Реферат на тему:
Заходи-змагання у позакласній роботі з літератури “Чорний ящик”
Для проведення гри, вчителеві необхідно чiтко визначитися з темою й
метою, вiдповiдно яких розробляються попереджувальнi завдання;
пiдготувати “чорний ящик” — коробку, у якiй будуть мiститися всi
завдання й запитання.
Позакласний захiд проводиться в три етапи:
1) попереджувальний або пiдготовчий;
2) етап обмiну iнформацiєю;
3) виграє кмiтливий.
Гра проводиться за такими правилами:
– учасники по черзi вiдповiдають на запитання (завдання) картки, яка
знаходиться в ящику;
– за кожну правильну вiдповiдь гравець отримує 1 бал;
– перемагає учень, який набирає найбiльшу кiлькiсть балiв;
– гра закiнчується визначенням перможцiв i нагородою останнiх.
Для ілюстративного позакласного заходу вибрано роман Г.Бiгер-Стоу
“Хатина дядька Тома”. Мета заходу: перевiрити рiвень уважностi
прочитання учнями роману американської письменницi.
На першому пiдготовчому етапi словесник готує фактичний матеріал,
записує його на окремих картках, які групуються й закриваються у
конверти. На кожному конверті має бути сформульовано завдання або
запитання. Усі конверти знаходяться в “чорному ящикові”.
Другий етап — це робота учнiв. Вони вiдповiдають на запитання,
сформульовані на конверті, спираючись на картки, що знаходяться в
конверті.
Орієнтовний перелік завдань і запитань.
I. За портретною характеристикою необхiдно вгадати iм’я героя роману:
1. “… мiцно збитий , кремезний чолов’яга, на всi шiсть футiв
заввишки та й завширшки чималий. На ньому була куртка з буйволячої
шкури, вивернутої шерстю назовнi, що надавала йому дикого й
страхiтливого вигляду, цiлком вiдповiдного до всiєї його подоби. Кожна
риса його грубого обличчя виказувала в ньому людину до краю брутальну й
жорстоку. Якщо читач здатен уявити собi величезного бульдога, що
розгулює на двох ногах у куртцi та капелюсi, вiн матиме, точне
зображення цього чоловiка”. (Том Локер)
2. “… низенький на зрiст хирлявий чоловiчок, верткий i вкрадливий у
поводженнi, наче кiт, мав пронизуватi чорнi очицi, що, немовби, весь час
пантрували мишу, та й з дрiбного його обличчя нi на мить не сходив
сторожкий вираз. Його довгий тонкий нiс випинався так, нiби хотiв
доскiпатись до основ усього сущого, рiденьке чорне волосся було
гладенько прилизане, а всi рухи i манери свiдчили про хитру та
помiрковану вдачу”. (Меркс)
3. “… невеличка на зрiст боязка i сором’язлива жiнка, з добрими
голубими очима, нiжним, мов персиковий цвiт, обличчям та напрочуд
м’яким, лагiдним голосом. Вона нiколи не вiдзначалась хоробрiстю… Весь
свiт був обмежений для неї чоловiком та дiтьми… Лише одна рiч здатна
була збудити гнiв у її навдивовижу добрiй i лагiднiй душi: найменший
прояв жорстокостi викликав у неї такий бурхливий спалах, що аж страх i
подив брав,звiдки б то воно у цiй тихiй, сумирнiй жiнцi”. (Мiсiс Мерi
Берд)
4.”Незважаючи на малий зрiст, у незнайомцi вчувалася величезна сила.
