.

Заняття з розвитку українського мовлення (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 12644
Скачать документ

Сценарій проведення уроку.

Заняття з розвитку українського мовлення

Для дитячих садків з

російським мовним

режимом

Березень О.Хорошковська,

Н.Кудикіна,

кандидат пед. Наук,

Київський міський ГУВ

НА ЦЕЙ період у дітей уже мають скластися певні уміння українського
мовлення. Вихователь активізує їх і, звичайно, удосконалює. Але все
більшої ваги надається умінню самостійно висловлювати думку,
відповідаючи на запитання вихователя, розповідаючи про побачене.

1. «Мама, мамочка, матуся»

Мета: збагачувати словниковий запас, виховувати почуття любові до
рідних. Словник: ласкаві форми слова мама, текст вірша В. Гринько
«Мама».

Дид. матеріал: деталі одягу мами, тата, бабусі, дідуся: жіночий
капелюшок або фартушок, хустинка, кепка, капелюх; нагрудник або соска на
стрічці (для маляти), конячка на паличці і т. д.; «подарунки»-предмети,
назви яких діти знають (лялька, хусточка, квіти, рушничок та ін.).

X і д з а н я т т я

1. Бесіда. Вихователь запрошує дітей ближче до себе і нагадує що всі
вони — дружна родина. «А хто ким буде у цій родині, побачимо, коли ви
виберете собі вбрання з того, що лежить на столі. Але спочатку назвемо
все, що тут є». Бере в руки окремі предмети, наприклад; хустинку, і
запитує: «Це що? Хто носить хустинку?» (Зав’язує на голову і показує, як
іде бабуся). У такий спосіб проводиться робота з усіма предметами. Потім
кожний вибирає собі щось, вдягає і називає себе.

— Отже, всі ми хто? (— Дружна сім’я, родина.) Всі у родині дуже люблять
маму. Послухайте, як лагідно називали маму ось у цьому вірші. (Читає
вірш В. Гринько). Давайте скажемо всі ці слова. А тепер вивчимо вірш
напам’ять (Читає по рядочках, діти заучують).;

2. Фізкультхвилинка.

3. Дидактична гра «Подарунки для мами, бабусі». Організується «Магазин
подарунків». Вихователь пропонує:

— Давайте будемо гратися так: Оксанка — продавець» а всі: інші діти —
покупці, вони купуватимуть подарунки для мами. Щоб купити, треба сказа
ти: «Продайте мені, будь ласка…» А далі так: я начебто ваша мама, а ви
мої діти. (Звертається до кожного, гладить по голівці чи плечах). У мене
донька… синочки… Той, хто купив подарунок, буде підходити до мами й
дарувати. Коли дарують подарунки, кажуть: «Матусю, мамочко, вітаю тебе
із святом». Давайте всі разом повторимо ці слова, щоб запам’ятати їх.
(Діти повторюють 2—3 рази). Потім підходять до «мами» і «дарують».

На завершення вихователь нагадує дітям, щоб удома, коли вони будуть
дарувати подарунки мамі або бабусі, не, забували лагідно називати, їх.

2. «Свято мам та бабусь»

Мета: розвивати мовленнєві уміння, збагачувати словниковий запас словами
зі зменшувальними суфіксами; виховувати почуття любові до рідних.
Словник: мама, ненька, матусенька, бабуся, рідна (рідненька), свято,
вітаю, бажаю.

Дид. матеріал: приготовлені заздалегідь подарунки (малюнки, аплікації).

Х і д з а н я т т я

Вихователь розпочинає заняття уривком з вірша А. Музичука: «Чому так
багато довкола тепла? Це мамине свято весна принесла». Проводить бесіду:

— Чи ви знаєте, діти, про Яке свято йдеться? Так, про свято Восьмого
березня. Це свято наших мам і бабусь. Пригадаємо вірш про маму, який ми
вже вивчили. (Діти проговорюють спочатку хором, разом з вихователем, а
потім за бажанням). Скажемо ті слова, якими названо у вірші маму. А ще у
кожного з вас є бабуся. Це також мама — мамина або татова. Ми дуже
любимо своїх бабусь. Вони дуже допомагають у сім’ї — і обід приготують,
і печиво напечуть, і рукавички зв’яжуть, і поцілують вас, і з садочка
заберуть. Ось які добрі, які милі наші бабусі. —Читає вірш В. Гродської
«Бабуся»:

З ранку і до ночі

Трудиться бабуся,

В неї я охоче

Працювати вчуся.

