Сильні людські характери в новелі Д. Олдріджа “Останній дюйм”
Остання частина новели “Останній дюйм” починається такими рядками: “У
житті не раз настають вирішальні хвилини і залишаються вирішальні
дюйми…” Людина постає перед певним вибором
Про це говорив і сам письменник: “У моїх книжках головна тема завжди
одна й та сама – вибір. Вибір шляху, вибір дії, вибір світогляду”.
Новелу “Останній дюйм” можна розглядати не як екзотичну замальовку чи
твір пригодницької літератури, а як своєрідну притчу про становлення
людини, духовне зближення батька і сина, про вірність обов’язку та
мужність людини. Вона захоплює учнів незвичайними подіями, романтикою
подвигу (не боїмося вжити це слово) Деві, який врятував своєму батькові
життя.
У новелі порушуються складні моральні проблеми, доступні і зрозумілі
семикласникам, оскільки письменник розкриває їх на прикладі вчинку
хлопчика, майже ровесника наших дітей, якого життєві обставини змушують
зазирнути у світ дорослих людей. Зображуючи Бена і Деві у
найвідповідальніший момент їхнього життя, Джеймс Олдрідж підкреслює те
нове, що формується у взаєминах батька і сина. Кожному з них вдається
одержати перемогу над собою і вийти переможцем, долаючи, кожен
по-своєму, “останній дюйм”.
Серед цілей у роботі над новелою варто визначити наступні, на наш
погляд, найголовніші:
розгляд новели у контексті:
а) краса чистих взаємин батька і сина;
б) людина у драматичних ситуаціях;
в) людина і природа.
Такий напрям у роботі дає змогу осягнути ідейно-тематичне багатство
твору, майстерність письменника. Головні герої – Бен і Деві – стають
близькими і зрозумілими дітям, викликають глибокі морально-етичні
емоції. Новела “Останній дюйм” цінна не тільки своєю виховною функцією,
а й тим, що відкриває широкі можливості для розв’язання освітніх завдань
курсу зарубіжної літератури у 6 класі, де особлива увага приділяється
характеристиці героїв, їхньому психологічному стану, мотивації вчинків.
Розв’язуючи ці завдання на матеріалі новели Д. Олдріджа, вчителю слід
звернути увагу на зовнішній прояв внутрішнього стану Бена і Деві, на
діалоги, портрети героїв і змалювання взаємин батьком і сином.
І. Дитячі та юнацькі роки письменника
Дитячі та юнацькі роки письменник провів у Австралії, де він народився
10 липня 1918 року, виріс, сформувався як особистість. Батько – Вільям
Томас Олдрідж – був корінним лондонцем, мати – Едіт Квейль – народилась
у Квеслтауні на острові Мен. Сім’я проживала у невеличкому глухому селі
Уайт Хіллс штату Вікторія, а дерев’яний будиночок називався “Уейвертрі”
(“дерево, що хитається”). Незабаром родина Олдріджів переїхала до
провінційного містечка Соун Хілл, розташованого у долині річки Муррей. В
оповіданні “Батькова сорока” письменник зворушливо передає атмосферу
провінційного життя: “Будинок стояв у величезному саду – найбільшому
саду в усьому містечку. Овочами і фруктами займався батько, зате чудовий
квітник опікувала тільки мати, і вона вкладала в нього всю свою тугу за
рідною Англією. Жили ми тихо й відлюдно, як і належить добропорядній
англійській родині, що являє собою окрасу міста”. Джеймс був п’ятою
дитиною в родині. За традицією, він дістав одразу кілька імен – Гарольд,
Едвард і Джеймс. Хлопчикові це не подобалось, і батьки зупинились на
останньому. Заробіток батька був невеликий, а тому одяг ніколи не
купували, його шили й перешивали, передавали від старших молодшим.
Олдрідж навчався у державній школі, де виявився його глибокий інтерес до
літератури, мистецтва і музики.
Та найбільшим захопленням Джеймса були прогулянки лісом і години
перебування з вудкою на березі річки. Любов до природи дієва, а не
споглядальна – один із найголовніших мотивів у творчості письменника. А
враження юнацьких років знайшли відображення в його австралійському
циклі новел, які пронизані любов’ю до природи, прагненням “відкрити” її
таємниці, невичерпні багатства. Роки життя, які Джеймс провів у Стоун
Хіллі, за його словами, нагадували життя Тома Сойєра.
ІІ. Новели Джеймса Олдріджа
Про майстерність Олдріджа – новеліста засвідчила збірка “Золото й
пісок”, опублікована у 1960 році. Невеличкий цикл австралійських
оповідок – “Батькова сорока”, “Хлопчик з лісового берега” – створений на
основі дитячих та юнацьких вражень, знайомить читачів із середовищем, в
якому ріс майбутній письменник. Дванадцятилітнього сина бідного лісоруба
Едгара хвилюють “два заповітних бажання – вбити лисицю і впіймати
двадцятифунтову муррейську тріску”.
У пошуках шляхів здійснення мрії відбувається формування особистості
Едгара. “Так. Життя – це життя, але я подолаю його”, – говорить він у
фіналі твору. Хлопчику вдалося зрозуміти красу і силу чарівності природи
і своє місце в ній.
Ще раз акцентуємо увагу учнів на тому, що письменник через усе життя
проніс любов до простих людей, до природи, зберіг захоплення рибальством
і мисливством. Новели Олдріджа читають і діти, і дорослі.Тема дитинства,
краса чистих людських взаємин висвітлюються письменником як єдність
людини і природи. В австралійському циклі автор із величезною
майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ
підлітка Едгара.
ІІІ. Захоплення письменника
Гадаю, що питання про захоплення Олдріджа – нескладне для дітей. Вони
зможуть назвати авіацію та підводний спорт. А ми у свою чергу розповімо
дітям, що мистецтво пілотажу захопило Д. Олдріджа ще у Лондоні, де 1938
року він вступив до авіаційної школи і незабаром уперше піднявся в
повітря. “Зробивши небо “своїм”, Олдрідж попрямував під воду”, – написав
про письменника один з українських літературознавців. У 1955 році
побачила світ книга “Підводне полювання для недосвідчених англійців”. Це
був, так би мовити, навчальний посібник для любителів підводного спорту.
Молодший син письменника Томас пристрасно захопився підводним
полюванням, і книга батька відіграла вирішальну роль: хлопець,
прекрасний плавець і аквалангіст, став зоологом.
Одного разу, подорожуючи поблизу Каїра, Олдрідж побував у Акулячій
бухті, там він знімав під водою акул. Була в нього і кінокамера, і
акуляча клітка (ось звідки назва новели!) для безпечних підводних
зйомок.
ІV. Історія написання новели
Ще дві новели – “Останній дюйм” і “Акуляча клітка” – переносять читачів
до іншої країни – Єгипту. І в них письменник загострює увагу на проблемі
взаєморозуміння, стосунків між людьми, самотності та шляхів її
подолання.
Ці новели написані за часів Радянського Союзу в 1957 році, коли
письменник відпочивав на Чорноморському узбережжі Кавказу. Вперше
російською мовою “Останній дюйм” був опублікований у журналі “Огонек”(№
37, 1957 рік). Українською мовою новела була надрукована у збірці
“Хлопчик з лісового берега” (К.: Дитвидав, 1959). Новела “Акуляча
клітка” українською мовою увійшла до збірки Д.Олдріджа “Наодинці з
акулами” (К.: Молодь, 1960).
Твір “Останній дюйм” захоплює читачів не стільки збігом дивовижних
обставин (герой – пілот – береться не за свою справу – він опускається
на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки
морських хижаків для телебачення), скільки своїм внутрішнім драматизмом.
Письменник розкриває складні й болісні переживання Бена: поранений
акулами, він збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а
головне – зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой “останній
дюйм”, що відділяв його від власної дитини.
V. Робота з художнім текстом
Обговорення новели розпочинаємо з перевірки домашнього завдання, за яким
учні мали прочитати твір і дати назву окремим розділам.
1. “Головне – останній дюйм”.
2. Акуляча бухта.
3. Роздуми Деві.
4. Зйомки під водою.
5. Обід на березі Червоного моря.
6. Поєдинок Бена з акулою-кішкою.
7. Допомога пораненому батькові.
8. Серйозна розмова.
9. Самостійний політ хлопчика.
10. На висоті трьох тисяч футів.
11. Вдале приземлення.
12. Попереду ціле життя.
?
