Сценарій уроку
Купалочка-фортуна
По всій Україні у всі часи в ніч з 6 на 7 липня празнували свято Івана
Купала. Це свято сходиться із святом народження Іоанна Хрестителя. 7
липня – день літнього сонцестояння. Настають найдовші дні і найкоротші
ночі. Цього дня сонце рано сходить, грає, купається у річці, трави й
квіти набирають найбільшої сили, а опівночі цвіте папороть. За народним
повір’ям – хто знайде цвіт папороті на Купала, той буде багатий. Основні
символи свята, навколо яких відбуваються дійства – купальский вогонь
(символ сонця) та пускання дівочих вінків на воду. Купало, чи Марену в
різних місцевостях України виготовляють по-різному.
Феєрія
(На сцену вибігають дівчата босі, а в руках порожні відра тримають).
І ДІВЧИНА: Дівчата, поспішаймо! На Івана Купала треба до сходу сонця
набрати чарівної води.
II ДІВЧИНА: А чому вона “чарівна”?
І ДІВЧИНА: Впродовж року вода відганяє лихі сили, нею можна причарувати
хлопця… Треба сьогодні обов’язково скупатись, очиститись. (Кидає
погляд на взуті ноги подруги). Надійко, а чому ти взута? Сьогодні треба
походити босими ногами по росі, щоб цілий рік не хворіти.
III ДІВЧИНА: Та що там походити! Он хлопці на лузі пороздягались і
качаються у росі. І правильно роблять. Здорові будуть!
IV ДІВЧИНА: Скупаємось. Віднесемо воду додому, а потім підемо у гай за
цілющим зіллям і квітами.
II ДІВЧИНА: А чому зілля “цілюще”?
IV ДІВЧИНА: Бо сьогодні воно набуває найбільш цілющих сил.
І ДІВЧИНА: Майже всі хвороби лікують купальським зіллям. Кожен збирає
його згідно своєї потреби: старенькі бабусі – від “вроків”, від
домовиків і відьом… Жінки – до злагоди у родині, для купеля дітей.
Бездітні жінки – щоб мати дітей, а дівчата – щоб прихилити до себе
коханого хлопця, або навпаки.
II ДІВЧИНА: А яке саме зілля нам треба збирати?
І ДІВЧИНА: Зілля кохання, тирлич-зілля, сон-траву, ромен зілля,
васильки, подорожник, тощо.
IV ДІВЧИНА: Дівчата, поспішаймо, бо вже скоро й сонце зійде.
(Вибігають, а незабаром з іншого боку заходять хлопці босі, тримаючи в
руках взуття).
І ХЛОПЕЦЬ: Роса прохолодна, приємно в ній купатись.
II ХЛОПЕЦЬ: Я оце надумав цілісіньке літо ходити босим по росі, як мій
дідусь. Він ніколи в холодну пору не застуджується.
III ХЛОПЕЦЬ (до 1 -го): А ти казав, що тут дівчата. Нема їх, тобі,
видно, привиділось.
І ХЛОПЕЦЬ: Ні, не привиділось. Вони йшли в цей бік. Мабуть, ми
розминулись, а жаль. Треба було б з ними домовитись: коли і де будемо
починати свято.
II ХЛОПЕЦЬ: Та вже коли розминулись, будемо самі шукати місце для
багаття, Купали та Марени.
IV ХЛОПЕЦЬ: А навіщо його шукати? Проведемо свято тут. І річка поруч…
І ХЛОПЕЦЬ: Якщо так, то треба зробити обхід села, назбирати хмизу. За
звичаєм його треба брати на тих садибах, де є дівчата.
(Виходять. Чути пісню, що співають дівчата. А незабаром з’являються і
самі, несучи в руках пучки цілющого зілля і квітів).
І ДІВЧИНА: Сідайте, дівчата, тут так гарно! Відпочинемо і сплетемо
вінки. (Сідають на травичку, плетуть віночки і співають).
