкацiя є як унiвер-

сальною, так й необхiдною, i що жодне суспiльство будь-коли не буде

повнiстю безкласовим. З їх точки зору усiм суспiльствам потрiбна стра-

тифiкацiя, якщо їм (1) потрiбно заповнювати усi статуси, що є у

соцiальнiй структурi, та () мотивувати людей до виконання їхнiх

обов’язкiв, пов’язаних з їх позицiями.

Мотивацiя людей до виконання обов’язкiв є важливою тому, що рiзнi

обов’язки, які пов’язанi з рiзними статусами, не є однаково приємними,

і не є однаково важливими для соцiального виживання та такими, що

рiвною мiрою потребують тих же самих здiбностей i талантiв.

 Нерiвнiсть у цьому вiдношеннi забезпечує необхiдну мотивацiйну

 спонуку .. І через те, що виногородження умонтованi у систему,
соцiальна

стратифiкацiя є структурною властивiстю усiх суспiльств.

Використовуючи розроблену економiстами модель попиту та пропо-

зицiї, Девiс i Мур прийшли до висновку, що  найвище винагороджуються

 позицi .ї , що: 1) займаються найталановитiшими та
найквалiфiкованiшими

 особами (це з боку пропозицi .ї ) та ) що функцiонально найважливiшi
для

 суспiльства (це з боку попиту). .

Наприклад, щоб гарантувати достатню кiлькiсть квалiфiкованих,

вмiлих лiкарiв, суспiльство мусить запропонувати їм високу заробiтну

плату та високий престиж. Девiс та Мур зауважили, що якщо не запропо-

нувати лiкарям такi винагороди, ми не зможемо очiкувати, що люди захо-

чуть займатися обтяжливою та дорогою медичною освiтою.

Люди на вищих щаблях соцiальної iєрархiї мають отримувати

вiдповiдне винагородження. В iншому випадку цi позицiї залишались би

незаповненими i суспiльство було б дезiнтегровано.

Структурно-функцiональний пiдхiд до стратифiкацiї неодноразово

пiддавався критицi. З одного боку, критики зауважували, що люди  народ-

 жуються  .у певних соцiальних позицiях, що займають їх сiм’ї, i з
самого

народження або користуються привiлеями, або зазнають певних вад. I як

було доведено у конретних дослiдженнях, тi позицiї, до яких люди дохо-

дять в процесах соцiальної мобiльностi, в значнiй мiрi залежать вiд

того, в яких позицiях вони народилися.

Навiть у такiй вiдкритiй класовiй системi, яку мають Сполученi

Штати, це має мiсце: можливостi, якi люди мають зi самого дитинства,

дають велику перевагу у конкуренцiї за вищi соцiальнi позицiї. На цiй

пiдставi конфлiкцiонiсти стверджують, що суспiльство має таку структу-

ру, у якiй iндивiди фактично зберiгають той соцiальний ранг, що визна-

чений їх народженням, i не можуть використати свої здiбностi.

Використана література:

Енциклопедія з соціології. – К., 2000.

Хмелько В. Соціологія. Курс лекцій. – К., 1997.

PAGE

PAGE 9

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019