Сценарій
“З чого починається Батьківщина”
Мета заходу: Виховання любові до Вітчизни.
(Сцена оформлена у вигляді світлиці. На сцені – портрет Т. Г. Шевченка,
збільшені фотокартки батьків, дідусів і бабусь, прикрашені вишитими
рушниками).
Беруть участь: ведуча (вчитель), учні, рідні, ветерани війни. На столі –
альбом (журнал) «Батьківщина». Хтось із учнів перегортає і називає його
сторінки.
Учні. 1-й. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
2-й. Для людей відкрита наша хата біла,
Тільки б жодна кривда в ній не згоріла.
5-й Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі,
(подають хліб-сіль на вишитому руїннику ветерану).
Ведуча. Сьогодні ми з вами в нашій світлиці поведемо розмову про
найдорожче серцю кожної людини – Батьківщину. Зробимо це у вигляді
усного журналу.
Сторінка перша. Що таке Батьківщина?
Ведуча. «Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них
звучать вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються, темніють, як
мідяки, і щезають з пам’яті людської. Але є слова, які можуть зникнути
лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить
прекрасне і просте слово – Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ», –
ці слова належать поетові В. Симоненку. Ми часто чуємо словосполучення
«рідна земля», «рідний край». Що означають вони? Чому вони для нас
найдорожчі? Послухаємо вірші.
Учні. 1-й.
Що таке Батьківщини?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата.
Під. тополями хата.
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця,
Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка на лісом,
І стрімкий обеліск…
2-й Україно, земле рідна.
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна,
Ти, як мати, пайрідніша,
Ти з дитинства наймиліша,
Ти і взимку найтешііша –
Наша отча сторона,
3-й. Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи молена забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
4-й. У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть,
У рідному краї і небо безкрає,
І ріки – потоки, мов струни течуть,
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах.
Під вікнами мальви, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.
5-й. Тут мамина пісня лунає і нині,
Й підхопили поля і гаї,
її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
1 я припадаю до неї устами
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
6-й. Одна Батьківщина, і більше не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
(Звучить пісня «Наша славна Україна»)
Ведуча. Отже, діти, Батьківщина – це наш рідний край, наша Україна. Це
земля, на якій ми народилися, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані
наші предки. Тому вона для нас – свята. Батьківщина – це найдорожче,
найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми
найбільше любимо і шануємо своїм серцем.
Сторінка друга. З чого починається Батьківщина?
Ведуча. Україну часто називають Матір’ю. Батьківщина, як і мама, -одна,
найрідніша. Вони для людини – як два крила у птаха, що дані для польоту.
Батьківщина для нас починається з мами.
Матері… З першої миті життя схиляються над нами їхні обличчя. У
тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері у своїх
дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Мама народжує не лише тіло
дитини, народжує й душу. Разом з маминою колисаноч-кою в неї вливається
ніжність і доброта. Дитина не розуміє маминих слів, але, як весняна
земля, ловить рясний дощ, так і вона ловить лагідність з маминого голосу
і стає ніжною, як квіточка, що простягає своїпелюстки до сонечка.
(Мама співає колискову)
Батьківщина починається також із дужих батьківських рук, готових завжди
підтримати, з мудрого батькового слова. Мати й батько – найдорожчі для
нас люди. «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі і
довголітнім ти був на землі», – вчить Біблія.
Батьки… Все життя вони піклуються про нас, навіть тоді, коли ми вже
дорослі, бажають нам добра і щастя, сподіваються, що ми будемо жити
гідно серед людей і творити добро. Слово «Батьківщина» бере початок від
слова «батьки». Подаруємо їм, нашим найрідиі-шим, пісню «На калині мене
мати колихала».
Ведуча. Рідна земля – це казковий світ дитинства і юності. Це невичерпне
джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, куди б потім
не завели її шляхи долі. І в тому дитинстві – рідна хата, наша берегиня.
Біла хата у вишневому садку… Біла барва в Україні -символ чистоти,
морального здоров’я, душевної краси.
(Виконується пісня «Хата моя, біла хата» та уривок з твору В. Симоненка
«Виростеш ти, сину…»).
У кожній українській родині найголовнішими були ідеали добра і
справедливості. Родина до родини – складається народ України. Українська
хата – це колиска нашого народу, де творилася його журлива й
оптимістична доля. Тому й уявляється українська хата величезною, де
долівка – земля, стіни – гори і ліси, а стеля – небо з зірками.
(Звучить запис по магнітофону – пісня у виконанні Н. Матвіспко «… Без
коріння саду не цвісти…» На фоні музики ведуча читає далі слова»)
У цій хаті народжувались люди, вік вікували і помирали, щоб поступитися
місцем прийдешнім поколінням. У ній корінь нашого роду, все довічне, як
життя, святе, як мамина пісня. Той корінь – то наші предки, наша
історія, наше минуле, без якого немає майбутнього. Як у пісні:
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без устремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе…
Тож торкнемось серцем нашої історії.
