.

Методика соціально-педагогічної діяльності. Технології соціально-педагогічної діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
544 6187
Скачать документ

Реферат на тему:

Методика соціально-педагогічної діяльності. Технології
соціально-педагогічної діяльності

ПЛАН

Методи соціально-педагогічної діяльності.

Переконання і вправа. Методи корекції і реабілітації.

Соціально-педагогічні технології.

Методика – це сукупність методів, прийомів і засобів оптимального
вирішення назрілої проблеми чи виконання певного виду діяльності.

Оскільки соціальна педагогіка із загальної педагогіки виділилась в
окрему педагогічну дисципліну, а також, враховуючи зв’язок соціальної
педагогіки з іншими суспільними науками, методи в соціальній педагогіці
використовуються ті ж , що і в загальній педагогіці, психології,
філософії, соціології, але всі вони мають свою специфіку.

Так, з точки зору філософії, метод – це спосіб практичного або
теоретичного освоєння дійсності.

В соціальній педагогіці метод – це спосіб взаємодії соціального педагога
з клієнтом, який сприяє соціалізації клієнта або його реабілітації в
соціумі. Окрім поняття метод в соціальній педагогіці виділяють поняття
прийому. Прийом – це конкретизований метод або його частка (метод
реалізується саме через прийом). Прийоми використовуються залежно від
методу, ситуації, досвіду соціального педагога та інших умов.

Усі прийоми поділяються на:

а)твірні (заохочення, увага, прохання, довіра, зміцнення клієнта у
власні сили);

б)гальмівні (наказ, натяк, вдавана байдужість, недовіра, осуд,
попередження, вибух емоцій).

Ефективність використання даних прийомів залежить від вищезгаданих умов,
а також від міміки, жестів, тону соціального педагога і т.д.

Засіб діяльності це ширше поняття від прийому. Засоби
соціально-педагогічної діяльності – це сукупність матеріальних,
інтелектуальних, емоційних прийомів які використовуються соціальним
педагогом в своїй діяльності. В якості засобів найчастіше виступають
книги, засоби масової інформації, природа і навколишнє середовище.
Існування засобів не залежить від бажання соціального педагога, але
вміння їх використання призводить до досягнення ними позитивного
результату.

Методи, прийоми і засоби в соціальній педагогіці тісно пов’язані між
собою. Ефективність соціального педагога зумовлюється чіткою взаємодією
та взаємовідповідністю прийомів і засобів, що використовуються в межах
даного методу і усієї методики. Особливістю діяльності соціального
педагога, полягає у тому, що у людей з якими він працює, або ще не
сформовані загальноприйняті норми поведінки і життя, або вони
знівельовані (викривлені). Найчастіше в соціально-педагогічній
діяльності використовуються методи переконання і вправи.

Переконання – це роз’яснення і доведення правильності і необхідності
даної поведінки. Основні ознаки методу переконання і вимоги до нього:

1) метод переконання сприяє формуванню певної життєвої позиції;

2) у ході переконання соціальний педагог впливає на свідомість, почуття
і волю людини;

3) виховна сила методу зумовлюється сприйняттям його людиною. У випадку
несприйняття, метод переконання перетворюється в наказ (стає
авторитарним);

4) при застосуванні методу насамперед враховуються психологічні
особливості клієнта, а також рівень його вихованості, інтереси та
особистий досвід;

5) переконувати слід перш за все словом;

6) найважливішою частиною переконання є вимога.

При цьому слід пам’ятати, що будь-яка вимога повинна будуватись на
повазі до особистості, розумінні її стану та зацікавленості долі
особистості. Вимоги бувають: категоричні (не можна красти, не кради) і
м’які (краще цього не робити, зроби будь-ласка);

7) переконання реалізуються через такі педагогічні прийоми як:

– монологічні форми (розповідь з використанням алегорій, порівнянь);

– діалогічні форми (бесіда, диспут);

– позитивний приклад.

Слід зауважити, що приклад є найефективнішою формою переконання. “Довгий
шлях через настанови, короткий – через приклад” (Сенека). “На виховання
особистості можна вплинути лише особистістю” (Ушинський).

Іноді формою позитивного прикладу виступає ідеал. Ідеал – це рушійна
сила для розвитку особистості. Основним завданням сучасного педагога є
допомога у виборі позитивного ідеалу. Складність методу позитивного
ідеалу полягає в тому, що ідеали для себе об’єкт вибирає незалежно від
соціального педагога.

Не менш важливим в соціальній педагогіці є метод вправ. Вправа – це
численне повторення дій і вчинків з метою закріплення певних навичок,
умінь та формування звичок. З вправи формується поведінка. Поведінка
складається з вчинків, які виражаються в дії, тобто вправа на
початковому етапі формує дію. Формування навичок і звичок через вправу
включає наступні етапи:

1) постановка задачі;

2) роз’яснення правил її виконання;

3) формування потреби виконати задачу;

4) практична демонстрація;

5) організація практичної підготовки;

6) постановка вимог;

7) нагадування вимог;

8) контроль за виконанням.