Його кругла, мов куля, голова, великi сiрi очi пiд кошлатими бiлястими
бровами, шорстка, наче дрiт, зблякла вiд сонця чуприна являли… не дуже
привабливе видовище. Його великий грубий рот був напханий тютюном…
Руки в нього були
величезнi, волохатi, засмаглi на сонцi та всiянi ластовинням, до того ж,
дуже бруднi i прикрашенi довгим i неохайними нiгтями”. (Легрi)
5.”Був вiн дуже гарний i привабливий на вигляд. Його кругле личко з
ямочками на щоках облямовували м’якi i лискучi, мов шовк, чорнi кучерi,
а з-пiд розкiшних довгих вiй яскравiли великi чорнi очi, вогнистi i
лагiднi водночас, що з цiкавiстю озирали кiмнату”. (Джiм-Галченя, Гаррi
Гаррiс)
6.”… глибочезнi темнi очi пiд довгими вiями; тi самі пишнi i
шовковистi чорнi кучерi… Сукня була на нiй як облипла й вигiдно
окреслювала її гарну постать. тендiтнi руки й стрункi ноги також не
уникнули госторого ока торговця…” (Елiза Гаррiс)
7. “То був приземкуватий, кремезний чолов’яга, з грубим простакуватим
обличчям i тим самовдоволеним, пихатим виглядом, який виказує людину
незнатного роду, що чимдуж пнетья в пани. Одягнений вiн був надмiру
претензiйно: химерний строкатий жилет та голуба хустка в яскраву жовту
цяточку, хвацько пов’язана на шиї пишним бантом, цiлком личили всiй його
подобi. Незграбнi ручиська чоловiка були внизанi перснями, а важкий
золотий ланцюжок годинника прикрашала цiла низка навдивовижу великих
рiзноколiрних брязкалець, що їх вiн у розпалi балачки раз по разу
перебирав пальцями з неприхованою втiхою. Його мова не вiдповiдала
нiяким приписам граматики, i при кожнiй слушнiй нагодi вiн присмачував
її такими висловами, що ми, … усе ж не зважимося їх навести”. (Гейлi)
8. “Округле чорне обличчя тiтоньки… так лиснiє, що можна подумати,
нiби вона помастила його яєчним бiлком, так само як мастить свої
коржики. Це пухке обличчя пiд ретельно накрохмаленим картатим чiпцем аж
сяє з утiхи та вдоволення, до яких … додається й трохи гонору… адже
тiтоньку… скрiзь визнано за найпершу куховарку в цiлiй окрузi”.
(Тiтонька Хлоя)
9. “То був високий на зрiст, кремезний, мiцної будови чоловiк з лискучою
чорною шкiрою i обличчям суто африканського типу, поважним та розумним
на вигляд, а до того ж, завжди добрим i приязним: Весь його вигляд
виказував спокiйну впевненiсть i гiднiсть, але водночас було видно, що
це людина простосердна й довiрлива” (Дядько Том)
10. “…високий i стрункий молодий пан… благородна постава голови…
великi голубi очi… золотисто-каштанове волосся. … Його великим
голубим очам, дуже подiбним до доччиних кольором i формою, бракувало її
глибокої iмлистої замрiяностi – вони дивилися на свiт ясно, впевнено i
жваво. На його гарних устах
блукав ледь помiтний гордовитий i трохи глузливий усмiх, а в кожному
його жестi й русi була невимушена, навiть весела зверхнiсть”. (Сен-Клер)
11. ” Ця дiвчинка могла правити за досконалий взiрець дитячої
краси.Сповнена чарiвливої грацiї, вона скидалася на неземне, казкове
створiння. Личко її вабило не так своєю довершеною вродою, як
дивовижною, мрiйливою одухотворенiстю… Зграбна голiвка, благородний
вигин шиї та обрис плечей, пишнi золотисто-каштановi кучерi над високим
чолом, глибокi i розумнi фiалково-голубi очi, вiдтiненi довгими вiями
… завжди з нiжним усмiхом на рожевих устах, завжди щось тихенько собi
наспiвуючи, немов у щасливому снi… вона , мов легенька хмаринка,
з’являлася то тут, то там, i нiде до неї не брався нiякий бруд”.
(Єванжелiка Сен-Клер)
12. “… вона мала тiльки струнку постать, гарнi очi та сто тисяч
доларiв посагу… нiколи не вiдрiзнялася щиросердною i чутливою вдачею,
а коли й мала якiсь дрiбнi нахили, то їх давно вже поглинуло безмежне
слiпе себелюбство… Для неї просто не iснувало нiчиїх запитiв або
потреб, крiм її власних…” (Марi Сен-Клер)
13. “Подорожний був дуже високий на зрiст, iз смуглявим, iспанського
типу, обличчям, виразними темними очима i чорними, як вороняче крило,
кучерями. Його красивий орлиний нiс, рiвно окресленi тонкi уста й
зграбна, струнка постать справили неабияке враження на глядачiв”.