Годі їй, старенькій,

Мити, підмітати, —

Я сама скоренько

Приберу в кімнаті.

Пояснює слова: ранок (рос. — утро), працювати (рос. — работать),
годі (рос. — хватит).

Фізкультхвилинка.

— А тепер візьміть ваших маленьких ляльок, спробуємо з ними вивчити цей
вірш. Уважно слухайте і повторюйте за мною. (Діти проговорюють 2-3
рази). Спробуйте розповісти вірш своїм лялькам. (Діти по черзі
проговорюють по 2 рядки вірша з допомогою вихователя). Чия лялька вже
вивчила вірш? Послухаємо, як вона розповідає.

Після цього всіх хвалить і говорить:

— На свято кожен із вас має привітати маму і бабусю і вручити їм
подарунок. Послухайте, які слова треба сказати при цьому: «Рідна мамусю
(матусенько, мамочко)! Вітаю тебе зі святом. Я тобі розкажу вірш».
Запам’ятали? Повторимо ці слова ще раз і повчимо своїх ляльок. Вони
привітають ляльку-маму або ляльку-бабусю.

Вихователь показує дві великі ляльки, відповідно вдягнені, і
розпочинається гра-привітання. На завершення заняття пропонує дітям у
день свята привітати мам і бабусь і розповісти їм вірші.

3. «Т.Г. Шевченко – великий поет України»

Мета: ознайомити дітей з великим сином українського народу Т. Шевченком
та окремими його творами для дітей; виховувати інтерес до української
літератури.

Дид. матеріал: портрет Т. Г. Шевченка, оздоблений рушником, зображення
хати батьків Шевченка, ілюстроване видання віршів поета для дітей.

Х і д з а н я т т я

Розповідь вихователя біля портрета Т. Г. Шевченка:

— Було це дуже давно. У бідній селянській родині Шевченків, яка жила ось
у такій хаті (показує малюнок), народився син, якого назвали Тарасом.
Ріс Тарасик, допомагав батькам, але найбільше любив малювати. Коли
підріс, почав учитися в школі. Вчився дуже добре. Але через деякий час
помирають Тарасова мати, а потім і батько. І Тарасикові довелося важко
працювати, щоб якось жити. Змалечку він любив не тільки малювати, але й
писати вірші (рос.— стихи). Коли виріс, став поетом. Писав Шевченко про
рідну природу, про Україну, про український народ і його тяжке життя.

Український народ дуже любить свого поета, бо він усе життя хотів, щоб
той жив вільно, щасливо. У Києві є пам’ятник Тарасові Шевченку, є його
музей (показує ілюстрації). Поет давно помер і похований у Каневі над
Дніпром. Але в народі він живе вічно. Живуть і його вірші. Вони звучать
по радіо, їх учать діти у школі і в дитячих садках. Українці шанують
свого улюбленого поета, прикрашають його портрет рушниками, квітами.

Сьогодні ми послухаємо кілька віршів Шевченка й один з них вивчимо
напам’ять. Сідайте ближче до мене, будемо розглядати малюнки і слухати
вірші.

Читає вірші «Тече вода з-під явора», пояснюючи деякі слова: пишається
(рос. — красуется), гай (рос.—роща), качаточка (рос. — утята).

Фізкультхвилинка.

Повідомивши, що багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику,
вихователь включає грамзапис пісень «Реве та стогне» або «Думи мої».
Потім діти заучують вірш «Встала весна» (пояснюється слово уквітчала:
рос. — украсила зеленью, цветами).

