Реферат на тему:
Морально-релігійні проблеми в період молодості
Розгляд проблематики людини в період молодості вважається особливо
важким як для батьків і педагогів, так і для самої молоді. Разом із
дорослішанням змінюється ситуація молодої людини: до неї вже ставляться
вищі вимоги з боку різних соціальних інститутів, та й сама молодь
ставиться до себе значно прискіпливіше, мусить дати відповідь на
численні внутрішні й зовнішні запитання і вимоги.
«В молодих людях є потужний потенціал добра і творчих можливостей»[1],
які потрібно розвивати. Великий вплив на розвиток молодої людини має
моральне виховання, яке супроводжується кризами. Відносини з оточуючими,
зміни середовища формують в молоді інший світогляд, переосмислюються
моральні і духовні цінності. Період молодості є «часом бурі і
пожадливостей»[2], часом в якому молодь хоче найбільше себе проявити,
переступаючи інколи моральні закони і суспільні норми. Найбільш
небезпечними видами девіантної поведінки молоді є карні злочини,
пияцтво, наркоманія, суїциди. Молода людина вважає, що виконання
моральних норм повинно бути релятивним, залежати від ситуації, моральне
і аморальне можуть «товаришувати» між собою. Особливо бурхливого
розвитку і зросту набуває молодіжний рух «неформалів».
Моральний розвиток повинен супроводжуватись з релігійним. Релігія
повинна розвивати віру молодої людини, зміцнити відносини з Богом.
Віддаючи себе повністю Богові, перебуваючи в Бозі, людина стає вільною,
віднаходить правдиву дорогу, а це є найголовнішим як для морального,
духовного так і фізичного зросту. Віддалення від Бога, перехід на
сторону атеїзму стає причиною втрати свободи: молода людина потрапляє в
різного роду залежності.
Під час написання даної статті досліджувався портрет сучасної молоді,
який базується на моральності і релігійності. Дослідження базувались на
досвіді різних вчених: психологів, соціологів, релігійних педагогів, а
також власних спостережень. Велось спостереження за молоддю з метою
пояснити її поведінку, роблячи синтез думок різних науковців. Дане
дослідження дало змогу зрозуміти виклики і потреби сучасної молоді, а це
є дуже важливим, оскільки проблемою її виховання і розвитку займаються
три соціальні інститути: сім’я, навчальний заклад і Церква. Церква є
останнім інститутом, в якому молодь може знайти захист і притулок,
будучи відкиненою суспільством. Церква отримала місію від Бога навчати,
прощати і освячувати кожну людину, а особливо молодь, яка є її живим
камінням.
В наш час термін «криза» вживається більше у негативному значенні,
багато людей, зокрема молодь старається його уникати. Слово «криза»
походить від грецького «??????» і означає: відокремлення, вибір, спір,
перевага, суд, незгода, засудження розв’язання, інтерпретація [3].
Застановляючись над суттю кризи, можна виявити декілька її характерних
рис: вона може бути позитивним досвідом, оскільки відкриває перед
людиною нові можливості, але через брак правильного шляху розв’язання,
може на молоду людину вплинути негативно. Все залежить від того, якою є
реакція на кризу, і чи знайде в своїй безпорадності людина допомогу
іншої. Дехто переживає багато криз, інші хоч і не багато, проте дуже
важких. Криза допомагає встановити певну ієрархію цінностей та рішень.
Можна сказати, що криза дає молодій людині досвід. Для порівняння можна
взяти країни Далекого Сходу, в яких для кризи використовували два
ієрогліфи: один означав небезпеку, якої не уникнути, а інший – нагоду,
можливість. Отже, криза в далекосхідному народі поєднує в собі те, що є
водночас небезпекою і шансом, загрозою і перспективою[4]. Кризи молодої
людини можна поділити на екзистенційні, кризи розвитку, ситуаційні кризи
і релігійні кризи.
–
?????????U?крема таких як грабіжництво, розбійні напади, крадіжки
державного та приватного майна. Сьогодні вже нікого не здивуєш тим, що
зростають правопорушення та злочинність серед дівчат, підсилились прояви
жорстокості, проституції та інших негативних вчинків. Різко занепадає
рівень морально-статевого виховання молоді. Молоді люди не розуміють, що
статевість – великий Божий дар і статевий акт є для продовження
людського роду, через який людина стає «богом». Кожного дня ЗМІ
повідомляють, що молоді дівчата вдаються до «торгування своїм тілом», до
проституції. До речі, 117.000 українок щороку стають секс-рабинями у
закордонних борделях. Дошлюбні статеві зносини є причиною цього, що
більшість подругів у шлюбі не здатна дати потомства через різні
захворювання або спотворений образ «зараз модно не мати дітей і жити за
своїми забаганками». Ця «нова мода» сприяє руйнуванню молодої сім’ї,
молодь взагалі інколи не розуміє для чого одружуватися, мати сім’ю, а
наслідком цього є велика кількість розлучень, що також може привести до
розчарування та самогубства. До речі, на зареєстрованих в Україні
протягом 2006 року майже 355.000 фактів одружень припадає більше 179.000
розлучень.