(Джордж Гарiс, одягнутий Генрi Батлером)
14. “… лежала непритомна якась струнка молода жiнка. Одяг на нiй був
весь подертий i обмерзлий, одного черевика бракувало, розiрвана панчоха
зсунулась, i з порiзаної ноги текла кров. На обличчi її лежала печаль
знедоленої раси, однак не можна було не помiтити його сумовитої i
зворушливої вроди”. (Еллiза Гарiс)
15. “… високий опасистий чолов’яга понад шiсть футiв на зрiст,
одягнений у червону фланелеву сорочку. Його буйна рудувата чуприна була
розкуйовджена, борода неголена, i це надавало поважному пановi, м’яко
кажучи, не дуже привабливого вигляду”. (Джон ван Тромп)
16. “На вигляд їй рокiв п’ятдесять чи шiстдесять, але вона належить до
тих жiнок, яким лiта нiби лиш додають краси та привабливостi.
Снiжно-бiлий чепець з обшивкою i така сама перкалева хустка, кiнцi якої
лежать на грудях, простi й неяскравi сукня та шаль одразу виказують у
нiй квакерку. Обличчя в неї округле й рожеве, з нiжною, мов стиглий
персик, шкiрою. Припалi срiблом коси рiвно зачесанi назад з високого
спокiйного чола, на якому час не залишив жодного слiду…Пiд ним
лагiдно свiтяться великi яснi карi очi, i досить тiльки поглянути в них,
щоб вiдчути, яке добре , щире серце б’ється в грудях цiєї жiнки”.
(Рейчел Геллiдей)
17. “… висока, струнка, з тендiтними руками й косами, охайно i
пристойно вдягнена. З обличчя вона виглядала рокiв на тридцять п’ять
чи сорок, i … промовляло воно про якусь страшну душевну драму. Високе
чоло, гарнi, мов намальованi, брови, рiвний, правильної форми нiс, тонко
окресленi вуста, зграбна шия та благородна постава голови… Та обличчя
її помережили глибокi зморшки зневаженої гордостi й гiрких страждань,
шкiра набула хворобливого жовтого вiдтiнку, щоки позападали, риси
обличчя загострилися… Найдужче вражали її очi – величезнi,
незглибно-чорнi,затiненi такими самими чорнющими вiями i сповненi
вiдчайдушної, безнадiйної туги”. (Кассi)
18. “То була чи не найчорнiша дитина чорної раси. Її оченята, круглi й
блискучi, мов склянi намистинки, неспокiйно бiгали, з цiкавiстю озирали
все довкола… На обличчi її дивно поєдналися злоба й хитрiсть, ледь
прихованi, мов вуалем, виразом сумовитої та врочистої поважностi… було
в усiй її подобi щось химерне, сказати б, вiдьомське”. (Топсi)
19. “Попереду всiх був ошатний молодий мулат, з вигляду — неабияка
персона. Вичепурений за останньою модою, вiн грiзно вимахував напахченою
батистовою хусткою… виряджений в атласну жилетку з золотим ланцюжком
на грудях та бiлi штани…”. (Адольф, слуга Сен-Клерiв)
20. “… висока на зрiст, пряма, кощава, в коричневiй з полиском
дорожнiй сукнi. Обличчя в неї худорляве, з гострими рисами, уста мiцно
стуленi, як i належить людинi, що завжди має свою певну думку про все на
свiтi, а її доскiпливi темнi очi пильно позирають навколо… Рухи її
рiзкi, рiшучi й енергiйнi; вона не дуже балакуча, та коли вже щось каже,
то каже влучно й доречно. У своїх звичаях вона- уособлення порядку,
методичностi й скурпульозностi. Вона точна,мов годинник, неухильна, мов
паровоз…”. (Офелiя Сен-Клер)
II. Пригадайте, кому з героїв належать слова:
1. “Совiстi я маю саме стiльки, скiльки потрiбно комерсантовi, — таку
собi здається, дрiбку, щоб було чим присягнутися…” (Гейлi)
