.

Громадська структура молодіжного і дитячого руху в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
429 3417
Скачать документ

Реферат на тему:

Громадська структура молодіжного і дитячого руху в Україні

ПЛАН

1. Громадські об’єднання у системі молодіжного і дитячого руху.

2. Особливості діяльності молодіжних організацій (ознаки, функції МО).

3. Типологізація молодіжних організацій.

4. Основні риси громадських структур на сучасному етапі розвитку
України.

1. Громадські об’єднання у системі молодіжного і дитячого руху.

Молодіжний та дитячий рух як система складається із 3-х підсистем,
зупинимося на характеристиці організаційно-інституційної підсистеми. До
її складу входять: державні структури та громадські структури. Головними
у цій підсистемі є державні інститути, проте необхідно зазначити, що
провідними і найбільш значимими в ній були і залишаються громадські
самодіяльні структури. Основна причина такого стану речей: існування
молодіжного руху довший час лише у формі громадських, самодіяльних
об’єднань, а державні інститути молодіжного руху активно почали
формуватися лише останні 10-12 років.

На думку більшості юнологів, громадська структура молодіжного руху
складається з таких громадських об’єднань:

? серцевина молодіжного руху, найбільш важливою його ланкою є молодіжні
організації, тобто під різними назвами (союзи, спілки, асоціації,
рухи…) вони різні за назвою, за масштабами діяльності, за політичним
забарвленням;

? різноманітні громадські молодіжні та дитячі фонди (зокрема: Дитячий
фонд України, благодійний фонд підтримки робітничої та селянської
молоді, Український фонд студентів, Український фонд студентів, Фонд
„Молода Україна”);

? аматорські клуби за інтересами, що різняться як за напрямками
(культурологічні, спортивні…) так і за формами діяльності;

? молодіжні об’єднання, які не мають чітко вираженої організаційної
структури, програмних документів їх називають „неформальні групи”. До
80-х років „неформалами” називали майже всі молодіжні організації окрім
комсомольської та піонерської. Сьогодні „неформальна група” – це група
людей яких зв’язують особисті, не закріплені організаційно та не
оформлені юридично зв’язки.

? релігійні молодіжні об’єднання;

? молодіжні секції, філії, „крила” при дорослих громадських організаціях
та партіях;

? молодіжні підприємства, госпрозрахункові установи, що діють при
громадських молодіжних організаціях, а також окремі об’єднання молоді,
які займаються виробничою, комерційною діяльністю не в межах громадських
об’єднань (наприклад студентські загони МЖК, молодіжний туризм).

? сьогодні виділяють як самостійну групу і студентські об’єднання
(профспілкові організації студентів, фахові студентські організації та
об’єднання за інтересами, органи студентського самоуправління).

2. Особливості діяльності молодіжних організацій.

Більше 90% молоді входять до молодіжних громадських організацій, отже
варто досконало з’ясувати що юнологи конкретно розуміють під поняттям
„молодіжної громадської організації”. Зокрема Корнієвський та Якушик
дали визначення терміну молодіжної громадської організації яке є досить
точним, проте переобтяжене філософським змістом.

Отже, „МГО – це певні молодіжні суспільні сили, які: а) в тій чи іншій
степені усвідомлюють свою специфічність, особливість своїх власних
інтересів і свого місця і ролі в суспільстві; б) здійснюють певну
суспільно значиму діяльність, яка напрямлена на реалізацію їхніх
інтересів; в) мають чіткі внутрішні структури”.

Серед всіх визначень молодіжних організацій найбільш науковим, яке
відповідає реаліям сьогодення є те, яке дане в Законі України „Про
молодіжні і дитячі громадські об’єднання” від 1 грудня 1998. молодіжні
громадські організації – це об’єднання громадян віком від 14 до 28
років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення і
захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та
інших суспільних інтересів.

Дитячі громадські організації (там же) – це об’єднання громадян віком
від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, що напрямлена на
реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей,
задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, а також
соціальне становлення їх як повноправних членів суспільства.