У практиці соціально-педагогічної роботи часто використовується також
метод формування перспективи. “Надія вмирає останньою. Істинним мотивом
людського життя є завтрашня радість” (Сенека). Перспективи поділяються
на:

– близькі (очікувана подія згорнута в часі);

– середні;

– далекі.

Особливо необхідний метод перспективи є у роботі з людьми, які з тих чи
інших причин, на певний проміжок часу опинилися в ізоляції.

До корекційних методів соціально-педагогічної діяльності відносять, так
само як і в педагогіці, методи заохочення і покарання. Ці методи
неоднозначно трактуються як педагогами так і психологами, особливо це
стосується методу покарання. Згідно чинного в Україні законодавства,
будь-які прояви фізичного, психічного чи морального насильства над
дитиною караються законом.

До використання цих методів ставляться такі вимоги:

1. Як заохочення, так і покарання повинні бути спрямовані не на
особистість, а на її вчинок.

2. Заохочення і покарання повинні бути мобільні та індивідуальні.

3. Обидва методи застосовуються лише авторитетною особою.

4. Не використовувати ці методи часто стосовно однієї та тієї ж особи.

5. Методи повинні мати свої різновиди.

6. Для запобігання використання методу покарання застосовуються:

– переконання (зміна одних цінностей іншими; перебудова свідомості);

– попередження (прогнозування вчинків та їх негативних наслідків).

У соціально-педагогічній діяльності часто використовуються також методи
соціально-педагогічної реабілітації. Соціально-педагогічна реабілітація
використовується для наступних категорій людей:

1) особи, які мають фізіологічні чи психічні недоліки (порушення слуху,
мови, затримка фізичного розвитку, розумова відсталість);

2) соціальні сироти (в основному діти які залишилися без опіки батьків
або які проживають в сім’ях девіантів, бомжів чи психічно хворих людей;

3) особи, які тривалий час перебували в “сенсорній депривації”
(психологічно недостатньому середовищі для розвитку, внаслідок
інвалідності чи постійного впливу негативного фактору розвитку);

4) діти або підлітки з відхиленням у структурі ігрової і навчальної
діяльності (призводить до відхилень у емоційних контактах, у
самоствердженні та професійному самовизначенні).

Основними завданнями реабілітаційної діяльності соціального педагога є:

1) відновлення чи компенсаторний розвиток способів задоволення потреб
осіб з фізичними і психічними відхиленнями у розвитку;

2) правовий захист осіб які потребують реабілітації;

3) відновлення або формування сенсорного досвіду у осіб, які мають
затримку психічного розвитку за допомогою індивідуальної програми
розвитку;

4) відновлення структури ігрової та навчальної діяльності;

5) відновлення соціального статусу у мікро- і макросередовищі;

6) відновлення навичок спілкування;

7) відновлення рівня освіти (оволодіння базовим компонентом змісту
освіти);

8) створення умов для професійного навчання;

9) створення умов для самореалізації особистості як в професійній
діяльності так і в інших сферах життя.

Об’єктивним показником ефективності реабілітаційної діяльності
соціального педагога є соціальні досягнення особистості. Вони
виражаються наступними показниками:

1) Вихованість особистості – це оволодіння соціально значимим способом
задоволенням потреб, формування відповідальності за власні вчинки,
здійснення вибору в суперечливих стосовно моралі ситуаціях;

2) Освіченість особистості – оволодіння необхідною системою знань про
суспільство, культуру та науку;

3) Розвиток здібностей, які забезпечують особистості самоствердження в
суспільстві. Розвиток здібностей характеризує індивідуальність та
неповторність;

4) Соціальна і професійна самореалізація особистості – з’ясування своєї
ролі в мікро- та макросоціумах, реалізація своїх можливостей у
професійній діяльності;

5) Створення сім’ї – усвідомлений крок сформованої особистості, яка бере
на себе відповідальність за виховання майбутнього покоління.

Окрему групу серед методів реабілітації становлять метод перевиховання.

Перевиховання – це педагогічний вплив, спрямований на попередження та
подолання відхилень у поведінці особистості. Існує два різновиди цього
методу:

1. Власне перевиховання (як перебудова структури особистості, де
структура особистості включає в себе мотив і поведінку).

2. Виправлення (як викорінення певних недоліків).

До методів перевиховання відносяться:

а) метод переконання;

б) перенавчання (як здобуття нового досвіду);

в) переключення (праця, спорт, громадська діяльність);

г) метод “вибуху” (приклад за Макаренком).

Етапи застосування методу перевиховання розглянуто у творах А.С.
Макаренка.

Важливим методом соціально-педагогічної діяльності є метод самовиховання
(процес свідомого самоперетворення).“Пізнавши себе ніхто не залишається
тим ким був”(Сократ). Етапи процесу самовиховання розглянуті у курсі
Загальної педагогіки.

“Людині не достатньо пізнати саму себе, їй необхідно також знати спосіб,
за допомогою якого вона зможе розумно показати, проявити себе і, в кінці
кінців, змінити себе на краще” (Бекон). Найважчим у застосуванні цього
методу є процес формування усвідомлення або розуміння необхідності і
бажання здійснювати самовиховання. Для полегшення проходження цього
етапу соціальний педагог може використовувати метод перспективи.

