.

Видозміна та декоративна обробка об\’ємної форми (урок)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
150 1559
Скачать документ

Конспект уроку з образотворчого мистецтва у 7-му класі

Видозміна та декоративна обробка об’ємної форми

Цілі: навчальна – а) формувати знання про народних майстрів та їхні
принципи підходу до виготовлення творів декоративно-прикладного
мистецтва, видозміну та стилізації об’ємних форм, б) формувати вміння
створювати ескізи для виготовлення об’ємних предметів; розвивальна –
розвивати творчу уяву, спостережливість, логічне мислення; виховна –
виховувати радісне позитивне ставлення до уроків образотворчого
мистецтва.

Завдання до уроку

1. Виконати ескіз предмета побуту на вибір:

– підсвічник;

– ваза;

– чайник із чашкою;

– світильник – з видозміною форми: у вигляді рослини, тварини або іншого
предмету з урахуванням принципу підходу до виготовлення творів
декоративно-прикладного мистецтва.

2. Указати, з якого матеріалу буде виконана ваша річ.

Міжпредметні зв’язки: історія, українознавство.

Обладнання: керамічні вироби (вази, глечики, куманці тощо); вироби
майстрів декоративно-прикладного мистецтва; фотографії із зображенням
старовинного посуду.

Матеріали: будь-які графічні.

Методи та прийоми, що використовуються вчителем на уроці:

– організація сприймання;

– бесіда;

– пояснення;

– демонстрація наочності;

– спостереження;

– стимулювання творчої діяльності учнів.

Види діяльності учнів на уроці:

– сприймання;

– участь у бесіді;

– пізнавальна;

– творча.

Структура уроку

І. Організаційна частина (1 хв).

ІІ. Актуалізація опорних знань (2 хв).

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку й мотивація навчання (2 хв).

IV. Робота над темою уроку (15 хв).

V. Постановка та пояснення завдань творчої роботи (2 хв).

VI. Самостійна творча робота учнів (20 хв).

VII. Підбиття підсумків уроку (3 хв).

ХІД УРОКУ

Частини І, ІІ, ІІІ

Кожна людина за своєю природою – художник. Ще з давніх-давен вона
прагнула прикрасити своє житло, знаряддя праці та речі побуту. У все, що
її оточує і до чого торкаються її руки, вона намагається внести касу.
Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці та взагалі ремісники, майстри
декоративно-прикладного мистецтва створили справжні шедеври, які ми
можемо пробачити в музеях.

Найвищим проявом творчості народу є його мистецтво, яке він зберіг і
проніс через століття.

Перегляд демонстраційного матеріалу – виробів декоративно-прикладного
мистецтва.

Як ви розумієте слово «мистецтво»?

Відповіді дітей.

Згадайте, що таке «декор»?

Відповіді дітей.

Частина IV

Виклад нового матеріалу (бесіда)

Естетичні якості матеріалу, форма предмета, його колір, візерунок та
інші зовнішні знаки викликають гаму різноманітних почуттів. Якщо річ
викликає позитивні, тобто приємні, добрі емоції, почуття, – вона стає не
тільки корисною, а й духовно значною. Створена руками майстра, вона несе
в собі відзнаки багатогранної особистості людини-творця, її духовності і
тому набуває значення художнього витвору.

Спробуйте сформулювати, хто такі народні майстри.

Відповіді дітей.

Словникова робота

Народний майстер – людина, яка успадковує, зберігає та розвиває народний
художній досвід.

Особливістю творчості народного майстра є те, що він свідомо виготовляє
не тільки твір мистецтва, а й життєво необхідний у побуті предмет, який
завдяки його довершеності, пластичній виразності, нерозривному поєднанню
прекрасного й корисного сприймається як мистецька річ.

Продовження бесіди

Саме майстри робили красивими звичайні речі, якими людина користується
щоденно: посуд і одяг, рушники та скрині, житло та знаряддя праці.
Завдяки народним майстрам формувалися певні традиції прикрашання речей
побуту. Вишивка одягу, предметів побуту (рушники, скатертини), ткацтво
(килими, налавники, покривала), різьблення по дереву, розпис кераміки,
писанкарство, витинанки – усе це було підпорядковано підтриманню
оптимістичного настрою в роботі й дозвіллі.

Ці вироби переконливо засвідчують і той факт, що народні майстри
працювали згідно із законами матеріалу, оскільки добре знали фізичні
властивості кожного з них. Тому що саме матеріал, форма, конструкція,
фактура та інші властивості речей пристосовані до виконання конкретної
побутової функції – використання їх у повсякденному житті.

]з того, що привозили для обміну чи продажу купці. Та вже на основі
своїх народних традицій, національної культури створювали нові зразки.
Але визначальні риси, особливості художньої форми в мистецтві
зберігалися століттями.

