Реферат на тему:
Євгеніка – проблема науковості та псевдонауковості науки про “чистоту
роду”.
План
Поняття євгеніки і його виникнення.
Наука чи антигуманна лженаука ?
Деякі якісні показники народонаселення.
Якісні показники народонаселення в Україні.
Abusus non tollit usum.
(латинська приказка)
Слово “євгеніка” у багатьох викликає інстинктивне несприйняття – так
добре попрацювала радянська (і не тільки ) пропаганда. Більшість людей,
почувши це слово згадують виключно про “білокурих бестій”, расові
комісії – все, що пов’язане з націонал-соціалізмом, расизмом і тому
подібними людиноненависницькими концепціями. Одначе, обґрунтованість
такої відповідності аж ніяк не більша за намагання представити F.
Nietzsсhe як ідеолога нацизму.
Розглянемо походження слова. Грецьке ???????? має кілька варіантів
перекладу, але усі вони зводяться до відтінків “шляхетне походження,
гарна порода” – загалом, чудової генетичної якості. Можна заперечити, що
є переклад, пов’язаний з “шляхетним походженням”, тобто аристократією,
на що і претендували нацисти, вважаючи свою націю найбільш повноцінною.
Нагадаємо, що шляхетне аристократичне походження теж походить від
грецького ??????? – “чудовий, найкращий” – як бачимо, розмова йде про
якість, а не про національну приналежність.
Розрізняють позитивну і негативну євгеніку. Ціль позитивної євгеніки –
збільшення відтворення індивідів з ознаками, що можуть розглядатися як
цінні для суспільства, – такими, як високий інтелект і гарний фізичний
розвиток чи біологічна пристосованість. Негативна євгеніка прагне
зменшити відтворення тих, кого можна вважати недорозвиненими розумово чи
фізично чи розвинуми нижче середнього.
Соціальне керування еволюцією людини – ідея не нова. Багато народів
практикували дітовбивство, щоб звільнити суспільство від страждаючих
каліцтвом чи неповноцінних індивідів і запобігти збільшенню їхньої
чисельності. Цим відрізнялися давні спартанці, які для збереження
панування над ілотами (кріпаками) застосовували багато які з цілком
сучасних євгенічних заходів. Так, для членів пануючого класу еміграція
була обмежена, шлюби і народжуваність заохочувалися державою, а
холостяки обкладалися спеціальним податком. Підтримувалася сувора
система фізичного виховання, яку не витримували слабкі і каліки.
Періодично влаштовувалися масові побиття ілотів для зниження чисельності
цієї, що вважалася неповноцінною, частини популяції.
Добре відомі пропозиції Платона з євгенічного устрою суспільства. Він
вважав, що не слід ростити дітей з дефектами чи народжених від
неповноцінних батьків. Хронічним інвалідам і жертвам власних пороків має
бути відмовлено в медичній допомозі, а моральних виродків варто
страчувати. З іншого боку, для поліпшення «породи» необхідно заохочувати
тимчасові союзи обраних чоловіків і жінок, щоб вони залишали
високоякісне потомство.[І1]
Термін “євгеніка” був уперше запропонований у 1883 році видатним
англійським антропологом, психологом і основоположником біометрії
Френсісом Гальтоном. От яке визначення євгеніки він тоді дав: “Вивчення
впливів, що підлягають суспільному контролю і можуть поліпшити чи
погіршити як фізичні, так і розумові якості прийдешніх поколінь”.[Д1] І
при цьому він додав, що на першій стадії пов’язані з цим питання будуть
піддаватися чисто науковій розробці, причому справа не піде далі
пропаганди євгенічних ідей. На другій стадії вже можна буде вжити ряд
заходів практичного характеру і видати відповідні закони. Нарешті, на
третій стадії такі закони стануть непотрібними, тому що всі люди
усвідомлять необхідність правил євгеніки. [Д1]
Спочатку до євгеніки співчутливо поставилися передові вчені різних
країн. Так, К.А. Тімірязєв у своїй статті, надрукованої у 1911 році в
енциклопедичному словнику Бр. Гранат, без будь-якої критики наводить
визначення Ф. Гальтона і пише, що важливою задачею першої, академічної
стадії розвитку євгеніки, пропонованої Гальтоном, повинне бути створення
в університетах особливих лабораторій “по вивченню біологічних, медичних
і статистичних методів” для розробки євгенічних проблем. При цьому він
підкреслює, що найважливіша з них – проблема відносної ролі спадковості
і виховання у формуванні ознак людини. Набагато обережніше К.А.
