Сім нот магічного кохання
Виховний захід з музичного мистецтва для учнів 8 класів
Мета заходу:
створення атмосфери духовного спілкування учнів з музикою;
закріпити й розширити уявлення учнів про тему кохання – вічну тему
мистецтва в музичних творах;
розвивати творчість учнів, їх естетичний смак
Задачі заходу:
уміння розуміти задум музичного твору, пояснювати, якими засобами
художньої виразності доніс композитор свою думку до слухача;
визначення свого особистого відношення до музичного твору;
виховання високого почуття любові, глибокого його усвідомлення на
прикладі запропонованих музичних творів;
формування ціннісного відношення до музичного мистецтва;
виховання естетичних ідеалів.
Форма заходу: Музична вітальня
Музичний матеріал:
Нино Рота «Слова любви» из музыки к кинофильму «Ромео и Джульетта»
(русский текст Л.Дербенева)
К.Глюк Мелодія з опери «Орфей і Еврідіка»
Людвіг Ван Бетховен «Місячна соната»
Є.Дога «Сонет»
В.Івасюк «Червона рута»
Дж.Леннон, П.Макартні «Вчора»
Ф.Лей «Історія кохання»
Оформлення:
у залі на столах горять свічі, вази з квітами; на стендах портрети
композиторів, музика яких буде лунати; виставка книг; намальовано дерево
і два амура.
Нино Рота «Слова любви» из музыки к кинофильму «Ромео и Джульетта»
(русский текст Л.Дербенева)
Шановні учні, вчителі і гості свята! Ми раді Вас вітати!
Любов – це саме велике почуття. Слово «любов» на всіх мовах світу
зрозуміле без перекладу. Почуття любові саме поетичне, піднесене, чисте,
прекрасне.
Любов буває різною: вона буває щасливою і гіркою, взаємною і безмовною,
любов’ю-радістю і любов’ю-стражданням… (учні додають свої характеристики
поняття «любов»). Але справжня любов завжди піднімає людину, робить її
кращою.
(на фоні музики учениця читає вірш)
Всё начинается с любви…
Твердят: «В начале было слово…»
А я провозглашаю снова:
Всё начинается с любви!..
Всё начинается с любви:
И озарение, и работа.
Глаза цветов, глаза ребёнка –
Всё начинается с любви.
Всё начинается с любви:
С любви! Я это точно знаю.
Всё, даже ненависть – родная
И вечная сестра любви.
Всё начинается с любви:
Мечта и страх, вино и порох.
Трагедия, тоска и подвиг –
Всё начинается с любви…
Весна шепнёт тебе: «Живи…»
И ты от шёпота качнешься
И выпрямишься, и начнешься,
Всё начинается с любви!
Люди намагаються пояснити цей загадковий стан людини. Не одне покоління
письменників, поетів, музикантів, композиторів виразили це почуття в
слові і музиці.
Пропонуючи на ваш розсуд історії кохання ми переконані, що навіть самого
спокусливого серцеїда не залишать байдужими ці полум’яні і ніжні
сторінки, що розповідають про радості взаємини й гіркоти втрат, зухвалої
зради і збереженої віри в силу кохання.
Отже, сьогодні ми відвідаємо прекрасний світ любові, почувши хвилюючі
серце мелодії.
Древні греки пов’язували появу любові з народженням з білої піни
морських хвиль вічно юної, прекрасної з богинь – Афродіти. З тих пір
Афродіта, а разом з нею і любов панують над світом. Свою волю Афродіта
виконує через сина Амура, веселого, пустотливого, підступного, а часом і
жорстокого. Носиться Амур на своїх блискучих золотих крилах над землями
і морями, у руках його маленька золота цибуля, за плечима – сагайдак зі
стрілами. Ніхто не захищений від цих стріл. Без промаху попадає в мету
Амур. Його стріли несуть із собою радість і щастя, але часто несуть вони
страждання, і ,навіть, загибель.
Давньогрецький міф розповідає про велике кохання співака Орфея до своєї
дружини Еврідіки. Але одного разу отруйна змія вжалила Еврідіку і вона
померла.
– Хто зможе продовжити мою розповідь, що було далі?
Засумував Орфей, але в його піснях продовжувала жити любов. Міф
розповідає, що «така сила звучала в його піснях, що довкола нього як
зачаровані сідали дикі звірі. Навіть дерева зрушувалися з місць, щоб
оточити Орфея і послухати його спів. Жодна гілка, жоден листочок не
тремтів – уся природа слухала чудовий спів Орфея і звучання його
кіфари».
Смуток і велике кохання було в його музиці.
