З чого починається Батьківщина” (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 13452
Скачать документ

Сценарій

“З чого починається Батьківщина”

Мета заходу: Виховання любові до Вітчизни.

(Сцена оформлена у вигляді світлиці. На сцені – портрет Т. Г. Шевченка,
збільшені фотокартки батьків, дідусів і бабусь, прикрашені вишитими
рушниками).

Беруть участь: ведуча (вчитель), учні, рідні, ветерани війни. На столі –
альбом (журнал) «Батьківщина». Хтось із учнів перегортає і називає його
сторінки.

Учні. 1-й. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

2-й. Для людей відкрита наша хата біла,

Тільки б жодна кривда в ній не згоріла.

5-й Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі,

(подають хліб-сіль на вишитому руїннику ветерану).

Ведуча. Сьогодні ми з вами в нашій світлиці поведемо розмову про
найдорожче серцю кожної людини – Батьківщину. Зробимо це у вигляді
усного журналу.

Сторінка перша. Що таке Батьківщина?

Ведуча. «Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них
звучать вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються, темніють, як
мідяки, і щезають з пам’яті людської. Але є слова, які можуть зникнути
лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить
прекрасне і просте слово – Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ», –
ці слова належать поетові В. Симоненку. Ми часто чуємо словосполучення
«рідна земля», «рідний край». Що означають вони? Чому вони для нас
найдорожчі? Послухаємо вірші.

Учні. 1-й.

Що таке Батьківщини?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата.

Під. тополями хата.

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека,

І веселка на лісом,

І стрімкий обеліск…

2-й Україно, земле рідна.

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна,

Ти, як мати, пайрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтешііша –

Наша отча сторона,

3-й. Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи молена забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

4-й. У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

І ріки – потоки, мов струни течуть,

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

5-й. Тут мамина пісня лунає і нині,

Й підхопили поля і гаї,

її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

1 я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

6-й. Одна Батьківщина, і більше не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

(Звучить пісня «Наша славна Україна»)

Ведуча. Отже, діти, Батьківщина – це наш рідний край, наша Україна. Це
земля, на якій ми народилися, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані
наші предки. Тому вона для нас – свята. Батьківщина – це найдорожче,
найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми
найбільше любимо і шануємо своїм серцем.

Сторінка друга. З чого починається Батьківщина?

Ведуча. Україну часто називають Матір’ю. Батьківщина, як і мама, -одна,
найрідніша. Вони для людини – як два крила у птаха, що дані для польоту.
Батьківщина для нас починається з мами.

Матері… З першої миті життя схиляються над нами їхні обличчя. У
тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері у своїх
дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Мама народжує не лише тіло
дитини, народжує й душу. Разом з маминою колисаноч-кою в неї вливається
ніжність і доброта. Дитина не розуміє маминих слів, але, як весняна
земля, ловить рясний дощ, так і вона ловить лагідність з маминого голосу
і стає ніжною, як квіточка, що простягає своїпелюстки до сонечка.

(Мама співає колискову)

Батьківщина починається також із дужих батьківських рук, готових завжди
підтримати, з мудрого батькового слова. Мати й батько – найдорожчі для
нас люди. «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі і
довголітнім ти був на землі», – вчить Біблія.

Батьки… Все життя вони піклуються про нас, навіть тоді, коли ми вже
дорослі, бажають нам добра і щастя, сподіваються, що ми будемо жити
гідно серед людей і творити добро. Слово «Батьківщина» бере початок від
слова «батьки». Подаруємо їм, нашим найрідиі-шим, пісню «На калині мене
мати колихала».

Ведуча. Рідна земля – це казковий світ дитинства і юності. Це невичерпне
джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, куди б потім
не завели її шляхи долі. І в тому дитинстві – рідна хата, наша берегиня.
Біла хата у вишневому садку… Біла барва в Україні -символ чистоти,
морального здоров’я, душевної краси.

(Виконується пісня «Хата моя, біла хата» та уривок з твору В. Симоненка
«Виростеш ти, сину…»).

У кожній українській родині найголовнішими були ідеали добра і
справедливості. Родина до родини – складається народ України. Українська
хата – це колиска нашого народу, де творилася його журлива й
оптимістична доля. Тому й уявляється українська хата величезною, де
долівка – земля, стіни – гори і ліси, а стеля – небо з зірками.

(Звучить запис по магнітофону – пісня у виконанні Н. Матвіспко «… Без
коріння саду не цвісти…» На фоні музики ведуча читає далі слова»)

У цій хаті народжувались люди, вік вікували і помирали, щоб поступитися
місцем прийдешнім поколінням. У ній корінь нашого роду, все довічне, як
життя, святе, як мамина пісня. Той корінь – то наші предки, наша
історія, наше минуле, без якого немає майбутнього. Як у пісні:

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без устремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе…

Тож торкнемось серцем нашої історії.

