.

Подорож з Оле-Лукойє (літературний ранок для 5 кл.) (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3058
Скачать документ

Сценарій

Подорож з Оле-Лукойє (літературний ранок для 5 кл.)

Дійові особи:

Оле-Лукойє.

Попелюшка.

Фея.

Мачуха з дочками.

Кіт у чоботях.

Вовк

Червона Шапочка

Герда

Отаман

Маленька розбійниця

Північний олень

1-й розбійний

2-1 розбійник

Малюк

Карлсон

Ведуча

Ведуча. Дорогі друзі! Наша вистава називається “Подорож з Оле-Лукойє”.
Оле-Лукойє – це персонаж однієї з казок Г.К. Андерсена. Разом з ним ви
0дійсните надзвичайну подорож – подорож у країну казок. Ці казки вам
відомі. Деякі з них ви вивчали на уроках світової літератури. Тож будьте
уважні. Бо ми – починаємо!

(На сцену виходить Оле-Лукойє з двома парасольками (чорною і кольоровою
під пахвою)

Оле-Лук. Здрастуйте! Я – Оле-Лукойє! Ніхто в світі не знає скільки
казок, скільки знаю їх я! Увечері я обережно прокрадаюся в кімнату і
дмухаю і потилиці малюкам. Повіки у них починають злипатися, і вони
лягають у ліжечка.

А коли заснуть, я виймаю свої парасольки. Ось цю, зовсім просту, чорну,
я розкриваю над поганими дітьми: вони сплять усю ніч і зовсім нічого не
бачать уві сні! А цю я розгортаю над хорошими дітьми і тоді їм усю ніч
сняться чудові казки.

Я знаю, що тут зібралися хороші дівчатка і хлопчики. Тому я розгортаю
свою кольорову парасольку і запрошую вас усіх у подорож по казках
(розгортає кольорову парасольку, кружить нею перед глядачами і йде за
куліси).

(З’являється Кіт у чоботях. Він знімає капелюха і галантно
розкланюється).

Кіт у чоб. Я радий вітати вихованих хлопчиків та дівчаток ХХ століття. А
чи знаєте ви, у яку країну привела вас перша казка? Але, вибачте, – я
дуже поспішаю до короля. Він чекає на мене з нетерпінням!

(На сцену виходять Мачуха і дві дочки).

Мачуха. Донечки мої, нас запрошено на бал, який відбудеться у
королівському палаці.

1-а дочка. Ой, це ж чудово!

2-а дочка. А що ж ти одягнеш на королівський бал?

1-а дочка. Я вберуся в сукню з червоного оксамиту і почеплю оздоби, які
мені привезли з Англії.

2-а дочка. А я вберуся в буденну сукню, та зате надіну накидку,
гаптовану золотими квітами, і діамантове намисто – такого ні в кого
немає!

А де ж Попелюшка? Попелюшко! Попелюшко! (Входить Попелюшка).

2-а дочка. Ати, Попелюшко, хочеш поїхати на бал?

Попелюшка. Ой, сестриці, не сійтеся з мене! Чи мені личить там бути?

1-а дочка. А й справді, всі сміялися б, якби побачили на балу таку
Чорногузку, як ти!

Мачуха. Ходімо, діти, нам уже час їхати.

(Виходяться всі. Крім Попелюшки. Попелюшка плеча. З’являється Фея
(звучить мелодія).

Фея. Що сталося? Чому ти плачеш?

Попелюшка. Я хотіла б… хотіла б.. (плаче)

Фея. Ти хотіла б поїхати на бал, так?

Попелюшка. Так! Дуже, дуже хотіла б!

Фея. Не плач, усе буде добре! Якщо ти будеш слухняною дівчинкою, я
зроблю так, що ти поїдеш туди. Ходімо зі мною. (виходять).

(З одного кінця сцени у другий проходять Мачуха з дочками, розмовляючи
на ходу).

1-а дочка. Матусю, правда ж, принц поглянув на мене аж два рази!

2-а дочка. І завжди ти обманюєш. Це на мене він поглянув два, ні, два з
половиною рази. А на тебе – тільки півтора.

Мачуха. (розставляючи їх по обидва боки біля себе і поправляючи їм
плаття). Знайшли час для сварки. Ви зіпсуєте собі вираз обличчя.
Усміхайтесь. Все буде прекрасно. Тільки б не приїхала ця незнайомка, а
то принц знову протанцює з нею увесь вечір. Та скоріше ви. Запізнимось
на бал!

(Всі йдуть за куліси)

(На сцені з’являються Попелюшка і Фея).

Фея. Надіюсь, ти не забула, що чари залишаються в силі тільки до
півночі. Рівно а 12-й годині ночі вони розвіються.