Тімірязєв ставиться до намічених Гальтоном другої і третьої стадії
розвитку євгеніки. Наприкінці своєї статті він пише: “Такі задачі
академічної стадії. Які ж будуть її практичні висновки, а, тим більше,
які будуть моральні принципи …ще передчасно передбачати”. [Д2]
У 1920 році в Москві в Інституті експериментальної біології, очолюваному
Н.К. Кольцовим, був відкритий відділ євгеніки й організоване Російське
євгенічне товариство, головою якого теж був Н.К. Кольцов; він же був
головним редактором випуску цим товариством Російського євгенічного
журналу. У діяльності товариства брали активну участь видатні генетики
А.С. Серебровський і Ю.А. Філіпченко, антрополог В.В. Бунак, видні
лікарі А.Н. Абрикосов, Г.И. Россолімо, Д.Д. Плетньов, народний комісар
охорони здоров’я Н.А. Семашко, співчутливо відносився до цього
товариства М. Горький. Незабаром відкрилися філії Російського
євгенічного товариства в Ленінграді, Києві, Одесі, Саратові.
У той же період були організовані євгенічні лабораторії і євгенічні
товариства в ряді західно-європейських держав і США, заснований
Міжнародний євгенічний комітет, у котрий увійшли представники 15 країн
(від СРСР у ньому брав участь Н. К. Кольцов).
У ту пору діяльність євгенічних опорних пунктів у Радянському Союзі була
спрямована, головним чином, на одержання даних про спадковість людини
шляхом збирання родоводів видатних письменників, артистів, учених.
Передбачалося, що вивчення їхніх предків і нащадків дозволить пролити
світло на спадкову передачу здібностей і талантів. Наприклад, Н.К.
Кольцов спробував простежити спадкування обдарованості письменників М.
Горького і Л.М. Леонова, співака Ф.И. Шаляпіна, поетів С. Єсеніна і В.С.
Іванова, біолога Н.П. Кравкова й ін. Широкі дослідження такого роду були
проведені й іншими російськими євгеніками. У підсумку М.К. Кольцов
прийшов до такого висновку: “Розглянуті нами генеалогії яскраво
характеризують багатство російської народної маси цінними генами”. [Д3]
Подібні висновки були зроблені й іншими вітчизняними фахівцями. При
цьому Н.К. Кольцов і його колеги, на противагу деяким тодішнім
закордонним генетикам, що знехтували роллю факторів зовнішнього
середовища в розвитку людини, підкреслювали значення цих факторів. Так,
М.К. Кольцов писав: “Було би злочином з боку євгеніки недооцінювати
значення соціальної гігієни, фізичної культури і виховання”. [Д3]
До кінця 20-х років євгенічний рух у СРСР пішов на спад і поступово
зовсім зник. Припинили існування Російське євгенічне товариство і його
філії, Російський євгенічний журнал, закрилися євгенічні лабораторії.
Такий же відхід від євгеніки відбувся і в поглядах найбільш прогресивних
закордонних учених, які колись захоплювались євгенікою, а тепер у ній
зневірелись. Це було викликано двома причинами.
По-перше, наприкінці 20-х – на початку 30-х років спершу в деяких
західних країнах, а потім і в СРСР зародилися і стали швидко розвиватися
наукові праці з генетики людини, зокрема, з її найважливішого розділу –
медичної генетики.
Ще серйознішою виявилася інша причина. У ряді країн, у першу чергу в США
і Німеччині, найреакційніші представники правлячих кіл домоглися
прийняття ряду обурливих антигуманних законів (про які мова йтиме
нижче), оголошених їхніми авторами заснованими на “наукових євгенічних
положеннях”. Для створення сприятливої суспільної думки в “класичну”
гальтоновскую євгеніку були вбудовані дві псевдонаукові концепції.
По-перше, стверджувалося, ніби-то наукою доведено, що серед багатьох
рас, що утворюють людство, існують дуже значні розходження не тільки в
зовнішньому вигляді, але і у вроджених розумових і моральних якостях.
Зовсім необґрунтовано вважалося, що є від природи високо обдаровані
раси, з яких найбільш цінна за своїми спадковими властивостями
північноєвропейська (“арійська”) раса, представлена переважно германцями
й англосаксами. Ряд інших рас у цьому відношенні значно гірші, а деякі
нижчі раси генетично зовсім неповноцінні – це негри, негроїди, цигани,
євреї і слов’яни (на думку німецьких расистів, цигани і євреї підлягають
повному знищенню, представники інших “нижчих” рас можуть бути збережені
як некваліфікована робоча сила, безправна, що підкоряється пануючим
“вищим” расам).
