Тема: ЛЮДИНА, ОСОБА, ГРОМАДЯНИН
Тема: Людина, особа, громадянин.
За нинішньої розбудови України особистість стає рівноправним суб’єктом
суспільних відносин із державою, її органами ат посадовими особами.
Розглядаючи державу і право, теорія держави і права як наука і навчальна
дисципліна вивчає окрему людину, індивіда, особистість, громадянина,
розглядає взаємини людини і держави.
У сучасній вітчизняній юридичній науці сформувалась досить обґрунтована
точка зору, згідно з якою побудова правової держави необхідно починати з
захисту і забезпечення прав людини. Найхарактернішим зв’язком людини з
державою є її громадянство. Це постійний політико-правовий зв’язок
людини з державою, що відображається у їх взаємних правах та обов’язків.
Кожна людина живе в тій чи іншій державі і має зв’язки з суспільством в
якому вона живе. Теорія і практика прав людини має довгу і повчальну
історію.
Права людини – явище історичне, тому що їх розвиток завжди передбачає
спадкоємність уявлень про право з погляду людини як учасника соціального
життя.
Люди рівні у правах, але це не означає, що вони однакові або схожі одне
на одного з точки зору фізичних чи розумових здібностей, талантів.
Обов’язки людини – це вимоги, які ставляться суспільством до неї для
того, щоб не порушувалися права людини і суспільство нормально
функціонувало. Права й свободи людини не можуть зробити її незалежною
від суспільства, в якому вона живе, і тому права людини не звільняють
особи від обов’язків, насамперед від обов’язку поважати права інших
людей, їх об’єднань і суспільства в цілому. Крім того, ряд обов’язків
логічно випливають із наявності відповідних конституційних прав.
Людина – це розумна істота, яка має волю, дар мислення, здатна виробляти
знаряддя праці та може свідомо користуватися ними. У людини як індивіда
розрізняють біологічні та соціальні якості.
Біологічне в людині, яка частиною матеріального світу, складається з її
природної основи, що характеризується наявністю тіла, органів чуття,
природної фізичної сили та інших біологічних якостей.
Соціальне в ній характеризується концентрованим виразом тих суспільних
відносин, які відображають взаємозв’язок людини і зовнішнього світу.
Без біологічного змісту людини не можна охарактеризувати її соціальні
якості. Проте само лише біологічне в людини не визначає її як
особистість.
Особа – це людина, яка бере активну участь у політичному житті
суспільства.
Іноземні особи без громадянства, які перебувають на території України,
користуються правами і виконують обов’язки, передбачені законом України,
який не повинен суперечити загальновизнаним принципом міжнародного права
і Конституції України. Особа виступає і як суб’єкт права. І правові
системі суспільства її місце і роль характеризуються через правовий
статус, що дає можливість розглянути фактичне та юридичне становище
особи у громадянському суспільстві. Відомі різні визначення правового
статусу особи. В найширшому значенні під правовим статусом особи
розуміють її юридичне закріплене становище в суспільстві. Ядром
загального правового статуту є суб’єктивні права, свободи, законні
інтереси та обов’язки особи. Конституція України закріплює основні права
і свободи особи, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод.
Отже, держава та особа тісно взаємозв’язані. Держава визначає особу, її
життя, недоторканість, честь і гідність найвищою соціальною цінністю.
Головний обов’язок держави – забезпечення особи відповідних умов для
здійснення прав і свобод, виконання обов’язків. Держава відповідальна
перед особою й суспільством за свою діяльність. За допомогою права
держава закріплює відповідний правовий статус особи, забезпечує кожній
особі рівні можливості в користуванні суб’єктивними правами і виконанні
обов’язків.
Поняття “громадянин” відпрацьоване головним чином юридичною наукою,
передбачає вивчення особливості у її відношенні до держави і права. Вона
висвітлює здебільшого юридичні або політико-юридичні характеристики
особистості.
28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла на своїй п’ятій сесії
нову Конституцію України “Права, свободи та обов’язки громадянина”
закріплюється, що усі громадяни є вільними і рівними у своїй гідності та
правах. За чинною Конституцією, основні права і свободи громадянина
можна класифікувати на: 1) громадянські; 2) політичні; 3)
економічні; 4) соціальні; 5) екологічні; 6) сімейні; 7) культурні.
Головними принципами діяльності правоохоронних органів у сфері
забезпечення прав громадянина мають бути:
а) непорушність основних прав і свобод громадянина, які належать їй від
народження;
б) визнання гідності і значущості громадянина;
в) забезпечення прав громадянина як основний обов’язок працівників
правоохоронних органів;
г) забезпечення через демократичні процедури контролю з боку громадян та
їх об’єднань за здійсненням правоохоронними органами своїх повноважень
із забезпечення прав громадян.
Рівність перед законом означає: що не може бути привілеїв чи обмежень за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, місця проживання. Рівність громадян будь-якої
національності означає:
а) народ України складають її громадяни всіх національностей;
б) незалежно від національного походження всі громадяни України мають
рівні політичні, економічні, соціальні права.
У Конституції України записано “Громадяни мають рівні конституційні
права і свободи та є рівними перед законом”. Отже, кожний громадяни
України має однаковий обсяг прав, і всі мають рівний юридичний статус,
тобто на рівних засадах повинні виконувати закони та нести
відповідальність за їх порушення.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
