Розмаїття візерунків на полотні: Сценарій святкового вечора
ВЕДУЧИЙ. Дорогі друзі. Сьогодні на наш святковий вечір завітали гості –
бабусі, батьки, вчителі.
ЮНАК:
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!
ВЕДУЧИЙ: Щасливі ми, що народилися і живемо на Україні. Тут жили
наші батьки, діди, прадіда, тут коріння українського народу. Знати свій
народ – це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, котрі
зійшовши, виростали на добро, любов і ласку людини; це знати батьківську
хату, стежина від якої веде у великий шлях Батьківщини; це знати
бабусину вишивку, забуту і розтоптану жорстоким часом; це знати дідусеву
казку про правду і кривду.
Україна – це край смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок
з рути і барвінку, над яким сяють ясні зорі.
Україна – це віковічна боротьба за волю і незалежність, щастя і
добробут.
Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна пісня
і танець.
Друзі, що ви знаєте про український рушник?
ХЛОПЕЦЬ: Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами,
калиною, мальвами, колоссям.
ДІВЧИНА: Вишитий рушник з хлібом-сіллю став традиційним атрибутом
на святах. Ось як про це пише М.Познанська у вірші “Чим пахне коровай?”
А чому так радість сяє
У очах діток малих,
Бо сьогодні день врожаю –
Коровай гостює в них!
Він шишкастий і рум’яний
Ліг на вишитий рушник.
Ним буденно і у свята,
Пригощатись кожен звик.
Від сивої давнини і до сьогодні у радості і горі рушник –
невід’ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею,
витканою чи вишитою на полотні.
ВЕДУЧА: Погляньте на рушники. Який колір переважає в них?
ЮНАК. Найчастіше – чорний і червоний.
ВЕДУЧА: У традиційному українському рукоділлі, зокрема у вишивці,
наявні два основних символи – обереги й дерево життя. Обереги знайшли
постійне місце на рушниках, а малюнок дерева життя – на тканих виробах.
У вишивках переважає чорний колір з великими домішками червоного. Як ви
вважаєте, що означає тут чорний колір?
ЮНАК: Чорний колір – це сум.
ВЕДУЧА: За давніми переказами і легендами, чорна гама символізувала
жіночу тугу за своїми вірними охоронцями. Як тут не згадати: “Два
кольори мої, два кольори. Червоний – то любов, а чорний – то журба”.
(Звучить пісня О.Білаша на слова Д.Павличка “ДВА КОЛЬОРИ”).
ДІВЧИНА. /Бере хліб, кладе на вишитий рушник і подає гостям,
декламуючи/:
На рушник розшитий
Хліб кладемо з сіллю,
Щоб легкі дороги
Славили країну.
Щоб у нашій праці
І гучнім весіллі
Шанували в світі
Над усе людину.
(Гості приймають хліб, куштують, дякують).
ВЕДУЧА: Наша закарпатська земля багата барвами природи: синє небо,
блакитна ріка, зелень у відтінках гори, яскраві жовті, червоні квіти.
Тому і рушники, вишиті руками наших рукодільниць, майорять різнобарв’ям
кольорів. Ось і в нашому залі ви можете бачити рушники з різних кінців
краю.
Ознакою охайності, працьовитості кожної жінки є прибирання хати, а
в ній – чисті рушники на похваті. Не випадково у народній, пісні мати
повчає доньку:
Тримай хаточку, як у віночку,
Тримай хату, як у віночку
Із рушником на кілочку.
Тримай відерця всі чистесенькі
І водиці повнесенькі.
ЮНАК: Не можна собі уявити закарпатської хати без рушників. Довгими
зимовими вечорами дівчата вишивали рушники, сорочки, фартухи, наволочки.
Адже кількість вишитих речей у хаті свідчила про достаток родини. Під
вправними руками майстринь простий шматок домотканого полотна стає
справжнім мистецтвом. Що ж потрібно для того, щоб здійснилося чудо?
