Сценарій
Свято української писемності і мови
Що маєш казати – наперед обміркуй.
Умієш говорити – умій слухати.
Дав слово – дотримай його.
Дав слово – держись не дав – кріпись.
Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш.
Шабля ранить голову, а слово – душу.
Слово не стріла, а ранить глибше.
Вода все сполоще, а злого слова – ні.
Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
Більше діла – менше слів.
Слово – не полова, язик – не помеле.
Слово до слова – зложиться мова.
Добре слово варте завдатку.
Від теплого слова і крига скресне.
Слово старше за гроші.
Гостре словечко коле сердечко.
І від солодких слів буває гірко.
Краще мовчати, аніж брехати.
Добре слово краще за гроші.
Не кидай словами, як пес хвостом.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Не хочеш почути поганих слів, не кажи їх сам.
Вола в’яжуть мотузками, а людину словами.
Краще недоговорити, аніж переговорити.
Хто мовчить, той двох навчить.
Умій сказати, умій і змовчати.
1.Сьогодні, 9 листопада, – День української писемності й мови.
Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим
винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість
зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди
збагнули світ і своє місце в ньому.
2.Українська мова функціонує як національна мова українського народу в
Україні. Поза її межами наша мова в усній формі поширена в Росії,
Молдові, Білорусі, Казахстані. Крім того, українці Польщі, Чехії,
Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах
Латинської Америки, Австралії.
3.Ознаки української мови фіксуються в пам’ятках починаючих на й
давніших джерел. датованих ХІ ст. Існує два погляди на зародження і
розвиток української мови як окремої слов’янської: українська мова
виникла після розпаду давньоруської мови, у ХІV ст.; безпосереднім
джерелом української, як і інших слов’янських мов, виступає
праслов’янська мова, розпад якої розпочався у ХVІІ ст.
4.Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою –
виданням “Енеїди”. Котляревського у 1798 році.
Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною
мовою, всупереч тогочасній традиції користування книжкою українською
мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема
книгодрукування, поступово зводилися нанівець заборонами на українське
слово, розпочатими Петром І.
1а – 1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги
українською мовою.
2а = 1769 рік – видано розпорядження Російської церкви про вилучення у
населення України українських букварів та українських текстів із
церковний книг.
3а – 1775 рік – Зруйновано запорозьку Січ, і закрито українські школи
при полкових козацьких канцеляріях.
4а – 1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно
організували видат6ні діячі української культури.
5а – 1863 рік – указ українського міністра Валуєва про заборону видання
книжок українською мовою.
6а – 1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону
друкування нот українських пісень.
7а – 1884 рік – закрито всі українські театри.
8а – 1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана
царським урядом Росії шкідливою.
9а – 1914 рік – російський цар Микола ІІ забороняє українську пресу –
газети і журнали.
10а – 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове
вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
11а – 1983 рік – видано постанову про так зване посилене вивчення
російської мови у школах і поділ класів на дві групи.
12а – 1989 р. – видано постанову, яка закріплювали в Україні російську
мову як офіційну загальнодержавну мову.
Пісня
О, слово рідне! Пращура молитво!
Громи Перука, Велесе поля,
Софія Київська – то варіння Ярослава,
Слов’яномовна праведна земля.
В мені, в тобі Бояна віщим словом,
Воно живе, здолавши тьму віків,
Воно Мстиславича Романа голос.
І ратний клич Данилових полків.
О слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт,
І гул століть і сьогодення гомін,
В тобі злились, як дух моноліт!
О слово рідне! Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі.
Тебе жорстоко розпинали,
А ти возносилась і не корилась ні?
О слово рідне! Подарунок мами!
І пісня ніжна, і розрада нам
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слава рідного нікому не віддам!
Мова кожного народу,
Неповторна і своя,
В ній гримлять громи в негоду!
В житті – трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну барвінкову,
Колосисту на віки –
Українську рідну мову,
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Будем всюди й повсякчас,
Бо ж єдина, так як мати –
Мова в кожного із нас.
Ну щоб здавалося, слова?
Слова та голос…
Більш нічого…
А серце б’ється, оживи,
Як їх почує.
Я люблю, я так люблю тебе,
Моя співуча українська мово,
В тобі шумить Полісся голубе,
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.
В тобі живе Карпатська височінь
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І кобзарева дума незбутня
Ти рідна мово чиста як роса
Цілюща й невичерпна, як криниця,
Святиня наша, гордість і краса
Ти розуму народного скарбниця.
Як легко йти з тобою по землі!
І підставлять вітрам лице відкрите
Для мене ти – як і насущний хліб
Без тебе я не зміг би в світі жити!
Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш.
Мелодія моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік!
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш,
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!
Пісня:
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