Давайте роздивимось, наприклад, посудини – посуд для збереження рідини.
Він характеризується великою різноманітністю форм, розмірів і багатством
декорування. В “Енеїді” І. П. Котляревського названі різні типи посуду:

Барильця, пляшечки, носатку,

Сулії, тикви, баклажки

Все висушили без остатку,

Посуду потовкли в шматки.

Отже, яким за формою повинен бути посуд для зберігання рідин? (Спроби
дітей сформулювати загальні особливості.)

Його загальною особливістю, попри всю різноманітність типів і форм, є
вузенький отвір – звужене горло не дає рідині виплескуватись при
переміщенні посудини. Для функції збереження рідини найбільш зручна
обтічна, округла форма. Плоске дно дає можливість поставити посудину на
площину. Стіни тулова створюють замкнений простір, що здатний вмістити
велику кількість рідини.

Матеріал для посудин добирається такий, що може витримати тиск рідини:
метал кераміка, скло та ін. Це стосується всіх посудин загалом.

Але конкретне призначення речі може примусити майстра змінити саму
форму. Наприклад:

Наприкінці ХІІІ ст. у побуті східних слов’ян з’являються приставки –
невеликі, різні за формою та розмірами посудинки, які служили для
всякого роду соусів, приправ, спецій тощо. Приставки трапляються й на
деяких іконах. Однією з них є фреска із зображенням “Тайної вечері” з
церкви Миколая в Горянах (ХІІІ-XIV). Для приставок характерна збільшена
кількість ручок: від двох до шести. Для чого, на вашу думку, така велика
кількість ручок? (Відповіді дітей.) Щоб їх можна було брати з різних
боків, оскільки приставки – це стлів посуд загального користування. Їхні
форми залежали від приправи або спеції, для якої вони були призначені.

Тип такого посуду, як баклаги, відомий іще з черняхівських часів!
Характерною особливістю форми баклаги є дисковидне, сплющене тулово. Для
чого, на вашу думку, потрібна саме така форма посуду? (Відповіді дітей.)
Посудина для води такої форми зручно вкладалася до сідельної сумки, тому
й викликала її появу в чорноморських степняків.

Ви тільки уявіть собі, наскільки продумані за формою ці стародавні речі!
А згадайте сучасний посуд, що є в кожній оселі, – перш ніж опинитися на
наших столах, усі предмети та їхні деталі пройшли опробування
століттями!

У молочника обов’язково є ручка – щоби було зручніше його тримати,
виступає носик – щоби при наливанні звузити струм молока й не
розплескати за межі чашки.

Для чайника обов’язково потрібна кришка – щоби довше зберегти тепло і
чай добре заварився. Відповідно носик уже вужчий та довший, ніж у
молочника, і ручка кріпиться нижче. Усе це робиться для зручності, а
також для збереження тепла.

Ці звичайні в побуті речі можна перетворити на витвори мистецтва! Для
цього:

– у першу чергу вирішити, з якого матеріалу буде виготовлена річ;

– потім видозмінити її форму. При цьому річ повинна зберігати своє
призначення та якості. Наприклад, можна надати їй образ тварини,
рослини, людини або якогось предмета. Ємність для збереження меду можна
перетворити на діжку, що тримає у своїх лапах ведмежа;

– уже на наступному етапі продумати декоративне оздоблення та кольорове
рішення.

Узагальнення й систематизація набутих знань

Давайте зробимо висновки. Формоутворення будь-якої речі визначається її
прикладним, тобто практичним призначенням. Але! Якою би зручною,
практичною та необхідною не була річ, її ще не можна віднести до творів
декоративно-прикладного мистецтва. Для того щоби предмет віднести до
галузі мистецтва, необхідно, щоб він мав декоративне оформлення. Звідси
і назва “декоративно-прикладне мистецтво”, тобто декоративне оформлення
практично необхідних у побуті предметів і речей.

Отже, основний принцип підходу до оформлення предметів
декоративно-прикладного мистецтва, згідно з традиціями народних художніх
промислів, – єдність призначення:

– матеріалу;

– форми;

– декору;

– кольору.

Частина V

Будь-якими графічними матеріалами виконайте ескіз предмета побуту за
власним вибором:

– підсвічник;

– ваза;

– чайник із чашкою;

– світильник – з видозміною форми: у вигляді тварини, рослини або іншого
предмета з урахуванням принципу підходу до виготовлення творів
декоративно-прикладного мистецтва.

Вимоги:

– правильна компоновка на площині аркуша;

– намалювати фон, площину, на якій стоїть цей предмет;

– продумати єдність формоутворюючого образу, декоративного оздоблення
кольорового рішення;

– світлотінь по можливості;

– указати, з якого матеріалу буде виконана ваша річ.

Частина VI (учні виконують творче завдання).

Частина VII

1. Оцінка діяльності учнів під час уроку.

2. Показ кращих учнівських робіт.

3. Визначення з підготовки до наступного уроку.

4. Проголошення уроку завершеним.

5. Прибирання робочих місць.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020