— Про що цей вірш? (— Про весну, про її красу.) То як звали українського
поета, про якого я вам сьогодні розповідала?

4. «Наш дім (квартира)»

Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати мовленнєві уміння.
Словник: кімната, вітальня, чиста; є килим, стоїть канапа, є телевізор,
телефон, висить рушник, годинник.

Дид. матеріал: сюжетні малюнки «У кімнаті», іграшкові меблі та речі
вжитку, лялька-домовичок, ширма для обладнання квартири, фланелеграф.

Х і д з а н я т т я

1. Вихователь організовує діалог із дітьми, ставлячи такі запитання:

— Уранці ви всі приходите до дитячого садка, а ввечері повертаєтесь
додому. Хто приходить за вами? (Запитує кожного). А хто вдома зустрічає
вас найчастіше? Ось вам відчиняють двері, і ви заходите в квартиру. Що
кажете? Які ласкаві слова вживаєте?

У передпокої (коридорі) ви роздягаєтесь. Який одяг знімаєте з себе? А що
іще треба зняти? (— Черевики, чоботи, валянці.)

Ось ви роздяглися і роззулися — що ви зробили? Йдете у ванну кімнату до
умивальника. Що ви будете там робити? Чим витрете руки? Подивимось у
люстерко. Ось воно. У що ви подивились?

А що далі будете робити? Пограєтесь чи подивитесь телевізор? Телевізор у
вас стоїть у великій кімнаті, яка зветься вітальня. Де стоїть телевізор?
У вітальні є все для відпочинку (рос. — отдыха). (Показує на
фланелеграфі меблі та речі вжитку). Ось канапа. Що це? (Показує малюнок:
бабуся або мама, тато сидить на канапі). Хто сидить на канапі? Де сидить
тато (мама, бабуся)? А ось крісла. Вони стоять біля журнального столика.
(Показує малюнок). Що робить…? А де любить сидіти кожен з вас, коли
дивиться телепередачу?

Демонструє сюжетну картинку: дівчинка (хлопчик) сидить на килимі.
Поряд — іграшки, навпроти — телевізор.

— А де сидить дівчинка (хлопчик)? На чому іграшки? Ось ви подивились
передачу «На добраніч, діти». Уже 9 годин вечора. Погляньте на годинник
(показує). Що це? Час (рос. — время) уже спати. Куди треба (рос. – надо)
йти? А перед цим треба попрощатися з батьками. Що ви скажете їм?

Що зробите при цьому? (— Поцілуємо.) Хто вас вкладає спати? Хто
розповідає казку? Кому мама співає колискову? А хто бере в ліжко ляльку?
Яку колискову ви можете проспівати їй?

Діти пригадують і разом з вихователем наспівують:

Ой ну люлі, люлі,

Налетіли гулі.

Ой ви, гулі, не гудіть,

Дитиноньки не будіть,

В нас вона маленька,

Поспати раденька.

2. Фізкультхвилинка: гра-пантоміма “Укладемо ляльку спати”.

3. Гра «Обладнаємо наш дім». Вихователь ставить на стіл ширму і пропонує
дітям обладнати квартиру.

— Але спочатку подумаємо, де яка буде кімната в нашому домі. (Діти
називають: «Це ванна, це передпокій, це вітальня, це спальня, це
кухня»). Які меблі потрібні для нашого дому? Що ми поставимо у вітальні?
А в спальні? (Діти називають меблі). А де поставимо холодильник? Що
поставимо на кухні? А у передпокій нам треба повісити або поставити одну
річ. Яку саме — вгадайте: «Який є, таким покаже і без слів про все
розкаже» (Люстро). У кожному домі є ще одна дуже важлива річ. Відгадайте
яка: «Тік-так, :.а з місця — ніяк!» (Годинник). Де ми повісимо
(поставимо) годинник? (— У вітальні; на столі.).

Завершує заняття:

— Ось які ви молодці. Дуже гарно обладнали дім (квартиру). Хто ж у цьому
домі буде жити? Може, поселимо ось цього домовичка? (Показує і залишає в
іграшковому домі). А ми будемо відпочивати.