Попелюшка. Так, дорога хрещена. Я така щаслива, що знову побачу принца.
І така вдячна тобі за це.

Фея. Поквапся, дорога! Принц, напевно, вже чекає на тебе. Карета біля
воріт.

Попелюшка (вибігаючи) Дякую! Дякую!

Фея. То не забудь! ДО півночі! (іде вслід за Попелюшкою)

Оле-Лукойє. Скажіть, будь-ласка, уривок з якої казки ви щойно побачили?

(глядачі відповідають)

Правильно. Це казка “Попелюшка”. А тепер – інша казка! (крутить
кольоровою парасолькою і виходить).

(На сцену з обох сторін одночасно виходять Вовк і Червона Шапочка).

Ч.Ш. (співає, не помічаючи Вовка).

Если долго-долго-долго,

Если долго по дорожке,

Если долго по тропинке

Топать, ехать и бежать.

То, конечно, то, конечно,

То, возможно-можно-можно,

Можно в Африку прийти.

Приспів: А-а, в Африке горы вот такой вышины!

А-а, в Африке реки вот такой ширины!

А-а, крокодилы, бегемоты, а-а, обезьяны, кашалоты,

А-а, и зеленый попугай! (2р.)

Вовк. (майже зіткнувшись з нею). Добрий день, дівчинко. Що, злякалася?

Ч.Ш. Ні.

Вовк. Це добре. А як звати таку сміливу дівчинку?

Ч.Ш. Червона Шапочка.

Вовк. І куди ж ти йдеш. Червона Шапочко?

Ч.Ш. До бабусі. Якщо йти по цій доріжці, нікуди не звертаючи, вийдеш
прямо до її хатинки.

Вовк. А хіба пристойно іти в гості без квітів?

Ч.Ш. (в задумі). Так… Дійсно… Дякую. Ви такі добрі, що нагадали мені
про це. (радісно). Я бачила по дорозі чудову галявинку, там так багато
квітів! Повернуся і назбираю букет (виходить).

Вовк. (потираючи руки). Славний буде у мене обід з бабусі і внучки
(бідить у протилежну сторону)

(Виходить Оле-Лукойє).

Оле-Лукойє. Ну. Що? Здогадались, хто авто цих казок?

(Глядачі відповідають)

Правильно. Ці казки прийшли до нас із Франції. Шарль Перро зробив
літературну обробку народних казок і подарував їх читачам ще у 17 ст. А
тепер – інша казка! (відкриває кольорову парасольку, крутить нею і
виходить).

? 0

@

? 0

h–?](На сцені – на стільцях сидять одне біля одного Кай і Герда,
розглядають книжку. Виходить Автор (ведуча).

Автор (ведуча). В одному великому мсті жили двоє бідних дітей. Вони не
були родичами, але любили один одного. Як брат і сестра. Звали їх Кай і
Герда. Жили вони дуже дружно і не уявляли собі життя без один одного.
Одного разу Кай і Герда сиділи і розглядали книжку з малюнками. Та
раптом…

Кай. Ай! Мені вкололо прямо в серце і попало щось у око!

Герда. Ану, я подивлюсь. Може, є смітника. Ні, тут немає нічого.

Кай. Напевне, сама вискочила.

Автор. Та в тому то й справа, що не височила, бо це була не проста
смітинка, а осколок диявольського дзеркала, в якому все велике і гарне
здавалося малим і поганим. Бідний Кай! Тепер його серце мало стати
крижаним.

Кай (до Герди). Що ти скиглиш? Яка ти зараз негарна!

Герда. Кай, що з тобою?

Кай. А мені дозволили показатися на санках! Ага? Прощай! (розходяться)

Герда. Кай, кай, де ти? (пауза). Одягну я свої червоні черевики та піду
пошукаю Кая. (виходить).

(На сцені з шумом з’являється Отаманша, Маленька розбійниця, Герда, яку
міцно тримають розбійники).

Отаманша. Ох, яка хороша, жирненька! Горішками відгодована! А яка ж на
смак буде? (з-за пояса виймає великий ніж).

(Маленька розбійниця штовхає Отаманшу).

Мал. розб. Вона буде гратися зі мною! Вона віддасть мені своє гарненьке
платтячко і буде спати у моєму ліжечку (знову штовхає Отаманшу).
(Отаманша пищить від болю і біжить за кулісу).

1-й розб. Дивись, як поскакала від свого дівчиська.

2-й розб. Заберемся-но звідси й ми. (Вибігають).

Мал. розб. (обіймає Герду). Вони тебе не вб’ють, поки я не розсерджуся
на тебе. Але тоді я уб’ю тебе сама. Ти, певно, принцеса?