OP O ??????????????;?2. "Люба моя панi, ви погляньте-но на свої гарнi бiлi рученята, на оцi тендiтнi пальчики, винизанi блискучими перснями, — вони ж мов тi лiлеї, вмитi росою. А тепер погляньте на мої чорнi зашкарублi ручиська. Тож чи не здається вам, що сама доля так судила: менi — пекти пироги, а вам — приємно гаяти час у вiтальнi". (Тiтонька Хлоя про панi Емiлi Шелбi) 3. "Я ж завжди намагалася сумлiнно виконувати свiй обов'язок щодо цих бiдних простосердних пiдневiльних iстот. Усi цi роки я пiклувалася про них, навчала їх чого могла, наглядала за ними, знала всi їхнi маленькi радощi й прикрощi. ... Я прищеплювала їм свiдомiсть родинних, батькiвських, подружнiх обов'язкiв — то як же менi визнати перед ними, шо , коли йдеться про грошi, ми ладнi зневажити будь-якi принципи, будь-якi обов'язки, будь-якi святi почуття? Я навчала Елiзу бути доброю матiр'ю своєму хлопчиковi, пильнувати його, виховувати, доводити до розуму — то що я скажу їй тепер, коли ти забираєш його вiд неї i продаєш грубому, бездушному дiлковi, аби тiльки не зазнати збитку? Я сказала їй, що людська душа дорожча вiд усiх грошей на свiтi — то чи вiритиме вона хоч одному моєму слову, коли побачить що ми вчинили навпаки i продали її дитину,продали на муки, а то й на загибель!" (Емiлi Шелбi) 4. "От якби вивести таку породу жiнок, що не вболiвали б за своїх дiтлахiв!... Як на мене, то це був би чи не найбiльший новочасний здобуток". (Меркс) 5. "Хазяїн завжди знаходив мене на мiсцi, i так буде до кiнця. Я нiколи не обманював його довiри, не користався своїми пiльгами всупереч слову своєму й нiколи цього не зроблю. Краще поступитися мною одним, анiж пустити за вiтром маєток i спродати всiх. Не треба нарiкати на хазяїна...". (Том) 6. "Сьогоднi я мiстер Твiкем з Нового Орлеана, завтра – приїжджий плантатор з Перлової рiчки... чи якийсь старий помiщик iз Кентуккi. ... хотiв би я подивитись на другого такого, що може присягнутися чим завгодно i в чiм завгодно, дiйти до сутi будь-якої хитромудрої карлючки, обернути її собi на користь i виборсатись iз будь-якої халепи! ... я пролiзу скрiзь, вужем прослизну, нехай би нашi суддi хоч якi були доскiпливi. Часом менi навiть хочеться, щоб вони бiльше чiплялися, бо тодi було б куди приємнiше їх ошукувати..." (Меркс) 7. "Все життя моє гiрке, мов полин, таке гiрке, що й жити далi неохота. Я нещаслива, злиденна, безпорадна худобина... Чи варто намагатися щось робити, чогось навчатися, щось осягати?.. Я ж така сама людина, як i мiй пан, я навiть здiбнiший за нього: тямовитiший у дiлi, краще вмiю хазяйнувати, краще читаю та пишу, - i всього цього я дiйшов самотужки, не з його ласки, а навпаки — всупереч його волi. Тож за яким правом вiн обертає мене на чорну худобу, забирає мене вiд робо ти, яку я вмiю робити краще, нiж вiн, i загадує робити те, з чим може впоратись перша-лiпша коняка?.." (Джордж Гаррiс) 8. "... це пiдлота, мерзота, ганьба. Якби я був дорослий, вони б нiколи цього не зробили, ... я буду доброю людиною... я неодмiнно визволю тебе i привезу назад... поставлю тобi новий будинок, i ти матимеш справжню вiтальню з килимом на пiдлозi..." (Джордж Шелбi) 9. "Цiкаво, а що , як i мене розкласти отак по артикулах, то скiльки б за мене можна дати? Скажiмо стiльки-то за поставу голови, за високе чоло, стiльки-то за руки й ноги, потiм окремо за освiченiсть, здiбностi, доброчеснiсть... А втiм, останнє, мабуть, недорого коштує". (Сен-Клер) 10. "... мої гурти негрiв найкращi з тих, що йдуть на продаж, — усi чудовi на вигляд, вгодованi, веселi; та й помирає їх у мене обмаль, не те що в iнших. А все тому, сер, що я вмiю з ними поводитись. I, щоб ви знали, головний принцип мого поводження - це людянiсть." (Гейлi) 11. "...