Тема уроку: „Собори душ своїх бережіть, друзі”
( за романом О.Гончара „Собор”)
Мета уроку: допомогти учням осмислити роль і місце собору у долі людей;
ствердити думку про те, що собор у романі – символ духовної краси
людини, її особистої причетності до історичного буття народу і людства в
цілому; розкрити філософське значення роману; його злободенність
духовно-історичну цінність; розвивати вміння висловлювати особисту точку
зору з приводу проблем, які обговорюються; розвивати творчий потенціал,
виховувати почуття патріотизму, моральної чистоти, глибокої духовності.
Обладнання: портрет О.Гончара; ілюстрації соборів на комп’ютерах:
Троїцький собор у Новомоськовську на Дніпропетровщині, Святогірський
монастир; Всехсвятський, Миколаївська церква м. Артемівськ; фотографії
зруйнованих соборів у м. Артемівську. Тести різнорівневі, завдання для
творчих груп, поезії
С. Решетової (місцевої поетеси), Л.Костенко, у запису – дзвони собору.
Тип уроку: проблемний семінар
На дошці: портрет О.Гончара „Собори душ своїх бережіть, друзі”
Знати: роль і місце собору у долі героїв роману; собор – символ
духовної краси людини, особистої причетності до історичного буття
народу; філософське значення роману.
Вміти: висловлювати особисту точку зору з приводу обговорюваних проблем;
зіставляти різні погляди в процесі полеміки; виявляти здатність
аргументувати свої твердження.
ПЛАН УРОКУ
Актуалізація знань. Тестування.
Інтерв’ю з письменником
Робота в групах: відділ культури (літературознавці та історики)
відділ краєзнавства
відділ маркетингу
Складання реклами ( роботі на комп’ютерах)
4. Підсумок уроку
Домашнє завдання: підготуватися до контрольного твору, прочитати роман
О.Гончара „Людина і зброя”
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
Вмикаються монітори комп’ютерів із зображенням соборів звучать дзвони
собору. На фоні дзвонів слова учителя:
В якому храмі помолитись Богу?
В якому, люди, поки ще не пізно?
В які, скажіть, вдарити нам дзвони,
Щоб припинить душі лиху руїну?
Ось саме цю „душі лиху руїну” намагався викрити ще в далекі шістдесяті
роки ХХ ст. О.Гончар, створивши роман „Собор”. Серед тогочасного
„благополуччя” поява цього роману викликає гнів у чиновників різних
рангів, і на 18 років було роман вилучено з літературного процесу. Не
заборонено, ні! Приковано! Та „зона зла” вже була безсила чинити опір
надалі – і сьогодні ми вчитуємось у роман, вчимося його мудрості.
(Учитель оголошує тему і мету уроку)
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Вчитель: Шановні діти! Ви усі прочитали роман, і я вам пропоную
відповісти на тестові питання:
3 учні – на середній рівень (по 0,5 б. оцінювання)
2 учні – отримують завдання: користуючись додатковими матеріалами і
алгоритмом складання тесту, скласти тест і варіанти відповіді.
2. Робота з класом:
Гра: інтерв’ю з письменником.
Вчитель: Уявіть собі, що ви – письменник. Я – кореспондент
(Пояснення терміна „інтерв’ю” (це слово французького походження) –
розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем.
Питання для інтерв’ю:
Який тип людини, які її якості вас приваблюють?
Що ви завжди цінували у житті і людях?
Що ви мали на увазі під собором?
Викриваючи руйнацію, про що ви мріяли?
Чому в романі постійно співіснують давній дев`ятибанниий собор – шедевр
ХVІІІ ст. і монумент титану праці? Що ви хотіли сказати цими образами –
символами?
Якою була ваша реакція на те, що роман 18 р. замовчувався?
(Перевірка і оцінювання тих, хто відповідав на питання тестів і складав
тести)
ІІІ. Робота в групах
Відділ літературознавства
Краєзнавчий відділ
Відділ маркетингу
Завдання для груп:
°
Ae
e
th
?-
B
h
z
†
?
?
?????
???
???
?????
????ературознавці
Яким постає собор у романі?
Як ставляться до собору зачіплянці?
Як ви ставитесь до ідеї В.Лободи щодо зруйнування собору?
Що символізує собор?
Відділ маркетингу
Чи потрібні сьогодні старовинні собори?
Погоджуєтесь ви з В.Лободою у тому, що більше користь для людей буде
якщо на місці собору буде ринок або шашлична?
У процесі полеміки учні доходять висновку: собор є символом духовної
суті людського життя, сучасного, минулого та цілих поколінь. „Собор”
відкриває нам свою мудрість: усі вчинки, і великі, й незначні,
народжуються у душі, благословляються у її соборі.
Значить: ось що головне – собор душі! І від того, які святині вона
вміщує і проповідує, залежить і життя, і доля. Сьогодні перед вами,
випускниками, стоїть важливе питання: як правильно обрати свій шлях, щоб
потім усе життя не каратися за помилку. „Собор” підказує: керуйся
дороговказом святинь собору своєї душі, відчуй, чого від тебе очікують
люди, мобілізуй свої здібності й можливості – і твори добро!
А зараз я пропоную Вам уявити, що Ви – відоме видавництво. Вам необхідно
зробити рекламу роману О.Гончара „Собор” для продажу за кордоном.
Зробіть рекламу, користуючись папкою, закладеною у комп’ютерах. Від
кожної групи я запрошую по 3 учні.
ІV. Підсумок уроку
Вчитель: Роман „Собор” вразив душу багатьох людей. Не дивно, а зовсім
природно, що про нього відгукнулася поетеса – наша землячка, колишня
вчителька С.А.Решетова
(учениця читає напам’ять поезію С.Решетової „Собори душ своїх
бережіть…”)
Бережіть собори своїх душ
І тоді, як нікого любити.
Храм душі облудами не руш,
Бо тебе прокляттям вкриють діти.
Бережіть собори у душі –
Світлий день не промине ніколи.
До джерела мудрості спішіть,
Щоб байдужість не замкнула коло.
Бережіть собори у душі
І тоді, як розпач серце здушить.
Злі слова хай будуть вам чужі,
І собор врятує ваші душі,
Бережіть собори у душі –
Не покине у біді надія.
І на чистих аркушах пишіть
Світлі думи і пречисті дії.
Бережіть собори своїх душ…
Вчитель: Як ви розумієте рядки з вірша „Собор врятує ваші душі…”
(учні пояснюють)
Вчитель: Цю ж тему піднімає і поетеса Л.Костенко у поезії „Життя іде, і
все без коректур”
(читають діти поезію напам’ять)
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
І ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
А ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
Щоб тільки неба очі голубі
Що землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
Щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
І як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка,
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
Бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Вчитель: Як ви розумієте „Людині бійся душу ошукать…”?
Лунають дзвони соборів
Вчитель: Любі друзі! Ви стоїте на порозі дорослого життя. Я бажаю Вам,
щоб ви збудували „собор своєї душі” і боялися ошукати душу людині.
V. Д/З: підготуватися до контрольного твору, прочитати роман О.Гончара
„Людина і зброя”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