В наш час ми нормально дивимося на це, що вже діти шкільного віку мають
схильність до вживання тютюну та наркотиків. Часто запитуючи молодих
людей про смисл життя людини можна не почути від них відповіді. Криза
вчить людину вибирати щось найважливіше, ставити питання про те які
цінності втілювати в життя і за яке завдання нести відповідальність.
В моральній зрілості людини важливе місце посідають кризи розвитку і
ситуаційні кризи. Карен Горні зауважує, що для сформування зрілої та
здорової особистості потрібно «багато рук і багато сердець». Від
найпершого, раннього періоду життя аж до найстаршого віку особистість
формується як у суспільному контексті, людських взаєминах, так і під
впливом особистих життєвих подій та переживань[5].
Людина постійно змінюється, прямуючи до зрілості, досконалості і
святості. Немає межі розвитку особистості, бо завжди можна бути ще
зрілішим і досконалішим. Попри докладені зусилля зустрічаємо на цьому
шляху багато нагод для переживання різних криз, пов’язаних із
самовдосконаленням. Найперша криза ставить питання молодій людині що
вона хоче вибрати, якій сфері діяльності себе присвятити і чому.
Джерелом цієї кризи може бути невміння вибрати, невміння бути
радикальним, внаслідок чого людина обирає абищо, брак пізнання й
розуміння себе та інших. Наступною кризою є спілкування, можна назвати
«криза діалогу» або «криза Я і Ти». Діалог – це зустріч двох людей, які
мають рівні права, хоч і зовсім не схожі між собою. Партнерами діалогу
можуть бути люди різні за віком, різної статі, з різною освітою,
посадами, здорові і хворі, бідні і багаті, різної раси і національності,
з різними світоглядами. Молоде покоління завжди було в «опозиції» до
старшого. Молоді люди дуже критично ставляться до старших, часто
конфліктують з ними. Джерелом такої кризи є брак почуття власної
гідності та вартості, а також труднощі у виробленні у собі поваги до
іншої людини[6]. Наслідки такої кризи є непередбачені, найбільш
поширені: втеча з дому, жорстокість (аборт або вбивство вже народженої
дитини у випадку, коли вагітність є дошлюбною і без відома батьків),
розвід, вбивство, самогубство. Важливу роль в цих наслідках відіграють
емоції та почуття. Виявом емоційної зрілості не є відсутність негативних
почуттів чи емоційного багатства[7]. Людина повинна навчитися володіти
своїми почуттями та емоціями, бути їх синоптиком, уникати шляхів, які
ведуть до стресу, бажання помсти, знеохочення. В житті людини бувають
так звані ситуативні кризи, які людину застають зненацька. Прикладом
такої кризи може бути раптове захворювання або смерть когось з рідних.
Але і в таких випадках людина повинна віддати себе і когось в руки Божі
і зрозуміти що життя на цій кризі не закінчується, а продовжується.
Резюмуючи вище викладені думки про морально-релігійні кризи в період
молодості можна сказати, що вони є для неї випробовуванням. Золото
випробовують вогнем, а людину кризою і терпіннями. Щоб позитивно
пережити кризу потрібна допомога іншої людини та надія на Бога. Під час
кризи молода особа пізнає не тільки себе, але інших, які допомагають їй
долати або стоять осторонь. Після позитивно пережитих криз людина стає
сильнішою, утверджується її ієрархія цінностей, особистість стає
гармонійною, накопичується досвід.
Література:
Іван Павло ІІ. Переступити поріг надії / перекл. з польської Н. Попач.
Київ- Львів 1995, с. 104.
S. Kuczkowski SI. Psycholоgia religii. Krakow 1993, с. 77.
О. Яциняк SI, З. Плужек. Світ людських криз. Київ 2000. с. 5.
Світ людських криз. с. 6.
Світ людських криз. с. 89.
Світ людських криз. с. 95.
Світ людських криз. с. 97.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