5. «Бабусина хата. Український інтер’єр»

Мета: виховувати почуття любові до народних звичаїв, естетичні смаки;
розвивати мовленнєві уміння. Словник: хата, піч, горщик, чавун, рогач,
коцюба, колиска, варити, прикрашати.

Дид. матеріал: українська хата (макет, картина), набірне полотно і
деталі українського інтер’єра.

Х і д з а н я т т я

— Діти, сьогодні я одержала листа від своєї бабусі. (Показує конверт).
Вона живе у селі недалеко від Києва. Там немає таких великих будинків,
як у нашому місті. Там ось такі будиночки (показує). Я дуже люблю
бабусину хату. Там багато цікавих речей.

У хаті є велика піч, яка дає багато тепла. Я люблю взимку погрітися на
печі. А ще у печі варять дуже смачний борщ, і кашу, й картоплю, печуть
хліб. Подивіться на посуд, у якому варять борщ і кашу. (Показує горщик).
Що це? А це чавунчик. (Діти повторюють). У ньому найчастіше варять борщ
і картоплю. Подивіться на форму горщика і чавунця. Знизу вони вузькі, а
доверху — розширені. Це для того, щоб зручно було брати рогачем і
ставити у піч та виймати з неї.

Іще у бабусі є коцюба (показує). Нею розгортають вугілля, поправляють
дрова. Рогач і коцюба завжди стоять у куточку біля печі. Що стоїть біля
печі? На Україні в давні часи піч розмальовували ось так. (Показує
малюнки).

Тепер скажіть, чи хочете ви побувати в бабусиній хаті? Отже, візьмемося
один за одного, начебто вагончики, і поїдемо до бабусі в село.

Проводиться фізкультхвилинка у такий спосіб.

— Ось ми й приїхали. Бабуся нас уже чекає, запрошує до хати.

Назустріч дітям виходить інший вихователь, перевдягнений бабусею,
вітається:

— Добрий день, дітки! (— Добрий день, бабусю!) Заходьте, діточки, до
хати. (Діти заходять). Сідайте на лавці. Що ви впізнали у моїй хаті? (—
Піч, горщики, чавунці, рогач, коцюбу.) Пригадайте, для чого потрібен
горщик? Чавунець? Рогач? Коцюба? За відповіді хвалить: «Які ж ви
молодці, як гарно все показали».

— А чи знаєте ви, що це в мене на стінах і вікнах? (— Рушники.) Так, це
рушники. Я сама їх вишивала. Що на них вишито? (— Квіти, листячко,
калина і т. д.). На Україні давній звичай прикрашати хату рушниками.
Який є звичай на Україні? А де ще є рушник? (— На столі.) А оцей простий
рушничок (показує) — для витирання після того, як умиєшся. Називається
він утирач. Як називається? Що ми витираємо?

Робить вигляд, що прислухається:

— Ой, хтось ніби плаче? Та це ж моя внучка Даринка. Вона ще маленька і
спить у колисці. (Підходить до колиски, показує на неї і запитує: «Що це
таке?») Поспи, Дариночко, ми тебе заколишемо і пісеньку заспіваємо.
Давайте, дітки, заспіваємо колискову, щоб Даринка заснула.

Діти разом з вихователем співають колискову, яку вивчили на музичних
заняттях:

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:

— Де ми будем ночувати?

Де хатинка тепленькая,

Де дитинка маленькая.

Там ми будем ночувати,

Мале дитя присипляти.

Вихователь пропонує дітям повернутися назад у дитячий садок. Бабуся
дякує:

— Добре, дітки, що ви не забули стареньку бабусю і відвідали мене. Ось я
вас пригощу смачними гостинцями. (Частує печивом, цукерками).
Приїжджайте до мене в гості. Я навчу вас обід варити. Приїдете, діти?

Діти хором відповідають і прощаються з бабусею.

