ВЕСНЯНА КАЗКА
Свято 8 Березня
Дійові особи. Автор, Хлопчик, Зайчик, Синичка, Сонечко, Весна, 1-й, 2-й
Підсніжник, 1-а, 2-а Кульбабка
ДІЯ ПЕРША
Лісова галявина.
Автор.
А чи правда, а чи ні, Відбулось це навесні.
Виходить хлопчик на лісову галявину і шукає весняні квіточки.
Хлопчик.
Де ті квіточки ростуть?
їх нема пі там, ні тут!
Завтра свято вже у мами,
Та ще вкрите все снігами.
Автор.
Коли чує: під кущем
Плаче хтось рясним дощем.
Хлопчик (знайшовши Зайчика)
Привіт, Зайчику біленький,
Чом ти плачеш, чом сумненький?
Зайчик (витираючи слізки).
Вже набридла ця зима!
їжі взимку геть нема!
Кожушок весь обносився,
Від зими я вже стомився!
Хлопчик.
Твоя правда. Час весні
Панувати на землі!
Зайчик. Вона вчора мені снилась.
Хлопчик.
Щось весна вже забарилась.
Хотів квіток я нарвати
Й маму радо привітати,
Але все ще під снігами.
Що, не буде свята в мами
Зайчик.
А давай удвох підем,
І весну-красну знайдем.
Її в гості ми запросим,
І тепла в неї попросим.
Щоб розтанули сніги
Й все розквітло навкруги!
Хлопчик.
Твоя правда. Я букет
Із квіток нарву. Вперед!
Взявшись за руки, ідуть по лісу.
Автор.
Вирушили друзі в путь,
Лісом впевнено ідуть.
Чують, десь дзвенить водичка,
А назустріч їм — синичка.
Зайчик.
Здрастуй, подруго Синичко,
Ти куди летиш, сестричко?
Синичка.
Я дізналась від струмочка,
Що тече ось там, в гайочку,
Що Весна уже іде, Всім дарунки роздає.
Зайчик.
Яка радість
Я новенький Попрошу кожух
сіренький! Хлопчик.
А я квіток весняних, Подарую мамі їх!
Синичка.
Треба в Сонечка спитати,
Де нам Весну зустрічати.
Воно теж з Весною дружить
І по ній давно вже тужить.
Хлопчик.
Я іще із малечку
Знаю таку закличку.
Зараз її заспіваю,
Сонце нею погукаю.
(Співає закличку «Вийди, вийди, Сонечко»).
Вийди, вийди, Сонечко,
На дідове полечко.
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко.
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються. (З’являється Сонечко).
Сонечко (до хлопчика).
Добрий день! Ти молодець!
Я уже свій промінець
В гості до Весни послало,
Весну радо привітало
Я згори її вже бачу,
Має щедру вона вдачу
Все розбуджує від сну,
Зустрічайте й ви Весну
Синичка.
Бачу, бачу, ось вона!
Вже Іде сюди Весна! (Заходить Весна).
Зайчик (вклоняючись Весні).
Здрастуй, Весно-чарівнице!
Радий я тобі, сестрице!
Довго я тебе чекав,
Разом з друзями шукав
Весна.
Здрастуй, Зайчику біленький,
Здрастуй, хлопчику маленький,
Здрастуй, Сонечко ласкаве,
І Синичка, ось я й з вами!
Щиро я усіх вітаю
Й подарунки для вас маю.
Тобі, Зайчику біленький, —
Кожушок новий сіренький.
Знаю я й твоє бажання.
Хочеш мамі в привітання
Назбирати тут квіток
Бачиш он отой гайок?
Там я вчора вже ходила,
Всі квітки давно збудила.
Пам’ятай лише одне:
Навесні усе живе!
Хлопчик.
От спасибі, я скоріше
Нарву квіточок побільше.
Завтра мамі їх на свято
Подарую разом з татом.
