Прийди, весно, з радістю!

СЦЕНАРІЙ

Обладнання: віночки з барвінком для дівчат, вишиті рушники, метрики
дітей

ХІД СВЯТА

СОРОКА: В лісі таке робиться, таке робиться, щось дивне та казкове!

(Влітає)

ВЕДУЧИЙ: Та не стрекочи так, сороко, розповідай все по порядку

СОРОКА: Сніги розтанули, пташки з вирію повернулись. Перші квіти
з’явились, а все це тому, що:

Мов на крилах диво-птиці,

На величній колісниці

Синьоока, світлолиця

Мчить краса Весна-дівиця.

Вся вона, як та царівна –

Пишна, красна і чарівна.

Мов та річечка ступає.

Всіх, всіх, всіх з теплом вітає.

ВЕДУЧИЙ: Он воно що! А ти бачила її саму?

СОРОКА: Ні, не бачила, але вже прилітають пташки, а вони, звісна річ, на
своїх крилах Весну несуть.

ВЕДУЧИЙ: А чи знаєш ти, що робили наші предки, коли чекали весну?
Спалювали зиму. Хлопці робили опудало Зими із соломи, одягали в жіночий
одяг, виносили за село, до річки і спалювали. До того вогнища приносили
усякі старі речі, все сміття, що зібралося в селі за зиму. Хай згорять
разом з нею біди, хвороби і неприємності.

ЗИМА: Не вийде в вас нічого. Ще не прийшов час Весни. Я справжня
господарка на землі. (Входить)

СОРОКА: Оце так! Звали весну, а прийшла Зима.

ЗИМА: Помовчи, скрекотухо! А то зараз напущу морозу і ти перетворишся на
бурульку.

ВЕДУЧИЙ: А і справді Зима. Та ти, мабуть, заблукала. Тобі вже давно був
час піти. Чого ж ти ще тут?

ЗИМА: Диви, який балакучий. Не тобі вказувати, коли мені піти, а коли
залишитись. Я сама собі господарка. Ще не скінчився час мого правління.

Не діждати вам весни

Не прийшли ще її дні

Я вам снігу намету,

Я хурделицю зроблю,

Заморожу всі струмки,

Закую усі річки.

Не діждатись вам Весни.

СОРОКА: Оце так.

ЗАЙЧИК: І мені надокучили морози та завії. Наголодувався я ж взимку.
Кожушок геть обносився.

СОРОКА: їсти хочеться. Мені вже за цілу зиму так набридли ці бруньки і
мерзлі ягоди. Хочеться комашок, павучків. Ледь весни дочекалася, а тут
на тобі, знов зима.

ЗАЙЧИК: Не плач, сороко, знаєш що я надумав? А давай підемо шукати
Весну.

СОРОКА: Давай!

(Йдуть, зустрічають Дятлика)

ДЯТЕЛ: Ти хто?

ЗАЙЧИК: Я зайчик, а ти хто?

ДЯТЕЛ: Я… я… я…, той що весь час стукає.

ЗАЙЧИК: Ти годинник?

ДЯТЕЛ: Ні, я той, що носить червону шапочку.

ЗАЙЧИК: Тоді ти півник.

ДЯТЕЛ: Ні, я той, що чистить ліс від шкідників.

ЗАЙЧИК: Не гнівайся, я вже догадався. Ти пилосос.

ДЯТЕЛ: Ні-і-і.

ЗАЙЧИК: Все ні, та ні. Ти що забув як тебе звати?

ДЯТЕЛ: Так, від великого горя забув своє ім’я

ЗАЙЧИК: А яке в тебе горе?

ДЯТЕЛ: От мала прийти вже Весна. Та щось забарилась.

СОРОКА: Ми теж чекали на неї. А зараз ідемо її шукати.

РАЗОМ:

(кличуть)

Весно, весно, красна!

Прийди весно і радістю,

З Божою милістю.

На сцені сплять “діти-квіти “, прикривши віночки білими та блакитними
хустками. З’являється Весна у зеленому заквітчаному вбранні, з віночком
на голові і квітами в руках.