негритянськi дiти змалечку починають тямити, що сягнути чогось вони зможуть тiльки хиторщами... Хитрощi й двоєдушнiсть помалу стають у них життєвим звичаєм..." (Сен-Клер) 12. "...нiколи в мене не буде жодного раба, якщо я матиму змогу дати йому волю; нiкому не доведеться через мене розлучатися з рiдною домiвкою та друзями й помирати десь на далекiй плантацiї..." (Джордж Шелбi) 13. "Небом присягаюся вiд цiєї години робити все, що в людськiй змозi, аби тiльки очистити мiй рiдний край вiд ганебного прокляття рабства!" (Джордж Шелбi) 14. "Пане, якби моя кров могла врятувати вашу душу, я радо вiддав би всю її до останньої краплi... не берiть на себе такого грiха! Вас це вразить тяжче, нiж мене. Хоч би що ви вчинили, моїм мукам однаково скоро кiнець, а вашi нiколи не скiнчаться!" (Том до Легрi) 15. "... любi мої спiввiтчизники, — просторiкував ..., вимахуючи iндичою нiжкою, — ви маєте в моїй особi гiдного свого заступника...Бо коли хто стає на захист того чи iншого негра, вiн однаково що стає за весь наш люд. Принцип, як бачите, тут один. I кожен з тих людоловiв, що нишпорять околицями, пантруючи нашого брата, зустріне на своєму шляху мене i матиме справу зi мною. Ви тiльки прийдiть до мене... i я стану за вашi права й боронитиму їх до кiнця!" (Сем раб Шелбi) 16. "... я не маю рiдної країни, так само як не маю батька. Але я знайду її. ...коли я дiстанусь до Канади, де закони визнаватимуть мене за людину й захищатимуть мої права, отам i буде моя рiдна країна, i тi закони я шануватиму. Та якщо хто й надумає мене спитати хай начувається, бо я битимусь за свою волю на вiдчай душi, до останку!" (Джордж Гаррiс) 17. "Нещаснi, бездольнi, безпритульнi люди. Це лихий, ганебний, пiдлий закон, i я радо порушу його при першiй же нагодi. Сподiваюсь, така нагода випаде. ...Оце-то ми дожилися, що людинi вже не вiльно нагодувати й прихистити на нiч бiдне голодне створiння лише через те,що воно мало нещастя народитися рабом i його все життя кривдили й гнобили!" (Мiсiс Мерi Берд) 18. "... Душу менi пiк такий страшний бiль, що його, мабуть, вистачило, щоб спопелити цiле мiсто!.. I в день страшного суду я стану перед богом i свiдчитиму проти тих, що занапастили мене й моїх дiтей, понiвечили нашi душi й тiла!" (Кассi) III. Завiтайте в гостi, вiдгадавши за описом, кому належить дане помешкання: 1. "В одному кутку стояло лiжко, охайно заслане снiжно-бiлим покривалом, а перед ним лежав чималий килимок. ...Вiн правив за вiтальню. У другому кутку було ще одне лiжко, не таке чепурне i, як видно, призначене для спання. Стiнку над грубкою прикрашали блискучi друкованi малюнки до святого письма i портрет генерала Вашингтона, так хвацько намальований, що, певно, сам герой дуже здивувався б, якби йому трапилось побачити те своє зображення". (Хатина дядька Тома) 2. "...