Народні символи України
Бібліотекар:
Діти! Ми сьогодні поговоримо про безсмертні символи українського
народу. Майже у всіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців,
наприклад, клен, у росіян – берізка, а в нас – калина, верба і тополя.
Правду каже, українське прислів’я: „Без калини, верби й тополини – нема
України”.
З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях,
легендах, ось одне з них.
1 читач:
В час монголо-татарського лихоліття Україна лежала в руїнах.
Монголо-татари все палили, нищили. Чоловіків вбивали, маленьких
хлопчиків забирали в яничари, а дівчат – в полон.
В одному селі була дуже вродлива дівчина. Одного разу татари
запалили солом’яні стріхи. Розпачливий зойк пронісся над селом. Кричали
діти, мліли матері. Кров лилася рікою. Дівчата, щоб не попасти в полон,
бігли ховатися в лісовій хащі, в болото. А болото було в’язкою
трясовиною і дівчата в тяжких муках потопилися. На цих місцях виросли
розлогі куші калини.
Бібліотекар:
Люди України з давніх-давен шанували цю рослину. Не було хати, біля
якої б не пишалась червона калина. Бувало, як зацвіте калина пишним
цвітом, дівчата ними коси прикрашають. А коли кетяги дозрівали, то
вішали їх попід стріхами. І довго-довго до морозів хати стояли неначе в
коралях. Калина була потрібна і в численних обрядах.
2 Читач:
Особливо в обряді, коли проходили привітання батьків з народженням
дитини. Обов’язково приносили хліб, як символ достатку, корінь життя;
гроші, як символ багатства; і, обов’язково, калину, як символ краси,
здоров’я та нев’янучості, символ України, своєї рідної землі.
Бібліотекар:
Обов’язковою була калина у весільному обряді. Коли випікали
коровай, неодмінно прикрашали його вервечкою калини. Калиновим цвітом та
ягодами оздоблювали вінок молодої.
1 Читач:
На весілля збирався весь рід і співали:
Ой, у полі калина, ой у полі червона
Гарненько цвіте.
Ой роде, наш роде, роде наш прекрасний
Не цураймося, признаваймося,
Не багато нас вже є.
2 Читач:
А коли в далекі часи дружини виряджали своїх чоловіків у -далекі,
походи, то вони давали їм рушники з вишитими кетягами калини, ніби цей
рушник і простелить стежину до рідного дому.
1 Читач:
А, коли помирав суджений на чужині, то останнє, що він просив, як
співається у козацькій пісні:
Посадіть мені в головах червону калину,
Будуть пташки прилітати – калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті.
Бібліотекар:
Часто на могилах садили в головах червону калину, як символ
безсмертя. У карпатській пісні співається:
Із Чорногори вітер буйненький
Приніс з калини цвіток біленький
І виріс з нього серед могили
Замість хреста куш калини.
^
z
|
^
|
ею
вкривала людину ганьбою. Дітям, аби не ламали, не нівечили калину
казали: “Не ламайте калину, бо накличе мороз!” Справді, калина цвіте на
самий кінець весни, коли вже відходять заморозки.
1 Читач:
А які цілющі властивості калини! У народній медицині кращих ліків ніж
калина не було. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих
захворюваннях, для регулювання тиску крові. У святкові дні на столі
української господині стояв напій з калини. А які ж смачні пиріжки з
калиною – це національне блюдо українців.
2 Читач:
Через творчість Т.Г.Шевченка теж проходить образ калини, як безсмертний
символ України. Багато його творів оспівують червону калину. Звучить в
грамзаписі “Зацвіла в долині червона калина.”
1 Читач:
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину
Над водою гне з вербою
Червону калину.
На калині одиноке
Гніздечко гойдає –
А де дівся соловейко?
Не питай, не знає.
2 Читач:
Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє.
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
І Читач:
І сьогодні є багато пісень про калину і багато віршів. Оспівується
калина, як символ України, як дар рідної землі, як символ гордості,
стійкості, незламності, живучості у творах Петренка, Павличка, у музиці
Івасюка і Білаша.
2 Читач:
А я розкажу вірш І.Я.Франка “Червона калино, чого в лузі гнешся?”
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
На радощі світу?
Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?
Чи грому з блакиту?
Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,
Не страшно і грому,
І світло люблю я, купаюся в ньому
Купаюся в ньому.
Та в гору не пнуся, бо сили не маю,
Бо сили не маю.
Червоні ягідки додолу схиляю,
Додолу схиляю.
Я в гору не пнуся, я дубам не пара,
Я дубам не пара.
Та ти ж мене, дубе, отінив, як хмара,
Отінив, як хмара.
Бібліотекар:
Діти! Пам’ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте, а тільки у
щирих, добрих. Тож будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель
калину. Червона калина біля батьківської хати – це не тільки окраса, а й
глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter