Реферат
на тему:
Фемінізм –
як соціальне явище
Здавалося б, чому сучасним українкам не брати приклад зі своїх
матерів, що скоряли космос, що піднімали цілину, і не приступити до
освоєння цілини вітчизняного бізнесу? Чому б їм не очолити найбільші
трастовые компанії, торгові і рекламні фірми?
Цього, однак, не спостерігається. Для успішної кар’єри в
державній чи установі приватній фірмі жінці необхідно бути
більш висококваліфікованим фахівцем, чим колеги-чоловіка – адже
при інших рівних перевага завжди віддається сильній підлозі. По
статистиці працюючі жінки більш освічені, чим чоловіка, але
заробітна плата в них майже на третину нижче.
Так що сьогодні представниці слабкої підлоги найчастіше або
безробітні, або працюють на самих малооплачиваемых посадах.
Суспільна думка 90-х років пропонує жінці єдину альтернативу
стати дружиною процвітаючого бізнесмена. Верхи жіночої
самостійності можна вважати кар’єру в модельному бізнесі, але
знову ж тільки до щасливого заміжжя.
Початок пострадянському відродженню домострою було покладено ще
при Михайлові Горбачову, що перший заговорив про повернення жінок до
“домашнього вогнища” і “ідеалу материнства”. Начебто б цілком
благий намір: жінка дійсно повинна мати можливість приділяти
більше часу дітям, чоловіку і будинку. Однак на практиці це привело до
майже повного витиснення слабкої підлоги з ділового і громадського
життя.
Подібна ситуація могла обрадувати тільки тих радянських жінок
середнього покоління, що давно махнули рукою на роботу. Чи
взагалі не починали всерйоз займатися професійною кар’єрою.
Помнете розповсюджений тип сорока- літньої плановички в розтягнутій
кофті, з важкої авоськой і варикозним розширенням вен на ногах?
Після важкого і неясного початку 90-х років горбачовський ідеал
оформився остаточно: багатий чоловік – от панацея від усіх негод! Тим
часом, насаджуючи за допомогою мас-медіа образ чоловіка – “джерела
всіх благ”, чоловіка не в останню чергу керувалися таким
немаловажним розумінням: не допустити жінок до перерозподілу
фінансів, владі і власності! Галантні кавалери виявилися не дуже
сумлінними, хоча і більш щасливими конкурентами своїх прекрасних дам.
Операція по відлученню слабкої підлоги від найбільш дохідних сфер
економіки була проведена швидко і безболісно. Цьому сприяв
ще один ідеологічний стереотип, що склався в нашому суспільстві
задовго до перебудови. Це – негативний образ ділової жінки.
Памятаєте “Службовий роман” Ельдара Рязанова? Лише після того, як
ділова мимра закохалася і забула про кар’єр, з її “вилупилася”
прекрасна жінка… Радянський кінематограф створив целую галерею
таких мымр – у рогових окулярах, із зализаними назад волосс і без
найменшого натяку на жіночність. Вважалося, що “начальниця”
обов’язково в чомусь збиткова, а в особистому житті – нещаслива.
Зустріну з жінкою, що займає більш високе суспільне становище,
наші чоловіки сприймають як катастрофу. Недарма обаятельнейший
герой фільму “Москва сльозам не вірить” просто запив від такого
горя. І сьогодні жінки часто зіштовхуються з тим, що їхні ділові
успіхи розглядаються чоловіками як особиста образа.
У 1995 році був навіть виданий спеціальний президентський указ про
призначення жінок на державні посади. Однак фактично він не був
виконаний. Жінок в уряді, ні в президентській адміністрації не
додалося. У Верховній Раді – жінок всего 10,2% . При цьому
по-справжньому впливових політиків серед жінок майже немає:
Вітренко, Григорович… Є ще Юлія Тимошенко – яскравий, скандальний
персонаж політичного життя, ідейний борець з теперішнім
президентом (чи своєю жадобою?). Всі інші – не стільки жінки-політики,
скільки “жінки в політику”.
Те ж саме у великому і середньому бізнесі. Чоловіка, захопивши
“командні висоти”, якщо і беруть жінок у справу, те навіть не на
другі і треті, а лише на технічні, підсобні ролі. Чому знаходяться
відповідні “логічні” обґрунтування. Так, на думку
чоловіків-бізнесменів, жінки – погані стратеги і звикли довіряти
почуттям, а не тверезому розуму. У приватній бесіді один з керівників
московської торгової мережі помітив, що оскільки багато бізнесменів
люблять обговорювати справи й укладати угоди в “до- вірчій обстановці”
– у чи лазні за випивкою, жінки для нього – не занадто бажані
партнери. Лише деякі мої співрозмовники погоджувалися визнати, що
головною перешкодою, що перепиняють жінкам дорогу в бізнес, є його
сильна криміналізація, а не особливості жіночої психології.
Якщо ж комусь із представниць слабкої підлоги удасться
домогтися хоч якогось успіху в справах, для початку її неодмінно
запідозрять у всіх смертних гріхах. Чоловіки щиро упевнені, що
шлях у бізнес для жінок відкривається тільки через “постіль”. І як
і раніше процвітаючим діловим жінкам відмовляють у праві на
жіночність, вважаючи їхніми істотами “середньої підлоги”.
Можливо, у бізнесі в жінок дійсно псується характер: вони
стають жорсткіше, прагматичнее. Однак і чоловіки міняються не в кращу
сторону. Багато хто перетворюються в безпринципних циніків, і, до речі,
набагато частіше, ніж жінки, не стримують себе в емоціях. Але це
нікого не обурює – скоріше, викликає співчуття. Таким чином,
на жінку виявляється подвійний тиск. Якщо вона розслаблюється і
дає волю почуттям, неї обвинувачують у непрофесійному, занадто
“жіночому” стилі роботи. Змушена твердість також стає предметом
дорікань.
Як же своє положення оцінюють самі жінки, що займаються
бізнесом? На думку Тетяни Лифантьевой, віце-президента
корпорації LВ, сьогодні звичайній жінці – з чисто жіночим
характером, у бізнесі не вижити. “Західним колегам набагато легше,
– говорить Тетяна. – Умови російського бізнесу зовсім не для жінок.
Мені здається, що в мені сполучаються і жіночі, і чоловічі риси.
Хоча успіху я домоглася багато в чому завдяки саме своїм жіночим
якостям. Але мені повезло з компаньйоном”.Вона вважає, що їй вдається
обмежувати свою роботу стінами офісу і не переносити керівні
замашки в особисте життя. Проте, спілкуючись з чоловіками поза
офісом вона, як правило, не розповідає їм про свою роботу. Не хоче
травмувати “ніжну” чоловічу психіку: їй прекрасно відомо, що
більшість чоловіків не переносять жінок, що заробляють більше, ніж
вони. Хоча сама Тетяна зовсім спокійно відноситься до ситуації,
коли головний заробіток у семью приносить жінка.
Що ж стосується загального положення, то, на її думку, зараз
виявляються дві тенденції. З одного боку, жінкам усе-таки вдається
проникати в ділові сфери, а з інший, – виник цілий шар жінок, що
не тільки живуть на утриманні своїх чоловіків, але навіть і не
намагаються вникнути в те, чим займаються їхні чоловіки.
Що ж, завдяки твердому добору жіночий істеблішмент формується
з найдужчих і цілеспрямованих. Однак дійсна жіноча еліта з’явиться
лише тоді, коли самі чоловіки зрозуміють, що прихід жінок у політику і
бізнес – неодмінна умова того, щоб ці сфери суспільної діяльності
придбали нарешті більш цивілізований характер.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