невеличке чепурне помешкання на краю Монреаля. У камiнi весело виблискує вогонь. На столi, засланому снiжно-бiлою скатеркою, все готове до вечерi. В кутку кiмнати стоїть ще один стiл, покритий зеленим сукном. На ньому письмове приладдя, папiр. Над столом полиця з ретельно дiбраними книжками". (Дiм Гаррiсiв) 3. "Все там було оздоблене на мавританський лад, з вигадливою i мальовничою пишнотою. ... внутрiшнiй двiр,з усiх бокiв обведений широкими галереями, ... Посеред двору був фонтан... (вiн) спадав у мармуровий басейн, обсаджений запашними фiалками, ... який аж кишiв мiрiадами золотих i срiбних рибок... все буяло барвами й дихало ароматом. ... все кругом мало пишний та романтичний вигляд". (Дiм Сен-Клерiв) 4. "Хатина... являла собою невеличку рублену прибудову до "великого дому", як називають негри панський будинок. Перед дверима її був чепурний, дбайливо доглянутий садочок, де влiтку достигали полуницi, малина та всiляка iнша садовина й городина. Чiльна стiна хатини була запнута буйними ясно-червоними бегонiями та рясноцвiтними трояндами; їхнє довге пагiння так переплелося мiж собою, що майже зовсiм закривало грубi колоди. Там-таки в затишному куточку лiта пишно розквiтали нагiдки, петунiї, вечорницi та iншi однолiтки - гордiсть i втiха тiтоньки..." (Хатина дядька Тома) 5. "...усе в тiй садибi мало безладний, занедбаний вигляд... Перед будинком,... буяли бур'яни, ... й будинок той мав тепер спустошений i незатишний вигляд. Деякi вiкна були позабиванi дошками, в iнших бракувало шиб... Усе свiдчило про недбальство та байдужiсть господаря. По всьому двору були розкиданi старi дошки, солома, побитi дiжки та ящики". (Садиба Легрi) VI. Вiдкинувши плiтки, пригадайте, хто про кого сказав: 1. "Чи ти справдi маєш добрiше серце або хоч якусь крихту жалю? Дiдька лисого! То нiякий не жаль, а чистiсiнька пiдлота. Ти просто хочеш надурити диявола й порятувати свою шкуру... Цiле життя давав вексилi нечистому, а коли надходить час платити, думаєш вiдкрутитись од пекла". (Том Локер про Гейлi) 2. "...не те щоб жорстокий, але вiн грубий дiлок, людина, що живе лиш торгiвлею i зиском. Вiн холодний, незворушливий i невблаганний, мов сама смерть. Якби трапився вигiдний покупець, вiн продав би й рiдну матiр, хоч у душi не бажав би їй найменшого лиха". (Шеблi про Гейлi) 3. "Вiн надiйний, чесний, здiбний i порядкує всiм своїм господарством чудово... Добрий, надiйний, тямущий i побожний чоловiк. Я довiряю йому все своє майно — грошi, господарство, коней, дозволяю йому їздити по всiй країнi, i ще жодного разу не траплялося, щоб вiн мене пiдвiв чи обдурив." (Шелбi про Тома) 4. "Вiн поводиться зi слугами так, наче ставить їх вище за мене, а то й за себе. Вони йому мало не на голову сiдають, а вiн i оком не моргне, ... вiн рiшуче заборонив карати будь-кого в домi побоєм ..." (Марi Сен-Клер про чоловiка) 5. "Слуг треба держати в покорi... А Єва своєю поведiнкою розбещує менi всю челядь... Я вважаю, що до слуг треба бути по-доброму, й завжди так i чиню, але вони повиннi знати своє мiсце. А от Єва цього нiяк не дотямить, хоч би скiльки їй казати, що слуги нижчi вiд нас. Ви ж самi чули, як вона просилася доглядати мене вночi, щоб няня могла собi спати!" (Марi Сен-Клер про дочку) 6. "Тут нема нi бога, нi закону, нема нiкого, хто зробив би тобi чи будь-кому з нас хоч крихту добра. А цей чоловiк! .. Немає в свiтi такої мерзоти, якої вiн не здатен вчинити." (Кассi про Легрi) Останнiй, третiй етап, потребує особливої уваги учасникiв гри. Для нього у ящик помiщають окремi деталi, характернi для героїв твору, за допомогою яких має бути названий образ-персонаж: - голуба хустка в яскраво-жовту цяточку (Гейлi); - накрохмалений картатий чепець (тiтонька Хлоя) тощо. PAGE 12
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
