.

Жнива на Україні (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
484 7256
Скачать документ

Сценарій уроку

Жнива на Україні

Жнива завжди на Україні починались за тиждень до свята Петра і Павла
або через тиждень після нього. До них готувались, як до великого
урочистого свята і водночас до тяжкої праці, бо ж працювали у спеку від
зорі і до зорі. До 30-х років нашого століття єдиним знаряддям для
збирання хліба був серп і коса. Мабуть тому і назвали цей місяць –
серпень. Жнива складаються з зажинок, жнив і обжинок. До цього свята
можна в бібліотеці оформити книжкову виставку “Серпневий день рік
годує”, або провести бібліографічний огляд “Ми пшеницю дожинали”,
конкурс на кращий вінок з жита чи пшениці тощо.

Інсценівка обряду

І ВЕДУЧА: Хліб на Україні вважається символом святості, радості, щастя,
здоров’я та багатства. Тому жнива завжди були святою справою. Село в цей
час завмирало. Вдома лишались тільки хворі, старі і малі. Достиглі поля
пшениці і жита чекали мозолястих рук хлібороба. Жнива починались за
тиждень до “Петра” (12 липня), або після нього і обов’язково в легкі
(жіночі) дні: середу, п’ятницю, суботу. До схід сонця вирушали возами і
пішки цілими валками селяни в поле. Чоловіки у солом’яних брилях, з
косами на плечах, мантачками за поясом, а жінки в білих хустках, з
серпами в руках.

(На сцені появляється дід у широкому солом’яному брилі з косою і дівчата
та молодиці з серпами. Розстеляють білу скатертину, кладуть на неї
хліб-сіль та інші наїдки).

ДІД (став лицем до сходу сонця, здіймає бриль, хреститься і промовляє):

Боже, допоможи щасливо день опровадити – святий хлібець зібрати! Пошли
всім здоров’я у ці жнива, а померлим – царство небесне! Збережи хліб наш
на ниві від граду, грому, тучі, вітру буйного! (Звертається до жінок і
дівчат) Поснідаємо нашвидкуруч, як годиться, і почнемо з поля, що біля
дороги.

(Виходять).

II ВЕДУЧА: Під палючим сонцем з ранку й до темна люди, зігнувшись,
працювали до сьомого поту. Лишали всю іншу роботу, аби якнайшвидше
впоратись із урожаєм. Якщо хтось мав велике поле, то збирав толоку.
Учасникам її не платили, а лише ситно харчували. Вдовам, хворим, сиротам
обов’язково безкоштовно допомагали впоратись на полі. Це свідчить про
високі моральні якості нашого народу – щедру душу, добре, чуйне серце,
бажання допомогти один одному в скрутну хвилину. Сирітські жнива чудово
описав письменник Михайло Коцюбинський в своїй новелі “Харитя”.

(На сцені хвора мати і Харитя. Мати сидить і говорить до дочки):

МАТИ: “Що ми робитимемо, доню? От довелося мені злягти саме в жнива…
Хліб стоїть у полі невижатий, осипається… І вже не знаю, як мені,
бідній, недужій, запобігти лихові… Як не зберемо хліба – загинемо з
голоду зимою!..

ХАРИТЯ: Не журіться, мамо, не плачте! Адже ж Бог добрий, мамо! Бог
допоможе вам одужати, поможе вам хліб зібрати… (допомагає піднятись
матері і виводить її зі словами):

Приляжте, відпочиньте, легше стане… (виходить на середину сцени).

Ще торік ходила я з мамою на ниву, бачила, як вона жне, і серп брала в
руки… Та скалічила пальчик… Тепер я виросла, набралася сил,
(дивиться на руки) і руки побільшали… Ляжу спати, щоб завтра раніше
прокинутись. (Лягає на лаві, робить вигляд, що спить).

e

зварила куліш, нагодувала маму… (В цей час Харитя все робить мовчки,
про що говорить автор). Зняла серп з полиці, поклала в торбинку хліба та
цибулі і пішла. (Харитя виходить).

…Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається,
великий серп не слухається, колосся лоскоче спітніле личенько… Аж ось
щось наче впекло Харитю в палець. Вона вихопила руку й побачила на
пальці кров. Серп випав з рук Хариті, на очі набігли сльози…

(Виходить на сцену Харитя, тримає пальчик у “крові” і гірко плаче.
Стежкою підходять до неї 2 молодиці):

– Ти що тут робиш, Харитю? – (спитали разом).

ХАРИТЯ: Жну… Мати слабі лежать… нема кому хліб вижати… З голоду
загинемо зимою.

ЖІНКА: Не плач. Мати твоя, дасть Бог, одужає, а жито ми вижнемо, не дамо
вам загинути з голоду. (Всі виходять).

АВТОР: Незабаром мати Хариті одужала. Молодиці вижали удовине поле,
хрещений батько Хариті звіз хліб у стодолу, і сироти вже не боялися
голодної смерті.”

І ВЕДУЧА: Жнива у всі часи були важкими. Та найважчими для українців
вони були в часи кріпацтва. Багато своїх віршів їм присвятив
Т.Г.Шевченко.

(Виходить на сцену чтець).

ЧТЕЦЬ:

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана, сина, годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку за снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою – таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася – нема нічого…

На сина глянула, взяла

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

II ВЕДУЧА: Працювали на жнивах здебільшого цілісінький день мовчки, а
вже увечері повертались додому з піснею:

Ой у полі нивка,

Кругом материнка…

Там дівчина жито жала,

Гарна чорнобривка.

Жала вона, жала,

Сіла спочивати,

їхав козак з України

Мусів шапку зняти.

Мусів шапку зняти,

“День добрий” сказати;

“Помагай Біг, дівча моє,

Тобі жито жати…”

І ВЕДУЧА: І наставав день, коли закінчувались жнива, коли поле густо
вкрито копами і – починалось довгожданне свято “Обжинки”

(На сцену виходять хлопці і дівчата з пучками колосків, сідають на
“травичку”, плетуть вінки і співають):

От діждали літа

Тай нажали жита,

Будемо плести віночки

З золотої пшениченьки…

(Вінок надівають найвродливішій дівчині, дають в руки букет з колосків і
йдуть за нею “в село”, співаючи):

Відчиняй, пане, ворота,

Бо йде твоя робота.

Несем тобі вінки

Із золотої нивки –

Житнії, пшеничнії,

Щоб були величнії!

(Назустріч їм йде господар, бере з їх рук вінок, запрошує в хату)

ГУРТ (співає):

А ми насієм жита, жита,

Та поставим копи, копи.

Та ударим гопи, гопи,

Земля аж гуде,

Де громада йде!

(Господар з господинею виносять на середину стіл, покритий білою вишитою
скатертиною. На ньому коровай з нового урожаю, сніп, перев’язаний
червоною стрічкою. Починається свято з піснями, танцями. Грають троїсті
музики).

Дівчата і хлопці співають:

Як діждали літа

Та й нажали жита

Літечко тепленьке,

Жито зелененько.

З жита та пшениці

Добрі паляниці.

Всіх ми почастуємо

Та ще й затанцюємо.

Ой, заспіваємо, хай дома почують,

Хай нам вечерю готують.

Утомила нас та широкая нива,

Що тепер нам і вечеря не мила.

Ой не так нива, як високії гори,

Ой не так гори, як велике жито,

А вже ж нам спину, як кілком перебито.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020