.

Народні символи України

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
786 5053
Скачать документ

Народні символи України

 Бібліотекар:

     Діти! Ми сьогодні поговоримо про безсмертні символи українського
народу. Майже у всіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців,
наприклад, клен, у росіян – берізка, а в нас – калина, верба і тополя.
Правду каже, українське прислів’я: „Без калини, верби й тополини – нема
України”.

     З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях,
легендах, ось одне з них.

     1 читач:

     В час монголо-татарського лихоліття Україна лежала в руїнах.
Монголо-татари все палили, нищили. Чоловіків вбивали, маленьких
хлопчиків забирали в яничари, а дівчат – в полон.

     В одному селі була дуже вродлива дівчина. Одного разу татари
запалили солом’яні стріхи. Розпачливий зойк пронісся над селом. Кричали
діти, мліли матері. Кров лилася рікою. Дівчата, щоб не попасти в полон,
бігли ховатися в лісовій хащі, в болото. А болото було в’язкою
трясовиною і дівчата в тяжких муках потопилися. На цих місцях виросли
розлогі куші калини.

     Бібліотекар:

     Люди України з давніх-давен шанували цю рослину. Не було хати, біля
якої б не пишалась червона калина. Бувало, як зацвіте калина пишним
цвітом, дівчата ними коси прикрашають. А коли кетяги дозрівали, то
вішали їх попід стріхами. І довго-довго до морозів хати стояли неначе в
коралях. Калина була потрібна і в численних обрядах.

     2 Читач:

     Особливо в обряді, коли проходили привітання батьків з народженням
дитини. Обов’язково приносили хліб, як символ достатку, корінь життя;
гроші, як символ багатства; і, обов’язково, калину, як символ краси,
здоров’я та нев’янучості, символ України, своєї рідної землі.

     Бібліотекар:

     Обов’язковою була калина у весільному обряді. Коли випікали
коровай, неодмінно прикрашали його вервечкою калини. Калиновим цвітом та
ягодами оздоблювали вінок молодої.

     1 Читач:

На весілля збирався весь рід і співали:

     Ой, у полі калина, ой у полі червона

     Гарненько цвіте.

     Ой роде, наш роде, роде наш прекрасний

     Не цураймося, признаваймося,

     Не багато нас вже є.

     2 Читач:

А коли в далекі часи дружини виряджали своїх чоловіків у -далекі,
походи, то вони давали їм рушники з вишитими кетягами калини, ніби цей
рушник і простелить стежину до рідного дому.

     1 Читач:

А, коли помирав суджений на чужині, то останнє, що він просив, як
співається у козацькій пісні:

Посадіть мені в головах червону калину,

     Будуть пташки прилітати – калиноньку їсти,

     Будуть мені приносити з України вісті.

     Бібліотекар:

     Часто на могилах садили в головах червону калину, як символ
безсмертя. У карпатській пісні співається:

     Із Чорногори вітер буйненький

     Приніс з калини цвіток біленький

     І виріс з нього серед могили

     Замість хреста куш калини.

^

z

|

^

|

ею

вкривала людину ганьбою. Дітям, аби не ламали, не нівечили калину
казали: “Не ламайте калину, бо накличе мороз!” Справді, калина цвіте на
самий кінець весни, коли вже відходять заморозки. 

     1 Читач:

А які цілющі властивості калини! У народній медицині кращих ліків ніж
калина не було. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих
захворюваннях, для регулювання тиску крові. У святкові дні на столі
української господині стояв напій з калини. А які ж смачні пиріжки з
калиною – це національне блюдо українців. 

     2 Читач:

Через творчість Т.Г.Шевченка теж проходить образ калини, як безсмертний
символ України. Багато його творів оспівують червону калину. Звучить в
грамзаписі “Зацвіла в долині червона калина.”

     1 Читач:

Сонце гріє, вітер віє

     З поля на долину

     Над водою гне з вербою

     Червону калину.

     На калині одиноке

     Гніздечко гойдає –

     А де дівся соловейко?

     Не питай, не знає.

     2 Читач:

    Тече вода з-під явора

     Яром на долину,

     Пишається над водою

     Червона калина.

     Пишається калинонька,

     Явір молодіє.

     А кругом їх верболози

     Й лози зеленіють.

     І Читач:

І сьогодні є багато пісень про калину і багато віршів. Оспівується
калина, як символ України, як дар рідної землі, як символ гордості,
стійкості, незламності, живучості у творах Петренка, Павличка, у музиці
Івасюка і Білаша.

     2 Читач:

  А я розкажу вірш І.Я.Франка “Червона калино, чого в лузі гнешся?”

     Червона калино, чого в лузі гнешся?

     Чого в лузі гнешся?

     Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

     До сонця не пнешся?

     Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

     На радощі світу?

     Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

     Чи грому з блакиту?

     Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,

     Не страшно і грому,

     І світло люблю я, купаюся в ньому

     Купаюся в ньому.

     Та в гору не пнуся, бо сили не маю,

     Бо сили не маю.

     Червоні ягідки додолу схиляю,

     Додолу схиляю.

     Я в гору не пнуся, я дубам не пара,

     Я дубам не пара.

     Та ти ж мене, дубе, отінив, як хмара,

     Отінив, як хмара.

     Бібліотекар:

Діти! Пам’ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте, а тільки у
щирих, добрих. Тож будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель
калину. Червона калина біля батьківської хати – це не тільки окраса, а й
глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020