Іншими словами, молодіжні організації це те місце де молоді люди можуть
розвивати та представляти свої інтереси. Будь-яка молодіжна громадська
організація має чотири головні ознаки.

Ознаки молодіжних громадських організацій:

? офіційно оформлене членство (причому у різних формах: видача членських
квитків, нагрудних значків…);

? участь членів об’єднання у створенні його матеріальної бази у тому
числі шляхом сплати вступних і членських внесків;

? участь у самоуправлінні об’єднання (тобто участь у загальних зборах
організації, бути членом секретаріату, або членом виконавчих органів –
правління);

? обов’язкова наявність статуту об’єднання, інколи можливо програми чи
іншого програмного документу.

Процес створення і становлення молодіжних громадських організацій
різноманітний, проте він в цілому має чотири основних стадії. Отже,
стадії створення молодіжних організацій є такими:

? номінальна стадія молоді люди лише об’єднуються в організацію, причому
цей процес є стихійним, а тому зв’язки між ними є досить слабкі;

? стадія формування, коли формуються зв’язки між членами організації а
також розвиваються внутрішні структури

? консолідуюча стадія характеризується чітким визначенням лідерів,
формуванням активу, розподіленням функцій та обов’язків

? заключна стадія пов’язана із завершальним оформленням організації,
коли вже прийняті основні документи – програми та статут

Молодіжна громадська організація виконує наступні функції:

? організаційну, вона пов’язана як із процесом об’єднування молоді на
основі спільних інтересів в організацію так із навчанням молодих людей
жити в колективі, звіряючи свої інтереси з інтересами інших людей даного
колективу

? виховна – тобто організація виховує, вчить як хорошого так і поганому
тому що відбувається великий вплив людини на людину

? комунікативна функція пов’язана із безпосереднім спілкуванням людей
цієї організації між собою – це збагачує особистість навиками
спілкування в колективі, окремій групі, мікро групі

? господарська функція полягає у слідую чому: участь молоді у вирішенні
як власних так і загальнодержавних задач (наприклад, матеріальна база,
засоби забезпечення діяльності організації)

3. Типологізація молодіжних організацій.

В Україні сьогодні діє більш, як 60 всеукраїнських молодіжних
громадських організацій, 300 регіональних – вони мають досить широкий
спектр діяльності (зокрема, політичні, нейтральні до політики,
культурологічні, спортивні, відпочинкові). Якщо брати до уваги
статистичні дані, на початок 1998 року в Україні діяло 1,5 тисячі
місцевих громадських об’єднань; на початку 2002 року вже було
зареєстровано 4,5 тисяч об’єднань і їхнє число значно зростає з кожним
роком. Їх систематизація є досить нелегким завданням.

Аналізуючи літературу з приводу цього питання, зауважимо що більшість
джерел досить однобоко висвітлюють дане питання. Відмітимо, що в
науковій літературі існує декілька підходів до типологізації (іншими
словами класифікації) молодіжних громадських організацій. Основні
критерії класифікації молодіжних громадських організацій:

? особливості соціальної бази молодіжних організацій;

? специфіка генезису (виникнення), організаційні принципи і структура
організації;

? основні функції молодіжної організації;

? місце молодіжної організації в суспільстві;

? особливості впливу на суспільні процеси.

Типологізація може здійснюватися з урахуванням наступних факторів:

? етнічні, расові приналежності учасників;

? стать молодих людей;

? регіональні особливості;

? вік учасників (діти, підлітки, молодь);

? професійні особливості учасників (студенти, бізнесмени…);

? стан здоров’я (організації інвалідів).