Сторінка третя. Мій край – моя історія жива. Читець:

Є щось святе в словах «мій рідний Край».

Для мене – це -матусі пісня ніжна,

І рідний сад, від квіту білосніжний,

І той колисковий у тихім лузі гай.

Його історія… В пій стільки гіркоти!

І тим рідний мечі ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

1 день встає, як райдуга, погідний.

Ведуча. З гіркотою згадуємо минуле України. Історія кожного наро- ., ду
має героїчні й трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. На долю .нашого
народу випало більше трагічних. Русь-Україна – наша предковічна
прадідівська земля. Вона відома всьому світові багатими землями,
хлібом’-сіллю, піснею, добрими людьми. Так склалось, що споконвіку наші
природні багатства були ласим шматком для сусідів. Вижити, вистояти в
боротьбі проти їхніх зазіхань – було найголовніше для українців.
Пригадаймо навали татарських орд, турецьких яничар, польських феодалів,
які хотіли поневолити український народ. Російський царизм заборонив
писати і друкувати українською мовою, мати власну історію.

Історії ж бо пишуть на столі,

Ми ж пишем кров ‘ю на своїй землі,

‘Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.

(Ліна Костенко).

Звучить пісня «Рідний край».

Україна була весь час у ярмі. Багатства розграбовані, люди -поневолені..

Ми боронились… Нашу правду і кривду, наш дух незнищеннрсті залишали
нащадкам у піснях, легендах і думах, які розносили по світу кобзарі. Хто
складав ці пісні, нам невідомо, але серед найславетні-ших авторів вічно
горітиме ім’я легендарної піснярки часів Хмельниччини Марусі Чурай, якій
належить понад 200 пісень.

(Звучить пісня «За світ встали козаченьки»)

Сторінка п’ята. «А я не скорилася, із сльози відродилася…»

Ведуча. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьків-. щина
має славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила
найважчі випробування і не скорилася. Довгим і тернистим був шлях до
омріяної волі. І ось збулось. 24 серпня 1991 року Україну проголошено
незалежною демократичною державою. Відроджується і мова, і культура, і
традиції.

(Пісня «Україночка», муз. Г. Татарчснка, сл. Л. Демиденка) Читець.

Встала мити Україна -Сонце засвітило, Пробудилася народна Незнищенна
сила. Сотні літ нас розпинали. Та не побороли, Бо не вмерла Україна І не
вмре ніколи. Слава тобі, Україно, Невмируща слава, Да святиться твоя
воля І твоя держава. Слава тобі, Україно, Від роду до роду, Як накажеш –
ми полижем За твою свободу. (Звучить пісня «Наш стяг») ,

Сторінка шоста.

«Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай».

Ведуча. «Важко знайти ніжні й сердечні слова, які не були б вже сказані
про Вітчизну. Велика, священна і прекрасна любов до Батьківщини жила,
живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях.

Наша любов до рідної Вітчизни – творча любов. Патріот не той, хто вміє
виголошувати пишні фрази, а гой, хто своєю копіткою, щоденною працею
множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою
Батьківщину».

Ці слова В. Симоненка актуальні і зараз.

А тепер послухаймо гостя, який захищав нашу Батьківщину від ворогів.

Ветеран. (Спочатку коротко розповідає про свій шлях бойовий, а потім
звертається до учнів).

Ви, діти, наймолодші сини й дочки нашої Вітчизни. Майбутнє України у
ваших руках. Від вас залежить, яким воно буде. Задумайтесь, чи гідні ви
сини своїх батьків, чи шануєте ви їх, чи допомагаєте у праці, чи любите
рідну землю, чи готові стати на її захист? Я бажаю вам стати відданими
синами своєї Вітчизни.

(Учні дарують квіти ветерану).

Ведуча. Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувати сучасне, –

Вивершить прекрасне.

(Пісня «Водограй»).

Читець. Босоніж стежка побіжить

Левадою в городи…

Як любо тут, як славно жить –

Серед цієї вроди.

Кохаю край наш дорогий,

Що зветься Україна.

Вітчизні хочу я своїй

Зрости достойним сином.

Є в світі зваби немалі,

Цікава стежка кожна…

Але до різної землі

Збайдужітись не можна.

Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову,

Нема солодшої, повір,

За неї, пречудову.

(Пісня «О, Україно»).

Ведуча. Ми прощаємося з вами. Дякуємо за добре слово і гарну пісню. Хай
щастить вам усім.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018