Сторінка третя. Мій край – моя історія жива. Читець:
Є щось святе в словах «мій рідний Край».
Для мене – це -матусі пісня ніжна,
І рідний сад, від квіту білосніжний,
І той колисковий у тихім лузі гай.
Його історія… В пій стільки гіркоти!
І тим рідний мечі ти, краю рідний,
Що вже назад поламані мости,
1 день встає, як райдуга, погідний.
Ведуча. З гіркотою згадуємо минуле України. Історія кожного наро- ., ду
має героїчні й трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. На долю .нашого
народу випало більше трагічних. Русь-Україна – наша предковічна
прадідівська земля. Вона відома всьому світові багатими землями,
хлібом’-сіллю, піснею, добрими людьми. Так склалось, що споконвіку наші
природні багатства були ласим шматком для сусідів. Вижити, вистояти в
боротьбі проти їхніх зазіхань – було найголовніше для українців.
Пригадаймо навали татарських орд, турецьких яничар, польських феодалів,
які хотіли поневолити український народ. Російський царизм заборонив
писати і друкувати українською мовою, мати власну історію.
Історії ж бо пишуть на столі,
Ми ж пишем кров ‘ю на своїй землі,
‘Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
Піснями і невільницьким плачем.
(Ліна Костенко).
Звучить пісня «Рідний край».
Україна була весь час у ярмі. Багатства розграбовані, люди -поневолені..
Ми боронились… Нашу правду і кривду, наш дух незнищеннрсті залишали
нащадкам у піснях, легендах і думах, які розносили по світу кобзарі. Хто
складав ці пісні, нам невідомо, але серед найславетні-ших авторів вічно
горітиме ім’я легендарної піснярки часів Хмельниччини Марусі Чурай, якій
належить понад 200 пісень.
(Звучить пісня «За світ встали козаченьки»)
Сторінка п’ята. «А я не скорилася, із сльози відродилася…»
Ведуча. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьків-. щина
має славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила
найважчі випробування і не скорилася. Довгим і тернистим був шлях до
омріяної волі. І ось збулось. 24 серпня 1991 року Україну проголошено
незалежною демократичною державою. Відроджується і мова, і культура, і
традиції.
(Пісня «Україночка», муз. Г. Татарчснка, сл. Л. Демиденка) Читець.
Встала мити Україна -Сонце засвітило, Пробудилася народна Незнищенна
сила. Сотні літ нас розпинали. Та не побороли, Бо не вмерла Україна І не
вмре ніколи. Слава тобі, Україно, Невмируща слава, Да святиться твоя
воля І твоя держава. Слава тобі, Україно, Від роду до роду, Як накажеш –
ми полижем За твою свободу. (Звучить пісня «Наш стяг») ,
Сторінка шоста.
«Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай».
Ведуча. «Важко знайти ніжні й сердечні слова, які не були б вже сказані
про Вітчизну. Велика, священна і прекрасна любов до Батьківщини жила,
живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях.
Наша любов до рідної Вітчизни – творча любов. Патріот не той, хто вміє
виголошувати пишні фрази, а гой, хто своєю копіткою, щоденною працею
множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою
Батьківщину».
Ці слова В. Симоненка актуальні і зараз.
А тепер послухаймо гостя, який захищав нашу Батьківщину від ворогів.
Ветеран. (Спочатку коротко розповідає про свій шлях бойовий, а потім
звертається до учнів).
Ви, діти, наймолодші сини й дочки нашої Вітчизни. Майбутнє України у
ваших руках. Від вас залежить, яким воно буде. Задумайтесь, чи гідні ви
сини своїх батьків, чи шануєте ви їх, чи допомагаєте у праці, чи любите
рідну землю, чи готові стати на її захист? Я бажаю вам стати відданими
синами своєї Вітчизни.
(Учні дарують квіти ветерану).
Ведуча. Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте корінням родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле,
Хто вміє шанувати сучасне, –
Вивершить прекрасне.
(Пісня «Водограй»).
Читець. Босоніж стежка побіжить
Левадою в городи…
Як любо тут, як славно жить –
Серед цієї вроди.
Кохаю край наш дорогий,
Що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
Зрости достойним сином.
Є в світі зваби немалі,
Цікава стежка кожна…
Але до різної землі
Збайдужітись не можна.
Люби, шануй, піднось до зір
Її пісні і мову,
Нема солодшої, повір,
За неї, пречудову.
(Пісня «О, Україно»).
Ведуча. Ми прощаємося з вами. Дякуємо за добре слово і гарну пісню. Хай
щастить вам усім.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