Можна також в основу класифікації покласти наступні принципи:

? особливості членства (індивідуальні, колективні, змішані)

? степені демократичності (демократичні, недемократичні)

? ступені відкритості (легальні, напівлегальні, нелегальні)

? відношенні до соціально-економічної політики у суспільстві
(ультраліві, ліві, лівоцентричні, центричні, право центричні,
ультраправі)

? степені впливу на молодь (дуже впливові, впливові, маловпливові,
невпливові)

? відношення до історичного розвитку даного суспільства його політичної
системи (прогресивні, консервативні, реакційні)

? степені релігійної приналежності (релігійні, атеїстичні, світські)

? способу фінансування (державні, політичні, недержавні або громадські)

? по рівню існування (всеукраїнські, регіональні, місцеві)

? за характером існування (формальні, неформальні)

? за кількістю членів (масові, мало чисельні)

Окремо слід зупинитися на молодіжних організаціях і політичних партіях.
Ні одна із молодіжних організацій не може стояти поза політикою,
оскільки «молодіжна організація маючи певні цілі і завдання контактує з
дорослими політичними партіями, а досягти своїх цілей можна лише на
основі системи певних цінностей.

Будь-яка молодіжна організація не будучи безпосередньо політичною має
тим не менше пряме відношення до політики, тому що займаючись вихованням
молоді, в тому числі формуванням ідейних переконань, політичної культури
– така діяльність просто не може бути аполітичною». Це чітко видно
підчас виборчих компаній, референдумів та інших масових заходах.

? За політичним принципом (деполітизовані, з широкою ідейною платформою,
високо політизовані)

Наведемо конкретні приклади молодіжних організацій за політичним
принципом:

Деполітизовані – в їхній склад входять молоді люди, які мають не
однакові ідейні платформи, і займають різні політичні позиції. Базою
таких молодіжних організацій є матеріальна і організаційно-кадрова
основа. Вони, як правило, є недовговічними та неміцними. Наприклад,
„Український молодіжний авангард”, „Спілка української молоді”, „Союз
українського студентства”.

Молодіжні організації з широкою ідейною платформою об’єднують молодь яка
має приблизно однакову орієнтацію – вони орієнтуються на декілька
„дорослих” політичних формувань (соціалістичний вибір). Наприклад,
„Соціалістичний конгрес молоді”, „Молоді республіканці України”.

Високо політизовані молодіжні організації є міцними, стійкими, тісно
пов’язані однією партією (соціалістичні, комуністичні, ліберальні,
анархістські, консервативні, фашистські…). Наприклад
ліберально-демократичні: Лімо (ліберальне молодіжне об’єднання) –
молодіжна організація Ліберальної партії України, загальна кількість
членів – 14500; УСДМ (Українська соціал-демократична молодь) – молодіжна
організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), кількістю
членів – 1000; Трудовий союз молоді – молодіжна організація Партії
праці, кількість членів – 500. Соціалістичні: СКМ (Соціалістичний
конгрес молоді) – молодіжна організація Соціалістичної партії, кількість
членів – 4800. Неокомуністичні: ЛКСМУ (ленінська комуністична спілка
молоді України) – молодіжна організація Комуністичної партії України,
загальною кількістю 14000. Національно-радикальні: СУМ (Спілка
української молоді) – молодіжна організація орієнтована на Конгрес
українських націоналістів, кількість членів – 1650; РХМ (Республіканська
християнська молодь) – молодіжна організація Республіканської
християнської партії, кількість членів – 1000. Національно-демократичні:
СХДМ (Спілка християнсько-демократичної молоді) – молодіжна організація
Християнсько-демократичної партії України, кількість членів – 1300;
Молодий рух – є складовою частиною Народного Руху України, кількість
членів – 3000; НДЛМ (Народно-демократична ліга молоді) – молодіжна
організація Народно-демократичної партії України, кількість членів –
5000; ДПУ (Демократичні перетворення України) – молодіжна організація
Демократичної партії України, кількість членів – 3000.