Ця концепція не досить обґрунтована. Історія різних рас і об’єктивні
сучасні дослідження показують на численних прикладах, що у всіх расах
з’являються видатні за своїми здібностями особистості, і число таких
особистостей зростає в міру поліпшення умов життя даної раси. Більш
того, на підставі вивчення мітохондріальної ДНК показана можливість
загальної родоначальниці (“Єви”)для всіх існуючих рас і народностей. Як
правильно писав у 1929 році М.К. Кольцов, спираючись на існуючі вже тоді
великі наукові дані, для виявлення вроджених талантів “потрібно, щоб
кожна дитина була поставлена в такі умови виховання і освіти, за яких
його специфічні спадкові особливості знайшли б найбільш цільне і
найбільш цінне вираження в його фенотипі… Найбільшою і найбільш цінною
особливістю (кожної) людської раси є саме величезна розмаїтість її
генотипів, що забезпечує прогресивну еволюцію людини”[Д3]. Багатий
генофонд популяції – це різноманітний генофонд, у якому присутні безліч
мутантних алелей одного гена. Чиста раса – це бідна, виснажена раса.
Починаючи з кінця позаминулого (XIX) сторіччя і протягом перших
десятиліть минулого (XX), євгеніку, перекручену включенням у неї
псевдонаукових положень, стали пропагувати пануючі реакційні кола
суспільства ряду закордонних країн, домагаючись прийняття законів,
нібито спрямованих на поліпшення спадкових якостей населення. Узаконені
“євгенічні” заходи були широко розгорнуті в США і Німеччині, і ми
зупинимося тільки на них, не торкаючись подібних заходів, що проводились
у незрівнянно більш скромних масштабах в деяких інших країнах.
Із самого початку існування євгеніки в ній обговорювалися два роди дій,
що можуть сприяти поліпшенню спадкових якостей раси чи населення
країни: заборонні (“негативна євгеніка”) і заохочувальні (“позитивна
євгеніка”) . Євгенічні програми США і Німеччини включали майже винятково
заходи, що відносяться до “негативної євгеніки”.
Наприкінці ХІХ і на початку ХХ сторіччя в США стала активно
пропагуватися ідея: “найбільш цінну” англосаксонську частину жителів
витісняють спадково “набагато гірші” іммігранти, що приїжджають з
південної і східної Європи. У результаті натиску, зробленого на сенат і
уряд, у 1924 році з’явився закон, що заохочує в’їзд у США жителів
півночі й англосаксів з Європи і різко утрудняє в’їзд іммігрантів з
південної і східної Європи, особливо євреїв.
Перший закон про примусову стерилізацію був прийнятий у США в 1907 році
у штаті Індіана, а останній – у 1937, у штаті Джорджія. За час їхньої
дії в країні, згідно зі статистичними даними, було насильно
стерилізовано понад 100 тис. чоловік, у тому числі багато негрів. У
більшості штатів стерилізації підлягали психічно ненормальні, розумово
відсталі, засуджені за статеві злочини; у деяких, крім того, – хронічні
алкоголіки, епілептики, повії, круглі сироти, бомжі. Ніяких доказів, що
стерилізовані – носії якихось шкідливих генів, не було. Це відноситься і
до тих, кому було відмовлено в імміграції.
Євгенічні програми в Німеччині почалися з появи наприкінці ХІХ на
початку ХХ сторіччя статей і книг з “расової гігієни”, що вихваляли
“істинно німецьку вищу расу” і що закликали захистити її від забруднення
“нижчими” расами. Цей расистський рух різко підсилився з приходом
Гітлера до влади в 1933 році і перетворилося у всіляко підтримувану
програму, що розвивається державою. Почалося з примусової стерилізації
психічно хворих, а також деяких метисів, народжених німкенями від
солдатів-негрів французької армії, що опинилися в Німеччині наприкінці
1-ої світової війни. Слідом за цим перейшли до тотального знищення в
таборах смерті всіх циган і євреїв, незалежно від статі і віку. Число
знищених циган невідомо, а в ході “остаточного вирішення єврейського
питання” гітлерівцями було знищено понад 6 млн євреїв. З тисяч
військовополонених (захоплених, головним чином, у боях на території СРСР
і Польщі) відразу знищувалися поранені, хворі, фізично слабкі, а інші
використовувалися як робоча сила. Їх утримували в тяжких умовах доти,
поки вони могли працювати, а після цього теж знищували.