К.Глюк Мелодія з опери «Орфей і Еврідіка»
Співак Орфей вирішив будь-що повернути свою кохану Еврідіку і
відправився в царство мертвих до царя Аїда. І у царстві вічного мороку
він зворушив своєю піснею навіть цього суворого бога, тому що співав про
любов, про щастя, про світлі і ясні дні, які затьмарило горе страченої
любові, туга і самотність.
Герої після розлуки знову зустрілися в підземному царстві і вже ніщо не
могло їх розлучити. І завдяки силі кохання, музиці, яка передала всі
почуття Орфея і розчулила Аїда, володар мороку повернув йому дружину.
Коханню дають самі різні визначення. Яке визначення слову “любов” дасте
ви?
– Любов – саме тендітне, саме раниме з усього, що існує на світі.
– Вірна любов ні у вогні не горить, ні у воді не тоне (прислів’я).
– Немає на світі сили могутнішої, ніж любов. (І.Стравинський)
– Любов – це безцінний дар. Це єдина річ, яку ми можемо подарувати і все
ж вона у тебе залишається. (Л.Толстой)
– Від кохання до жінки народилося все прекрасне на землі (М.Горький)
А Мольер проникливо помітив: «В душе померк бы день и тьма настала б
вновь, когда бы из неё изгнали мы любовь».
Так що ж це таке – кохання? Звичайно це стан душі людини. Але це стан
такої сили потрясіння, захвату, захоплення, який змінює людину фізично i
духовно.
Але не всім людям вiд природи дано кохати. Дехто проживає життя, так i
не пiзнавши сили цього надзвичайного почуття, почуття, якого не купиш нi
за якi грошi. Воно або є, або його немає, i примусити себе кохати нiхто
не може. Кохання не можна запланувати, воно не буває з примусу. Це
надзвичайно тонке почуття, яке може зруйнувати необережне слово, погляд.
Воно вривається в життя раптово, навiть коли не чекаєш, навіть коли це
тобi не потрiбно. Це як мана, як раптове оп’яніння. З приходом кохання
життя набирає сенсу, повноти.
Ви, мабуть, зі мною погодитеся, що не було найпрекрасніших музичних
творів, якщо б композитори не закохувались, не любили і не страждали.
Композитор Людвіг Ван Бетховен написав цей твір після освідчення в
коханні єдиній і коханій – Джульєтті Гвіччарді. Про що думав? Чого
бажав? Нащо сподівався композитор? – вам розповість музика.
“Ангел мій, уся моя істота, весь я, серце моє так переповнене, що я
повинен вам сказати… Я люблю вас.. Усі мої думки прагнуть до вас, моя
кохана; то радісні, а потім смутні, вони волають до долі, чи почує вона
моління наші. Ах! Боже мій! Як же мені жити? Без вас! Я можу жити тільки
біля вас – чи я зовсім не живу… Вам…вам… вам… життя моє, усе
моє! О, дайте ж мені надію, що Ваше серце буде довго битися для мене,
моє ж тільки тоді перестане для Вас битися, коли зупиниться зовсім.
Прощавайте! Навіки Ваш Бетховен»
«Місячна соната» виконується під час читання листа
Так, любов тріумфує над світом. Вона поза віком, поза часом. Про любов
написано багато. Про неї складають романи і вірші: М.Цвєтаєва,
М.Коцюбинський, В.Шекспір…, перелічити всіх неможливо. Вони
допомагають усвідомити нам, що любов – це велике почуття і заради нього
люди роблять чудеса і подвиги.
Любов! Від неї розцвітає світ, запалюються очі і серця закоханих.
Середньовічна Англія… Два древні аристократичні роди ворогують один з
одним. І в цій неприязні, на зло всім зародилась могутня любов юних
Ромео і Джульєтти.
(інсценізація)Джульєтта
Хто ти,
Що, притаївшись під серпанком ночі,
Мою підслухав таїну сердечну?
Ромео
Яким ім’ям назвать себе – не знаю.
Своє ім’я ненавиджу я сам!
Свята моя, адже ж воно – твій ворог.
Я б розірвав його, коли б воно
Написане стояло на папері!
Джульєтта
Мій слух не похопив ще й сотні слів
Із уст твоїх, а голос я впізнала:
Хіба ти не Ромео, не Монтеккі?
Ромео
О ні, свята, знай: що не те й не інше,
Якщо вони для тебе осоружні.
Джульєтта
Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?
Як міг ти перелізти через мур?
Адже високий він і неприступний.
Згадай-но, хто ти: смерть тебе спіткає,
Як з наших хто тебе застане тут.
Ромео
Кохання принесло мене на крилах,
r
?
°
O
r
e
3/42
p
r
°
?
O
&
&
$naeaeae*EEE?±±±YEEEEEE
&
І не змогли цьому завадить мури;
Кохання може все і все здолає, –
Твоя рідня мені не перешкода.