6. «Готуємо разом з бабусею обід»

Мета: збагачувати словниковий запас дітей, розвивати мовленнєві уміння;
виховувати бажання допомагати дорослим. Словник: готувати, варити, борщ,
склянка, борошно, пампушки, вареники, замісити тісто.

Дид. матеріал: розмальовані зображення глечиків, горщиків, мисок,
борошно, склянка, миска.

Х і д з а н я т т я

1. Активізація слів, засвоєних на попередньому занятті. Вихователь
запитує дітей, чи сподобалось їм бути в гостях у бабусі.

— А що саме сподобалося? (— Бабусина хата.) А що в хаті було?

Вчить вживати окремі слова і будувати висловлювання: «Мені сподобалася
піч». Або: «У хаті була піч…» і т. д. Для цього звертається до кожного
на ім’я і ставить конкретне запитання: «…що ти бачив (ла) на стінах?
На столі? Біля печі?» і т.д.

2. Повторення вірша про бабусю. Вихователь після бесіди хвалить дітей за
те, що добре запам’ятали, і каже:

— Сьогодні бабуся теж чекає нас у гості. А щоб порадувати бабусю,
давайте візьмемо для неї подарунки — ті, які їй потрібні у господарстві.
Пригадайте, що ми розфарбовували. (Діти називають). А ще, щоб зробити
нашій бабусі приємне, давайте повторимо вірш. Коли приїдемо, розкажемо
його. (Діти разом з вихователем проговорюють вірш).

3. Пропонує взяти подарунки і поїхати в гості знову. Діти імітують
поїзд. У такий спосіб проводиться фізкультхвилинка.

4. Зустріч з бабусею. Вітання, бесіда бабусі з дітьми:

— Дітки, а що ви привезли з собою? (— Подарунки.) Дякую, діточки. Які ж
ви молодці!

Вихователь каже, що діти привезли ще один подарунок, і пропонує комусь
(хто має ще раз повправлятись) розповісти вірш. Бабуся знову дякує:

— За те, що ви такі хороші, я навчу рас готувати обід. Ось у цьому
горщику (показує малюнок) ми наваримо борщику. Що ми зробимо? Хто вже
знає, які овочі треба для борщу? (Діти відповідають). А в цій мисочці
замісимо тісто для пампушок і вареників. Що зробимо? Для чого нам треба
замісити тісто? Пампушки подаються до борщу. Але щоб вони були смачними
(рос. — вкусными), їх треба полити підливою з часнику. Чим треба полити
пампушки? А з чим їх треба їсти?

Бабуся пропонує навчитися місити тісто для вареників. Діти стають
навколо Столу, бабуся насипає в миску борошно:

— Оце борошно. Запам’ятали? Що це? Я беру борошно в склянку і насипаю
його в миску, роблю у борошні заглибину для води (показує), наливаю із
склянки воду, кладу трошки солі (показує) і замішую (показує). Хто
запам’ятав, які продукти треба взяти для тіста? А тепер нам треба
розкатати тісто (показує) тонким шаром і зробити кружечки для вареників.
(Робить кружечки склянкою, бере один- у долоні). Вареники на Україні
роблять з кашею, з картоплею, з капустою, з сиром, а влітку — з ягодами.
То з чим можна робити вареники? А ми сьогодні зробимо вареники з …
(Називає продукт, який приготовлено). Витріть руки (дає утирач), беріть
усі по кружальцю тіста, я покладу на нього…, і зліпите по вареничку.
Але спочатку подивіться, як я це роблю. (Показує).

Коли діти закінчили роботу, бабуся хвалить їх і каже, що тепер вареники
треба швиденько кинути в окріп — так називається вода, яка кипить.
Чавунчик з водою уже в печі, і поки вода закипить, діти відгадують
загадку: «Місили, ліпили, ліпили, ліпили, а тоді хіп! Та в окріп! А вже
наостанку — в масло та сметанку. Хто зуміє відгадати, того будем
частувати (рос. — угощать).