Ці й інші трагічні факти сьогодні широко відомі. Але часто забувають, що
мова йшла про досягнення цілей, поставлених “негативною” євгенікою –
“очищення” популяцій людини від шкідливих спадкових задатків. Причому,
спекуляції на принципах, сформульованих основоположниками євгеніки,
доповнювалися, повторимо, антинауковими положеннями расизму і вченням
про спадкову передачу набутих ознак.
Яка ж доля “позитивної” євгеніки, ціль якої – збагатити популяції людини
цінними спадковими задатками. Нам відомо тільки про одну практичну
спробу такого роду. Кілька років тому в американській науковій пресі
з’явилося повідомлення, що Роберт Грехем (Каліфорнія) організував банк
для збереження замороженої сперми, отриманої від декількох лауреатів
Нобелівської премії – представників природничих наук. Передбачалося, що
ця сперма буде використана для добровільного штучного запліднення жінок,
що володіють винятковими інтелектуальними здібностями. Ніяких даних про
результати експерименту мені знайти не вдалося. У літературі я знайшов
тільки три публікації, що підтримують думку про можливість практичних
заходів щодо,”позитивного” євгеніці. Перша з них, що з’явилася в
нацистській Німеччині, належала автору, що наполегливо закликав уряд
видати закон, відповідно до якого німецькі поліцейські будуть одержувати
велику грошову винагороду за кожну народжену в родині дитину.
Мотивувалося це тим, що німецькі поліцейські – найбільш цінна частина
нації, і дуже важливо одержати від них якнайбільше нащадків. Очевидно,
що стаття ця не має ні найменшого наукового значення.
Дві інші публікації, які можна розглядати як рекомендації, спрямовані на
здійснення цілей “позитивної” євгеніки, були вже давно написані
видатними генетиками: А. С. Серебровським у Росії і Г. Дж. Меллером у
США . Обоє радили організувати збереження замороженої сперми цінних
донорів для запліднення нею жінок. Меллер мотивував тим, що у випадку
світової атомної війни більшість чоловіків, які залишаться живими,
будуть стерилізовані радіацією, і потреба в життєздатній спермі буде
дуже велика. Але обоє автори готували публікації в ті роки, коли медична
генетика і взагалі генетика людини робили тільки перші кроки.
Таким чином, бачимо, що визначення на кшталт ” євгеніка – це антинаукова
концепція, яку використовують у політичних цілях різного роду реакційні
елементи” не выдповідає дійсності. Насправді йдеться про зловживання
спотвореними євгенічними положеннями.[І2]
Наразі розглянемо деякі статистичні якісні показники, що мають зв’язок
як з євгенікою так і з соціологією народонаселення.
Наприклад, у цілому частка спадково обумовлених форм серед усіх випадків
олігофренії складає від 69.5% до 90% (графік 1). Серед дітей розумово
відсталих осіб відсоток олігофреній відчутно вищий, ніж серед дітей
нормально розвинутих батьків. Якщо розумовою відсталістю страждають обоє
батьків, то відсоток олигофреній у їхніх дітей складає від 45.9% до 100%
(графік 2). Якщо ж олігофренією хворий один з батьків, то розумово
відсталих дітей у них від 33.3% до 58.1% (графік 3). 36.1 % хворих
олігофренією мають одного чи обох розумово відсталих батьків (графік 4).
[І3]
У таблицях 1-6 подано якісні показники ( а саме – здоров’я нації), за
даними соціологічного моніторингу 1994-2003. [Д4]
На закінчення хотілося б відзначити очевидний факт: незважаючи на
розумність євгеніки, можливість застосування успіхів генної інженерії і
т.п., усе це буде дуже і дуже нескоро. Люди не просто консервативні за
натурою, у масі своїй вони панічно бояться будь-яких нововведень, які
особливо торкаються тих областей, які вони вважають своєю особистою
прерогативою.
Додаток
Таблиця 1. Як Ви оцінюєте стан свого здоров’я загалом? (Відзначте один
варіант відповіді, що найбільше підходить).