1/4
h
h
1/4
??!?З’ясовуємо значення слова “дюйм”. У короткому тлумачному словнику
української мови знаходимо: дюйм (застаріле слово) – одиниця міри
довжини, близько 25 міліметрів ( К.: Рад. школа, 1988. – С. 74).
Звертаємось до тексту першої частини новели і знайомимося з головними
героями. Бен – досвідчений пілот, від послуг якого відмовилась
нафтоекспортна компанія Тексєгипто. Йому 43 роки, дружина поїхала від
нього, залишивши сина. Деві – десятилітній хлопчик, самотній і
не-прикаяний, котрий розуміє, що мати ним не цікавиться, а батько –
стороння людина, “різка й небагатослівна”.
Поняття “останній дюйм” у першій главі згадується кілька разів і є
ключовим у композиції новели.
Орієнтовні запитання для бесіди:
Які події змусили Бена прилетіти на узбережжя Червоного моря і взяти з
собою Деві?
Що можна сказати про взаємини батька і сина?
Порівняйте поведінку героїв на початку і в кінці новели. Як і чому
змінився кожен із них?
Що непокоїть Деві під час перебування на березі Червоного моря?
Розкажіть про поведінку героїв у небезпечній для них ситуації?
Уважно прочитайте уривок про повернення додому. Чи можна стверджувати,
що хлопчик мужньо переніс випробування під час польоту? Чи згодні ви з
тим, що Деві таки подолає відчуття страху і самотності?
Як поводить себе Бен у драматичній ситуації? Чи можна сказати, що він
знайшов сина?
Відповідаючи на запитання, учні працюють з текстом новели, а саме з
епізодами “Зйомки під водою” та “На висоті трьох тисяч футів”. Важливим
для характеристики Деві є епізод, який розповідає про самотнього
хлопчика на березі Червоного моря: “Кругом на цілих сто миль не було
нікого, і він міг посидіти у літаку та добре його роздивитись. Але
запах, що йшов від літака, знов запаморочив йому голову…
Під водою нічого не було видно, і в розпеченій тиші, залишившись сам
один (виділено мною – В. Б.), – про що він не жалкував, хоч і гостро
відчував свою самотність, – хлопчик роздумував, що з ним буде, якщо
батько так ніколи і не випливе з морської глибини”.
Після обіду він перепитує батька, чи відомо комусь про їхнє
місцезнаходження. І, як завжди, батько грубувато відповідає: “Ти не
бійся, нічого з тобою не станеться!”.
Історія поранення Бена змушує Деві полишити свої невеселі думки й
серйозно поставитись до того, що трапилося. Обличчя його” сповнене
жаху”, а від крові на руках він “зеленіє”, голос тремтить від сліз та
хвилювання. Уперше Бен бачить свого сина іншим: “Він, здається, хлопець
розвинутий”. Справді, цей хлопчина ” був чимось схожим на нього самого:
за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний
характер”.
На цьому етапі уроку можна запропонувати завдання для самостійної
роботи, мета якої – відновити всі деталі історії, яка змінила долю двох
найрідніших людей, наприклад: розкажіть про самостійний політ Деві, його
переживання, вчинки.
Працюючи з текстом 7-ої частини новели, зачитуємо діалог між батьком і
сином:
– Що мені робити? – кричав Деві. – Бачиш, що з тобою сталося?
Бен заплющив очі, щоб зібратися з думками. Він знав, що вже не зможе
вести літак: руки горіли, як у вогні, і були важкі, наче свинець, ноги
не рухались, а в голові стояв туман.
– Деві, – ледве-ледве вимовив Бен з заплющеними очима, – що у мене з
ногами?
– У тебе руки… – почув він невиразний голос Деві, – руки зовсім
порізані, просто жах!
– Знаю! – сердито сказав Бен, не розтуляючи зубів. – А що у мене з
ногами?
– Ноги в крові, теж порізані…
– Дуже?
– Дуже, але не так, як руки. Що мені робити?
Бен зрозумів, що він відповідає за життя сина. Коли його не стане, Деві
залишиться сам, і хлопчину не скоро знайдуть у цій пустелі, якщо взагалі
знайдуть. Тема відповідальності є однією з найважливіших у новелі, бо
Людина – наголосимо ще раз – творець своєї долі. Йде боротьба не тільки
тіла, а й духу.
Запитання “Як Деві долає останній дюйм?” – змушує знову звернутися до
уривка з художнього тексту.