Після відгадування хвалить дітей і каже, що за обідом вони і борщик з
пампушками будуть їсти, і варенички. А тепер нехай відпочинуть,
погуляють. Можна вивчити загадку напам’ять, щоб удома загадати її мамі,—
хай відгадає і теж зробить разом з ними варенички.

7. «А вже ясне сонечко припекло» (екскурсія у природу)

Мета: звернути увагу дітей на зміни у природі, активізувати відомі слова
й поповнити словниковий запас новими; розвивати спостережливість,
пам’ять. Словник: ласкавий, бруньки, тане сніг, шпаки, шпаківня,
будиночок, дах, лелека, паперовий човник, біжать струмки.

Дид. матеріал: природні об’єкти, шпаківня (справжня або малюнок),
паперовий кораблик.

Для екскурси обирають теплий сонячний день. Виходять у зелену зону, а
якщо є змога — у гай, на схили річки. Вихователь розпочинає бесіду:

— Чи знаєте, діти, як називається нинішній місяць українською мовою? А
знаєте, чому він так називається? Ось послухайте. У цьому місяці тане
сніг, починають пробуджуватись від зимового сну всі рослини.
Пробуджується і береза. Від сонячного тепла починає бродити сік, він
стікає по стовбуру. Кажуть, що береза «плаче». Плаче від тепла, від
радості, що весна прийшла. Тому й місяць називається березень. У березні
погода буває дуже різною: то сніг і холод, то сонце, то дощ. Тому в
народі кажуть: «Березень невірний: то сміється, то плаче». Як кажуть про
березень?

Пропонує заплющити очі й підставити личко сонечку.

— Відчуваєте, як воно гріє? Що робить сонечко? А тепер гляньте на небо.
Яке воно? Якого кольору? По небу пливуть легенькі … що? Є більші і
менші хмарки. Які хмарки? Де вони?

Коли сонце сховається за хмарою, діти пригадують пісеньку про сонечко і
кличуть його. Якщо не пам’ятають чи не знають, вихователь сам наспівує
її, а потім разом з дітьми:

Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко,

На весняні квіточки,

На маленькі діточки.

Там вони грають,

Тебе дожидають.

— А тепер поглянемо на землю. Чи є тут зіллячко? А травичка? Яка вона?
(— Маленька, зелена.) А квіточки є? Так, ще немає. (Увага до наголосів).
Давайте розучимо вірш про травичку.

Зачитує уривок з вірша В. Ладижця «Веснянка». Діти повторюють кожний
рядок:

Травонько, травонько, зеленись,

Золотому сонечку поклонись.

Щоб розквітла яблунька на горі,

Щоб тулялось весело дітворі.

Під час розучування стежить за правильною вимовою звука (шч),
позначеного буквою щ.

— Весною земля мокра, бо тане сніг, а з гірок біжать струмочки. Що
біжить з гірок? Весною діти роблять з паперу кораблики або човники — ось
такі (показує) і пускають їх на воду. (Пускає на воду свій).

Далі діти розглядають гілочку дерева або куща. Вихователь пригинає її,
запитує:

— Що будемо розглядати? Ось це (показує) — гілочка. На ній бруньки.
Взимку вони були маленькі. Які були? А тепер набухли, позеленіли. Скоро
вони тріснуть, і розів’ються зелені листочки. Що зроблять бруньки? Що
розів’ється? А потім і квіточки з’являться.

Нагадує, що навесні повертаються до нас із теплих країв птахи.

— Хтось, може, бачив, як вони летять? А хто чув їхні голоси? Ось
послухаймо. (Діти прислухаються). Першими прилітають гуси, шпаки (рос. —
скворцы). Шпаки селяться у дуплах дерев і в невеличких будиночках. Ось
таких. (Показує шпаківню на дереві або малюнок). А хто робить шпаківні?
То хто селиться у шпаківнях? Де селяться шпаки?

Пропонує розглянути шпаківню. Показує: оце дах, це стіни, це віконце,
яке і двері водночас. Діти повторюють слова, потім відгадують загадку:

У садочку біля тину

(рос. — возле забора)

Я зробив йому хатину.