ВЕСНА:

Годі, діточки, вам спати, Час давно вже вам вставати. Гляньте, сонечко
сміється, В небі жайворонок в’ється, В’ється, радісно співає -Він весну
вам сповіщає. А весна та чарівниця Щиро нам несе гостинця. Пташка,
рибка, звір на волі, Божа пілка, квітка в полі Всі з весною оживають,
Весну красну прославляють.

(Квіти прокидаються, танцюють)

ВЕДУЧИЙ:

Весела, гарна й кучерява

Маленька дівчинка Весна,

Біжить, сміється, сіє трави,

І пісня ллється голосна

По всіх усюдах пісня лине,

Усе пробуджує від сну

І всі комашки, всі рослини

Вітають дівчину-весну.

(Всі співають веснянку)

Ку-ку, ку-ку! Чути в ліску.

Радо співаймо, весну вітаймо,

Божу, Божу, Божу весну.

Ку-ку, ку-ку! Чуємо все.

Гаєм-лісочком, бором-поточком

Голос, голос, голос іде.

Ку-ку, ку-ку! Пташко мала,

Ти нам співала, правду сказала –

Щезне, щезне, щезне зима!

ВЕДУЧИЙ:

Ой весно, весно, днем красна, Що ти нам, веснонько, принесла?

ВЕСНА:

Принесла я вам літечко, Щоб родило житечко, Ще й озима пшениця І усяка
пашниця Ще й червоні квіточки Щоб квітчались діточки

(З’являється Весна з веснянками, а за нею ДІД Мороз). Дуже хвастав Дід
Мороз…

ДІД М:

Я страшний був і Грозний

Вже кого полоскочу –

Не до сміху, до плачу.

Я нікого не боюсь, всім дошкуляти берусь…

(Тут заявилася весна, уклонилася вона і сказала)

ВЕСНА: А мене?

(Дід у ліс як дремене І кричить з кущів)

ДІД МОРОЗ:

Ой. Весно! Зовсім це уже нечесно,

Ти мені красуне мила, сиву бороду спалила…

А весна стоїть сміється, хай Мороз не задасться.

ВЕСНЯНКА І.

Весна, весна, весняночко,

Прийди до нас, подоляночко,

Прийди, прийди, теплом утіш

А ти, сонечко, світи ясніш…

ВЕСНЯНКА2.

Ти рясненький дощику, упади

На городи, на левади, на сади

На багаті наші землі, на родючі,

Щоб пшениці колосилися» як тучі

ВЕСНЯНКА 3.

Щоб горою піднімалися жита,

Щоб раділи хлібороби.

Іди, Іди, дощику, упади,

Щоб плодами наливалися сади

ВЕСНЯНКА4.

Щоб родило І у полі, й у дворі,

Щоб співалось од зорі до зорі.

Весна, весна, весняночко,

Прийди, принци, подоляночко.

ВЕСНА:

Ще земля в зимових шатах білих,

Та з-під снігу, майже непомітний,

Виглянув зненацька серцю милий,

Соромливий пролісок блакитний.

ПРОЛІСОК:

Ось Іде весна ланами, перелогами, лісами,

де не ступить – з-під землі

лізуть паростки малі.

ВЕСНА.

Скажіть мені, будь-ласка, милі діти,

Чи можна рвати ці весняні квіти?

ДІТИ:

Ми знаємо, що підсніжники, сон-трава, конвалія давно занесені в Червону
книгу, І рвати ми їх не будемо.

ВЕСНА: Обіцяєте, діти?

КУЛЬБАБА:

Як опустить вниз правицю –

Зеленіє ©крізь травиця.

Як лівицю підведе – всюди листя молоде.

БЕРІЗКА.

На берізку гляньте зблизька,

У сережках вся берізка.

До верби підійде – ба

В білих кошиках верба.

ВЕСНА:

Вийшла я з лісу лугові вклонилась,

Од вітрів і сонця луг зазеленився,

А до мене трави у полях прислались,

А до мене з гаю птахи озивались.

А за ними в лузі зацвітали квіти.

Починаю, друзі, по землі, ходити…

Вже липнув сніг до підошов,

Бруньок чекали клени, по лісі березень ішов у картузі зеленім.