Ой, на Івана, на Купала
Красна дівчина зілля копала,
Квіти збирала, віночки плела,
Далі водою їх пускала.
Поплинь, віночку, по синій хвилі,
Поплинь, віночку, де живе милий!..
II ДІВЧИНА: Дівчата, увечері біля багаття пильно придивляйтесь. Тут
обов’язково будуть відьми. А як їх розпізнати – я й сама не знаю.
ІІІ ДІВЧИНА: Відьми злі і в них є хвости… А ще вони здатні
перевтілюватись у тварин: жабу або кішку. Якщо запідозриш таку відьму,
хапай і тримай, поки не почне проситись людським голосом, щоб її
відпустили. А ти тримай, поки ця потвора не перекинеться людиною.
І ДІВЧИНА: Відьми, чорти, русалки… Всяка нечисть. Де вони набрались в
нас на Україні?
II ДІВЧИНА: А хіба ти не читала книжку “Нечиста сила” Василя
Королів-Старого?
І ДІВЧИНА: Ні! Не читала.
II ДІВЧИНА: В цій книзі написано, що в кожній країні є своя нечиста
сила: диви – в Персії, джини, пері – в Індії, тролі та ельфи – в
Німеччині та Швеції тощо.
III ДІВЧИНА: Я читала також цю книжку і знаю, що в ніч на Івана Купала
вся нечиста сила з усього світу злітається до Лисої гори. Тут у них
проводиться щось на зразок щорічних зборів. Вся Невидима Сила, за
висловом “вчених” Чортів, проводить свій “міжнародний конгрес”. Тут
збирається сила-силенна Водяників, Лісовиків, Упирів, Мавок, Русалок,
Хух і тому подібних сил.
IV ДІВЧИНА: А я прочитала книжку “Забуті боги предків” Євгена Шморгуна.
В ній розповідається про всевладного бога Рода, грізного Перуна, Матір
Всесвіту Ладу..
II ДІВЧИНА: В книзі “Українська відьма” Василя Милорадовича йдеться про
мерців, русалок, чортів, відьом…
”
0
?
??}?І ДІВЧИНА: Ой, як стало моторошно! Давайте більш не говорити про
нечисту силу. Мені лячно. Домовились?
IV ДІВЧИНА: Дівчата, заховаємо тут віночки до вечора і – додому!
(Ховають віночки і вибігають. Двоє хлопців заносять зрубане деревце,
закріплюють на підлозі і прикрашають його. Потім підходять ще хлопці,
одягнені святково, їх брилі заквітчані квітами).
І ХЛОПЕЦЬ: За роботу, друзі! Робіть так, як домовились раніше.
(Одні складають хмиз на купу, інші з гілок роблять “Яму”, чути – здалеку
грають троїсті музики, надходить ватага дівчат у віночках, тримають
Марену (опудало з соломи, одягнене в сорочку, заквітчане у віночок і
стрічки. Ставлять Марену, водять хороводи, співають купальські пісні)).
І ДІВЧИНА: “Яма” готова? Це херсонського краю звичай. За
“Купалочку-Фортуну” буде Наталка. Вона серед нас найвродливіша! Згодні!
ВСІ: Згодні! (Садовлять в “яму” Наталку, зав’язують їй очі хустиною і
кладуть перед нею купу вінків свіжих, і сплетених раніше, зкроплюють її
водичкою, співають):
… Купалочко-Фортуно,
Ти є там,-
Подай сюди вінець
Щастя нам…
(Дівчата підходять, співаючи купальських пісень, по черзі до “ями”, а
Наталка подає їм вінки).
II ДІВЧИНА: Мені дістався свіжосплетений віночок. Це на щастя! (радіє).
Скоро маю вийти за коханого хлопця заміж!