Джульєтта
Вони тебе уб’ють, коли побачать.
Ромео
В очах твоїх страшніша небезпека,
Ніж в двадцяти мечах. Поглянь лиш ніжно –
Й мені ненависть їхня не страшна.
Джульєтта
О, не хотіла б я нізащо в світі,
Щоб тут вони побачили тебе!..
Ромео
Своїм плащем мене прикриє ніч.
Та, як не любиш ти, – нехай знаходять…
Хай краще смерть від лютої злоби,
Ніж довгий вік без ніжності твоєї.
Джульєтта
Хто показав тобі сюди дорогу?
Ромео
Моя любов! Вона мене навчила,
Дала мені пораду, я ж за те
Позичив їй очей. Я не моряк,
Та будь від мене ти хоч так далеко,
Як щонайдальший берег океану,
Я б зважився такий здобути скарб!
Джульєтта
Моє лице ховає маска ночі,
Але на нім пала дівочий стид,
Що ти в цю ніч мої слова підслухав.
Хотіла б я пристойність зберегти,
Від слів своїх відмовитись хотіла б,
Хотіла б я… та годі прикидатись!
Мене ти любиш? Знаю, скажеш: «Так…»
Тобі я вірю, з мене досить слова.
О, не клянись! Зламати можеш клятву:
Недурно ж кажуть, що з любовних клятв
Сміється сам Юпітер. О Ромео!
Скажи, якщо ти любиш, правду щиру.
Коли ж вважаєш – переміг мене
Занадто швидко, я тоді насуплюсь,
Скажу уперто: «Ні!», щоб ти благав.
Інакше – ні, нізащо в світі! Ні!
Так, мій Монтеккі, так, я нерозважна
І, може, легковажною здаюсь…
Повір мені, і я вірніша буду,
Ніж ті, що хитро удають байдужість.
І я б могла байдужою здаватись,
Якби зненацька не підслухав ти
Любов мою й слова мої сердечні…
Пробач мені, мій любий, і не думай,
Що мій порив палкий – це легковажність;
Мою любов відкрила темна ніч.
Ромео
Клянусь цим місяцем благословенним,
Що сріблом облива верхи дерев…
Джульєтта
О, не клянися місяцем зрадливим,
Який так часто змінює свій вигляд,
Щоб не змінилася твоя любов.
Ромео
То чим я поклянусь?
Джульєтта
Не треба зовсім.
Або, як хочеш, поклянись собою –
Душі моєї чарівним кумиром, –
І я повірю.
Ромео
Серця почуттям…
Джульєтта
Ні, не клянись! Хоч ти – єдина радість,
Та не на радість змовини нічні…
Все сталось несподівано занадто –
Так швидко, так раптово й необачно,
Як блискавка, що блисне й раптом зникне
Ледь встигнемо сказати: «Он сяйнуло!»
Добраніч, любий! Теплий подих літа
Нехай цю бруньку ніжного кохання
Оберне в пишну квітку запашну,
Коли з тобою зійдемося ще раз.
Добраніч! Хай у тебе переллється
Той мир, що вщерть моє сповняє серце!
Ромео
Без нагороди так мене й покинеш?
Джульєтта
Якої ж нагороди хочеш ти?
Ромео
Повинна ти в коханні присягти.
Джульєтта
Я присяглась раніш, ніж ти просив,
Проте я хтіла б клятву ту забрати.
Ромео
Забрати клятву? О, навіщо, люба?
Джульєтта
Щоб бути щедрою і знов віддати.
Таж я того жадаю, що вже маю:
Як море, доброта моя безкрая,
Як море, дна не має і любов,
Що більше їх я віддаю тобі,
То більше їх у мене зостається,
А їм немає меж…
Є.Дога «Сонет» – звучить у виконанні вчителя
Сцена у балкона – одна із самих поетичних у творах світової літератури
про любов. Це дивна сцена, утім, як і вся трагедія Шекспіра, надихала
багатьох композиторів на створення творів, що так само стали шедеврами
світового мистецтва.
Французький композитор Г. Берліоз створила симфонію на цей сюжет, а його
співвітчизник Шарль Гуно – ліричну оперу “Ромео і Джульєтта”.
У 1869 р. П.И.Чайковський написав один із кращих своїх творів –
симфонічну увертюру “Ромео і Джульетта”, а композитор С.С.Прокоф’єв
одним з вищих досягнень своєї творчості вважав музику до балету “Ромео і
Джульетта”, де прославлена балерина Галина Уланова зуміла виразити
мовою танцю образне слово шекспірівської трагедії.
Не обійшов цієї теми і світовий кінематограф у 1969 році італійський
режисер Р.Дзеффирелли поставив художній фільм “Ромео і Джульетта”.