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
1 – Дуже поганий 5.8 6.8 6.5 5.7 6.1 4.3 4.3 4.8 5.4 4.9
2 – Поганий 25.8 23.6 24.7 24.8 28.0 25.9 22.0 23.1 25.6 23.5
3 – Задовільний 47.5 47.4 47.7 48.4 46.6 48.8 52.0 52.1 49.7 56.4
4 – Добрий 16.5 19.7 18.8 19.0 17.2 18.7 18.3 17.7 17.5 13.8
5 – Відмінний 4.1 2.5 2.4 2.1 2.2 2.2 2.5 1.6 1.8 1.3
Не відповіли 0.2 0.1 0.0 0.0 0.0 0.1 0.9 0.7 0.1 0.1
Середній бал 2.87 2.88 2.86 2.87 2.81 2.89 2.93 2.88 2.85 2.83
Таблиця 2. Чи перебуваєте Ви на медичному обліку? (Відзначте один
варіант відповіді, що найбільше підходить).
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
1 – Ні, не перебуваю — — — — — — — — 73.0 74.1
2 – Перебуваю на диспансерному обліку, але не маю інвалідності — — — — —
— — — 19.5 19.2
3 – Інвалід 3 групи — — — — — — — — 2.8 2.8
4 – Інвалід 2 групи — — — — — — — — 3.5 2.9
5 – Інвалід 1 групи — — — — — — — — 1.0 0.8
Не відповіли — — — — — — — — 0.1 0.2
Таблиця 3. Чи маєте Ви хронічні захворювання?
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
1 – Ні, не маю 44.1 42.8 44.2 45.0 39.3 40.8 43.9 40.1 50.0 50.5
2 – Так, одне 29.6 30.5 32.1 31.6 33.2 34.1 32.2 33.1 31.0 32.0
3 – Так, декілька 25.5 26.4 23.7 23.3 27.5 24.8 23.6 26.7 18.8 17.3
Не відповіли 0.9 0.3 0.0 0.1 0.1 0.3 0.3 0.2 0.2 0.2
Таблиця 4. Скільки разів за останні 12 місяців у Вас були простудні
захворювання?
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
1 – Жодного разу 22.5 21.3 24.9 21.5 20.4 24.3 21.7 20.7 20.3 23.4
2 – 1 раз 30.2 29.2 27.7 31.0 27.7 29.4 31.3 33.1 30.2 26.0
3 – 2–3 рази 32.6 36.2 34.3 35.1 38.7 36.6 37.9 35.9 38.2 38.8
4 – 4 і більше разів 13.8 13.0 13.1 12.1 13.0 9.3 9.0 10.2 10.6 11.7
Не відповіли 0.9 0.3 0.0 0.2 0.2 0.4 0.2 0.2 0.7 0.2
Таблиця 5. Скільки днів (приблизно) за останні 12 місяців Ви хворіли
так, що довелося брати бюлетень або дотримуватися постільного режиму?
(Якщо не доводилося, то напишіть 0).
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
В середньому днів на рік 11.57 13.51 11.34 12.65 11.71 12.06 9.90 10.30
11.14 9.56
Не відповіли 6.5 9.1 0.1 1.6 6.6 3.6 3.6 4.3 4.3 0.8
Таблиця 6. Як Ви вважаєте, чи позначаються на стані Вашого здоров’я
наслідки Чорнобильської катастрофи?
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
1 – Це основний екологічний чинник погіршення здоров’я 40.7 33.6 37.7
36.5 37.0 29.1 29.6 27.6 29.4 25.6
2 – Це суттєвий чинник, але він вплинув на здоров’я не більше, ніж інші
чинники забруднення довкілля 26.9 30.7 31.6 33.7 33.0 36.0 35.6 36.4
31.5 36.2
3 – На стан мого здоров’я більшою мірою впливають інші екологічні
чинники 9.6 11.9 12.1 11.2 10.7 12.3 10.8 13.4 11.0 12.4
4 – Важко сказати 22.2 23.6 18.6 18.6 19.2 22.4 23.9 22.6 25.5 23.1
Не відповіли 0.6 0.2 0.0 0.0 0.1 0.2 0.1 0.0 2.7 2.7
Список використаних джерел.
Друковані
Канаев И. И. Фрэнсис Гальтон.— Л., 1972.
Энциклопедический словарь «Гранат».— М., 1911.
Астауров Б.Л. Николай Константинович Кольцов. — М., 1975.
Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994-2003. — К., 2003.
Internet
www.krugosvet.ru/articles/34/1003418/1003418a1.htm
vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/MEN/HERSH.HTM
warrax.croco.net/Satan/own/evgenika.htm
графік 1
графік 2
графік 3
графік 4
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