ДІВЧИНА. Голка, нитка, тканина, вправні руки.
ВЕДУЧА. Ось послухайте розповідь Марійчиної мами про чародійну
голку.
: R ? ? x
ародійна голка? Усе, що хочете! Може намалювати картину різнобарвними
шовковими нитками. Може зобразити танок метеликів та квітів на
білосніжному полотні. Може вишити рушник, може… Важко перерахувати
все, на що спроможна чародійна голка, але… Але тільки у вправних
руках! А в невмілих вона зовсім не чародійна, а звичайнісінька швацька
голка.
Ось погляньте навколо, скільки різних рушників, вишиванок є у нашому
залі. Всі вони дуже гарні і створені чародійною голкою.
/Звучить пісня “ВИШИВАНКА”/.
ЮНАК. Задрімали на камені
Золоті жар-птиці,
Заглядали зорі сині
У вікно світлиці
Тільки ти не помічала
Як горіли зорі
Вишивала, вишивала
Золоті узори.
І вклонилися до стежки
Соняхи шовкові,
Красувалися в мережках
Рушники святкові
А на них же цвіт-колосся
Сонячно заграло.
Все любов’ю заплелося,
Душу чарувало… (А.Бердняк “ЗОЛОТІ УЗОРИ”).
ВЕДУЧА. Раніше вишиванням займалися всі жінки, навчалися цієї
майстерності з дитинства. Це був один з масових звичаїв сімей, причому
не лише бідних, а й багатих. У нас в гостях Іринчина бабуся. Послухайте
її спогади.
БАБУСЯ: У виготовлення кожного рушника, як і вишиваної сорочки,
вкладалося багато дівочих мрій про одруження, щасливе сімейне життя.
Весільні рушники, як і весь посаг, зберігалися в скрині, яку купували на
ярмарку:
А я не панна – я господиня,
У мене полотен повна скриня.
По всій Україні поширений звичай перев’язувати рушниками сватів у
разі згоди дівчини на одруження:
Батько й мати не одказує,
Ще й рушничка не показує,
А я прийшла й одказала,
Ще й рушничка пов’язала.
Під час шлюбу неабияке значення мав білий вишиваний рушник, на
якому мали стояти молоді. Під рушник родичі нареченого ставили срібні
гроші і пшеницю, щоб життя молодих було щасливим і заможним. Красивий
рушник приносив урочистість, створював гарний настрій на весіллі.
Мені дуже приємно бачити, як відроджується сьогодні старовинне і
таке гарне ремесло нашого народу. Ось і моя онучка дечого від мене
навчилася.
ВНУЧКА: Бабця навчила мене шити і вишивати, садити і вирощувати
квіти, готувати їжу і білити хату. Моїй бабусі дуже подобається “Пісня
про рушник” П.Майбороди на слова А.Малишка. Давайте разом її виконаємо.
БАБУСЯ: Друзі, цей рушник, що я тримаю у руках, мені на весілля
подарувала моя матуся, Я зберігала його все життя. І ось сьогодні, на
цьому святі я подарую його своїй внучці, як дорогу реліквію роду на
щастя і на долю.
ВНУЧКА:
Дай мені, мамо, рушник на щастя.
Вишитий півнями червонястими,
Хмелем-любистком шитий квітчасто,
Ніжно мережаний зоряним рястом. (В.Юр’єв “Силует матері”).
ВЕДУЧА: Давня українська хата. На стінах та вікнах барвисті
рушники, розмальована піч, скриня, стіл на покутті. На столі на вишитому
рушникові – хліб. Пахне чебрецем та рутою – м’ятою. Приходить на думку
пісня “Хата моя, біла хата” (Муз. А.Пашкевича, сл. Д.Луценка). Давайте
послухаємо її. (Звучить пісня).
Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у святі.
Хай щастить вам, люди добрі,
Хай пісні летять за обрій,
Щира дружба стане на поріг
І милує зір та оберігає Дім ваш
Вишитий рушник.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