До побачення! Побіг,
Бо іще пекти пиріг! Хлопчик вибігає.
Зайчик (стурбовано).
Що робити? Твоїх слів
Він, мабуть, не зрозумів.
Квіточки хоч і малі,
Але всі вони живі!
Весна.
Не хвилюйтесь, ще не час.
Краще глянем, що там в нас. Всі виходять.
ДІЯ ДРУГА
Галявина. Підсніжники і кульбабки танцюють.
Автор.
А тим часом у гайочку
Квіточки в швидкім таночку
Весело всі танцювали
І Весну-красну вітали.
Підсніжники (після танцю). Ми — підсніжники маленькі.
Кульбабки. Ми — кульбабки молоденькі.
Всі.
Дуже любимо Весну,
Вона будить нас від сну. Забігає хлопчик, захоплено дивиться на квітки.
Хлопчик.
Які гарні всі й красиві!
І жовтенькі є, і сині!
Я нарву їх досхочу.
Завтра мамі їх вручу.
1-й Підсніжник.
Ні, не рви нас, ми живі,
Хоч і квіточки малі.
Всі. Хочем жити! Не губи!
1-а Кульбабка.
Краще ось що ти зроби:
Фарби й олівці дістань
І навпроти нас ти стань.
Будеш нас ти малювати,
А ми будем позувати.
2-й Підсніжник.
Ти, будь ласка, не дивуйся.
І повір: твоя матуся
Буде рада іще більше,
Твій малюнок їй — цінніше.
Хлопчик. Але в мене фарб нема!
2-а Кульбабка. Допоможе тут Весна!
З’являється Весна з фарбами, папером і олівцями.
Весна.
Ось бери дарунки ці.
Тут і фарби, й олівці.
Намалюй ти в подарунок
Своїй мамі цей малюнок.
А квітки нехай живуть.
Ну, пора мені у путь.
Хлопчик.
От спасибі за пораду!
Намалюю квітки радо! Весна, прощаючись, іде. Хлопчик, малюючи, співає
пісню.
«МОЇЙ МАТУСІ»
Ся Т.Мазенцевої, Муз. В. Коваленко
1. Синю квіточку весняну
Я не буду рвати: фарби, олівці дістану
Й буду малювати.
Приспів:
Намалюю квітку ніжну,
Стебельце зелене —
І матуся радо візьме
Пролісок від мене. (Двічі)
2. А я буду підростати,
Вчитися, мужніти —
Мамі буду дарувати
Щонайкращі квіти.
Приспів.
Хлопчик. Ось, готовий вже малюнок!
2-й Підсніжник. Буде гарний подарунок.
Хлопчик.
Підпис унизу зроблю:
«Дуже маму я люблю!» (Пише).
До побачення! Побіг.
Буду ще пекти пиріг.
Вибіг і повертається назад, ніби щось забув.
Хлопчик.
А ви Весну не зустрічали?
Ви, мабуть, дещо помічали?
Чи це здалося мені, може,
Що мама на Весну чимось схожа.
Так, так, відкрию таємницю:
Весна із мамою — сестриці! (До Зайчика).
Зайчику, допомагай!
Друзів наших погукай!
Всіх матусь ми привітаєм,
Пісню дружно заспіваєм. Всі учасники виходять на фінальну сцену і
співають пісню.
«ПРОЛІСКИ ДЛЯ МАМИ»
Сл. В. Орлова (з рос. переклав М.Луків), Муз. Г.Шахневича.
Цвітуть у лісі проліски для мами,
Дзвенить капіж під вікнами осель.
Злітаються для мами телеграми,
Як птиці із-за тридев’ять земель. (Двічі)
Для мами вся земля цвіте садами,
Дарує їй свої пісні весна.
Як Батьківщина й сонечко над нами,
Так і мама на землі одна. (Двічі)
Всі учасники дарують мамам свої малюнки (вітальні листівки) і виходять).
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