“Залишилась хвилина до посадки.
– Шість дюймів! – кричав Бен Деві; язик його наче розпух від напруження
і болю, а з очей текли гарячі сльози. – Шість дюймів. Деві!.. Стій! Ще
рано! Ще рано… – плакав він.
…Та ось хвіст і колеса літака торкнулися землі, це був останній дюйм.
Вітер закрутив літак; машина забуксувала, описала на землі петлю і
завмерла. Настала тиша”.
Характеризуючи образи героїв, на що, насамперед, треба звернути увагу
учнів? Безумовно, на почуття й поведінку батька і сина. Правдивість і
глибина цих епізодів – у зображенні переживань і Бена, і Деві. Дж.
Олдрідж розкриває жах і збентеження Бена у драматичній ситуації,
зосередженість, уважність Деві, який виконує роботу дорослого чоловіка.
Втім, хлопець і сам став дорослішим. У нього з’явилося почуття
відповідальності як за себе, так і за батька.
Справді, у житті не раз настають або залишаються останні дюйми, та
найголовніше те, що у Бена тепер є ціле життя; яке подарував йому син.
VІ. Людина і природа у новелі
Картинам природи письменник відводить небагато місця. Це опис узбережжя
Червоного моря, зокрема Акулячої бухти. Спробуємо разом з учнями
простежити, яким бачать узбережжя герої новели.
Опис Акулячої бухти в тексті: “… назвали її Акулячою – не через форму.
А через її мешканців. У ній завжди водилася сила-силенна великих акул”.
Бухта очима Бена з висоти польоту: “…Бен … сумовито поглядав на
величезну мертву пустелю узбережжя Червоного моря, котра розстилалася
під крилом літака, – суцільну смугу на тисячу миль, якою
відокремлювалися ніжно розмиті акварельні фарби суходолу від бляклої
зелені моря. Все було нерухоме і мертве. Сонце випалювало тут усе живе,
весною вітри підіймали в повітря маси піску на тисячах квадратних миль і
відносили його на той бік Індійського океану, де він і залишався навіки;
пустеля зливалася з дном морським”.
Узбережжя очима Деві: він “…поглядав на море… Але дивитися не було
на що, хіба на пухирці повітря, які з’являлися час від часу на поверхні.
Нічого не було видно ні на морі, яке вдалині зливалося з горизонтом, ні
на безкраїх просторах випаленого сонцем узбережжя. А коли він виліз на
розпечений піщаний горб біля найвищого краю бухти, то не побачив позад
себе нічого, крім пустелі, то рівної, то трохи хвилястої. Виблискуючи на
сонці, вона тягнулася вдалину, де в гарячому серпанку невиразно
вимальовувались обриси червонуватих пагорбів, таких же голих, як і все
довкола”.
Учні ведуть спостереження, з одного боку, за описом моря, пустелі, а з
іншого – за поведінкою героїв. Вчитель підсумовує: у творі
віддзеркалилась думка письменника про людину, її призначення, духовну
красу.
Висновок
Людина – це найвище творіння природи. Дж. Олдрідж прагнув показати силу
і красу людини, її величезні можливості. Письменнику належать слова: “У
мене є оповідання “Останній дюйм”. Річ у тім, щоб своєчасно зупинитись,
не перейти межі. Насправді ж – це метафора. Сьогодні у світі накопичено
стільки зброї, що на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою
опинилося людство. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність за
долю світу, за долю цивілізації… Щоб останній дюйм не був пройденим.
Щоб були люди на землі…” Пробудити у читачів почуття відповідальності
за землю, на якій вони живуть, – загальнолюдське кредо
письменника-гуманіста ХХ століття.
Запитання для підсумкової бесіди
Що вам відомо про творчу історію новели “Останній дюйм”?
Якої ви думки про людину, котра керується принципом: “На що ти здатний,
доки не спробуєш”?
У новелі є такі рядки: “Невже можна роками жити з сином і не роз-гледіти
його обличчя?” Як ви їх розумієте ?
Яким ви уявляєте Деві в момент, коли він самостійно керує літаком? Що
можете сказати про характер хлопця?
Як ви розумієте слова: “Їм обом потрібен час. Йому, Бену, тепер потрібне
ціле життя, яке подарував йому хлопець”?
Поясніть назву новели “Останній дюйм”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
