.

Історія та сучасний стан дослідження соціальної мобільності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
611 3058
Скачать документ

Реферат на тему:

Історія та сучасний стан дослідження соціальної мобільності

Відповідно до класичного визначення Питирима Сорокіна соціальна
мобільність становить рухливість будь-яких соціальних об’єктів. Однак у
рамках дисципліни, що цілеспрямовано аналізує рух подібних об’єктів у
просторі людського співіснування, під соціальною мобільністю розуміється
винятково переміщення, флуктуація індивідів у суспільстві. А оскільки
будь-яка спільнота людей неодмінно розшаровується на нерівні щодо чогось
сукупності, остільки мобільність означає рух у стратифікованому
соціальному просторі.

Фактично мобільність генерується цим перманентно відтворюваним станом
нерівності, є його найближчим наслідком. Або, інакше, індивіди в
сучасному суспільстві надзвичайно чутливі й сприйнятливі до проявів
нерівності та, спираючи на певні ресурси, загальноприйняті й
індивідуально поціновувані уявлення і стандарти поведінки, намагаються
зайняти найпривабливішу соціальну позицію. Можливості, ресурси,
обмеження на такого роду рух надані їм, як правило, суспільством, або
вони конструюють їх, покладаючись на власну ініціативу і
заповзятливість, що також передбачаються станом суспільства, зазвичай
іменованим сучасним.

П.Сорокін рішуче і, як показала подальша еволюція соціологічного знання,
не без переконливих підстав пов’язав дослідження мобільності та
стратифікації. По суті вивчення мобільності стало чи не основним
способом вивчення стратифікаційних систем. Відносно недавній
узагальнюючий огляд досліджень порівняльних міжнаціональних проблем
стратифікації Генцбума (Ganzboom), Треймана (Treiman) і Алті ( Ultee)
виходив саме з цієї тези [1]. У подальшому викладі використані положення
саме цієї усе ще корисної роботи з посиланнями, наведеними там же.

Автори виокремлюють в історії досліджень стратифікації за останні сорок
років три покоління, що найбільш виразно взаємно відрізняються методами
збору даних, вимірювальними процедурами та методами аналізу даних. Менш
відчутний прогрес був зроблений щодо визначення дослідницьких проблем і
формулювання основних гіпотез.

Перше покоління починає працювати після Другої світової війни, коли були
проведені перші дослідження в рамках національних держав. Монографія за
редакцією Девіда Гласса про соціальну мобільність в Англії та Уельсі за
даними 1949 року [2] ініціювала створення дослідницького комітету з
соціальної стратифікації і соціальної мобільності в Міжнародній
соціологічній асоціації. З ініціативи Гласса група дослідників з 12
країн організувала наступне: систематичне вивчення детермінант
соціальної мобільності, а також її наслідків для класової ідентифікації
та класових антагонізмів; створення шкали престижу професій для виміру
міжгенераційних змін в ієрархічному просторі престижу. На європейському
континенті найвідоміші результати, отримані в рамках даного проекту
Сваластогою, опубліковані окремою книгою [3], а на американському (
робота Ліпсета і Бендікса [4]. Зазвичай аналізувалися таблиці
спряженості 3х3 (фізична, нефізична та сільськогосподарська праця) або ж
2х2, як у роботі Ліпсета і Бендікса, що вивчали міжгенераційну
мобільність між фізичною і нефізичною працею. Про рівень мобільності
судили за відсотковими розподілами “припливу” і “відтоку” із професійної
категорії.

Внаслідок порівняльних досліджень перше покоління прийшло до висновку,
що, по-перше, напрямок мобільності загалом є вельми подібним для всіх
західних країн, по-друге, рівень мобільності вищий в індустріальних
країнах у порівнянні з доіндустріальними і, по-третє, політична
стабільність сприяє соціальній мобільності. В окремих країнах вивчався
також взаємозв’язок мобільності з політичними перевагами, її вплив на
стиль життя, залежність мобільності від соціального походження й
отриманої освіти, починалися спроби методологічно і методично відрізнити
“мобільність, що спостерігається,” від “шансів здійснити мобільність”.

Друге покоління дослідників стратифікації різниться від першого трьома
відмінностями, пов’язаними з ім’ям О.Д.Данкена [5]: використанням для
кодування професій, зазначених респондентами, державного класифікатора
професій; новою шкалою вимірювання професійного статусу, що уможливила
конструювання соціально-економічного індексу (SEI); побудовою моделі
досягнення статусу.

Друге покоління практично не задається питанням, що вельми хвилювало
перше, а саме: який масштаб і рівень мобільності. Його представників
цікавить прямий вплив професії батька на професію сина в порівнянні з
іншими опосередковуючими чинниками, серед яких освіта батьків, міра
урбанізованості дитинства, перша професія сина, кількість братів і
сестер у респондента. Для США початку шістдесятих років кореляція між
професією сина і батька становила 0.405. Вона складалася з непрямого
впливу освіти 0.227 (57%) і першої роботи респондента 0.178 (43%), на
яку своєю чергою впливали статус професії батька на першу роботу сина
0.063 (16%) і на роботу сина на момент опитування 0.115 (28%).

Робота О.Блау і П.Данкена надихнула багатьох соціологів на конструювання
методик вимірювання престижу і статусу, а також проведення на цій основі
порівняльних досліджень. Д.Трейман створює міжнародну шкалу престижу
професій, придатну для компаративістського вивчення суспільної поваги до
професій [6]. Однак, водночас Фезерман і Хаузер [7] показали, що вимір
престижу приводить до завищення міри спадкоємності професійного статусу,
і висловили сумнів у доречності використання престижу як міри
професійного статусу у вивченні соціальної мобільності.