Не менш важливим в соціальній педагогіці є метод виховання колективом
(власне процес соціалізації). Метод детально розглянуто у працях А.С.
Макаренка “Педагогічна поема,” Сорока-Росінського “Школа імені
Достоєвського”.

До методів соціально-педагогічної діяльності відносяться також такі
групи методів:

1) метод подолання конфліктів:

а) прямі – розрізняють педагогічні (прохання, переконання, вимога), та
адміністративні (попередження, наказ, звільнення, перевід, вигнання);

б) непрямі або опосередковані: авторитетного третього, виходу почуттів,
метод емоційного заміщення, метод вимушеного вислуховування, метод
розширення горизонту.

2) методи лікувальної педагогіки: метод переконання, перспективи,
допомога у формуванні навиків саморегуляції і самодисципліни, метод
зміцнення здоров’я засобами мистецтва (слова, хореографія, малювання,
музикотерапія) організація рухових та розумових або інтелектуальних ігор
– імаготерапія, виховання на позитивних прикладах – аретотерапія,
використання природи в лікувально-виховних цілях.

3) методи народної педагогіки: виховання словом, ділом, релігією,
природою, мистецтвом, традицією, грою та суспільною думкою.

4) метод тренінгу (сприяє розвитку уваги, спостережливості, уміння
розуміти внутрішній світ людини та впливати на нього): вправа-гра,
тренінг екстремальних ситуацій, тренінг соціальних ситуацій,
рефлексивний тренінг (зняття стереотипу поведінки людини),
організаційний тренінг (спрямовується на формування навичок керівництва
ат підкорення).

5) методи діагностики: спостереження (включене, систематичне, не
систематичне, ситуативне), первинна бесіда (ознайомлююча), анкетування
(відкрите і закрите), тестування, соціометрія, інтерв’ю, моніторинг,
генерація настрою (сприяє розв’язанню проблеми, зміни психічного або
емоційного стану), біографічний метод (дослідження життєвого шляху
людини).

Усі названі вище методи відносяться до так званої групи
психолого-педагогічних методів. Окрім психолого-педагогічних методів,
відповідно до змісту діяльності соціального педагога розрізняють, ще дві
групи методів:

1) соціально-економічні (використовуються в роботі з малозабезпеченими
сім’ями).

2) організаційні (створення колективу, організація самоврядування, нових
стосунків).

За ступенем поширення методи також бувають індивідуальні та групові.

Класифікують методи і за спрямованістю:

1) методи формування свідомості особистості (демонстрація, бесіда);

2) методи стимулювання діяльності та поведінки індивіда (перспективи);

3) метод організації пізнавальної практичної діяльності і поведінки.

“Щоб змінити людей їх треба любити. Вплив на людей пропорційний любові
до них” (Песталоцці).

Застосування певних методик у процесі вирішення конкретної проблеми
формує технологію діяльності. Термін педагогічної технології офіційно
був введений в науку у США в 40-х роках ХХ століття. Але у вітчизняній
педагогіці з поняттям технології ми зустрічаємось вже у роботах А.С.
Макаренка, який називав їх “програмами виховання”.

Технологія соціально-педагогічної діяльності – це практична діяльність
соціального педагога, яка характеризується раціональною послідовністю
використання найрізноманітніших засобів, методів для досягнення
результатів. Будь-яка технологія передбачає існування програми або
алгоритму дій.

Програма 1:

Мета > Завдання > Зміст > Методи – Форми > Результат.

Програма 2:

Діагностика проблеми > Пошук вирішення > Розробка технології > Вирішення
проблеми > Оцінка вирішення.

Впровадження технології в соціально-педагогічну діяльність дозволяє:

а) зекономити сили і засоби;

б) будувати соціально-педагогічну діяльність на науковій основі;

в) підвищити ефективність вирішення проблеми;

г) вирішити питання діагностики, профілактики, адаптації та реабілітації
особистості (тобто соціалізувати особистість).

Література:

Азаров Ю.П. Семейная педагогика. – М., 1989.

Актуальные проблемы социального воспитания. Науч.-метод.бюллетень
(Спец.выпуск к международному семинару) №6. –М.: Запорожье: Госкомитет
СССР, 1990.

Алмазов Б.Н. Профилактика конфликтов в работе с педагог. запущеными
учащимися. – М., 1988.

Антология социальной работы. – Т.1. – М., 1994.

Галагузова М.А. и др. Социальная педагогика: Курс лекций. –М., 2000.
–С.212-227.

Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М., 1991.

Гурски С. Внимание, родители: наркомания. – М., 1989.

Дети с отклонениями в развитии. Под ред. М.С.Певзпер. – М., 1966.

Социальная педагогика под ред. Галагузовой М.А. – М. – 2000.

Социальные отклонения. –М., 1984.

Турчапинова Ю.И. Педагогическая техника и мастерство учителя. – М.,
1987.

Ушинский К.Д. О значении отечественного языка в первоначальном обучении.
//Педагогические сочинения. В 6-ти т. Т.4. –М.: Педагогика, 1989.
–С.39-40.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020