Герда. Ні, я шукаю Кая, якого забрала Снігова королева. Ти відпустиш
мене?

Мал. розб. Ні. Ти будеш гратися зі мною. Ходімо, я покажу тобі мій
маленький звіринець. Ти помреш від сміху, коли побачиш, як я буду
лоскотати північного оленя.

(Входить Північний олень)

Мал. розб. А ось і мій олень! Його треба тримати на прив’язі, а то
втече. Іди сюди!

(Олень підходить)

Герда. Скажи, будь-ласка, ти знаєш, де знаходиться Лапландія?

Півн.олень. Кому й знати, як не мені? Там я народився і виріс.

Герда. А що це за країна?

Півн.олень. О це прекрасна країна! Там вічний сніг і лід. Як добре там
бігати по безкрайніх снігових долинах. Там є літній палац Снігової
королеви, а постійний її дім далі, біля Північного полюсу, на острові
Шпіцберген.

Герда. О, Кай, милий мій Кай!

Мал. розб. Ну, годі вже! Слухай сюди! Я тебе випущу на волю, можеш
забиратися в свою Лапландію.

Але за це ти віднесеш цю дівчинку в палац Снігової королеви – там її
названий брат.

Півн. олень. З радістю!

Мал. розб. Ну, швидко! Та дивись, бережи дівчинку!

Герда. Прощай!

(Виходять у різні сторони).

(З’являється Оле-Лукойє)

Оле-Лукойє. А це уривок з якої казки?

(Глядачі відповідають)

Оле-Лукойє. Так, це уривок з казки “королева”. А ось і наступна казка.
Шведська письменниця Астрід Ліндгрен запрошує нас побувати у Стокгольмі,
у маленькому будиночку на даху, у найрозумнішого, найкрасивішого,
най-най… Одним словом, у Карлсона. (крутить кольорову парасольку і
виходить)

(Виходять, розмовляючи, Карлсон і Малюк)

Малюк. (радісно) Ой, як високо ми залізли!

Карлсон. Йди за мною і не відставай!

Малюк (оглядаючись по сторонах). Дивись, дивись, тут всюди дахи!

Карлсон. Кілька кілометрі дахів, де можна гуляти і пустувати.

Малюк. Ми теж будемо пустувати? Ну, хоч трішечки, добре?

Карлсон. Заходь у гості до найкращого в світі Карлсона! (Малюк заходить)

Карлсон. Що, прикусив язика? Не рівня твоїй кімнаті.

Малюк. Я розумію, чому ти хочеш прибрати свій дім. (Карлсон сідає на
стілець і зручно вмощується на нім).

Карлсон. Ні. Ти мене не так зрозумів. Я зовсім не хочу прибирати. Це ти
хочеш прибирати…

Мал. Ти що, навіть допомагати мені не будеш?

Карл. Ні, чому ж, я тобі допоможу. Я буду весь час підбадьорювати тебе
хвальними словами. Буде дуже весело. Починай!

(малюк бере віник, підмітає)

Мал. А де ж сміттєпровід?

Карл. Зараз покажу. (Встає зі стільці і йде до краю сцени). Ось. Кидай
прямо туди (вказує на зал).

Мал. Як? Адже вийде, що я кидаю сміття на вулицю. А цього не можна
роботи.

Карл. (кидає відерце зі сцени). Найкращий у світі сміттєпровід! Висота
падіння 20 метрів.

Мал. Ой-ой-йой! Дивись, все спало на голову перехожому!

Карл. А навіщо він гуляє під сміттєпроводом?

Мал. (співчутливо) Напевно, йому горіхова шкаралупа набилася в черевики,
а у волоссі застряли вишневі кісточки. Це не так уже й приємно.

Карл. Дрібниці! Навпаки, він повинне нам подякувати. Адже якщо вишневі
кісточки пустять коріння у його волоссі, у нього на голові виросте
вишневе деревце і тоді він зможе їсти вишні, коли захоче.

Мал. (злякано) Ой, дивись, він кличе поліцейського!

Карл. Тікаймо! (обидва біжать за кулісу).

Оле-Лукойє. Чи добре зробив Карлсон? Ви теж так робите?

Глядачі відповідають.

Оле-Лукойє. Ну, ось бачите, недаремно я відкриваю свою кольорову
парасольку і розказую вам казки.

Входить Кіт у чоботях.

Кіт у чоботях. Як добру, що я встиг до початку останньої казки. Сьогодні
герої усіх казок збираються на чарівний бал! І мені доручено запросити
їх усіх до королівського палацу. (Робить поклін).

Звучить весела музика. На сцені танцюють у хороводі герої казок. Ведуча
оголошує, хто виконував ролі.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019