Сценарій свята осені.
Із-за гір, з-за океанів,
І у різний , звісно , час ,
Овочі найвищих станів
Прибули ото й до нас.
Полюбилась їм, нівроку,
Українськая землиця –
Й поселилися без строку,
Стали жити і плодитись.
Людям нашим пособляти
І в достатку, і в біді,
Навіть стали лікувати –
До них з серцем лиш прийди.
Тепер, діти, перед вами.
Їх зібррався цілий рід,
Щоб повести стежечками,
Де по суші , де убрід…
Норови свої розкрити,
Передати ще й скарби…
Одкровення , любі діти,
Укорінюйте в собі.
Госпподиня. Гарний вересневий день.Сонце лиш тільки зійшло й п`є росу з
двох великих городів, перегороджених високим плотом.
Біля плоту лежить зверху на землі велика картоплина і кілька малих. Їх
вчора ввечері загубила господиня, поспішаючи накопати картоплі на
вечерю. Неподалік – грядки з огірками і капустою.А ось усміхається поти
сонця гарбуз.
Гарбуз. Ходжу собі по городу
Та й шукаю свого роду.
Я вже сотні літ журюсь,
Бо не знаю, як я звусь.
Баба й дід розповідали:
“Перси гарбузом назвали
Не мене ,а жовту диню,
Мою славну господиню”.
Я прошу : допоможіть,
Щиру правдоньку скажіть.
Городниця. Перші гарбузи до нас привезли із далекої Персії. Там так
називали дині, причому слово гарбуз складне: гар-означає осел,-буз –
огірок.А найближчий твій родич – кавун. Слово кавун теж означає назву
дині, тільки не в Персії, а у Греції.
Усі ці овочі завезли до нас із південних країн. У довгій дорозі
незвичні, чужі назви схожі один на одного овочів переплуталися і тебе
помилково назвали гарбузом.
Диня. В сиву давнину араби
До моєї прабаби,
Мов до сонечка звертались,
На щедроти сподівались.
Кавун. Кавунчика, любі діти,
Споживаєм на десерт.
Щоби нам з ним подружити,
Треба знати ряд прикмет:
Він смугастий, головатий,
Тонкий хвостик, мов смичок,
А почнемо розрізати,
Деренчить, немов млинок.
Переплив моря і ріки,
Добирався з давнини
Й посилився в нас навіки,
Тільки там, де теплі дні.
Скільки він живе на світі –
Доброчинний молодець,
Дає соку націдити,
Підставляй лише горнець.
А сочок той особливий,
Зберігає таїну,
А хто буде з вас кмітливий,
Той розкриє не одну.
Гарбуз. О, тепер усе я знаю.
Більше родичів не маю?
Огірочки. Ну, а ми? Миж огірочки,
Ваші рідні сини й дочки.
Нас нестиглими прозвали
Древні греки, бо вважали,
Що коли ми достигали,
То смаку уже не мали.
Городниця. Діти, хто звас чув, що означає слово огірок? (Нестиглий.)
Гарбуз. Доброго дня, картопелько –
Як тобі спалося на голій землі?
Картопля. Доброго дня, пане Гарбузенку! Трохи було холодно в ночі…
Ах, які ви красні та повні!
Гарбуз. Певно, що не такий, як ти – поморщена й невмита!
Але я ще кращий був там, далеко, на своїй батьківщині!
Картопля. Як-то? То ви не тутешні?
Гарбуз. О, ні! Я родом з-за моря, з Південної Америки.
Мої предки виростали там набагато вищими і були втроє більші.
Мене завезли сюди триста літ тому.
Картопля. От які ви славні! А я бідна, певно, зроду-віку отут росту в
землі і тільки й мого життя, – що по дорозі з землі до горшка.
Капуста. От що то – не знати своєї рідної історії! Гарбуз тому так
пишається, бо знає про свою славну минувщину. А ти, картопелько,
упослідуєш себе, бо не знаєш історії свого роду.
Картопля. О, невже я теж маю історію?
Капуста. Певно що маєш! Ти, картопелько також походиш з Америки і
першими тебе споживали індіанці. А в Європу тебе привезли іспанці ще
чотириста літ тому. Та й користі з тебе людям набагато більше, ніж з
гарбуза. Ти врятувала мільйони людей від голодної смерті.
Гарбуз. Ну, коли ти, капусто, така справедлива, то скажи щось і про
мене.
Капуста. Хоч з тебе користь, не така, як з картоплі, але й тебе люблять
і люди, і худоба. Діти смакують твоїми зернятками й роблять з тебе
ліхтарі для забави. З твого насіння можна й олію добру мати.
Гарбуз. Дякую, капусто, що признаєш і мої заслуги. Я хотів би щось про
тебе сказати, але, на жаль, не знаю, звідки ти родом.
Капуста. Зле, що ти не цікавишся своїми сусідами. Треба знати не тільки
свою, а й чужу історію. Я не хвалюся, але знаю собі ціну. Я родом з
Південної Європи. Там росту як дика рослина або мешкаю на городах. Мене
їсть худоба сирою, а люди варять мене або квасять. Я дуже корисна.
Гарбуз. Ось послухайте мою загадку:
Хто голівку свою влітку накриває
І по двадцять хустин на голівці має?
– А тебе чому так звуть?
Капуста. Ось вам відповідь жива:
Капут – значить голова.
Капуціо – італійське.
Це капуста – українське.
Горододниця. А хто цей хлопець-молодець:
Сам червоний, а чуб – зеленець? (Буряк.)
Буряк. Місяць не один мине,
Поки виростиш мене.
Вимагаю я турботи,
Звусь в арабів “батько поту.”
Ведуча. А це хто до нас прийшов?
Редиска. Я кругленька, червоненнька,
i
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