То тут зупиниться, то там….

Тягнути важко сани,

Він віз сопілки солов’ям. І дятлам барабани.

Березень. – перший місяць весни….

Так у давні часи на Україні рік починався березнем.

3 16 століття було введено початок року з січня. Березнем називається в
народі небесний місяць, який народжується у великий піст. Про нього
кажуть, що назву взяв від білокорої берези, яка в цей час “плаче”
солодким соком.

Всі ми любимо берізок, та чи завжди шануємо ми їх.

Я вам розповім про загублену берізку.

У березневий день її зрубали,

Вона, немов лебідонька стояла,

Стан обвивали шовковисті коси,

Була нам мила в спеку І в морози.

У березневий день її зрубали.

Від болю затремтіла, застогнала,

Мов скошена, упала при дорозі,

Весняним соком пролилися сльози.

Той сік цілющий, а вона вже Мертва.

Рука не заніміла, не затерпла!

Яке ж жорстоке серце треба мати,

Щоб ту красу навіки зруйнувати?

Стікали долу ще живі сльозинки..

А небо чисте – жодної хмаринки!

Весна інша – життя всім дарувала,

А на землі берізка помирала…

14 березня свято Євдохи, що є вісником весни. Якщо на Євдокії ясний день
– буде гарний рік, якщо похмурий – поганий.

Якщо віє теплий вітер, то й літо буде тепле, а коли дме з низу Дніпра та
після полудня, буде урожай на хліб.

Якщо грім загримить на голе дерево – чекай неврожаю. Новий місяць
народився в ясну погоду – чекай щедрого достатку.

22 березня, в день весняного рівнодення, дітям печуть і роздають
пшеничні жайворонки, символи пташки, яка оспівує прихід весни. Ходили з
ними по селу і співали заклички до птахів.

(Пісня “Ку-ку”)

Закликали дівчата птахів -1 птахи прилітали.

А тоді треба було звернутися до сонечка, як до божества, що воно вийшло,
щоб краще гріло, щоб розтанули сніги, зазеленіла трава і зацвіли квіти.

“Вийди, вийди сонечко ”

Сонечко, сонечко, глянь у віконечко, Діткам маленьким з неба засяю.
Сумно їм маленьким, сумно вродливеньким Воленьки хочеться, виклич їх в
гай, Співом пташиним їх забавляй

ЗО березня – свято Теплого Олекси. У “цей день пасічники висталяють
бджоли на пасіку. Можна почути і спів вівсянки-провісниці весни.

На теплого Олексія щука лід хвостом розбиває – рибалки сподіваються на
добрі улови. Якщо н цей день тепла сонячна погода буде врожай на хліб та
багаті рої. Не Теплого Олексія лисиці переселяються зі старих нір у
нові.

Пісня “Я лисичка, я сестричка”.

Діти передають лисичці квіти і співають

А ще у березні – Шевченкові дні.

“Встала весна, чорну землю…”

Прислів’я, прикмети березневі.

КВІТЕНЬ.

Я – квітень, середущий брат з квітками і теплом іду до Вас.

Весна в вінку з черепним і бузку

На теплу землю стелить килим свій,

Зозуля їй кує: “Ку-ку, ку-ку”.

Мете в садах квітневий сніговій.

КВІТЕНЬ З ВЕСНОЮ. Хоч нема ні дощів.

7 квітня Благовіщення благословляє сівбу на полях. Яка погода на
Благовіщення, така буде й на Великдень.

Потім настає Страсний тиждень, що називається білим, тому що в ці дні
білили хату, прибирали, а Чистий Четвер милися до сходу сонця І все
вичищали.

Цього року в квітні ми святкували Великодні свята.

(Перед Великоднем – Шуткова неділя)

Вірш “Вдягла весна мережану сорочку”.

Великодні файні свята, бо ся бавлять всі дівчата.

У неділю з пасочками, в понеділок з писанками.

А у вівторок на гаївку

Кожен хлопець веде дівку.

Пливи, пливи качурику. У зеленім вінку

А я собі вибираю щонайкращу дівку.

І та файна, І та файна І та непогана.

Але наша Ганусечка, як намальована.