Проте, найчастіше молодіжні організації юнологи поділяють за напрямком
діяльності:

? політичні („Ліберально молодіжне об’єднання”, „Тризуб імені Степана
Бандери, „Об’єднання демократичної української молоді”);

? за трудовою діяльністю („Всеукраїнська рада молодих вчених та
спеціалістів”, „Союз молодіжних організацій України”, „Український фонд
студентів”, „Асоціація профспілкових організацій студентів України” (800
тис. членів), „Асоціація молодих українських політологів і політиків”);

? молодіжні організації, які задовольняють різні творчі, культурні та
спортивні потреби („Всеукраїнська молода ліга Eterno Lumo”, Українське
аерокосмічне об’єднання „Сузір’я”, Всеукраїнська спортивна організація
„Клуб Івана Піддубного”);

? підготовка національної еліти („Клуб української елітарної молоді”,
„Нова генерація”);

? молодіжні організації, які працюють над вирішенням проблеми дітей
(СПОУ, Асоціація молодіжних пошукових обєднань „Обеліск”, Асоціація
гайдів України, „Пласт”, „Січ”);

? молодіжні організації, які займаються благодійницькою діяльністю
(„Благодійний фонд підтримки робітничої і селянської молоді України”,
Благодійне товариство „Молодь за милосерддя”);

? екологічна діяльність („Українська молодіжна екологічна ліга”,
„Зелені”);

? релігійні організації (існують релігійні організації
інтернаціонального характеру, що поєднують міжнародні асоціації –
Асоціація молодих християн, що налічує 45 мільйонів членів; Міжнародна
католицька федерація молодіжних організацій, що включає 36 організацій
із 27 країн; світове товариство буддійської молоді, що має
представництво у 15 країнах світу; Світова асамблея мусульманської
молоді, налічує 450 організацій на п’яти континентах; Всесвітня
організація іудеїв налічує 500 тис. членів у 30 країнах; в Україні діє
організація „Українська молодь Христові”; а також Християнська молодіжна
організація Церкви адвентистів сьомого дня, Молодіжна рада церков
Євангельських християн-баптистів України).

4. Громадські структури молодіжного руху розвиваються і займають
відповідне місце в політичній системі суспільства. Можна таким чином
охарактеризувати риси молодіжних організацій на сучасному етапі:

? першою визначною рисою є демократичність за характером свого створення
та існування. Переважна більшість молодіжних та дитячих об’єднань
створена самою молоддю. Демократичність забезпечується тим, що діюче
законодавство практично знімає всі обмеження, які існували у радянський
період;

? різноманітність (понад 50 всеукраїнських, 300 регіональних та кілька
тисяч, які існують на місцевому рівні);

? по різному розвиваються молодіжні організації у різних регіонах нашої
країни так у Львівській області нині діє 134 громадських молодіжних та
дитячих організацій, з них 34 – обласного, а решта – міського та
районних рівнів, у Чернігівській області серед зареєстрованих об’єднань
зі статусом обласної організації існує лише Спілка Піонерів
Чернігівщини. Необхідно підкреслити, що має місце велика різниця не лише
у масштабах охоплення дітей та молоді громадськими об’єднаннями, але
різні регіони мають свою специфіку діяльності, зокрема: в Криму серед 19
зареєстрованих всеукраїнських лише 2 займаються питаннями виховання, а у
Івано-Франківській області із 15 об’єднань всеукраїнського характеру 7
виховного напрямку, 3 – релігійного;

? на місцевому рівні для молодіжного та дитячого руху характерно
представлення молодіжних організацій регіональними та місцевими ніж
всеукраїнськими наприклад у Тернопільській області у кінці 2000 року у
25 всеукраїнських об’єднаннях було 4426 членів, тоді як обласні та
міські, районні об’єднання у своїх структурах налічують 19202 членів;

? громадські структури консолідуються (УНКМО, ФДО, СПО);

? більшість організацій відповідно до статутів мають окрім
індивідуального членства колективне;

? тісна співпраця громадських організацій із державними органами.

Література:

Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов
В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова.
– Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.

Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб.
заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.

Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. –
М.: Академический Проект, 2001.

Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України
Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020