III ДІВЧИНА: А мені – зів’ялий. Безнадійний буде рік Не біда! Погуляю ще
рік, підросту. Вік дівування такий короткий…
(Коли всі віночки Наталка роздала дівчатам, її виводять з “Ями” з
піснями. Грає музика. Всі танцюють).
І ХЛОПЕЦЬ: Чи не час розпалювати багаття!
ВСІ: Час! Розпалюйте! (Розпалюють бутафорське багаття. Хлопці беруться з
дівчатами за руки і стрибають через багаття, а інші в цей час співають):
Ой, летіло помело
Через наше село –
Стовпом дим (2 рази).
Сіло спочивати
На дядькову хату
Стовпом дим (2 рази).
А дядькова хата
Запалилася
Тай горить (2 рази).
А Йванова голова
Засмалилася
Та й курить (2 рази).
А Маруся з радощами
Носить воду пригорщами
Та й гасить (2 рази).
(Настрибавшись досхочу, хлопці хапають Марену і Купайла і несуть їх
топити в кінець сцени (в річку)).
І ДІВЧИНА: Дівчата! Пора й нам пускати віночки на воду. Запалюйте
свічечки.
Плинь, плинь, віночку
Гарний з барвіночку,
За миленьким,
За миленьким.
II ДІВЧИНА: Дівчата, придивляйтесь до своїх віночків. Якщо він пливе
добре і свічка горить, то дівка заміж піде, а якщо крутиться на місці –
ще дівуватиме. Якщо ж вінок попливе далеко – то в ту сторону дівка і
вийде заміж.
III ДІВЧИНА: Мій віночок гарно пливе і свічечка горить!
IV ДІВЧИНА: А мій поплив далеко-далеко… Мабуть, вийду заміж в друге
або й третє село.
(Хлопці в цей час розбирають багаття, присівши навколо нього).
V ДІВЧИНА (до них): Розметіть і попіл, бо відьми позбирають, щоб з його
допомогою творити всілякі капості людям.
VI ДІВЧИНА: Якщо не вірите, охороняйте його всю ніч. Відьми обов’язково
прийдуть за ним.
І ХЛОПЕЦЬ: Краще розметемо, пустимо за вітром і підемо до лісу за квітом
папороті.
ДІВЧАТА: І ми з вами підемо!
II ХЛОПЕЦЬ: О, ні! За квіткою папороті ходять поодинці і тільки
найсміливіші. Її ж охороняють нечисті сили. Можливо, доведеться вступити
з ними в двобій.
III ДІВЧИНА: Ну то й ідіть, коли дуже сміливі. А нам додому пора. Вже
пізно.
(Всі дівчата групками розходяться, співаючи пісень).
III ХЛОПЕЦЬ: Хлопці, ви як хочете, а я піду шукати квіт папороті. А
раптом поталанить.
(Виходять. Сцена в цей час затемнюється).
III ХЛОПЕЦЬ: Все зробив як треба. Взяв скатертину, на якій святили
паску, свячену воду і крейду, знайшов глуху місцину, куди не доходить
голос півня…
(Розстелив скатертину, накреслив крейдою замкнене коло навколо себе,
покропив свяченою водою, сів і чекає півночі… В цей час вибігають
декілька чортів (хлопчики в спортивних темних костюмах, з хвостами
(вірьовки), з ріжками на шапочках) і відволікають хлопця: сміються,
стрибають, перекривляють його, та він сидить, ніби їх і не бачить.
Опівночі він робить жест, ніби зірвав квітку, прикладає до мізинця лівої
руки, зав’язує бинтом і з радістю говорить):
Тепер я стану знахарем, зможу діставати скарби, буду багатим і щасливим!
Яка радість! Мені хочеться сміятись, веселитись… То може і ви,
присутні, розділите мою радість? Виходьте до мене! (Бажаючі виходять на
сцену). Давайте пограємось в народні ігри, в які грались наші діди і
прадіди на Херсонщині, коли були в нашому віці.
(Проводять 2-3 гри).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