П.Блау, вибудовуючи формальну теорію соціальної структури, орієнтується
на досягнення саме другого покоління дослідників стратифікації і
формулює серед інших шосту, сьому, восьму та дванадцяту теореми, що
безпосередньо стосуються мобільності: високий рівень міжгрупових і
статус-віддалених відносин збільшують імовірність соціальної
мобільності; гетерогенність збільшує імовірність міжгрупової
мобільності; нерівність збільшує імовірність статус-віддаленной
мобільності (status-distant mobility); множинне накладання позицій
робить мобільність ймовірнішою [8].

Третє покоління приступає до роботи тоді, коли запропоновані другим
поколінням принципи і напрямки вивчення соціальної мобільності для
багатьох соціологів залишалися привабливими. Роботи Фезермана і Хаузера
[9], а особливо Голдторпа [10], рішуче замінили регресійні моделі
мобільності логлінійними, що дало можливість, насамперед, відокремити
абсолютну мобільність від відносних шансів зробити мобільність, а також
моделювати діагональні клітки таблиць мобільності (вони являють собою
відтворювані статусні чи класові позиції, тобто іммобільних
респондентів, що успадковують позиції батьків) на відміну від не
діагональних. Іншою відмінною рисою було заперечення ієрархічної
побудови класових позицій на шкалі “вище – нижче”. Для Голдторпа,
приміром, соціальні класи – це дискретні, ієрархічно невпорядковані
утворення, щодо яких немає сенсу говорити про “вертикальну мобільність”,
а значить і конструювати “моделі досягнень”, запитувати про те, хто
домігся успіху, а хто, навпаки, деградував, розмірковувати про
“відкритість” суспільства на підставі здійсненої індивідами мобільності.
Автори цитованого тут огляду розцінюють це як помітне звуженням
дослідницької проблематики.

Неофіційна програма відповідних досліджень склалася наприкінці 70-х,
початку 80-х років у рамках проекту CASMIN (Comparative Analysis of
Social Mobility in Industrial Nations). Опитування проводилися в
тринадцяти країнах західної і східної Європи, а в 1993, 1995 і 1998
роках і в Україні разом з “Социс-Геллап” та Інститутом соціології НАН
України. Можливість зіставлень забезпечувалася застосуванням єдиної
схеми кодування професій і занять, що об’єднувалися в сім основних
“класів” (вихідна таблиця мобільності була, отже, 7х7). Було виявлено,
що відносна мобільність приблизно однакова в усіх обстежених країнах, що
і дозволило Голдторпу зробити висновок про “постійний плин”, практично
константний, без помітних коливань масштаб мобільності в різних
суспільствах і в різний час [11].

На думку Генцбума (Ganzboom), Треймана (Treiman) і Алті ( Ultee),
дослідження трьох поколінь соціологів дали можливість дійти до наступних
тверджень щодо зразків міжгенераційної мобільності [12]:

1. В усьому світі міжгенераційна мобільність викликається і керується
соціально-економічним статусом, вимірюваним шкалою Данкена SEI-типу;
щодо інших вимірів тривають дебати, але загалом зрозуміло, що вони
вторинні стосовно соціально-економічного статусу.

2. В усьому світі спостерігається міжгенераційна професійна
іммобільність. Вона найбільш ймовірна в класах, що володіють значною
власністю (ферма, бізнес, професійна практика).

3. У різних країнах і в різний час взаємно різняться зразки
міжгенераційної мобільності. У більшості країн відбувається повільне,
але стабільне збільшення відносної мобільності. В одних країнах (США,
Швеція) рівень відносної мобільності вищий у порівнянні з іншими
країнами. Разом з тим, серед соціологів немає згоди щодо природи
факторів, що зумовлюють зміни і відмінності.

4. Дослідження статусних досягнень свідчать, що освіта людини суттєвіше
впливає на її професійний статус, аніж професія батьків, і що цей вплив
незалежний від соціального походження. Водночас освіта виявляється
важливим механізмом передачі переваг і привілеїв від покоління до
покоління.

ЛІТЕРАТУРА

Ganzboom H. B.G., Treiman D.J., , Ultee W.C. Comparative
Intergenerational Stratification Research: Three Generations and Beyond
// Annual Reviews of Sociology. ( 1991. ( #17. ( Р. 277 ( 302.

Glass D.V. Ed. Social Mobility in Britain. ( London: Routledge, 1954. (
С.

Svalastoga K. Prestige, Class and Mobility. ( Copenhagen: Gyldendal.
1959. ( С.

Lipset S.M., Bendix R. Social Mobility in Industrial Sociaty. (
Berkeley: University California Press, 1959. ( С.

Blau P.M., Duncan O.D. The American Occupational Structure. ( New York:
Wiley, 1967. ( С.

Treiman D.J. Occupational Prestige in Comparative Perspective. ( New
York: Academic, 1977.

Featherman D.L., Hauser R.M. Prestige or socioeconomic scales in the
study of occupational achievement? ( Sociological Methods of Research.-
#4, 1976, Р. 403(422.

P.M.Blau Structural Contexts of Opportunities. ( Р. 29(37.

Featherman D.L., Hauser R.M. Opportunity and Change. ( New York:
Academic, 1978. ( С.

Goldthorpe J.H. Social Mobility and Class Structure in Modern Britain. (
Oxford: Clarendon Press, 2nd ed., 1987.

Erikson R., Goldthorpe J.H. “The Constant Flux. A study of Class
Mobility in Industrial Societies”.( Oxford: Clarendon Press, 1992.

Ganzboom H. B.G., Treiman D.J., , Ultee W.C. Comparative
Intergenerational Stratification Research: Three Generations and Beyond
// Annual Reviews of Sociology. ( 1991. ( #17. ( Р. 296 ( 297.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020