Поволі плине ріка часу, минають роки і тисячоліття. Приходять одні
герої, відходять інші, тільки вічною залишається тема кохання.
На початку 70-х років минулого століття, після неймовірного успіху
пісні «Червона рута», у її автора заочно закохалися сотні шанувальниць з
усього колишнього Союзу. Звідусіль йому надсилали листи, інколи просто з
позначкою: місто Чернівці, Володимиру Івасюку. Невисокого зросту,
русявий, голубоокий — своєю зовнішністю Івасюк справляв на жінок
неабияке враження. Гарний, шляхетний, вихований, — він не міг не
захоплювати! Не одна дівчина мріяла про такого хлопця з голубими очима…
В Івасюка закохувалися, закохувався і він. І те, що у житті видатного
українського композитора було кохання — світле й чисте, — можемо
достеменно стверджувати, слухаючи його пісні. Адже такі твори, як
«Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Відлуння твоїх кроків», «У долі
своя весна», «Два перстені», «Я ще не все тобі сказав», «не могли бути
написані людиною з байдужим серцем…
HYPERLINK “http://ivasyuk.org.ua/photo.php?l=uk&p=to_msokolovska-ruta”
Свою студентську любов Івасюк зустрів у стінах Чернівецького
медінституту. HYPERLINK
“http://ivasyuk.org.ua/names.php?l=uk&p=m_sokolovska” Марія Соколовська
навчалася в одній групі з Володею і виступала з ним в інститутському
ансамблі. На курсі майже всі знали, що Івасюк був у неї закоханий і що
HYPERLINK “http://ivasyuk.org.ua/songs.php?l=uk&p=chervona_ruta”
«Червона рута» присвячувалася саме HYPERLINK
“http://ivasyuk.org.ua/names.php?l=uk&p=m_sokolovska” Марії . Одразу
після того, як пісня прозвучала, композитор переписав слова HYPERLINK
“http://ivasyuk.org.ua/songs.php?l=uk&p=chervona_ruta” «Рути» в зошит
і додав: «Мусі від Володі». Ось що розповідає сьогодні HYPERLINK
“http://ivasyuk.org.ua/names.php?l=uk&p=m_sokolovska” Марія
Соколовська-Марчук :
HYPERLINK “http://ivasyuk.org.ua/photo.php?l=uk&p=sokolovska_ivasyuk2”
«Молодість сама по собі прекрасна, але незрівнянна ні з чим, коли
поруч людина, котра тебе розуміє і підтримує у всьому, зачаровує своєю
красою і розумом, дарує тобі ніжну гру чарівної скрипки і свої пісні. З
Володею ми були поруч увесь день: зранку — заняття, ввечері — репетиції
ансамблю. Уже пізніше мені розповіли, що Івасюк був закоханий у мене,
але сам він ніколи не зізнавався. Мабуть, йому легше було про все
сказати у піснях.»
На стрімкому творчому злеті обірвалось життя Володимира Івасюка, але
залишились його пісні, в яких живе кохання.
В.Івасюк «Червона рута» – виконання пісні
Книга кохання велика і невичерпна. Ми перегорнули лише декілька її
сторінок. Але вона не закінчена. Ми продовжуємо вписувати в неї нові
сторінки і майбутні покоління з подивом і захопленням будуть їх
переписувати.
Не бывает любви несчастной.
Может быть она горькой, трудной.
Безответной и безрассудной.
Может быть смертельно опасной.
Но несчастной любовь не бывает.
Даже если она убивает.
Тот, кто этого не усвоит,
И счастливой любви не стоит.
Дж.Леннон, П.Макартні «Вчора» – виконують учні
Поки жива людина на землі, поки б’ється її серце, вона буде оспівувати
любов.
Весна дуже скоро вступить в свої права і природа навкруги оживе.
Весна шепнёт тебе: «Живи…»
И ты от шёпота качнешься
И выпрямишься, и начнешься,
Всё начинается с любви!
У нас з вами на дошці зображене зимове дерево, але ми разом з вам
зробимо з нього дерево кохання. Почувши історії про кохання, напишіть на
серцях ваше визначення поняття «любов». Що це за почуття?
(учні пишуть своє визначення поняття «кохання» на серцях і прикрашають
дерево)
Подивіться як в зимню пору ожило наше дерево. Адже серед усiх чудес
свiту найбiльше чудо – це кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона
прожити життя, не пiзнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було.
I, навiть, якби запропонували вибрати щось одне серед таких цiнностей як
грошi, влада, слава i кохання, то переважна бiльшiсть вибрала б останнє.
Отже, нехай до вас прийде це високе почуття і пам’ятайте, що його
потрібно цінувати.
Ф.Лей «Історія кохання»
PAGE
PAGE 12
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