23 квітня – свято Георгія-переможця.

Святий Георгій землероб, тож шанується хліборобами та тваринниками, В
Україні було ще свято Єгорія – коли все село виходило криниці чистити.
Дітей привчали оберігати природу.

Отже квітень – другий місяць весни. Він називається іще цвітнем, бо в
цей час природа України в першому цвіту; біла береза розпускає коси,
зеленіють степи, цвітуть горицвіт, сон та вишневі сади.

Прислів’я, прикмети квітневі.

Третій місяць весни – час коли виростає трава в степу, лісах, на луках.
У цьому місяці починається весняна оранка, а за нею продовжується сівба.

ТРАВЕНЬ.

Весняний день – прозорій, голубий,

Навколо ніжно пахне білим цвітом,

Під вікнами туркочуть голуби,

Щебечуть на подвір’ї жваві діти

Душа чутлива, мов ота струна,

До барв весняних, запахів та звуків,

Так може чарувати лиш весна

Після холодних місяців розлуки.

6 травня – свято Юрія. Коли на Юрія ворона ховається в житі, то буде
врожайне літо.

У травні хлібороб чекає доїду, дуже потрібного для врожаю.

“Іди, їди дощику”.

В травні сіяли просо, гречку, мак, горох та інші культури, які

люблять теплу, пухку землю.

А посіявши, заклинали майбутній урожай.

Стародавні слов’яни заклинали врожай так. Ставали в коло, співали,
примовляли і проказували все, як має бути в природі. Наприклад, гра
“Мак”. Проказували: як його сіють, як він сходить, росте, цвіте.

Люди вірили в те, що все це відбувається насправді, вірили в силу
чарівного слова.

Відтворімо ж цю давню українську гру, щоб гарно вродив мак.

(Діти стають в коло, дівчина відказує).

Чому всі Ігри відбуваються в колі? Що означає це коло? Це сонце.

Прислів’я, прикмети весняні (травневі).

ЗАГАДКИ ВЕСНИ.

– Ой весно, весно красна

Що й ти нам принесла?

ВЕСНА.

На дерева – цвіту,

А на поле – жита,

На травичку-росу,

На дівчаток – красу,

А на хлопчиків сили,

Щоб росли і міцніли.

Щоб пісень є сі співали,

І свій рід звеселяли.

Пісня. “Зацвіла в долині…”

ВЕСНА: Привела я вам три парубки красні, три місяці ясні.

БЕРЕЗЕНЬ.

Перший місяць я весни

Я – пролісковий цвіт

Я пережив зимові сни.

Я знов родився на світ.

КВІТЕНЬ.

Я – квітень, славний квітникар,

сонячно і рясно уквітчав

ваш календар

першим цвітом – рястом.

ТРАВЕНЬ.

А чим же місяць травень поміж братами славен?

Святковими піснями. І громами над полями.

Іду І весело співаю, дощами землю поливаю.

Тільки-но зима вирушила в мандрівку на далеку Північ, вийшла Весна в
поле і взялася до роботи, бо добре знає:

• Весняний день – рік годує.

• Проспиш навесні – заплачеш узимку.

• Від березневих дощів Земля квітне.

• Весна ледачого не любить.

• Хто весною лежить на печі, той узимку не їсть калачі.

• Не марнуй часу даремно – пройде весна не вернеш.

• Весна не за горами – вона приходить, не давши телеграми.

• В березні день з ніччю зустрічається.

Пісня “Минула вже зима”

Зима відступала. Але треба було її прогнати зовсім. А як прогнати зиму?
Треба її спалити. От тоді вже вона не вернеться. Робили колись хлопці
опудало зими з соломи, одягали в жіночий одяг, виносили за село до річки
і спалювали. Для того вогнища збирали усілякі старі речі, все сміття, що
зібралося за зиму. Спалили зиму, годі починали веселитися.

ХОРОВОД

Веснонько уклін тобі

За тепло і втіхи,

За гаївки голосні,

За дитячі сміхи,

За веселий спів пташок,

За квітки барвисті,

За зелений моріжок,

За струмочки чисті.

За хороші почуття,

Що з’єднали міцно

Чисті, молоді серця