Він навколо обкрутився,

Подививсь і оселився.

— Так, це загадка про шпака. А хатина для шпака як називається? Тепер
нехай кожен викладе з паличок на землі шпаківню або намалює.

Підходить до кожного й запитує, навмисне помиляючись: «Це що, стіна?» —
«Ні, це дах» і т.д.

— Давайте пограємо у гру, яку ми дуже любимо. Діти завжди грали в неї
весною. Називається вона «Подоляночка».

Діти за допомогою лічилки обирають Подоляночку, і розпочинається гра.
Нею і завершується екскурсія.

У повсякденному житті доцільно розучити гру з книги В. Верховинця
«Весняночка» (стор: 138).

8. «Йде весна-красна»

Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати уміння правильно будувати
висловлювання. Словник: їхати, березень, квітень, човен, віз, сани;
слова вірша Т. Коломієць «Ішла весна-красна».

Дид. матеріал: рухливі картинки — віз, сани, човен та зображення місяця
Квітня; чарівна скринька з гостинцями; ягнятко, гусеня, каченя —
ілюстрації до вірша Т. Коломієць «Ішла весна-красна».

Х і д з а н я т т я

1. Бесіда:

— То які зміни в природі ми помітили під час екскурсії? Чому про
березень кажуть, що він то сміється, то плаче? Так, тому що дуже різна
погода в березні: буває і сніг, і мороз, і сонечко, і тепло, і дощик. Ви
вже знаєте, що березень — перший місяць весни. А за ним іде квітень. Він
називається так тому, що в цей час з’являються у лісах і на луках квіти.
Як називається місяць? Дуже нелегко

квітню прийти на зміну березню. А чому — послухайте казку.

2. Бесіда за казкою. Вихователь переповідає українську казку «Як Квітень
до Березня в гості їхав», ілюструючи розповідь рухливими картинками.

— Чи хотів Березень, щоб Квітень приїхав до нього в гості? Бачите, який
він невірний. Сам запросив, і сам же й не пускав. (Розповідає ще раз
початок казки). Що ж зробив Березень? Що порадив (рос. — посоветовал)
Квітню Травень? Це місяць, який йде після Квітня. (Допомагає відповісти,
діти ще раз проговорюють речення хором). То як Квітень їхав? ( — Квітень
узяв сани” на сани поклав воза й човен і поїхав.) А для чого Квітень так
зробив?

3. Фізкультхвилинка: діти беруться за руки, утворюють коло і разом з
вихователем співають «Веснянку» В. Ладижця: «Травонько, травонько,
зеленись», виконують відповідні рухи.

4. Розучування вірша. Коли діти сідають на стільці, вихователь запитує:

— Чи сподобався вам Березень? А чому? А тепер послухайте, що я вам
скажу. Березень, на мою думку, зовсім не поганий. Адже він перший
розпочинає весну. І йому доводиться весь час боротися із зимою. Якщо
подужає весна — на небі сонечко, а якщо зима — то холод і сніг. І
все-таки весна перемагає. Що вона несе із собою?

Вихователь слідкує за правильністю мовлення дітей, пропонує послухати,
як гарно розповіла про весну українська поетеса Тамара Коломієць:

Ішла весна-красна

У синій хустинці,

Несла весна-красна

У скриньці гостинці.

Ягнятам — травицю,

Гусятам — водицю,

Каченятам — ряску,

А малятам — ласку.

Розповідаючи, показує зображення дівчини-весни у синій хустинці,
скриньку і т. д. Дістає з «чарівної» скриньки травичку і кладе біля
ягнятка, іграшкову чашечку з водичкою і т. д. Пояснює слово «ряска»— це
дрібні водяні рослини, їх дуже люблять качки, запитує, чи знають діти,
чому весна у синій хустинці (бо весною синє небо). Вірш діти заучують
напам’ять.

5. Словесна гра «Кому що?»: вихователь показує послідовно зображення
тварин, а діти проговорюють відповідні рядки з вірша.

— Що цікавого ви довідались про березень? Що несе весна-красна?

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019