Україно, незборима зроду – ти душа великого народу: /Сценарій
тематичного вечора, присвяченого 10-й річниці прийняття Декларації про
державний суверенітет України/.
Читальний зал ЦРБ святково прибрано вишивками /скатерть, рушники,
квіти/. Перед читачами – книжкова виставка: “Якби ми вчились, так, як
треба…”
Ведуча 1:
„Прочитаймо давню й сиву
Свою долю нещасливу.
Прочитаймо українці –
Бо на кожній вам сторінці
Повно крові, повно болю,
Але й віри в нашу волю.
Сьогодні, 16 липня на нашому календарі звичайний буденний день,
хоча колись, десять років тому, він був святковим. Адже саме тоді,
десять років тому, 16 липня 1993 року було прийнято Декларацію про
державний суверенітет України. Важко переоцінити значення цього
документу для новітньої історії нашої держави.
Ведуча 2: Кінець вісімдесятих – початок дев’яностих років були
позначені небувалим піднесенням національно-визвольної боротьби. У
Прибалтиці вже на повний голос заговорили про незалежність, а в інших
колоніях комуністичного режиму відбувалося те, що Михайло Горбачов
трохи іронічно, але й дуже стурбовано назвав “парадом суверенітетів”.
Прийняття Декларації про суверенітет дало новий поштовх, викликало нові
сили і вже не тільки в Прибалтиці, а і в Україні На велелюдних мітингах
зазвучало слово “незалежність”. Безумовно, тоді важко було передбачити
хід історичних подій, але Декларація про державний суверенітет України
дала впевненість, вселила віру в те, що воля, про яку мріяли і за яку
боролися століттями, вже не далеко.
Ведуча 1: Василь Скрипка “Незалежність”
Нарешті, дочекалися і ми
Своєї незалежної держави.
За неї стільки полягло грудьми,
Зазнало мук ворожої розправи.
За неї з безстрокової тюрми
Ішли герої під сніги, мурави…
За щастя стати вільними людьми
Несли вінець терновий і кривавий.
Настав час нині вирівняти груди,
З’єдналися, бо мати в нас одна.
Де без оману, зради та облуди
Для України віддамо сповна
У мирній праці для добра народу –
Здобуту так закріпимо свободу.
Ведуча 2: Зовсім недавно ми пережили велике щастя – воскресіння
своєї держави – і були певні, що здійснився святий Шевченків заповіт “В
своїй хаті, своя правда, сила, і воля”. Дух Шевченка і нині тримає нас.
Без нього не буде нашого повернення до власного пракореня.
Ведуча 1: Віра Тарасова – пророча, бо говорив він від імені
мільйонів
як обранець самого Бога, наділений такою любов’ю до свого народу, що
заради нього готовий був жертвувати власним життям… Тому мав моральне
право сказати українцям:
Свою Україну любіть.
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Ведуча 2: Біблійний Мойсей сорок років виводив свій народ пустелею
з єгипетського полону в омріяний Аннан – царство волі. Українському
народові довелося незрівнянно довше блукати лабіринтами століть до
сподіваного Акту про державну незалежність, а лихі урагани історії
порозкидали мільйони українців по всіх материках і континентах.
Читець: Степан Литвин “Нова Україна у муках великих рождається”
/уривок/.
ue
L ue
Читець: Леонід Стебленко “Народивсь я в Україні”.
Ведуча 2: Політичне життя в Україні на початку 90-х років
відзначалося значною активністю. Українська інтелігенція, яка постійно
перебувала під репресивним пресом КДБ, почала організовувати мітинги
протесту і демократизації проти бюрократичної партійної системи, проти
колоніальної політики центру, проти русифікації і нищення національних
культурних цінностей. Так народився масовий громадсько-політичний рух в
Україні, який очолили колишні репресовані – дисиденти Вячеслав Чорновіл,
брати Михайло та Богдан Горині, Олесь Шевченко, а також письменники
Дмитро Павличко, Іван Драч, Володимир Яворівський.
Ведуча 1: Та найвидатнішу роль у пробудженні України відіграв
масовий політичний рух українського народу, який сформувала
громадсько-політична масова організація, на чолі якої був один з
фундаторів незалежності Вячеслав Чорновіл. життя якого трагічно
обірвалось 25 березня І999 року.
Читець: Наталя Кирилові “Пам’яті Вячеслава Чорновола”.
Ведуча 2: 16 липня 1990 року український парламент, очолюваний
Леонідом Кравчуком, внаслідок вимог масових українських організацій
проголосив про державний Суверенітет України. 16 липня цього року ми
відзначаємо річницю Декларації про державний суверенітет України,
здобуття незалежності.
Читець: Марія Кабалюк-Гисяноька “Тобі, Україно!”
Ведуча 1: А 24 серпня Ї991 року позачергова сесія Верховної Ради
УРСР прийняла постанову “Проголосити з 24 серпня 1991 р. Україну
незалежною демократичною державою”. Вона також затвердила “Акт
проголошення незалежності України”.
Ведуча 2: В Акті про незалежність України відзначалося: “…
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україно у
зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня І991 року, продовжуючи
тисячолітні традиції державотворення, здійснюючи Декларацію державного
суверенітету України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність
України та створення самостійної української держави – України”.
Читець:
Квітчається земля священна,
Прослались далі сонцевісні,
Щоб Україна суверенна
Мужніла у житті і в пісні.
Ведуча 1: 1 грудня І99І року відбувся Всеукраїнський референдум на
підтвердження “Акту про незалежність України”, який абсолютною більшістю
голосів /понад 90 відсотків/підтвердив Акт незалежності нової держави.
Читець: В.Матвієнко “Заповідане”.
Ведуча 2: Відходить в історію 20-те століття. Його останнє
десятиріччя принесло українському народові воістину доленосні здобутки.
Саме впродовж цього десятиріччя Україна виборола свою незалежність і
утвердила себе високо авторитетною державою у світовому співтоваристві.
Ведуча 1: Тож дай нам Боже зваженості і мудрості, послідовності і
наполегливості у збереженні і зміцненні нової незалежної України, за яку
віками боровся український народ, до якої упродовж століть линули думки
і помисли закарпатців.
Читець: Василь Густі “Земля Закарпатська”.
Виступ дуету “Скрипка” Будинку дитячої та юнацької творчості (вик.
Галина Мисимчук, Оксана Камошенкова).
Рахівська ЦРБ
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
